Ухвала

від 11.07.2016 по справі 2а-13978/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Київ К/800/47846/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Зайцева М.П.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013

у справі № 2а-13978/12/2070

за позовом Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Дочірнього підприємства «Будівельне монтажне управління 11»

про припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Вовчанська МДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до суду з позовом про припинення юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будівельне монтажне управління 11».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 позов задоволено, припинено юридичну особу - Дочірнє підприємство «Будівельне монтажне управління 11».

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Вовчанська МДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20, п. 67.2 ст. 67, п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Правовою підставою для заявлення позовних вимог про припинення юридичної особи - Дочірнього підприємства «Будівельне монтажне управління 11» Вовчанська МДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області визначила абз. 6 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755 IV, а фактичною - внесення державним реєстратором Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 16.03.2012 № 105414300020007334 щодо відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження є безумовною підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив того, що органи державної податкової служби вправі звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи лише з підстав, визначених абз. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. При цьому суд наголошував на тому, що лише вказана підстава для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, спрямована на реалізацію органами державної податкової служби своєї владної компетенції.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Державні органи згідно з частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція органів державної податкової служби поширювалась на відносини у сфері оподаткування.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних відносин визначався Податковим кодексом України.

Підпунктом 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом) надано право органам державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи.

Вказані положення кореспондують положенням п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтями 38 та 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Аналіз положень п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що до функцій органів державної податкової служби, зокрема, відносяться здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У відповідності до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи викладене, звернення податкового органу до суду з позовом про припинення юридичної особи на підставі положень п.п. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20, п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України повинно бути спрямоване на виконання визначених Податковим кодексом України функцій, зокрема щодо податкового контролю.

Як зазначено раніше, позивач підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи визначив абз. 6 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755 IV - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням позбавляє податковий орган можливості належного листування з таким платником, є значною перешкодою у реалізації функції контролю за додержання платником податкового законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що він є сумлінним платником податків, сплачує всі належні платежі та подає податкову звітність.

Утім, судом апеляційної інстанції вказані обставини не досліджені.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.П. Зайцев

Ю.І. Цвіркун