Постанова

від 25.07.2016 по справі 826/26535/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2016 року письмове провадження № 826/26535/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» (надалі по тексту - позивач або ДП «УЗШК») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі по тексту - відповідач або ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 № 0003702202.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов представник позивача зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ДП «Українська залізнична швидкісна компанія» не порушувало вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами на які вказує податковий орган, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит. Просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, письмових пояснень та заперечень по суті спору суду не подав. Факсом на адресу суду 22.03.2016 направив клопотання в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.

26 червня 2015 року відповідачем, на підставі акта перевірки № 3269/26-51-22-02 від 27.05.2015 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003702202, яким позивачу за порушення ст.22, ст.188, п.190.2 ст.190, п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 954 139 грн.

Як вбачається з акта перевірки, рішення про результати розгляду первинної скарги та рішення про результати розгляду скарги, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ґрунтується на наступних обставинах.

Так, контролюючим органом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «КЛІМТЕХІНВЕСТ» зареєстрований в м.Харкові, однак до перевірки не було надано наказів про відрядження, оформлених для співробітників ТОВ «КЛІМТЕХСЕРВІС» для надання послуг з прибирання на ТПС станція Дарниця у м.Києві, також не було надано підтверджуючих документів на транспортування орендованої техніки до м.Києва.

Крім того, контролюючим органом було використано податкову інформацію в результаті чого ДПІ зроблено висновок, що контрагент позивача - ТОВ «Будівельний центр «Аюдаг» здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності.

Враховуючи викладене, перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій між ДП «УЗШК» з ТОВ «Будівельний центр «Аюдаг» та ТОВ «КЛІМТЕХІНВЕСТ».

Інших обставин зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).

Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Не можуть вважатися преюдиційною обставиною, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки податкових органів, зокрема, щодо відсутності об'єктів оподаткування ПДВ до яких прийшов контролюючий орган через дослідження контрагентів позивача.

Так, фіктивність, на думку представника відповідача була встановлена в наступних документах:

акт Західної ОДПІ у м.Харкові від 29.08.2014 № 600/20-33/22-04-07/37762987 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «КЛІМТЕХСЕРВІС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Роялтрейдплюс» (код ЄДРПОУ 38961569), ТОВ «Фрострейдінг Груп» (код ЄДРПОУ 38974075), ТОВ «Грант Тайм» (код ЄДРПОУ 38123047), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 по 28.02.2014;

акт Західної ОДПІ у м.Харкові від 07.08.2014 №547/20-33-22-04-07/37762987 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Клімтехінвеет» (код ЄДРПОУ 37762987) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Спец-строй» (код ЄДРПОУ 38812881), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2014 по 31.03.2014;

акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.07.2014 № 1905/26-55-22-07/34809257 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельний Центр «Аюдаг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 01.12.2013 по 31.01.2014.

Зі змісту вступної частини акта перевірки вбачається, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку.

В той же час, представник позивача посилається на те, що додаткових документів під час проведення перевірки контролюючий орган не витребовував, внаслідок чого такі документи і не були надані.

Суд погоджується з такими доводами позивача, адже відповідачем, в підтвердження власної позиції (в частині не надання позивачем документів), до матеріалів справи не надано письмових запитів, вручених позивачу, в яких було б зазначено про необхідність надання конкретно визначених додаткових первинних бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами.

Пунктами 9, 10 Порядку № 1245 від 27.12.2010 визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного запиту про надання інформації та її документального підтвердження, внаслідок чого доводи контролюючого органу про не надання позивачем до перевірки всіх необхідних контролюючому органу первинних документів, судом відхиляються.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи документи по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що між ТОВ «КЛІМТЕХІНВЕСТ» (виконавець) та ДП «УЗШК» (замовник) укладено договір № 108/УЗШК від 15.11.2013, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, згідно з переліком приміщень Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано належним чином оформленні первинні документи : додатки до договору № 108/УЗШК від 15.11.2013, акти здачі-приймання наданих послуг по комплексному прибиранню приміщень та прилеглої території виробничого корпусу № 1 сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного центру станції Дарниця, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Також між позивачем та ТОВ «Будівельний центр «Аюдаг» укладено договори поставки від 13.01.2014 № 7 та від 14.01.2014 № 9, згідно умов яких останній зобов'язується поставити, а ДП «УЗШК» оплатити наступний товар : радіостанція KENWOOD портативна ТК-2260-1 в комплекті: антена портативна З/С KRA-22м, зарядний пристрій 10-годинний KSC-31s, акумуляторна батарея 1100 мА/час KNB-29 N.

На виконання умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарної картки обліку основних засобів, в результаті чого судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Окружний адміністративний суд міста Києва приймає до уваги те, що акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документі. Не містить також акт перевірки і зауважень до змісту та обсягу господарських операцій, що відображені в первинних документах.

Посилання ДПІ на те, що в ході проведення перевірки не надано доказів відрядження працівників ТОВ «КЛІМТЕХІНВЕСТ» до м.Києва для прибирання електропоїздів, прибирання приміщень та прилеглої території Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного цеху станції Дарниця, судом відхиляються, адже позивач не є виконавцем послуг, внаслідок чого не володіє інформацією про осіб, відповідальних за прибирання.

При цьому, контролюючий орган не позбавлений можливості провести перевірку виконавця - ТОВ «КЛІМТЕХІНВЕСТ», під час якої встановити хто конкретно займався прибиранням електропоїздів, прибиранням приміщень та прилеглої території Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічого обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного цеху станції Дарниця та як поставлялась техніка для прибирання, а не позивачем.

Доводи контролюючого органу з приводу того, що до перевірки не надано документів, які б свідчили про транспортування техніки та обладнання, судом відхиляються, адже відповідно до умов договору доставка витратних матеріалів, техніки та обладнання здійснюється виконавцем своїми силами, поставляючи їх в міру необхідності та за власні кошти, внаслідок чого обов'язок позивача отримувати та зберігати транспортні документи відсутній.

Слід зазначити, що акт перевірки жодних зауважень до змісту та оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів в собі не містить.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами контрагента позивача (третіми особами в ланцюгу постачання), з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 Окружного адміністративного суду м. Києва України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 128, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 25.06.2015 від 0003702202 ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій