Ухвала

від 13.02.2018 по справі 826/26535/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

13.02.2018 Київ К/9901/10575/18 826/26535/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року у справі №826/26535/15 за позовом Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року у справі № 826/26535/15 залишено без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України 5 липня 2017 року Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених п. 1 та п. 5 частини першої ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Ухвалою Верховного Суду України від 6 жовтня 2017 року вказану заяву було залишено без руху з підстав несплати судового збору та надання копії оскаржуваного судового рішення, що не завірена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року №174, та надано строк для усунення вказаних недоліків. Ухвалою Верховного Суду України від 9 листопада строк для усунення недоліків було подовжено.

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві вказані недоліки усунула у визначений судом строк.

Пунктом 1 частини першої Розділу VІІ Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У своїй заяві Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень п. 190.2 ст. 190, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року (№ К/800/25505/16) та постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а п. 5 частини першої вказаної статті передбачено, що таким мотивом є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року (№ К/800/25505/16), наданій для порівняння, суд касаційної інстанції, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки господарські операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст таких господарських операцій та їх вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 21-1359а15, висловленого у постанові від 22 вересня 2015 року, на яку посилається заявник, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність та товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку сформувати зобов'язання з податку на додану вартість та відобразити їх в податковому обліку, а в порівняних рішеннях - як такі, що не давали для цього підстав.

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Керуючись статтями 237-239-2, що діяв до набрання чинності положень КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII,

У Х В А Л И В :

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом Державного підприємства "Українська залізнична швидкісна компанія" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова