Ухвала

від 04.10.2016 по справі 826/26535/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26535/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 у справі за адміністративним позовом державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДП Українська залізнична швидкісна компанія звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 від 0003702202 форми В4 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 954 139, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2015 №№ 303-308 та відповідно до наказу від 24.04.2015 № 419-П працівниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно із пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки від 27.05.2015 № 3269/26-51-22-02/38137835 у висновках якого зафіксовано, що Державним підприємством Українська залізнична швидкісна компанія (код ЄДРПОУ 38137835) допущено порушення:

- ст. 22, ст. 188 п. 190.2 ст. 190, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-У1. зі змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 954 139, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.05.2015 № 3269/26-51-22-02/38137835 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003702202, яким позивачу за порушення ст. 22, ст. 188, п. 190.2 ст. 190, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 954 139, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 10.07.2015 позивачем було подано до Головного управління ДФС у м. Києві скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003702202 від 25.06.2015.

За результатами розгляду скарги ДП Українська залізнична швидкісна компанія Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 10.09.2015 № 13947/10/26-15-10-05-35 про залишення без змін податкового повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2015 № 0003702202, а скаргу ДП Українська залізнична швидкісна компанія від 10.07.2015 № УЗШК-14/1661- без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головного управління ДФС у м. Києві 23.09.2015 ДП Українська залізнична швидкісна компанія було подано скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення рішення № 0003702202 від 25.06.2015.

За результатами розгляду скарги ДП Українська залізнична швидкісна компанія Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 13.11.2015 № 24267/06/99-55-10-01-04-25 про залишення без змін податкового повідомлення рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2015 № 0003702202, а скаргу ДП Українська залізнична швидкісна компанія - без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягаює скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ КЛІМТЕХІНВЕСТ (виконавець) та ДП Українська залізнична швидкісна компанія (замовник) укладено договір № 108/УЗШК від 15.11.2013, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, згідно з переліком приміщень Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС станції Дарниця і періодичністю їх прибирання, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано належним чином оформленні первинні документи : додатки до договору № 108/УЗШК від 15.11.2013, акти здачі-приймання наданих послуг по комплексному прибиранню приміщень та прилеглої території виробничого корпусу № 1 сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного центру станції Дарниця, рахунки на оплату, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, які складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити.

Також між позивачем та ТОВ Будівельний центр Аюдаг укладено договори поставки від 13.01.2014 № 7 та від 14.01.2014 № 9, згідно умов яких останній зобов'язується поставити, а ДП Українська залізнична швидкісна компанія оплатити наступний товар: радіостанція KENWOOD портативна ТК-2260-1 в комплекті: антена портативна З/С KRA-22м, зарядний пристрій 10-годинний KSC-31s, акумуляторна батарея 1100 мА/час KNB-29 N.

На виконання умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарної картки обліку основних засобів, які складені належним чином та містять всі обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ Будівельний центр Аюдаг та ТОВ Клімтехінвест .

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону Про податок на додану вартість роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Апелянт у своїй скарзі зазначає про те, що на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаними контрагентами зазначено про складені відповідними контролюючими органами акти про результати перевірок (звірок) ТОВ Будівельний центр Аюдаг та ТОВ Клімтехінвест .

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачами до суду першої інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між ДП Українська залізнична швидкісна компанія та ТОВ Будівельний центр Аюдаг та ТОВ Клімтехінвест .

Тому, колегія суддів вважає, що фактично рух активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Будівельний центр Аюдаг та ТОВ Клімтехінвест Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області не перевірявся та не встановлювався. Висновки зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, без належних доказів, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Доводи апелянта про те, що в ході проведення перевірки позивачем Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не надано доказів відрядження працівників ТОВ КЛІМТЕХІНВЕСТ до м. Києва для прибирання електропоїздів, прибирання приміщень та прилеглої території Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічного обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного цеху станції Дарниця, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки позивач не є виконавцем послуг, внаслідок чого не володіє інформацією про осіб, відповідальних за прибирання.

При цьому, контролюючий орган не позбавлений можливості провести перевірку виконавця - ТОВ Клімтехінвест , під час якої встановити хто конкретно займався прибиранням електропоїздів, прибиранням приміщень та прилеглої території Виробничого корпусу № 1 Сервісно-технічого обслуговування електропоїздів ТПС та інженерного цеху станції Дарниця та як поставлялась техніка для прибирання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 від 0003702202 форми В4 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 954 139, 00 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік становив 1 218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2015 від 0003702202 форми В4 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 954 139, 00 грн. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 954 139, 00 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити: (954 139, 00 х 1,5%) = 14 312, 10 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 15 743, 31 грн. (14 312, 10 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 26 978, 79 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.