Постанова

від 25.07.2016 по справі 826/3742/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2016 року № 826/3742/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві провизнання неправомірною бездіяльність, дій, скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи Олега Ярославича щодо нездійснення дій передбачених ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП №49733380;

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.02.2016 року ВП №49733380;

- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магди Світлани Григорівни, які полягають у тому, що вона затвердила постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.02.2016 року ВП №49733380 не ознайомившись як слід зі змістом її мотивувальної частини, яка містила недостовірну та вигадану інформацію про результати виконання судового рішення;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснити дії щодо примусового виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2015 року (справа №826/7269/15)

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що результати виконання судового рішення, що наведені державним виконавцем у мотивувальній частині постанови про закінчення ВП №49733380, є недостовірними та вигаданими.

У судовому засіданні 06.04.2016 року позивач вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, який згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2015 року у справі №826/7269/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено частково.

29.12.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухом Олегом Ярославичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №49733380.

18.02.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухом Олегом Ярославичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49733380.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (надалі - Закон №606-ХІV).

У ст.1 Закону №606-ХІV зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.1 ст.5 Закону №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

У ч.2 ст.25 Закону №606-XIV зазначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, листом №443/35-03/16 від 15.01.2016 року Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Кантемір В.І., що в порядку добровільного виконання рішення суду Управлінням повторно розглянуто запит ОСОБА_1 від 18.03.2015 року на отримання публічної інформації, надано позивачу повну, достовірну, точну інформацію та оформлено її відповідно до норм чинного законодавства належним чином. На підтвердження чого до вказаного листа додано копію супровідного листа про надання завірених копій ОСОБА_1 та копії квитанції про направлення позивачу рекомендованої кореспонденції.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи зміст положення п.8 ч.1 ст.49 Закону №606-ХІV, суд має зазначити про правомірність вчинених відповідачем дій щодо прийняття постанови від 18.02.2016 року ВП №49733380 про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржником були надані докази виконання рішення суду у добровільному порядку.

Щодо зауваження позивача про те, що у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що запит на інформацію розглянуто «відповідно до листа Управління», суд зазначає наступне. Дослідивши зміст вказаної постанови суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова містить необхідні посилання на доказ, який є підтвердженням виконання боржником рішення суду.

Також, посилання позивача на те, що Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у. місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 26063966) не є боржником у виконавчому провадженні та на те, що його державну реєстрацію припинено, на приймаються судом до уваги з огляду на те, що у постанові про закінчення виконавчого провадження визначено боржником Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37498541), а описова частина оскаржуваної постанови містить посилання на лист від 15.01.2016 року, який складений саме боржником.

Крім того, суд вважає опискою те, що відповідачем в описовій частині зазначено про повторний розгляд запиту «головним управлінням». Оскільки в листі №443/35-03/16 від 15.01.2016 року зазначено, що в порядку добровільного виконання рішення суду Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянуто запит ОСОБА_1 від 18.03.2015 року на отримання публічної інформації.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, зважаючи на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2016 року, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 2204,80 грн. до ухвалення судового рішення у справі в адміністративній справі № 826/3742/16, дане питання повинно бути вирішено під час прийняття рішення по справі.

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2016 року у справі №826/3742/16 закрито як таке, що помилково відкрите.

Таким чином, суд приходить до висновку, позивачу необхідно сплатити судовий збір у загальному розмірі 2204,80 грн.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2204,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Доручити стягнення судового збору Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук