Постанова

від 19.07.2016 по справі 823/378/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року справа № 823/378/16

м. Черкаси

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Шалько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області (індексний номер 28237185 від 15.02.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на час звернення до суду ТОВ «Айова» користується земельною ділянкою площею 0,99 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - 7124083600:01:001:0016, на підставі договору оренди землі від 30.11.2005 укладеного з фізичною особою ОСОБА_1, що зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 03.12.2012 за №712408364008394. У квітні 2016 року позивач дізнався, що 15.09.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Імпульс плюс» укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки №104. В подальшому, 15.02.2016 державним реєстратором реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області прийнято рішення індексний номер 28237185 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» право оренди на вищезазначену земельну ділянку. Позивач зазначене рішення відповідача вважає протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення вже було зареєстровано за ТОВ «Айова» та на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій зареєстрований договір оренди землі від 30.11.2005 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Айова» чинним, тому реєстрація договору оренди землі з новим орендарем є неможливою. Крім того, відповідно до додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 25.02.2016 сторони погодили продовження строку дії договору на 7 років, в зв'язку з чим загальний строк дії договору становитиме 19 років з моменту його укладення (державної реєстрації та/або державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором). Позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності свого представника.

Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області у судове засідання свого представника не направило, причин неявки не повідомило, про дату, час та місце судового засідання повідомлено належним чином.

Представник Тальнівської РДА Черкаської області до зали судового засідання не прибув, надав суду письмове заперечення проти позову, в яких позов не визнав та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 надіслав на адресу суду лист, згідно якого підтримав позовні вимоги ТОВ «Айова» та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «ВП «Імпульс плюс» свого представника у судове засідання не направило, причини неявки суду не повідомило, направило на адресу суду заперечення, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Айова», оскільки факт існування реєстрації договору оренди від 15.09.2015 №104, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Імпульс плюс» не впливає на можливість володіння та користування позивачем вищезазначеною земельною ділянкою, оскільки таке право у ТОВ «ВП «Імпульс плюс» виникає після закінчення договору оренди, орендарем якої є ТОВ «Айова».

Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

30.11.2005 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Айова» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 5 років, загальною площею 0,99 га, яка розташована в адміністративних межах Кобриново-Гребельської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, кадастровий номер - 7124083600:01:001:0016, що належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії 11-ЧР №001600. Вказаний договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 03.12.2012 за №712408364008394.

25.02.2016 між орендарем та орендодавцем підписано додатковий договір до основного договору оренди землі. Відповідно до п. 4 додаткового договору, 7 років, в зв'язку з чим загальний строк дії договору становитиме 19 років з моменту його укладення (державної реєстрації та/або державної реєстрації права оренди земельної ділянки за договором).

У період дії зазначеного договору оренди землі державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції 15.02.2016 прийняв рішення індексний номер 28237185 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку, на підставі договору оренди від 15.09.2015 № 104, що укладений вказаним ТОВ «ВП «Імпульс плюс» з ОСОБА_1, строк дії договору 10 років та починається з 03.12.2017.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі - Закон №161), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV (надалі - Закон №1952).

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону №161, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що відділом Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області зареєстровано за ТОВ «Айова» право оренди вищезазначеної земельної ділянки, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.12.2012 за №712408364008394.

Разом з тим, оскаржуваним рішенням (в період дії договору оренди землі від 30.11.2005 укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «Айова») зареєстровано за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» право оренди вищевказаної земельної ділянки, яке виникне з 03.12.2017, тобто на майбутнє.

Суд наголошує, що сторони договору мають право визначати будь-який строк, з якого почнуть діяти їхні права та обов'язки. Однак з огляду на системний аналіз вказаних законів, на переконання суду, державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.

За приписами ст. 17 Закону №161, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в даному випадку ТОВ «ВП «Імпульс плюс» набуло права оренди земельною ділянкою кадастровий номер - 7124083600:01:001:0016 в лютому 2016 року, після прийняття реєстратором оскаржуваного рішення (15.02.2016), під час дії договору оренди з ТОВ «Айова».

Отже, саме з цього моменту земельна ділянка вважається переданою в користування товариству. Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт передачі від ТОВ «Айова» земельної ділянки до ТОВ «ВП «Імпульс плюс», а також припинення договору оренди землі з ТОВ «Айова».

Враховуючи вищевикладене, реєстрація права оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб'єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону №1952 (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону №1952 передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №1952, державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Суд наголошує, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону).

Верховний Суд України у Постанові від 29.09.2015 по справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

З підстав викладеного суд дійшов висновку про те, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав, які виникли до 01.01.2013 на об'єкт нерухомого майна є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі №104, укладеного 15.09.2015 між ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та ОСОБА_1 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку за ТОВ «Айова», внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а не з моменту, який визначили сторони договору.

В матеріалах справи відсутні докази недійсності (не чинності) або розірвання договору оренди землі від 30.11.2005, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Айова».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 15.02.2016 індексний номер №28237185.

Стягнути з Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» сплачений судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2016 року.