Рішення

від 26.07.2016 по справі 909/481/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р. Справа № 909/481/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Київенерго", пл. І.Франка, 5, м.Київ, 01001 в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго", вул. Промислова, 4, м. Київ, 01013

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Ореол-1", вул. Промислова, 2-Г, офіс 1, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення заборгованості в сумі 622617, 16 грн.

за участю:

від позивача:ОСОБА_1 - представник, довіреність № 91/2015/11/16-4 від 16.11.15р.,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Ореол-1" про стягнення заборгованості в сумі 622617, 16 грн., в тому числі 584173,13 грн. основного боргу, 22167,21 грн. інфляційних та 16276,82 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.16. порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 29.06.16. Ухвалою суду від 29.06.16 відкладено розгляд справи на 26.07.16.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 09.06.16 та 29.06.16.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.06.14 між сторонами по справі укладено договір підряду про закупівлю робіт №91/ТЕЦ5-44-14, відповідно до умов якого, відповідач зобов"язався у 2014-2015 роках за завданням позивача виконати на свій ризик та своїми силами капітальний ремонт приміщення майстерень та механізмів на ТЕЦ-5 СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго", а позивач - прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 799000 грн. На виконання умов п.4.1. договору позивач на підставі платіжного доручення №1000009935 від 19.06.14 (а.с.66) перерахував відповідачу кошти в сумі 799000 грн.

Відповідно до п.5.2. договору, відповідач мав розпочати виконання робіт протягом трьох календарних днів від дати отримання авансового платежу, а закінчити протягом 18 місяців від початку виконання. Так, як роботи виконувались вкрай повільно, з моменту перерахування авансу відповідач виконав роботи тільки на суму 214826,87 грн. (акт №1 від 20.10.14 - а.с.62-64), позивач, у відповідності до вимог п.11.2.1. договору, листом від 17.04.15 №028/1/44/1974 (а.с.61) повідомив відповідача про дострокове розірвання договору №91/ТЕЦ5-44-14 від 17.06.14 з 05.05.15 та повернення авансу в розмірі 584173,13 грн.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору, відповідач без додаткового повідомлення позивача зобов"язаний повернути на поточний рахунок позивача кошти, отримані в якості попередньої оплати, згідно п.4.1. договору, протягом десяти банківських днів з моменту отримання від замовника повідомлення про розірвання договору. Відповідач повертає кошти за вирахуванням вартості робіт, прийнятих за актами, підписаними позивачем на момент розірвання договору.

З врахуванням прийнятих позивачем робіт на суму 214826,87 грн. по акту №1 від 20.10.14. поверненню підлягає аванс в сумі 584173,13 грн. (799000 грн. - 214826,87 грн.).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 584173,13 грн. авансового платежу обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов’язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов’язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконану роботу.

За своєю суттю обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.13 - п.5.2).

З врахуванням наведеного, в стягненні 22167,21 грн. інфляційних та 16276,82 грн. - 3% річних слід відмовити (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 8762,6 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Ореол-1" про стягнення 622617,16 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Ореол-1" (вул. Промислова, 2-Г, офіс 1, м. Івано-Франківськ, 76019, код 35675809) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (пл. І.Франка, 5, м.Київ, 01001, код 00131305) - 584173 (п"ятсот вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 13 коп. основного боргу та 8762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 22167,21 грн. інфляційних та 16276,82 грн. - 3% річних відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 28.07.16

Суддя Г.З. Цюх