Рішення

від 31.03.2011 по справі 39/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.11 р. Справа № 39/6

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Несвіт О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Азов-КонстантаВ» с. Урзуф

про: стягнення 14 395,98грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Азов-КонстантаВ» с. Урзуф, про стягнення заборгованості в сумі 14 395,98грн., яка складається з основного боргу в сумі 11 642,80грн., штрафу в сумі 2328,56грн., інфляційних втрат в сумі 305,51грн., 3% річних в сумі 119,11грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір б/н від 08.01.2010р., видаткові накладні.

Представник позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення до позовної заяви, згідно яких підтвердив факт поставки товару відповідачеві та його прийняття уповноваженими представниками останнього, крім того, виклав вимогу щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 615,41грн. Також просив залучити до матеріалів справи прибуткові касові ордера, що підтверджують часткову оплату відповідачем за поставлений товар.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-17/1174 від 28.02.2011р., Товариство з обмеженою відповідальністю В«Азов-КонстантаВ» зареєстроване за адресою: 87455, Донецька область, Першотравневий район, с. Урзуф, вул. Шевченка, буд. 6, за якою здійснювалось направлення поштової кореспонденції позивачем та судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

08.01.2010р., між позивачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (Продавець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Азов-КонстантаВ» , с. Гурзуф (Покупець), укладено договір б/н, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування в асортименті на умовах DDP (Правила ІНКОТЕРМС 2000) склад (магазин, торгівельна точка) покупця: м. Маріуполь, вул. Гранітна, 174а.

Згідно Правил Інкотермс термін DDP ("поставка зі сплатою мита") означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

У відповідності з п. 1.1. Договору передача товару здійснюється партіями. На кожну партію оформлюються накладні, в яких вказується номенклатура, кількість, ціна, а також сума для оплати даної партії. Сумою Договору вважається загальна вартість Товару, яка передана продавцем покупцю за накладними.

Згідно п. 2.1. Договору покупець оформлює замовлення на конкретну партію товару та направляє її продавцю засобами зв'язку або вручає представнику продавця особисто.

Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору в період з 05.01.2010р. по 01.10.2010р. згідно представлених накладних було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 452266,72грн.

Одночасно, виходячи з представлених суду видаткових накладних за період з 15.01.2010р. по 01.10.2010р. документарно підтверджено факт поставки товару на загальну суму 453 085,57грн.

При розрахунку вартості поставленого товару суд не враховує заявлену позивачем накладну № Ро-0501.012 від 05.01.2010р. на суму 7756,50грн., оскільки поставка товару згідно зазначеної накладної відбулася поза межами договору, який був укладений сторонами тільки 08.01.2010р.

Представлені позивачем видаткові накладні безпосередньо не містять посилань на договір б/н від 08.01.2010р., визначений останнім в якості підстави виникнення прав та взаємних обов'язків сторін, проте беручи до уваги фактичну можливість ідентифікації поставленого згідно представлених видаткових накладних товару, та товару, визначеного сторонами в договорі б/н від 08.01.2010р., приймаючи до уваги відсутність доказів наявності між сторонами інших правовідносин з поставки продуктів харчування, окрім тих, що виникли з договору б/н від 08.01.2010р., а також письмові пояснення представника позивача, який підтвердив факт поставки товару саме за договором б/н від 08.01.2010р., суд дійшов висновку, що поставка товару згідно представлених видаткових накладних, відбулася саме в межах договору б/н від 08.01.2010р.

Поставлений згідно означених видаткових накладних товар прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписами останньої на вказаних накладних.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору б/н від 08.01.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 453 085,57грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті, в готівковій формі представнику продавця. Оплата товару здійснюється в день отримання товару, або протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Прийняті на себе згідно Договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував. Як зазначає позивач, відповідачем було повернено товар на загальну суму 1763,30грн., а також частково сплачено вартість за поставлений товар у розмірі 438 860,62грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими касовими ордерами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 08.02.2011р., за розрахунком позивача, склав 11 642,80грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 11 642,80грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

25.11.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія-вимога про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовою квитанцією та описом поштового вкладення. Однак, як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач відповіді не надав.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 11 642,80грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за умовами п. 5.1. Договору тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період нарахування пені від невиплаченої суми за кожен день прострочення оплати за товар.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 615,41грн., нарахованої за періоди з 22.09.2010р. по 08.02.2011р., з 09.10.2010р. по 08.02.2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми пені в сумі 615,41грн., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині, за висновком суду, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з п. 5.1. Договору покупець прострочивши виконання грошового зобов'язання зобов'язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі положень наведеної вище правової норми та положень п. 5.1. Договору, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 119,11грн., нарахованих періоди з 22.09.2010р. по 08.02.2011р., з 09.10.2010р. по 08.02.2011р. та інфляційних в сумі 305,51грн. - за період з жовтня 2010р. по січень 2011р.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 119,11грн. та інфляційних втрат у розмірі 305,51грн. господарський суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності з п. 5.1. Договору, у випадку прострочення платежу за товар, у строки, вказані в п. 4.2. Договору Покупець зобов'язаний сплатити штраф продавцю в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

На підставі положень п. 5.1. Договору позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 2328,56грн.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та представлених в їх обґрунтування доказів, станом на 21.03.2011р. розмір простроченого відповідачем грошового зобов'язання склав 11642,80грн.

З урахуванням наведених обставин, а також приймаючи до уваги момент виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 2328,56грн. також підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Азов-КонстантаВ» с. Гурзуф на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 11 642,80грн., пеню в сумі 615,41грн., 3% річних в сумі 119,11грн., інфляційні нарахування в сумі 305,51грн., штраф у сумі 2328,56грн., витрати за державним митом в сумі 150,12грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.

Суддя Морщагіна Н.С.