Рішення

від 22.03.2011 по справі 23/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.03.11 р. Справа № 23/162

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 22927045,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Свідлодарськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 62 641,1 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю,

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.03.2011р. по 22.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядається відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2011р.

Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та уточненням ціни позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені на суму 24102,25грн., штрафу за прострочення платежу на суму 15344,23грн., збитків від інфляції на суму 17771,42 грн., 3% річних на суму 5423,2грн., що виникли за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.07.2009р.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на:

- укладення сторонами договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.07.2009р., який був посвідчений 02.07.2009р. нотаріально;

- несвоєчасність оплати Відповідачем вартості приміщення;

- ст.ст. 611, 623, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив порушення ним строків оплати вартості приміщення, але зазначив, що несвоєчасне виконання грошових зобов'язань було викликане фінансовою кризою. У зв'язку з цим останній просив суд зменшити розмір пені та штрафу. Крім того, Відповідач наполягав на тому, що розмір річних складає лише 5 278, 57 грн.

У вересні 2010р. Відповідачем подано зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення збитків на суму 59 633,48грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №23/162 Позивачу у позові відмовлено. В мотивувальній частині цього рішення вказано, що оскільки Відповідач подав 01.09.2010р. зустрічний позов після початку розгляду справи по суті 18.08.2010р., суд дійшов висновку, що його подано до суду з порушенням строків, встановлених ст.22 ГПК України, і тому цей позов не підлягає розгляду по суті разом з первісним позовом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. у справі №23/162 рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. залишено без змін.

За касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентрнергоВ» Вищим господарським судом України переглянуто вищевказане рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.09.2010р. у справі №23/162 скасовано, справу направлено на новий розгляд в іншому складі суду.

07.02.2011р. дана справа прийнята до провадження суддею Іванченковою О.М., про що винесено відповідний процесуальний документ.

У межах нового розгляду справи Позивачем на виконання вимог суду 01.03.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області надані письмові пояснення №8-08/946 від 17.02.2011р., відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» наполягає на задоволенні позовних вимог. Одночасно суду представлено копію витягу №7463240 від 02.07.2009р. про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та споруди.

14.03.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Світлодарськ Донецької області, до Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» , м.Київ, про стягнення суми збитків у розмірі 59 633,48 грн.

З огляду на подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті, проте з додержанням вимог, викладених в статтях 54-57 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про прийняття його в рамках окремої справи. Разом з цим, приймаючи до уваги приписи ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що Відповідач за означеним позовом знаходиться, згідно представлених суду документів, за адресою: 03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 1, позовні матеріали передано за підсудністю до господарського суду м.Києва, про що 14.03.2011р. винесено відповідну ухвалу у межах справи №22/60-17.

Представник Позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача, не зважаючи на вимоги суду, витребуваних документів не представив, разом з тим, у судових засіданнях проти позову заперечив.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Склад суду змінювався розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду та заступника голови господарського суду Донецької області.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, Вищім господарським судом України в постанові від 26.01.2011р. встановлено наступне.

02.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами п.1 якого продавець (Позивач) передає у власність, а покупець (Відповідач) приймає і зобов'язується оплатити на викладених нижче умовах нежитлові будівлі та споруди, а саме: магазин літера Б-1 загальною площею 390кв.м; навіс літера В, компресорна літера б2, замощення I, II; ганок літера б; ганок літера б1, які знаходяться за адресою Донецька область, м. Дебальцеве, м.Світлодарськ, вул. Без назви, б. 78. Даний договір посвідчений нотаріально.

Продаж вчинено на суму 422403,8грн., крім того, ПДВ складає 84480,76грн., разом - 506884,56грн., оплату якої необхідно здійснити продавцю шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 31.07.2009р. (п.3 договору купівлі-продажу).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1-3 ст.209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.657 Цивільного кодексу України (у редакції станом на день складання та підписання договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Постановою КМУ №671 від 26.05.2004р. з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація, до прийняття Верховною Радою України згідно із статтею 210 Цивільного кодексу України відповідного закону, затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, пунктами 5, 6 якого визначено, що договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна підлягає державній реєстрації шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

У відповідності до п.2 вказаного Тимчасового положення, витяг - це документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.

Зі змісту частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Під час нового розгляду справи господарським судом враховане викладене, всебічно і повно з'ясовані і перевірені всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінено докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Як вбачається з п.5 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.07.2009р., державна реєстрація цього правочину здійснюється одразу після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Подати на державну реєстрацію права власності в Комунальне підприємство Єнакіївської міської ради "Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації" покупець має право після підписання акту прийому-передачі нежилого приміщення, який має бути підписаний сторонами протягом 3 робочих днів з моменту повної оплати вартості нежилого приміщення покупцем.

Договір купівлі-продажу від 02.07.2009р. укладений між учасниками цього судового провадження, підписаний та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02.07.2009р. за реєстровим номером у реєстрі нотаріальних дій 2294.

Згідно представленої суду копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів №7463240 від 02.07.2009р., державна реєстрація означеного вище спірного договору купівлі-продажу, відповідно до якого Відчужувачем є Відкрите акціонерне товариство „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 22927045, Набувачем - ОСОБА_4, м.Дебальцеве, м.Свідлоджарськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, здійснена 02.07.2009р. об 18год.46хв., реєстраційний номер 3514178.

З огляду на викладене, Позивачем належним чином у розумінні ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України доведено додержання вимог чинного законодавства, встановлених ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, договір купівлі-продажу від 02.07.2009р., підписаний сторонами, є вчиненим та створює права та обов'язки для сторін.

Як було зазначено вище, відповідно до п.3 вказаного договору купівлі-продажу продаж здійснено за суму 506 884,56 грн. з урахуванням податку на додану вартість, яку Відповідач повинен спалити Продавцю (Позивачу) шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього у строк до 31.07.2009р.

За твердженнями Позивача, на виконання умов цього договору Відповідачем здійснено оплату станом на 31.07.2009р. в розмірі 200000грн., суму, яка залишилась - 16.09.2009р. (100 000,00 грн.), 23.03.2010р. (50 000,00 грн.), 25.03.2010р. (16 246,30 грн.), 24.06.2010р. (140 638,26грн.).

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву від 18.08.2010р., Відповідачем викладені обставини підтверджено, а саме визнано оплату залишкової суми за договором купівлі-продажу від 02.07.2009р. із запізненням, в тому порядку, що зазначений Позивачем.

Окрім того, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. дійсність даних тверджень встановлена судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про допущення Відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачених п.3 спірного договору купівлі-продажу, що у розумінні ст.193 Господарського кодексу України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Пунктом 4 договору купівлі-продажу від 02.07.2009р. встановлена відповідальність Відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань, передбачених п.3 цього договору, у вигляді сплати на користь Позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення, а також у разі прострочення більше ніж на 10 днів сплати штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми.

Разом з тим, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

Приймаючи до уваги дане, Позивачем з урахуванням уточнень ціни позову №8-08/4415 від 30.08.2010р., наданих останнім 01.09.2010р., заявлено до стягнення штрафні санкції у вигляді пені у сумі 24 102,25 грн., штрафу - 15 344,23 грн., а також збитки від інфляції у розмірі 17 771,42 грн. та 3% річних у сумі 5 423,20 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „ЗаконодавствоВ» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справВ» , суд дійшов висновку про те, що інфляційні витрати за період прострочення оплати сум за вказаним договором (враховуючи період з огляду на часткові оплати) становлять 17 833,69 грн. та 3% річних -5 434,77 грн.

Проте, позов в даній частині підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: інфляційні витрати на суму 17 771,42 грн., 3% річних - 5 423,20 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договором купівлі-продажу підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

З огляду на положення п.3 вказаного договору, днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 506 884,56 грн. вважається порушеним, є 01.08.2009р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій (пені) у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 29.01.2010р.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , штрафні санкції нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням порядку внесення Відповідачем платежів станом на 01.08.2009р. сума заборгованості складала 306 884,56грн.

Наступний платіж у розмірі 100 000,00 грн. здійснено Відповідачем 16.09.2009р.

Таким чином, сума пені нарахованої у період прострочення з 01.08.2009р. по 15.09.2009р. (46 днів) на суму 306 884,56грн. становить 8 067,28 грн.

Сума пені у період прострочення з 16.09.2009р. (з урахуванням сплати 100 000,00 грн.) по 29.01.2010р. (132 дні) на суму 206 884,56 грн. становить 15 802,58 грн.

Враховуючи зазначене, загальна сума штрафних санкцій (пені) за договором купівлі-продажу від 02.07.2009р., що підлягає задоволенню складає 23 869,86 грн.

Як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання на строк більш ніж 10 днів.

З огляду на таке, суд вважає правомірним застосування Позивачем до Відповідача відповідальності у вигляді нарахування штрафу, передбаченого п.4 договору, у розмірі 5% від несплаченої суми, що становить 306 884,56 грн.

Отже, перевіривши розрахунок даних позовних вимог, з огляду на його правомірність, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі, визначеному Позивачем, а саме 15 344,23 грн.

На підставі викладеного, вимоги Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82, 84, 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 62 641,10грн., у тому числі пені на суму 24 102,25 грн., штрафу за прострочення платежу на суму 15 344,23грн., збитків від інфляції на суму 17 771,42грн., 3% річних на суму 5 423,2грн., що виникли за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.07.2009р. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84792, Донецька область, м.Світлодарськ, 63, 1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» (03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 1, ЄДРПОУ 22927045, р/р26008302872 у ГОУ „Ощадного банкуВ» України у м.Києві, МФО 300465) 62 408,71 грн., у тому числі 23 869,86 грн. пені, 15 344,23 грн. штрафу, 5 423,20 грн. 3% річних та 17 771,42 грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84792, Донецька область, м.Світлодарськ, 63, 1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „ЦентренергоВ» (03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 1, ЄДРПОУ 22927045, р/р26008302872 у ГОУ „Ощадного банкуВ» України у м.Києві, МФО 300465) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 624,09 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,12 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 22.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.