Рішення

від 05.04.2011 по справі 22/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.11 р. Справа № 22/41

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „ДанвісВ» , м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 31265999,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 144 056,23грн.,-

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „ДанвісВ» , м.Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 144 056,23грн., у тому числі основного боргу в розмірі 105 090,00грн., 3% річних в розмірі 7 646,85грн., інфляційних витрат в розмірі 31 319,38грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов конклюдентного правочину, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії видаткових накладних №РН-000337 від 03.10.2008р., №РН-000429 від 01.12.2008р., рахунків-фактури №СФ-0644 від 02.10.2008р., №СФ-0742 від 01.12.2008р., довіреностей на видачу товарно-матеріальних цінностей №031008 від 03.10.2008р., №011208 від 01.12.2008р., банківських виписок за 17.10.2008р., за 27.10.2008р., за 11.11.2008р., за 25.11.2008р., за 27.11.2008р., за 04.12.2008р., за 11.12.2008р., за 19.12.2008р., за 24.12.2008р., за 05.02.2009р., за 27.02.2009р., листа-вимоги б/н від 01.12.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9187996, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, станом на 18.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи за наступного.

За твердженнями Позивача, між Приватним підприємством „ДанвісВ» , м.Маріуполь Донецької області, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, укладено у спрощеній формі договір купівлі-продажу продукції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням Позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу Відповідача була здійснена поставка товару за видатковими накладними №РН-000337 від 03.10.2008р., №РН-000429 від 01.12.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи на загальну суму 214 590,00грн.

Фактичне отримання Відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом Відповідача на вищезазначених накладних у графі „прийнявВ» та печаткою підприємця, на підставі чого суд дійшов висновку, що продукція прийнята останнім без заперечень на загальну суму 214 590,00грн.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода, укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від Позивача, у Відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням Позивача, вартість отриманого товару Відповідач оплатив частково за рахунком №СФ-0644 від 02.10.2008р. на загальну суму 109 500,00грн. (що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками), у зв'язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 105 090,00грн.

У зв`язку з несплатою залишку боргу 01.12.2010р. Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія №36 від 01.12.2010р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення претензії наявні у матеріалах справи). Як зазначено Позивачем, дана вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару за вищезазначеними накладними з урахуванням поштового обігу є 12.12.2010р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, Позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент винесення рішення у останнього виникла заборгованість у розмірі 105 090,00грн.

Оскільки Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 105 090,00грн. не погашена до теперішнього часу.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „ДанвісВ» суми основного боргу у розмірі 105 090,00грн. підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 7 646,85грн., інфляційні витрати у сумі 31 319,38грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

Розглянувши зазначений розрахунок Позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначені суми з огляду на те, що останнім не вірно визначений період прострочення.

Так, приймаючи до уваги направлення Позивачем Відповідачу вимоги щодо сплати суми заборгованості 01.12.2010р., час поштового перебігу відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказівВ» та термін, визначений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, початком строку прострочення є 13.12.2010р.

Таким чином, з урахуванням кінцевого строку прострочення, встановленого Позивачем (14.02.2011р.), позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 552,80грн., інфляційні витрати в розмірі 1 900,03 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на Відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства „ДанвісВ» , м.Маріуполь Донецької області, до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка Донецької області, про стягнення 144 056,23грн., у тому числі 105 090,00грн. основного боргу, 7 646,85грн. 3% річних та 31 319,38грн. інфляційних витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84647, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р260070195587 в ЗАТ „ПрокредитбанкВ» , МФО 320984) на користь Приватного підприємства „ДанвісВ» (87524, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Сеченова, б.63а, ЄДРПОУ 31265999, п/р26008480024000 в ПАТ „ДонгорбанкВ» м.Донецька, МФО 334970) 107 542,83грн., у тому числі 105 090,00грн. основного боргу, 552,80грн. 3% річних, 1 900,03грн. інфляційних витрат.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84647, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р260070195587 в ЗАТ „ПрокредитбанкВ» , МФО 320984) на користь Приватного підприємства „ДанвісВ» (87524, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Сеченова, б.63а, ЄДРПОУ 31265999, п/р26008480024000 в ПАТ „ДонгорбанкВ» м.Донецька, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1 075,43грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 176,18грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 05.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Повний текст рішення підписано 11.04.2011р