Ухвала

від 28.02.2011 по справі 1-345/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-345/10 Головуючий у І інстанції Василюк О.С.

Провадження № 11/0390/103/11

Категорія: ч.2 ст.190 КК України Доповідач Міліщук С.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Міліщука С.Л.,

суддів -Хлапук Л.І., Матата О.В.,

з участю прокурора -Смолюка Б.С.,

засудженого -ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в примішенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Ковельського міськрайонного суду від 01 грудня 2010 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, раніше судимий Ковельським міськрайонним судом: 1) 05.03.2007 року за ст. 190 ч.2 КК України на 5 років обмеження волі з іспитовим терміном 2 роки; 2) 17.06.2008 року за ч. 2ст. 190, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України до штрафу у розмірі 1 700 грн., 29.08.2008 року апеляційним судом Волинської області постановлено рахувати засудженим за ч.2ст. 190, ч.1 ст. 357 КК України до штрафу 1 700 грн.; 3) 01.10.2008 року за ч.3 ст. 357КК України до 850 грн., на підставі ст. 70 ч.4 КК України по сукупності злочинів шляхом поглинання більш тяжким покаранням, призначеним вироком Ковельського міськрайонного суду від 17.06.2008 року і ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29.08.2008 року призначено остаточне покарання у вигляді штрафу 1 700 грн.; 4) 26.05.2009 року Старовижівським райсудом за ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим терміном 1 рік, штраф в розмірі 1 700 грн., 14.06.2010 року згідно постанови Ковельського міськрайонного суду звільнений від призначеного покарання, -

засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 8 400 грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_3 - 6 000 грн. матеріальної та 1 000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_4 - 18 000 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_5 - 6 000 грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_6 - 2 589 грн. 18 коп. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено в залі суду з підписки про невиїзд на утримання під вартою.

Майно, на яке накладено арешт, звернуто для стягнення збитків.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що, будучи судимим за шахрайство, повторно 16 листопада 2009 року, в ранковий час, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, зателефонував до свого знайомого ОСОБА_2 на мобільний телефон та запропонував придбати автомобіль «Фольксвагсн Т-4», якого ніби мав доставити ОСОБА_2 через знайомих із-за кордону. Повіривши ОСОБА_1, потерпілий того ж дня, близько 11 години, в м. Ковелі, біля магазину «Вечірній», що по вул. Незалежності, передав останньому як завдаток за доставку даного транспортного засобу спочатку 500 грн. та 500 доларів США, що згідно курсу гривні станом на 16 листопада 2009 року становить 3998 грн., після чого в третій декаді листопада 2009 року, близько 21 години, на тому ж місці передав ще 2000 грн., кінці листопада 2009 року, близько 18 години, біля кафе «Оріон», що по вул. Незалежності в м. Ковелі, для заправки паливом обіцяного транспортного засобу - 600 грн., на початку грудня 2009 року, близько 12 години, за місцем проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 для оформлення документів - 1200 грн., на початку квітня 2010 року, близько 11 години, біля приміщення військкомату по вул. Грушевського в м. Ковелі для проходження техогляду - 1000 грн. Отримані від ОСОБА_2 9298 грн., ОСОБА_1 витратив на власні потреби, не маючи при цьому наміру доставити ОСОБА_2 транспортний засіб або повернути гроші.

В середині березня 2010 року ОСОБА_1 повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, прийшов на робоче місце ОСОБА_3 в торговий павільйон, що в м. Ковелі на центральному ринку по вул. Брестській, та на прохання ОСОБА_3 виготовити шенгенську візу для виїзду за кордон, повідомив, що за вказану послугу йому необхідно 6000 грн.. Повіривши ОСОБА_1, ОСОБА_3 наступного дня зустрілась з останнім близько 14 години в м. Ковелі, в приміщенні бару «Дніпро», що на території вищевказаного ринку, та передала йому для виготовлення візи для виїзду за кордон 6000 грн., які ОСОБА_1 витратив на власні потреби, не маючи при цьому наміру займатись вказаною послугою або повернути гроші ОСОБА_3.

Крім того, він повторно в середині березня 2010 року, в ранковий час, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за місцем проживання матері ОСОБА_4 -ОСОБА_3, в квартирі АДРЕСА_1, погодився на прохання ОСОБА_7 виготовити три шенгенські візи для виїзду за кордон, повідомивши, що за вказану послугу йому необхідно по 6000 грн. за кожну візу, тобто 18000 грн.. Повіривши ОСОБА_1, ОСОБА_4 того ж дня, близько 11 години, біля магазину «Фаворит», що по вул. Володимирській в м. Ковелі, передала спочатку йому для виготовлення візи для виїзду за кордон 2 000 грн., за декілька днів через свого чоловіка ОСОБА_8 передала ще 4300 грн., а решту суми 11 700 грн. передала ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_4 -її матір ОСОБА_3 Заволодівши таким чином 18000 грн., ОСОБА_1 використав їх на власні потреби, не маючи при цьому наміру займатись вказаною послугою або повернути гроші ОСОБА_4

В кінці березня 2010 року, у вечірній час, ОСОБА_1 повторно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за місцем проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 погодився на прохання ОСОБА_5 виготовити шенгенську візу для виїзду за кордон, повідомивши, що за вказану послугу йому необхідно 6000 грн. Повіривши ОСОБА_1 ОСОБА_5, того ж дня, близько 20 години, за вказаною адресою передала йому для виготовлення візи для виїзду за кордон 6000 грн., які ОСОБА_1 використав на власний розсуд, не маючи при цьому наміру займатись вказаною послугою або повернути гроші ОСОБА_5

Крім того, 14 травня 2010 року близько 15 години, в м. Ковелі по вул.. Смірнова, біля будинку № 14а, він повторно, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою свого, запропонував ОСОБА_6 придбати у нього за низькою ціною два мобільні телефони «Нокіа 5800»за ціною 300 доларів США кожний, яких у нього не було при собі, однак пообіцявши за декілька днів доставити їх йому. ОСОБА_6 повіривши ОСОБА_1 того ж дня, близько 16 години на тому ж місці передав останньому як завдаток за дані телефони спочатку 200 доларів США, що згідно курсу гривні станом на 14 травня 2010 року становить 1589,18 грн, а наступного дня - 15 травня 2010 року, близько 14 години по вул. Грушевського. поряд з стадіоном «Верес», через свою дружину ОСОБА_9 та таксиста ОСОБА_10 - ще 1 000 грн.. Заволодівши таким чином 2589грн. 18 коп., ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд, не маючи при цьому наміру доставити ОСОБА_6 мобільні телефони або повернути гроші.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеності вини та правельності кваліфікації його дій, вважає призначене йому покарання надто суворим. Просить вирок суду в цій частині змінити та обрати йому менш суворе покарання. Крім того, зазначає, що під час досудового та судового слідства був позбавлений права отримати юридичну допомогу захисника, що призвело до призначення йому надто суворого покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію та просив пом'якшити призначене покарання, міркування прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.

Вина ОСОБА_1 у повторному шахрайстві за обставин, викладених у вироку, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, ґрунтується на матеріалах справи, і ним в апеляції не оспорюється. Кваліфікація дій винного за ч. 2 ст. 190 КК України є правильною.

Посилання засудженого ОСОБА_1 про порушення під час досудового та судового слідства його права на захист, оскільки він був позбавлений права отримати юридичну допомогу захисника, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після роз'яснення прав, передбачених статтями 43 - 47 КПК України, ОСОБА_1 сам добровільно відмовлявся від допомоги захисника і ці відмови були належним чином прийняті слідчим (а.с. 66, 77). Під час розгляду справи місцевим судом ОСОБА_1, як підсудному, також були розяснені його права, в тому числі і право на захист, однак він добровільно відмовився від захисника, бажаючи самостійно захищати свої права, не пов'язуючи цю відмову із своїм матеріальним станом.

Будь-які дані про те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про призначення йому захисника, у матеріалах справи відсутні.

Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.

При цьому судом враховані усі дані про особу засудженого, який має на утриманні малолітню дитину, однак не працює, неодноразово судимий, в тому числі за шахрайство, засуджувався до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, та продовжував вчиняти аналогічні злочини.

Обставин, що пом'якшують покарання, судом не знайдено, до обставин, що обтяжують покарання, віднесено -рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Дані про особу винного, кількість епізодів злочинної діяльності, сума завданих потерпілим збитків, дали суду першої інстанції підстави обрати ОСОБА_1 максимальне покарання, передбачене санкцією закону, за яким його засудженого.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить, що призначене ОСОБА_1 покарання є надто суворим, а тому не вбачає підстав для його пом'якшення та задоволення апеляції.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Ковельського міськрайонного суду від 01 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого -без задоволення.

Головуючий

Судді