Рішення

від 26.07.2016 по справі 910/9390/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/9390/16 За позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С"

про розірвання договору, виселення та стягнення заборгованості

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Склярук Ю.В. (довіреність № 543 від 31.12.2015)

від відповідача: Мазур О.В. (довіреність № 28-01-16 від 28.01.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (відповідач) в якому просить суд:

- розірвати договір оренди від 31.03.2015 № 125 укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" повернути Фонду державного майна України нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" до державного бюджету заборгованість з орендної плати у розмірі 188125,71 грн., пені - 72773,04 грн., штрафу - 22945,28 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" на користь Фонду державного майна України заборгованість з орендної плати у розмірі 489006,80 грн., пені - 121506,43 грн., штрафу - 32357,11 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №125 від 31.03.2015 та в частині своєчасної орендної плати, а також умов щодо страхування орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 порушено провадження по справі № 910/9390/16 та призначено її до розгляду на 14.06.2016.

07.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 14.06.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2016 не з'явився, витребуваного судом відзиву на позов та документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 14.06.2016 розглядалась заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, за результатами розгляду якої - прийнято заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 відкладено розгляд справи №910/9390/16 на 14.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі, зокрема платіжне доручення про часткову сплату боргу.

12.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

14.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 14.07.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав суду для огляду докази часткової сплати заборгованості, надав пояснення щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи та зазначив, що у сторін є намір укласти мирову угоду, а тому, просив суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача зазначив, що про частково сплачену відповідачем суму заборгованості позивачу не відомо, щодо відкладення розгляду справи - не заперечив.

Також представниками сторін заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/9390/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9390/16, розгляд справи відкладено на 26.07.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.07.2016 від відповідача надішли документи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про зупинення провадження у справі.

26.07.2016 до початку судового засідання від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 26.07.2016 з'явились представники сторін.

Представник позивача надав суду пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку просив суд прийняти до розгляду та відстрочити сплату судового збору.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач просить розірвати Договір оренди від 31.03.2015 № 125, укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідав4 «ЕСКОРТ-ВІНН'С», зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСКОРТ-ВІНН'С» повернути Фонду державного майна України нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКОРТ- ВІНН'С» до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати у розмірі 262 774, 47 грн., пені - 86 238,87 грн. та штрафу - 22 945,28 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКОРТ-ВІНН' С» на користь Фонду державного майна України заборгованість з орендної плати у розмірі 477 115, 04 грн., пені - 152 336,93 грн., та штрафу - 35 195,26 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи обґрунтованість клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, а також те, що заява про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відстрочення позивачу сплату судового збору до прийняття рішення, а тому заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в редакції позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Також, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/9390/16, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У своєму клопотанні відповідач просить суд зупинити провадження у справі №910/9390/16 до розгляду справи №910/13179/16 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКОРТ-ВІНН'С» до Фонду державного майна України про визнання недійсним п. 3.10 договору оренди №125 від 31.03.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Так, відповідно до п. 3.10 Договору оренди №125 від 31.03.2015,який відповідач просить визнати недійсним у праві № 910/13179/16, зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі 60 000,00 грн., який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.

Суд, зазначає, що визнання або невизнання п. 3.10 Договору оренди, не вплине на вирішення спору у даній справі, під час розгляду справи № 910/13179/16 не будуть встановлюватися обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Більше того, суд зазначає, що предметом спору у даній справі, крім іншого, є стягнення заборгованості за договором оренди. Спір щодо завдатку відсутній.

Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, в судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015 між Фондом державного майна України (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 125 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв. м, (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А (далі - майно), обліковується на балансі Фонду державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945 (далі - балансоутримувач) та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.09.2014 року становить за незалежною оцінкою 3 063 700 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення станції технічного обслуговування.

Згідно із п. 2.1, п. 2.4 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.

31.03.2015 між сторонами складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2015 року - 59 579,03 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - лютий 2015 року на індекс інфляції за березень 2015 року з врахуванням фактичної кількості діб оренди у березні 2015 року (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України та Бюджетного кодексу України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із п. 3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Крім того, пунктом 5.8 Договору встановлений обов'язок орендаря протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі, пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії договору страхування і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 31.03.2015 по 28.02.2018 включно.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 125 від 31.03.2015 у відповідача виникла заборгованість перед Державним бюджетом України у розмірі 262 774, 47 грн., перед Фондом державного майна України у розмірі 477 115, 04 грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендних платежів, а також порушенням обов'язку щодо страхування нерухомого майна, позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу, пені, розірвання договору та виселення відповідача з нерухомого майна.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

На виконання пункту 2.1 Договору, орендодавець передав , а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, узгоджений у Договорі, що підтверджується актом приймання - передавання орендованого майна від 31.03.2015.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 5.3 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем нерухомим майном за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А за період з 31.03.2015 по червень 2016 року.

Так, позивачем нараховано орендну плату за договором оренди нерухомого майна перед бюджетом за період березня 2015 по червень 2016 у розмірі 262 774,47 грн., перед Фондом державного майна за період березня 2015 по червень 2016 - 477 115,04 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із умовами Договору оренди, орендна плата сплачується відповідачем щомісячно не пізніш 15 числа наступного за звітним (п. 3.6. договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, судом встановлено та зазначається самим позивачем, що Фонд державного майна звертався до Господарського суду міста Києва із позовними заявами до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати. При цьому, позивач зазначає, що у справах № 910/19732/15 та № 910/30632/15 заявлялась та стягувалась заборгованість перед державним бюджетом.

Однак, з рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/19732/15 вбачається, що позивач, звертаючись до суду зазначав, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем за період з 31.03.2015 р. по 10.09.2015 р. у розмірі 114 460,38 грн. При цьому, судом у справі № 910/19732/15 встановлено, що 25.08.2015 р. відповідачем сплачено 24 032,47 грн. орендної плати за Договором № 125 від 31.03.2015 р., за платіжним дорученням № 33 від 24.08.2015 р.; проте, вказана оплата позивачем не врахована при розрахунку позовних вимог. З урахуванням викладеного, у справі № 910/19732/15 суд дійшов висновку про те, що доведеним являється факт наявності заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів у розмірі 90 427,91 грн. та стягнув зазначену заборгованість на користь позивача - Фонду державного майна України. При цьому, текст судового рішення не містить інформації про те, що заборгованість, заявлена до стягнення, була заборгованістю перед бюджетом.

Таким чином, враховуючи зміст судового рішення у справі № 910/19732/15, зарахування сплати 24 032,47 грн. орендної плати в рахунок погашення заборгованості з оренди, суд дійшов висновку, що у справі № 910/19732/15 заборгованість у розмірі 90 427,91 грн. за період з 31.03.2015 р. по 10.09.2015 р. стягнута на користь Фонду державного майна.

Вказане також підтверджується тим, що сплату орендної плати у розмірі 24 032,47 грн., відповідно до платіжного доручення № 33 від 24.08.2015 позивачем враховано та відображено у розрахунку орендної плати перед Фондом державного майна України.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2016 у справі № 910/30632/15, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" на користь Фонду держаного майна України 114992,40 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за період з 11.09.2015 по 17.11.2015.

Таким чином, враховуючи викладене, у справах № 910/19732/15 та № 910/30632/15 з відповідача вже стягнуто заборгованість перед Фондом державного майна України з орендної плати за загальний період з 31.03.2015 по 17.11.2015.

Враховуючи викладене, а також те, що у даній справі позивач заявляє заборгованість зі сплати орендної плати перед Фондом державного майна України за період з березня 2015 по червень 2016, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки заборгованість по листопад 2015 з відповідача вже стягнено за рішеннями суду, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати перед Фондом державного майна за період з грудня 2015 по червень 2016.

За розрахунком суду з відповідача на користь Фонду державного майна підлягає стягненню заборгованість у розмірі 108 147,62 грн., з урахування часткових оплат, здійснених відповідачем за період з 08.12.2015 по 04.07.2016 на загальну суму 278 000,00 грн. відповідно до платіжних доручень №№ 63, 67, 9, 26, 32, 35, 52, 54, 59, 72, 75, 81, таким чином, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується заборгованості відповідача зі сплати орендної плати перед державним бюджетом України за період з березня 2015 по червень 2016, то суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у розмір 262 774,47 грн. за розрахунком позивача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на користь державного бюджету 86 238,87 грн. пені та 22 945,28 грн. штрафу, на користь Фонду державного майна України - 152 336,93 грн. пені та 35 195,26 грн. штрафу.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені та штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості передбачена сторонами у пунктах 3.7., 3.8. Договору оренди.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, нарахований позивачем перед державним бюджетом, встановив, що розмір пені становить 70 849,25 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. За розрахунком суду розмір штрафу є більшим, ніж заявлено позивачем, а тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 22 945,28 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, нараховані позивачем перед Фондом державного майна України, суд встановив, що останні є невірними, оскільки позивачем не враховано стягнення заборгованості за рішеннями суду.

За розрахунком суду розмір пені становить 16 802,06 грн., розмір штрафу - 10814,76 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди № 125 від 31.03.2015, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі порушення однією із сторін умов цього договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати підтверджується доводами, викладеними вище, а також тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача в судовому порядку про стягнення простроченої заборгованості.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Так, укладаючи договір оренди № 125 нерухомого майна, що належить до державної власності, позивач мав на меті та розраховував отримати плату за користування відповідачем нерухомим майном, наданими в оренду.

Крім того, п. 5.8 Договору оренди встановлений обов'язок орендаря протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі, пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії договору страхування і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Позивач зазначає, що строк дії договору страхування орендованого майна закінчився 30.04.2016, однак жодної інформації щодо поновлення договору страхування відповідачем позивачу надано не було.

Відповідно до ст. 10 України "Про оренду державного і комунального майна" , страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Відповідач, заперечуючи проти зазначеного факту надав суду заяву-анкету на страхування майна.

Однак, суд зазначає, заява-анкета на страхування не є договором страхування. Зі змісту заяви-анкети вбачається, що остання є лише підставою для укладення договору.

Більше того, відповідачем не надано доказів сплати страхового платежу, з дати сплати якого починає діяти договір страхування.

Таким чином, не виконавши своїх зобов'язань, відповідач істотно порушив умови договору оренди, оскільки таке порушення призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а саме, отримання грошових коштів за користування відповідачем нерухомим майном та страхування майна, що підтверджується умовами договору оренди.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору оренди та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору оренди № 125 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.03.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі, зокрема, розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Оскільки суд дійшов висновку про розірвання договору, то у відповідача виник обов'язок, в силу закону, повернути позивачу орендоване майно, а тому вимога про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А також підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Фонду державного майна України частково.

З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 судом було відстрочено Фонду державного майна України сплату судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Оскільки, судом було відстрочено Фонду державного майна України сплату судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди від 31.03.2015 № 125 укладений між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" повернути Фонду державного майна України нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 21, н/п № 3, код 30218927) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі ГУДКСУ у м. Києві; код банку 820019; код 38004897; р/р 31115093700007, призначення платежу: *;101; ;*22080200*30218927*№125*31.03.2015*32945*Х*) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 262 774,47 грн., 70 849,25 грн. пені та 22 945,28 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 21, н/п № 3, код 30218927) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код 00032945, р/р 35216001005357, в ДКСУ, м. Київ; МФО 820172, код ЄДРПОУ 00032945) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 108 147,62 грн., 16 802,06 грн. пені, 10814,76 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКОРТ-ВІНН'С" (04205, м. Київ, вул. М. Тимошенка, буд. 21, н/п № 3, код 30218927) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код 00032945, р/р 35216001005357, в ДКСУ, м. Київ; МФО 820172, код ЄДРПОУ 00032945) 10 141,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9, код 00032945) в доход Державного бюджету України 1400,22 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2016.

Суддя С.О. Турчин