Постанова

від 27.07.2016 по справі 922/5730/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 922/5730/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Ногіної Н.В. (посвідчення № 036152 від 11.02.15 р.)

позивачів: не з'явились

1-го відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 08-11/7812/2-15 від 30.12.15 р.).

2-го відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 1669Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2016 по справі № 922/5730/15

за позовом Прокурор Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків; Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків до 1. Харківська міська рада, м. Харків , 2. приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", м. Харків про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі першого позивача - Харківської обласної державної адміністрації, другого позивача - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ", про: визнання незаконним та скасування рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); визнання незаконним та скасування рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); визнання незаконним та скасувати рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4); визнання недійним договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 травня 2012 року між відповідачами, щодо земельної ділянки площею 0,8307 га; визнання відсутнім у приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038); витребування із незаконного користування приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс XXІ" земельної ділянки, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038). Також прокурор просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і спору" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37), рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3) та рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п. 23.4) суперечать вимогам ст.ст. 58, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 Водного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, розташована в межах прибережної захисної смуги й не може бути передана у користування некомпетентними органом місцевого самоврядування; на підставі вказаних рішень між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Компанія "Лот-Сервіс XXІ" укладено договір оренди землі від 10 травня 2012 року, що не відповідає законності та порушує права власника.

30 листопада 2015 року від першого позивача надійшла заява про відмову від позову (вх. № 47784 від 30 листопада 2015 року) мотивована тим, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Радгоспна, 3, загальною площею 0,8307 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038), знаходиться у комунальній власності, відповідно вирішення питання стосовно передачі зазначеної земельної ділянки у власність або у користування не відноситься до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2016 р. прийнята відмова першого позивача, Харківської обласної державної адміністрації (вх. № 47784 від 30 листопада 2015 року) від позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2015 року позов прокурора залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2016 року, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2015 р. у справі № 922/5730/15 скасовано. В даних постановах зазначено, що річка Лопань відноситься до середніх річок та є водним об'єктом загальнодержавного значення, а спірна земельна ділянка розташована в 50 метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань. Справу № 922/5730/15 передано на розгляд господарському суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2016 року по справі № 922/5730/15 (суддя Калініченко Н.В ) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувано рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37), яким надано gриватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд площею, орієнтовно, 0,8150 га по вул. Радгоспній, 3 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3) та рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430 (п.п. 23.4). яким надано Приватному підприємству "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 вересня 2036 року земельну ділянку, площею 0,8307 га, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель водного фонду по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладено 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та приватним підприємством "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", щодо земельної ділянки, площею 0,8307 га.

Визнано відсутнім у приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс" право користування земельною ділянкою, яка розташована по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038).

Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції 7, код ЄДРПОУ 24134490) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108) 2 436,00 грн. судового збору.

Стягнуто з приватного підприємства "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" (61012, Харківська обл., м. Харків, вул. Суздавальські Ряди, 12, код ЄДРПОУ 34859046) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108) 2 436,00 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2016 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р.

Прокурором 26.07.2016 р. надано за вх. № 7441 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги 1-го відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 27.07.2016 р. представники позивачів та 2-го відповідача не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, представником Державної інспекції сільського господарства в Харківській області надано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення позивачів та 2-го відповідача про час та місце засідання суду, наявність клопотання Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 1-го відповідача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника 1-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача підлягає задоволенню, а зазначене рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання № 228/11 від 06 квітня 2011 року "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 37 додатку до вказаного рішення ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 0,8150 га по вул. Радгоспній 3 (Дзержинський район) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 340/11 від 06 липня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 10.3 додатку до вказаного рішення, надано ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 липня 2017 року земельну ділянку площею 0,8307 га за рахунок земель рекреаційного призначення по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання № 430/11 від 28 вересня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", а саме п. 23.4 додатку до вказаного рішення, надано ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" в оренду строком до 01 вересня 2036 року земельну ділянку площею 0,8307 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, земель рекреаційного призначення, земель водного фонду по вул. Радгоспній, 3 у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

На підставі вказаних рішень, 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" укладено договір оренди землі, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у місті Харків про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 червня 2012 року за № 631010004000691. 06 червня 2012 року за вказаним договором було складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка, передана першим відповідачем другому відповідачу в оренду, розташована в 50-метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань та не може бути передана у користування некомпетентним органом місцевого самоврядування. Крім того прокурор стверджує, що спірні рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 58, 60, 61, 84 Земельного Кодексу України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 Водного кодексу України (в редакціях, що діяли на момент прийняття спірних рішень і укладання договору оренди), в зв'язку з чим просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання, зазначені у позові, а також визнати відсутність права на спірні земельні ділянки у відповідача-2.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходиться в 50 метровій зоні прибережної захисної смуги р. Лопань та є водним об'єктом загальнодержавного значення, а землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відносяться до земель державної власності та передаються у власність або у користування обласними державними адміністраціями.

Таким чином, на думку місцевого господарського суду, саме Харківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме, функції розпорядника земель державної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання № 228/11 від 06 квітня 2011 року "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 340/11 від 06 липня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання № 430/11 від 28 вересня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" прийняті з перевищенням повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із наведеними висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і

законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами

України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи

місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед

територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у

відповідності до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюють управління і самостійно вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Такі ж положення закріплені в статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними, що кореспондується із вимогами ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до Закону, питання регулювання земельних відносин.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В свою чергу, ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України визначено вичерпний перелік водних об'єктів загальнодержавного значення. До їх числа згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 ВК України відносяться в тому числі притоки всіх порядків річок, що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області.

Річка Лопань являє собою притоку другого порядку річки Сіверський Донець - річки, яка протікає на території трьох областей України (Харківської, Донецької та Луганської) .

Зазначені обставини є загальновідомими, а тому згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують доказування.

Таким чином, річка Лопань відноситься до водного об'єкту загальнодержавного значення на підставі самої лише норми закону - п. 3 ч. 1 ст. 5 ВК України.

Відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 84 ЗК України землі під водними об'єктами загальнодержавного значення відносяться до земель державної власності.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України передача земельних ділянок із земель державної власності на території обласної державної адміністрації у межах міст обласного значення відноситься до повноважень саме обласної державної адміністрації.

Скасовуючи рішення Харківської міської ради, суд першої інстанції посилався на ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, але при цьому не врахував п. 12 Перехідних положень ЗК України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Колегія суддів зазначає, що розмежування земель державної та комунальної власності відбулося з 01.01.2013 р., разом із набуттям юридичної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, яким було визначено засади розмежування земель державної та комунальної власності.

Саме цим законом було внесено зміни до Земельного кодексу та виключено частину 3 ст. 84 Земельного кодексу в частині переліку земель та виключено п.12 Перехідних положень Земельного кодексу, який був чинний на момент спірних правовідносин.

Таким чином, до 01.01.2013 р. діяли Перехідні положення Земельного кодексу України, які в тому числі регламентували порядок розпорядження землями на території населених пунктів до їх розмежування.

Викладене свідчить про те, що на момент прийняття оскаржуваних рішень Харківська міська рада, відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу, мала беззаперечну компетенцію щодо розпорядження землею в межах населених пунктів, в тому числі правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою.

Прокурор заперечував проти застосування до спірних правовідношень положень п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, посилаючись на положення ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», які встановлюють види земель, які не можуть в ході розмежування передаватися до комунальної власності.

Колегія суддів, проаналізувавши гіпотезу та диспозицію ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» зазначає, що дана норма регламентує виключно порядок розмежування земель (визначення земель, які повинні залишитися в державній власності), але жодним чином не скасовує і не перешкоджає застосуванню п.12 Перехідних положень Земельного кодексу, яке відбулося в квітні 2011 року.

Як зазначено вище, розмежування земель в Україні відбулося в 2013 р., відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року №5245-VI.

Разом із набуттям чинності цим законом, 01.01.13 р. втратили чинність положення п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Станом на квітень 2011 р. норма п. 12 Перехідних положень була чинна, а розмежування земель не було проведене, що свідчить про неможливість застосування до спірних положень приписів ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними рішення Харківської міської ради Харківської області 6 сесії 6 скликання № 228/11 від 06 квітня 2011 року "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 340/11 від 06 липня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення Харківської міської ради Харківської області 10 сесії 6 скликання № 430/11 від 28 вересня 2011 року "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 10 травня 2012 року між Харківською міською радою та ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ", щодо земельної ділянки загальною площею 0,8307 га (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038), що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Радгоспна 3, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 ст.16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (а саме вищезазначені рішення Харківської міської ради)

За таких обставин, враховуючи, що рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 квітня 2011 року № 228/11 (п. 37); рішення сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 06 липня 2011 року № 340/11 (п.п. 10.3); рішення 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 28 вересня 2011 року № 430/11 (п.п 23.4), на підставі яких було укладено договір оренди землі від 10 травня 2012 року та за якими другому відповідачу передано земельну ділянку в оренду, колегією суддів визнані такими, що відповідають нормам чинного законодавства, вказаний договір оренди не суперечить актам цивільного законодавства (зокрема, ст. 122 Земельного кодексу України з наведених вище підстав) тому відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України правочин не підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог про визнання відсутнім у ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" права користування на земельну ділянку, яка розташована по вул. Радгоспній 3, 2 Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно - оздоровчого комплексу колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки оспорюванні рішення органів місцевого самоврядування, які є правовою підставою для укладання спірного договору оренди землі, прийняті в межах компетенції органу місцевого самоврядування і відповідають приписам законодавства, тобто є дійсними, то і оспорюваний договір оренди, який укладений на підставі цих рішень, відповідно є дійсним, а отже, відповідно наявні юридичні факти, з яким чинне законодавство пов'язує право оренди на спільну земельну ділянку, у зв'язку з чим доводи позивача про відсутності такого права у 2-го відповідача є безпідставними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування із незаконного користування ПП "Компанія Лот-Сервіс ХХІ" земельної ділянки, яка розташована по вул. Радгоспній 3, у Дзержинському районі (кадастровий номер 6310136300:12:001:0038) для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, виходячи з того, що дана земельна ділянка була надана 2-му відповідачеві у користування на законних підставах, тому і підстави для її витребування відсутні.

Розглянувши клопотання 1-го відповідача про застосування строків позовної давності у справі № 922/5730/15 (вх. № 3045 від 01 лютого 2016 року), колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі

цивільні правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави та її

адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (ст. З ГК України).

Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16,ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Таким чином, за позовними заявами прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 ЦК України становить три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено міською радою, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 п. 4 ст. 267 ЦК України, в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради, позовна давність не поширювалася на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Оскаржувані рішення позивач вважає незаконними, оскільки казані рішення порушують на думку прокуратури право власності держави на спірну ну ділянку, тому, відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 268 ЦПК України в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваних рішень, позовна давність на вказані вимоги не поширювалася.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 у ЦПК п. 4 ч. 1 ст. 268 виключено.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 15.01.2012 року.

Згідно п. 5 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право особи.

Отже, відповідно до зазначених законодавчих положень, строк позовної давності для звернення прокурора, як позивача, до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішень Харківської міської ради від 06.04.2011 № 228/11, від 06.07.2011 № 340/11 та від 28.08 .2011 № 430/11 починає свій перебіг з 15.01.2012 та закінчується 15.01.2015.

Позовна заява підписана прокурором Дзержинського району м. Харкова 16.10.2015, провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2015.

Згідно витягів з протоколів пленарних засідань 06 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.04.2011, 08 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.07.2011 та засідання 10 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 28.09.2011 копії додаються) на пленарних засіданнях міської ради був присутній прокурор міста Харкова ОСОБА_2М, який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.

Також, згідно з листами від 16.05.2011, 26.07.2011, 21.10.2011 (копії додаються Харківською міською радою до прокуратури міста Харкова було направлено копії оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про інформацію» рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради та публікуються в газеті «Харьковские известия», що, як визнано сторонами, виконано і щодо

За таких умов, вищевказане рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.

Отже, посилання прокурора на те, що він довідався про наче б то незаконне рішення міської ради у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок є юридично неспроможними.

Відповідно наказу Генерального прокурора України від 18.10.2010 №3гн «Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів», який діяв на момент прийняття рішення Харківською міською радою, прокурор повинен забезпечити нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно п. 10 Наказу генеральної прокуратури України від 18.10.2010 №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура міста Харкова та прокуратура Дзержинського району м. Харкова становить єдину централізовану систему, яку очолює Генеральній прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящими.

Постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2015 № 6-152цс14 встановлено, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало відомо (могло стати відомо) про порушення права, покладається на позивача.

Крім того, правова позиція Харківської міської ради відображається у судовій практиці, зокрема, у правовому висновку Верховного Суду України у справі у справі про стягнення відновної вартості зелених насаджень від 03.07.2015 у справі № 6-178цс15 від 01.07.2015 (копія правового висновку додається).

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки позивач набуває та здійснює свої права та обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Отже, прокурор як позивач вважається таким, що довідалися або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття вищевказаного рішення Харківської міської ради.

Таким чином, обізнаність прокурора Дзержинського району міста Харкова, який входить до єдиної централізованої системи органів прокуратури про прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень починає рахуватися саме з дати прийняття оскаржуваних рішень, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який був присутній у сесійній залі на пленарному засіданні. Харківської міської ради, та отримавши рішення Харківської міської ради згідно наказів Генерального прокурора зобов'язаний був та мав всі можливості ознайомитися з матеріалами які стали підставами для прийняття міською радою оскаржуваного рішення та довідатись про його законність.

Строки позовної давності для позивачів по справі також вираховуються з дня оприлюднення спірних рішень Харківської міської ради, і позивачами аналогічним чином пропущена позовна давність.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених прокурором поважних причин її пропущення.

Розглянувши позов прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків та Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, м. Харків колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, тому відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, а не з підстав спливу строків позовної давності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне надати юридичну оцінку вимозі про витребування майна в аспекті приписів ряду рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Дійсно, послідовна судова практика ЄСПЛ у справах про порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (базова справа "Стретч проти Об'єднаного Королівства", а також наступні справи "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Лелас проти Хорватії" та інші) свідчить про те, що зловживання органу влади чи місцевого самоврядування, допущене при розпорядженні майном, не є підставою витребування майна навіть у разі, якщо національне законодавство дозволяє таке витребування.

Зокрема, у пункті 30 рішення ЕСПЛ у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" зазначено, що вилучення у заявника права володіння, раніше наданого державною установою, є порушенням Конвенції, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства.

Даний припис ЕСПЛ впроваджений у вітчизняне правозастосування як обов'язковий до виконання, в тому числі на підставі Постанови Верховного Суду України від 14.03.2007 р. В«Про аспекти розгляду справ про приватизацію державного майнаВ» .

Однак, на думку колегії суддів, застосування практики ЕСПЛ та обов'язкових приписів Верховного Суду України у даному спорі не є необхідним, оскільки є надлишковим (зайвим) судовим захистом у даній справі.

Так, припис ЕСПЛ про недопущення порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню у судах України в тому випадку, коли стандарти національного законодавства є недостатнім судовим захистом і призводять до порушення зазначеного вище пункту Конвенції.

Однак у даному спорі колегією суддів об'єктивно встановлена законність розпорядження відповідачем-1 спірним майном, про що докладно зазначено вище.

За таких умов, оскільки висновок про неможливість витребування майна ґрунтується на приписах національного законодавства, відпадає необхідність у субсидіарному застосуванні засобів захисту, обумовлених приписами ЕСПЛ.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга 1-го відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

В свою чергу, колегія суддів вважає за потрібне вказати, що у постанові Пленуму ВГС України № 2 від 16.01.2013 р. зазначено, що згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

У відповідності до п. 4.1. постанови Пленуму ВГС України 4.1. у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

В матеріалах справи наявна заява першого позивача про відмову від позову (а.с. 189-191 т. 1), яка була прийнята місцевим господарським судом, про що винесена ухвала від 30.11.2015 р.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, колегія суддів враховує роз'яснення вищих судових інстанцій, а саме зміст п. 40 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 р. із змінами, відповідно до якого ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір із відповідача (повністю або пропорційно до задоволених вимог), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно до задоволених вимог), за винятком випадків, коли позивача звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2016 по справі № 922/5730/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2016 по справі № 922/5730/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під, 7 поверх, 61022, код ЄДРПОУ 38000054) на користь Харківської міської ради (пл. Конституції, 7, м. Харків, 61003, код 04059243) 5359,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 1 під, 7 поверх, 61022, код ЄДРПОУ 38000054) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) 42812,60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Потапенко В.І.