Постанова

від 27.07.2016 по справі 6/173

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р. м. Чернівці справа № 6/173

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.;

за участю секретаря судового засідання Мандрик І.А.;

сторін:

представників позивача - Шевчука О.І., Хабулі С.В.

відповідач - не з'явився

представника третьої особи - Пецентія І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області

до Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіальної управління юстиції у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило зобов'язати Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області зняти арешт з його коштів на рахунках в АТ "Райффазен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9) та філії Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 244).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поточні рахунки, з яких проводиться виплата заробітної плати, арештовані постановою Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про арешт коштів боржника. У зв'язку з зазначеним, позивач просив зняти арешт з його коштів на рахунках в банках.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач) в судове засідання не з'явився, Водночас до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Також у заяві відповідач зазначив, що позов не визнає, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 11.07.2016 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме Сокирянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області в судовому засіданні дала пояснення, в яких просила в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Державне підприємство "Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (№67)" (60200, Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, провулок Ватутіна, будинок 8, код ЄДРПОУ 08681139) зареєстроване як юридична особа 19.04.2000 р.

Судом встановлено, що 30.05.2016 р. позивач отримав копію постанови про арешт коштів боржника від 23.05.2016 р. Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, згідно виконавчого листа №6/173 виданого 23.10.2009 р. Господарським судом Чернівецької області щодо стягнення з підприємства Сокирянської ВК №67 боргу на користь держави в загальній сумі 2404931,78 грн.

Вказаною постановою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області в АТ "Райффазен Банк Аваль" м. Київ, вул. Лескова, 9 та філії - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 244.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівники ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області отримують заробітну плату на карткові рахунки згідно наданих розрахункових відомостей по заробітній платі у відділенні АТ "Державний Ощадний банк України", МФО 365334.

Позивач вважає, що вказана постанова порушує законні права та інтереси ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області.

У зв'язку з цим, позивач звернувся 02.06.2016 р. до Чернівецького окружного адміністративного суду про зобов'язання Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області зняти арешт з коштів ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області на рахунках в АТ "Райффазен Банк Аваль" м. Київ, вул. Лескова, 9 та філії - Чернівецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 244.

Однак, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.06.2016 р. у справі 824/380/16-а відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та повернуто позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами, які отримано підприємством 14.06.2016 року.

В зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області, який своєю ухвалою від 01.07.2016 р. справу № 6/173 та позовну заяву державного підприємства "Сокирянська виправна колонія № 67" направив за підвідомчістю до Чернівецького окружного адміністративного суду, оскільки розгляд вказаної справи проводився за правилами КАС України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті ст. 1 Закону № 606-XIV розуміють сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 2 Закону № 606-XIV визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частинами 1 та 2 ст. 11 Закону № 606-XIV закріплено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону № 606-XIV визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 52 Закону № 606-XIV встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.3, 4 ст. 65 Закону № 606-XIV).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова від 23.05.2016 р. про арешт коштів боржника державного підприємства "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області, винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Однак, судом в процесі розгляду справи встановлено, що кошти боржника, які знаходяться на рахунках в ПАТ "Ощадбанк" на які накладено арешт, використовуються для перерахування заробітної плати працівникам підприємства на карткові рахунки та обов'язкові платежі до бюджету, що пов'язані з виплатою заробітної плати: єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб, військовий збір. На рахунках АТ "Райффазен Банк Аваль", підтверджень використання коштів боржника для перерахування заробітної плати працівникам підприємства на карткові рахунки не надавались. Вказані обставини не заперечувались особами, які беруть участь у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 26.07.2016 р. обліковується заборгованість за червень 2016 р. з виплати заробітної плати працівникам ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області в сумі 104073,73 грн.

В судовому засіданні представники позивача вказували та підтверджується матеріалами справи, що оскільки зарплатні рахунки арештовано, ДП "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області не має можливості здійснити розрахунок по виплаті заробітної плати з найманими працівниками.

Стаття 43 та 48 Конституції України передбачають, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Таким чином, накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Частиною 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Приписами ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Кодекс законів про працю України у ч.5 ст.97 зазначає, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Проаналізувавши вказані норми Конституції та законів України, суд приходить до висновку, що зобов'язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, а тому, на кошти, призначенням яких є оплата праці не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами.

Накладаючи арешт на кошти боржника, орган державної виконавчої служби повинен системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Накладення арешту на кошти, які знаходяться на вказаних рахунках та використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Крім цього, це суперечить положенням ч. 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" в частині пріоритетності зобов'язань з оплати праці перед іншими зобов'язаннями.

Порядок та умови зняття арешту з майна визначені ст. 60 Закону № 606-ХІV, яка передбачає, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із змісту вказаних норм вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ч. 2 ст. 162 КАС України. При цьому адміністративний суд може застосувати інший спосіб захисту права, який би гарантував захист прав, свобод та інтересів осіб. Критерієм обрання способу захисту порушеного права є те, що він з урахуванням особливостей спірних відносин повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність зняття арешту з коштів позивача, які містяться на рахунках відкритих в АТ "Державний Ощадний Банк України", у межах коштів, призначених для виплати заробітної плати та відрахувань з неї.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 357 від 24.06.2016 р.

Оскільки позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати у сумі 950,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт з коштів державного підприємства "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 08681139), що містяться на рахунках відкритих в АТ "Державний Ощадний банк України", МФО 365334 , у межах коштів призначених для виплати заробітної плати та відрахувань із неї.

3. Присудити на користь державного підприємства "Сокирянська виправна колонія №67" відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 950,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Сокирянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіальної управління юстиції у Чернівецькій області

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 01.08.2016 р.