Постанова

від 29.07.2016 по справі 826/19975/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року 16:45 №826/19975/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техноізол» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Техноізол» (далі по тексту - ПП «Техноізол») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202 та №0003542202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ПП «Техноізол» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційні ініціативи та модернізація» (далі по тексту - ТОВ «ІІМ»), товариством з обмеженою відповідальністю «Промсхід», товариством з обмеженою відповідальністю «Айком АМД», товариством з обмеженою відповідальністю «Інерго-Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Будпромтех Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Білдінгстоун» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еско Трейд», не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Крім того, зауважував, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акта перевірки, яка проведена за той самий період, за який відповідачем вже було проведено перевірки. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 21.05.2015 №444/26-54-22-02/31521061 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202 та №0003542202 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні сторони не заперечували проти розгляду справи без їхньої участі, а тому суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Техноізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014р.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Техноізол»:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 8035741,00 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 1916351,00 грн., за 2014 рік у сумі 6119390,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення ряд.19 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» всього у сумі 431770 грн. за грудень 2013 року; завищення ряд. 24 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» на загальну суму 267907,00 грн. за грудень 2014 року; заниження податку на додану вартість на загальну суму 2017211,00 грн., в тому числі за вересень 2013 року у сумі 761406,00 грн., листопад 2013 року у сумі 9167,00 грн., грудень 2013 року у сумі 1134116,00 грн., березень 2014 року у сумі 112522,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 21.05.2015 №444/26-54-22-02/31521061.

Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки.

За результатами розгляду зазначених заперечень, відповідачем 04.06.2015 надано відповідь №12722/10/26-54-22-02, згідно з якою з урахуванням постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2014 по справі №826/19817/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015, висновки акта в частині пунктів 2 та 3 залишені без змін, а пункту 1 викладено у новій редакції:

«підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6155292,00 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 1916351,00 грн. за 2014 рік у сумі 4238941,00 грн.».

На підставі акта перевірки від 21.05.2015 №444/26-54-22-02/31521061 відповідачем 09.06.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003522202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 3025817,00 грн., у тому числі: 2017211,00 грн. - основний платіж, 1008606,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0003532202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 9232938,00 грн., у тому числі: 6155292,00 грн. - основний платіж, 3077646,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0003542202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 699677,00 грн. за грудень 2014 року.

ПП «Техноізол» не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202 та №0003542202, оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту та витрат віднесено суми, сплачені по господарських операціях, проведених з ТОВ «ІІМ», ТОВ «Промсхід», ТОВ «Айком АМД», ТОВ «Інерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун» та ТОВ «Еско Трейд».

Так до складу витрат позивачем віднесено суми, сплачені:

ТОВ «ІІМ» в розмірі 10086056,00 грн. за 2013 рік;

ТОВ «Айком АМД» в розмірі 759670,00 грн. за 2014 рік;

ТОВ «Інерго-Плюс» в розмірі 4692987,00 грн. за 2014 рік;

ТОВ «Будпромтех Плюс» в розмірі 8451038,00 грн. за 2014 рік;

ТОВ «Білдінгстоун» в розмірі 8009140,00 грн. за 2014 рік;

ТОВ «Еско Трейд» в розмірі 1636838,00 грн. за 2014 рік.

Також податківцями встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми по взаємовідносинах з:

ТОВ «ІІМ» в розмірі 2017211,00 грн., в тому числі за березень 2013 року в сумі 89500,00 грн., липень 2013 року в сумі 577168,00 грн., вересень 2013 року в сумі 94738,00 грн., листопад 2013 року в сумі 9167,00 грн., грудень 2013 року в сумі 1134116,00 грн., січень 2014 року в сумі 112522,00 грн.;

ТОВ «Промсхід» на загальну суму 666667,00 грн. за грудень 2014 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

У періоді, що підлягав перевірці, між позивачем та ТОВ «ІІМ» 11.12.2012 було укладено договір №207, відповідно до якого ТОВ «ІІМ» взяло на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах замовника - позивача.

Також, між зазначеними договорами 22.01.2013 було укладено договір №22/01 на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до умов якого ТОВ «ІІМ» зобов'язалось виконати наступні роботи: розробка проектно-кошторисної документації на стадії робочих креслень; участь спільно із замовником в підготовці завдання на проектування; підготовка спільно із замовником вихідних даних на проектування; участь у підготовці необхідної інформації замовнику для організації та проведення підрядних торгів на будівництво; участь у захисті розробленої проектно-кошторисної документації в експертних та затверджу вальних органах; інші види робіт.

На підтвердження реального виконання зазначених договорів позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/. Здійснення оплати встановлено під час проведення перевірки.

Разом з тим, в ході перевірки відповідачем встановлено, що у ТОВ «ІІМ» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Враховуючи викладене вище, перевіркою було зроблено висновок, що діяльністю ТОВ «ІІМ» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн».

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2012 між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. через Представництво в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (підрядник) та позивачем (субпідрядник) укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні.

Згідно умов вказаного контракту, підрядник передає у субпідряд, а субпідрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, усуненню будь-яких виявлених дефектів та недоліків відповідно з Технічними Специфікаціями в об'ємах та видах робіт згідно з ВОР, згідно Проекту про ремонт автодороги М06 Київ-Чоп в Україні.

Крім того, п. 13.1 вказаного контракту визначено, що без попередньої письмової згоди підрядника, субпідрядник не має права давати в субпідряд третім особам роботи або частину робіт по даному контракту.

На виконання вимог наведеного пункту, 03.03.2014 позивачем отримано згоду Представництва «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» на залучення як субпідрядних організацій ТОВ «Айкон Амд», ТОВ «Інтегро Плюс» та 15.08.2014 - ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн».

Також, 01.06.2014 року між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. та Позивачем укладено договір №KHR/S/27-06/14, за умовами якого для забезпечення виробничих потреб Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А (замовника) Позивач (виконавець) бере на себе зобов'язання надати на свій власний ризик послуги з виконання робіт по влаштуванню шумозахисних екранів та інших будівельно-монтажних робіт, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за вище наведеними договорами, між позивачем та ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» були укладені відповідні господарські договори.

Так, позивачем з ТОВ «Айкон-АМД» було укладено договір підряду №103 від 10.03.2014, за умовами якого ТОВ «Айкон-АМД» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

Також, позивач 03.03.2014 уклав з ТОВ «Інтерго-Плюс» договір підряду №3, за умовами якого ТОВ «Інтерго-Плюс» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 5631584,52 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

18.08.2014 між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс» укладено договір підряду №371, за умовами якого ТОВ «Будпромтех Плюс» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 10141245, грн.., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

15.08.2014 позивач уклав з ТОВ «Білдінгстоун» договір підряду №150814, за умовами якого ТОВ «Білдінгстоун» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 9 610 968,00 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

Також, між позивачем та ТОВ «Еско Трейн» було укладено договір підряду №150814 від 15.08.2014, за умовами якого ТОВ «Еско Трейн» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 1964205,60 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

Оплата послуг за вказаними договорами підтверджується відповідними банківськими виписками.

Варто звернути увагу на те, що, в порушення частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, зокрема, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» не містять назви посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (зокрема відсутнє ім'я такої особи).

Крім того, ряд поданих позивачем первинних документів складено відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку будівництва». Проте, вказаний наказ, згідно наказу Мінрегіонбуду від 20.01.2014 №16, втратив чинність.

Позивач зазначає, що наведені підприємства виконували роботи за допомогою будівельної техніки та матеріалів ПП «Техноізол». У зв'язку з цим, суд ставить під сумнів економічну доцільність (ділову мету) залучення позивачем до виконання робіт підрядних організацій за наявності власних технічних та матеріальних можливостей виконати такі роботи.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена в у постановах від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 22.09.2015 по справі № 21-887а15, від 01.12.2015 по справі № 21-3788а15, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В матеріалах справи наявні протоколи допиту свідків: ОСОБА_2 - директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ «Білдінгстоун», від імені якого підписано договір та первинні документи; ОСОБА_3 - директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ «Еско Трейн», від імені якого підписано договір та первинні документи; ОСОБА_4 - директор ТОВ «Будпромтех Плюс» від імені якого підписано договір та первинні документи, які зазначили, що відношення до діяльності підприємств не мають, жодні договори та первинні документи не підписували, а підприємства створили за грошову винагороду без мети ведення підприємницької діяльності.

Крім того, зі змісту ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 06.02.2015 по справі № 760/2516/15-к вбачається, що допитана в ході досудового слідства засновник та директор ТОВ «Айком-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Крім того, на виконання судового запиту Окружного адміністративного суду міста Києва , Солом'янським районним судом було надано до суду належним чином завірену копію вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 11.09.2014 по справі № 760/18396/16-к (пров. №1кп/760/757/14), яким визнано винними засновника ТОВ «Еско Трейн» ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частини 1 та 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Вказана особа, дійсно, не підписувала договір та первинні документи, що досліджуються у даній справі, однак вона має безпосереднє відношення до діяльності ТОВ «Еско Трейн», участь у якому та наявність мети на його створення ця особа заперечила, що свідчить про створення вказаного підприємства без мети здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що первинні документи та договори, виписані від імені вказаних осіб, що відповідали за здійснення господарських операцій (директорів ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Айком-АМД») не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Слід також зазначити, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду доказів на підтвердження реального надання вказаних робіт, зокрема, витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Під час розгляду справи позивачем не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з контрагентами, з ким саме контактував позивач при прийнятті товару та підрядних робіт на об'єктах, оформленні зазначених первинних документів тощо.

Не було надано відповіді на зазначені питання директором ПП «Техноізол», якого було допитано як свідка у судовому засіданні 17.11.2015.

Суд звертає увагу на те, що, дійсно, підставою для формування податкового обліку є виключно первинні документи. Разом з тим, право на формування відповідних сум податкового кредиту виникає лише у випадку реального виконання господарських операцій, що може бути підтверджене, зокрема, певними доказами вчинення певних дій у ході виконання зобов'язання, документами, наявність яких передбачена у господарському договорі. Якщо у ході судового засідання буде встановлено, що господарські операції між підприємствами не мали місце та оформлені лише документально, це може слугувати підставою для висновку про те, що ці підприємства свідомо беруть участь у діях, спрямованих на шахрайське ухилення від сплати ПДВ.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами, в контексті вищезгаданих положень законодавства з питань бухгалтерського обліку, звертає увагу на наступну правову позицію Вищого адміністративного суду України. Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР 18257561) зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів.

Суд також звертає увагу, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду всіх достатніх доказів на підтвердження реального надання вказаних послуг, незважаючи на те, що суд витребовував ці докази.

Додатково суд вважає за необхідне звернути уваги, що за результатами проведеної перевірки відповідачем визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток, що не було предметом позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Айком-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінг Стоун», ТОВ «Еско Трейд» за період з 01.01.2014 по 31.10.2014. Так за наслідками проведення останньої податковим органом визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення суми ПДВ.

Також у спірному податковому повідомленні - рішенні сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість розрахована за період 2013 року та грудень 2014 року, які не входили до предмету зазначеної вище перевірки.

Таким чином посилання позивача на неодноразове проведення відповідачем перевірок за один і той самий період, що свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень - рішень, суд вважає необґрунтованим та до уваги не приймає.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202 та №0003542202 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Техноізол» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202 та №0003542202 відмовити.

2. Судові витрати присудженню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський