Постанова

від 08.08.2019 по справі 826/19975/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/19975/15

адміністративне провадження №К/9901/27890/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача - Кравченко О.О. касаційну скаргуПриватного підприємства Техноізол на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 (суддя: К.М.Кобилянський) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (колегія у складі суддів: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.) у справі №826/19975/15 за позовомПриватного підприємства Техноізол доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Техноізол звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.06.2015 №0003522202, №0003532202, №0003542202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення ПП Техноізол податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентами: ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація , ТОВ Промсхід , ТОВ Айком АМД , ТОВ Інерго-Плюс , ТОВ Будпромтех Плюс , ТОВ Білдінгстоун та ТОВ Еско Трейд не відповідають дійсності. Господарські операції з ними підтверджуються належним чином складеними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання робіт, їх зміст та обсяг в цілях господарської діяльності позивача. Документи, якими оформлені господарські операції, підписані від імені ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Будпромтех плюс та ТОВ Еско трейн не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов або направити справу на новий розгляд, або для продовження розгляду, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 21.05.2015 №444/26-54-22-02/31521061, яким встановлені порушення позивачем вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 8 035 741 грн., в тому числі: за 2013 рік у сумі 1916351 грн., за 2014 рік у сумі 6 119 390 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення ряд.19 декларації від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду всього у сумі 431770 грн. за грудень 2013 року; завищення ряд. 24 декларації від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 267 907 грн. за грудень 2014 року; заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 017 211 грн., в тому числі за вересень 2013 року у сумі 761 406 грн., листопад 2013 року у сумі 9 167 грн., грудень 2013 року у сумі 1 134 116 грн., березень 2014 року у сумі 112 522 грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з тим, що господарські операції позивача з його контрагентами - ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація , ТОВ Реймар-Плая , ТОВ Аксон-Актив , ТОВ Айкон-АМД , ТОВ Інтерго-плюс , ТОВ Будпромтех плюс , ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Еско трейн не мали товарного (реального) характеру, з покликанням на те, що:

ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація не знаходиться за місцезнаходженням, товариство мало відносини з фіктивними підприємствами;

службовою перевіркою відносно ТОВ Реймар-Плая , оформленою службовою запискою від 08.05.2015 №2648/26-54-07-04, встановлено, що підприємство за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, засновником та директором товариства значиться гр. Польщі - ОСОБА_1 , дозвіл на застосування праці якого центром зайнятості не видавався;

згідно висновків акта податкового органу від 20.06.2014 №1744/26 - 55-22-09/38925740 у ТОВ Аксон-Актив відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням;

ТОВ Айкон-АМД за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібний засновник та директор підприємства є гр. Російської Федерації ОСОБА_2 , дозвіл на застосування праці якого центром зайнятості не видавався; згідно відомостей з Державної прикордонної служби України від 04.12.2014 гр. ОСОБА_2 кордон України не перетинав. Відповідно до протоколу допиту директора ТОВ Айкон-АМД - ОСОБА_3 від 17.11.2014, ніякого відношення до підприємств вона не має, фінансово-господарську діяльність не вела;

в ході досудового розслідування кримінального провадження №32014100010000278, встановлено, що ТОВ Інтерго-плюс відсутнє за податковою адресою; директором вказаного підприємства значиться громадянин Російської Федерації, проте згідно інформації з Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 державний кордон не перетинала. Податкові накладні по постачальниках ТОВ Інтерго-плюс у базі податкового органу не зареєстровані;

згідно наявної в службовій записці від 08.05.2015 №2645/26-54-07-04 інформації, допитаний директор та засновник ТОВ Будпромтех плюс - ОСОБА_5 пояснив, що до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, підприємство зареєстрував за винагороду. У товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням;

згідно інформації наявної в службовій записці від 08.05.2015 №2645/26-54-07-04 ТОВ Білдінгстоун за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, у товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Допитаний директор та засновник ТОВ Білдінгстоун гр. ОСОБА_6 пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності; жодних документів фінансової та податкової звітності не підписував; договорів не укладав; угод та інших фінансово-господарських документів від імені ТОВ Білдінгстоун щодо взаєморозрахунків з іншими підприємствами не підписував та нікому не доручав.

у ході відпрацьованої податковим органом інформації відносно ТОВ Еско трейн встановлено, що за вказаною у реєстраційних документах адресою Товариство не знаходиться, у Товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100010000249 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України за заявою гр. ОСОБА_7 , відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності створили (придбали) суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Еско трейн . Допитана як свідок директор та засновник ТОВ Еско трейн - ОСОБА_7 пояснила, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, підприємство зареєструвала за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.06.2015:

№0003532202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 9232938 грн., в т.ч. основний платіж - 6 155 292 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 077 646 грн.;

№0003522202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 025 817 грн., в т.ч. основний платіж - 2 017 211 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 008 606 грн.;

№0003542202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 699 677 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація укладено договір №207 від 11.12.2012, відповідно до якого ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація взяло на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах замовника - позивача.

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що об`єм робіт визначається Кошторисами, які складаються повноваженими представника сторін та являються невід`ємними частинами даного договору.

Втім, такі кошториси не надані.

Також, між зазначеними сторонами було укладено договір від 22.01.2013 №22/01 на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація зобов`язалось виконати наступні роботи: розробка проектно-кошторисної документації на стадії робочих креслень; участь спільно із замовником в підготовці завдання на проектування; підготовка спільно із замовником вихідних даних на проектування; участь у підготовці необхідної інформації замовнику для організації та проведення підрядних торгів на будівництво; участь у захисті розробленої проектно-кошторисної документації в експертних та затверджу вальних органах; інші види робіт.

Здійснення оплати вартості робіт встановлено під час проведення перевірки. Позивачем до перевірки надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ та акти виконаних робіт. Податковим органом не заперечується належне їх оформлення, втім ставиться під сумнів можливість виконання контрагентом взятих на себе обумовленими договорами зобов`язань.

Так, згідно наявної у справі податкової інформації ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація не знаходиться за місцезнаходженням; у товариства відсутні основні засоби, трудові ресурси (згідно довідки 1ДФ у 1 кварталі 2014 році на підприємстві працювала 1 особа), виробничо-складські приміщення, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо.

Позивачем жодними доказами не підтверджено виконання саме ТОВ Інвестиційні ініціативи та модернізація обумовлених договорами робіт з використанням власних або залучених засобів.

01.03.2012 між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. через Представництво в Україні Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. (підрядник) та позивачем (субпідрядник) укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні. Згідно умов вказаного контракту, підрядник передає у субпідряд, а субпідрядник бере на себе зобов`язання по виконанню робіт, усуненню будь-яких виявлених дефектів та недоліків відповідно з Технічними Специфікаціями в об`ємах та видах робіт згідно з ВОР, згідно Проекту про ремонт автодороги М06 Київ-Чоп в Україні.

Пунктом 13.1 вказаного контракту визначено, що без попередньої письмової згоди підрядника, субпідрядник не має права давати в субпідряд третім особам роботи або частину робіт по даному контракту.

03.03.2014 позивачем отримано згоду Представництва Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. на залучення як субпідрядних організацій ТОВ Айкон Амд , ТОВ Інтегро Плюс та 15.08.2014 - ТОВ Будпромтех Плюс , ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Еско Трейн .

Також, 01.06.2014 між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. та позивачем укладено договір №KHR/S/27-06/14, за умовами якого для забезпечення виробничих потреб Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А (замовника) позивач (виконавець) бере на себе зобов`язання надати на свій власний ризик послуги з виконання робіт по влаштуванню шумозахисних екранів та інших будівельно-монтажних робіт, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за вище наведеними договорами, між позивачем та ТОВ Айкон-АМД , ТОВ Інтерго-Плюс , ТОВ Будпромтех Плюс , ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Еско Трейн були укладені відповідні господарські договори.

Так, позивачем з ТОВ Айкон-АМД укладено договір підряду №103 від 10.03.2014, за умовами якого ТОВ Айкон-АМД (підрядник) бере на себе зобов`язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах позивача (замовника). На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

03.03.2014 між позивачем та ТОВ Інтерго-Плюс укладено договір підряду №3, за умовами якого ТОВ Інтерго-Плюс (підрядник) бере на себе зобов`язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 5 631 584,52 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

18.08.2014 між позивачем та ТОВ Будпромтех Плюс укладено договір підряду №371, за умовами якого ТОВ Будпромтех Плюс (підрядник) бере на себе зобов`язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 10 141 245, грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

15.08.2014 між позивачем та Білдінгстоун укладено договір підряду №150814, за умовами якого ТОВ Білдінгстоун (підрядник) бере на себе зобов`язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 9 610 968 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

15.08.2014 між позивачем та ТОВ Еско Трейн було укладено договір підряду №150814, за умовами якого ТОВ Еско Трейн (підрядник) бере на себе зобов`язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об`єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 1 964 205,60 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання та банківські виписки про оплату.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів робіт та послуг, цілком обґрунтовано звернули увагу на те, що з наданих суду доказів на підтвердження фактичного придбання у спірних контрагентів робіт та послуг неможливо зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій.

Судами також було встановлено, що первинні документи, зокрема, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ Будпромтех Плюс , ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Еско Трейн складені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, а саме: не містять осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (ім`я та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, розкрити зміст та обсяг господарських операцій).

Первинні документи з боку ТОВ Айкон-АМД , ТОВ Білдінгстоун , ТОВ Еско Трейн та ТОВ Будпромтех Плюс підписані громадянами: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - відповідно, які надали пояснення, що відношення до діяльності підприємств не мають, жодні договори та первинні документи не підписували, а підприємства створили за грошову винагороду без мети ведення підприємницької діяльності.

Згідно наданої на виконання судового запиту Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином завіреної копії вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 11.09.2014 по справі № 760/18396/16-к (пров. №1кп/760/757/14) визнано винним засновника ТОВ Еско Трейн ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених частини 1 та 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Вказана особа, дійсно, не підписувала договір та первинні документи, що досліджуються у даній справі, однак вона має безпосереднє відношення до діяльності ТОВ Еско Трейн , участь у якому та наявність мети на його створення ця особа заперечила, що свідчить про створення вказаного підприємства без мети здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на встановлені обставини суди правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, внаслідок чого правильно зауважили, що

позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у його контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціям, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб. Не надано й доказів на підтвердження реального надання вказаних робіт, зокрема, витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з контрагентами, з ким саме контактував позивач при прийнятті підрядних робіт (послуг), товару на об`єктах, оформленні зазначених первинних документів тощо. Не було надано відповіді на зазначені питання директором ПП Техноізол , якого було допитано як свідка у судовому засіданні 17.11.2015.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Техноізол залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С, Пасічник

Судді Верховного Суду