Ухвала

від 20.09.2016 по справі 826/19975/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19975/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техноізол» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.16р. у справі №826/19975/15 за позовом Приватного підприємства «Техноізол» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.06.15р. №0003522202, №0003532202, №0003542202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.16р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується документально.

Від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, мотивоване неможливістю прибуття у судове засідання через перебування уповноваженого представника позивача на лікарняному.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки причини неявки апелянтом документально не підтверджені та не перешкоджають забезпечення у судове засідання іншого представника. Окрім того, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.12.14р., за результатами якої складено акт від 21.05.15р. №444/26-54-22-02/31521061.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 09.06.15р.:

№0003532202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 9 232 938 грн., в т.ч. основний платіж - 6 155 292 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 077 646 грн.;

№0003522202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 025 817 грн., в т.ч. основний платіж - 2 017 211 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 008 606 грн.;

№0003542202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 699 677 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 8 035 741 грн., в тому числі: за 2013 рік у сумі 1 916 351 грн., за 2014 рік у сумі 6 119 390 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення ряд.19 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» всього у сумі 431 770 грн. за грудень 2013 року; завищення ряд. 24 декларації «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» на загальну суму 267 907 грн. за грудень 2014 року; заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 017 211 грн., в тому числі за вересень 2013 року у сумі 761 406 грн., листопад 2013 року у сумі 9 167 грн., грудень 2013 року у сумі 1 134 116 грн., березень 2014 року у сумі 112 522 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», ТОВ «Реймар-Плая», ТОВ «Аксон-Актив», ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-плюс», ТОВ «Будпромтех плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско трейн» не мали товарного (реального) характеру, з покликанням на те, що:

ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» не знаходиться за місцезнаходженням, товариство мало відносини з фіктивними підприємствами;

службовою перевіркою відносно ТОВ «Реймар-Плая», оформленою службовою запискою від 08.05.15р. №2648/26-54-07-04 встановлено, що підприємство за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, засновником та директором товариства значиться гр. Польщі - ОСОБА_3, дозвіл на застосування праці якого центром зайнятості не видавався;

згідно висновків акта податкового органу від 20.06.14р. №1744/26 - 55-22-09/38925740, у ТОВ «Аксон-Актив» відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням;

ТОВ «Айкон-АМД» за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібний засновник та директор підприємства є гр. Російської Федерації ОСОБА_5, дозвіл на застосування праці якого центром зайнятості не видавався; згідно відомостей з Державної прикордонної служби України від 04.12.14р. №0,254-14118/0/15-14 гр. ОСОБА_5 кордон України не перетинав. Відповідно до протоколу допиту директора ТОВ «Айкон-АМД» - ОСОБА_6 від 17.11.14р., ніякого відношення до підприємств вона не має, фінансово-господарську діяльність не вела;

в ході досудового розслідування кримінального провадження №32014100010000278, встановлено, що ТОВ «Інтерго-плюс» відсутнє за податковою адресою; директором вказаного підприємства значиться громадянин Російської Федерації, проте згідно інформації з Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 державний кордон не перетинала. Податкові накладні по постачальниках ТОВ «Інтерго-плюс» у базі податкового органу не зареєстровані;

згідно наявної в службовій записці від 08.05.15р. №2645/26-54-07-04 інформації, допитаний директор та засновник ТОВ «Будпромтех плюс» - ОСОБА_8 пояснив, що до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, підприємство зареєстрував за винагороду. У товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням;

згідно інформації наявної в службовій записці від 08.05.15р. №2645/26-54-07-04, ТОВ «Білдінгстоун» за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, у товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Допитаний директор та засновник ТОВ «Білдінгстоун» гр. ОСОБА_9 пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності; жодних документів фінансової та податкової звітності не підписував; договорів не укладав; угод та інших фінансово-господарських документів від імені ТОВ «Білдінгстоун» щодо взаєморозрахунків з іншими підприємствами не підписував та нікому не доручав.

у ході відпрацьованої податковим органом інформації відносно ТОВ «Еско трейн» встановлено, що за вказаною у реєстраційних документах адресою Товариство не знаходиться, у Товариства відсутні трудові ресурси, відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100010000249 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України за заявою гр. ОСОБА_10, відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної діяльності створили (придбали) суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Еско трейн». Допитана як свідок директор та засновник ТОВ «Еско трейн» - ОСОБА_10 пояснила, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, підприємство зареєструвала за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтвердженого реальність здійснення господарських операцій з придбання робіт, їх зміст та обсяг в цілях господарської діяльності позивача. Документи, якими оформлені господарські операції, підписані від імені ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Будпромтех плюс» та ТОВ «Еско трейн» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування податкового обліку на підставі таких документів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» було укладено договір №207 від 11.12.12р., відповідно до якого ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» взяло на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах замовника - позивача.

Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що об'єм робіт визначається Кошторисами, які складаються повноваженими представника сторін та являються невід'ємними частинами даного договору.

Втім, такі кошториси не надані.

Також, між зазначеними сторонами було укладено договір від 22.01.13р. №22/01 на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» зобов'язалось виконати наступні роботи: розробка проектно-кошторисної документації на стадії робочих креслень; участь спільно із замовником в підготовці завдання на проектування; підготовка спільно із замовником вихідних даних на проектування; участь у підготовці необхідної інформації замовнику для організації та проведення підрядних торгів на будівництво; участь у захисті розробленої проектно-кошторисної документації в експертних та затверджу вальних органах; інші види робіт.

Здійснення оплати вартості робіт встановлено під час проведення перевірки. Позивачем до перевірки надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ та акти виконаних робіт. Податковим органом не заперечується належне їх оформлення, втім ставиться під сумнів можливість виконання контрагентом взятих на себе обумовленими договорами зобов'язань.

Колегія судів зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, згідно наявної у справі податкової інформації ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» не знаходиться за місцезнаходженням; у товариства відсутні основні засоби, трудові ресурси (згідно довідки 1ДФ у 1 кварталі 2014 році на підприємстві працювала 1 особа), виробничо-складські приміщення, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо.

Позивачем жодними доказами не підтверджено виконання саме ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» обумовлених договорами робіт з використанням власних або залучених засобів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.12р. між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. через Представництво в Україні «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» (підрядник) та позивачем (субпідрядник) укладено контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні.

Згідно умов вказаного контракту, підрядник передає у субпідряд, а субпідрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, усуненню будь-яких виявлених дефектів та недоліків відповідно з Технічними Специфікаціями в об'ємах та видах робіт згідно з ВОР, згідно Проекту про ремонт автодороги М06 Київ-Чоп в Україні.

Крім того, п. 13.1 вказаного контракту визначено, що без попередньої письмової згоди підрядника, субпідрядник не має права давати в субпідряд третім особам роботи або частину робіт по даному контракту.

03.03.14р. позивачем отримано згоду Представництва «Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А.» на залучення як субпідрядних організацій ТОВ «Айкон Амд», ТОВ «Інтегро Плюс» та 15.08.14р. - ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн».

Також, 01.06.14р. між Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А. та Позивачем укладено договір №KHR/S/27-06/14, за умовами якого для забезпечення виробничих потреб Тодіні Конструціоні Дженералі С.п.А (замовника) позивач (виконавець) бере на себе зобов'язання надати на свій власний ризик послуги з виконання робіт по влаштуванню шумозахисних екранів та інших будівельно-монтажних робіт, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за вище наведеними договорами, між позивачем та ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Інтерго-Плюс», ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» були укладені відповідні господарські договори.

Так, позивачем з ТОВ «Айкон-АМД» було укладено договір підряду №103 від 10.03.14р., за умовами якого ТОВ «Айкон-АМД» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

03.03.14р. між позивачем та ТОВ «Інтерго-Плюс» укладено договір підряду №3, за умовами якого ТОВ «Інтерго-Плюс» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 5 631 584,52 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладну, технічне завдання.

18.08.14р. між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс» укладено договір підряду №371, за умовами якого ТОВ «Будпромтех Плюс» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 10 141 245, грн.., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

15.08.14р. між позивачем та «Білдінгстоун» укладено договір підряду №150814, за умовами якого ТОВ «Білдінгстоун» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 9 610 968 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання.

Між позивачем та ТОВ «Еско Трейн» було укладено договір підряду №150814 від 15.08.14р., за умовами якого ТОВ «Еско Трейн» (підрядник) бере на себе зобов'язання виконувати комплекси робіт з будівництва, монтажу, ремонту на об'єктах позивача (замовника). Загальна вартість робіт складає 1 964 205,60 грн., у тому числі ПДВ, та складається з сум різних видів робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав до суду договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, технічне завдання та банківські виписки про оплату.

Як зазначалось вище, у податковому обліку понесені витрати на придбання робіт (послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Разом з тим, первинні документи, зокрема, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будпромтех Плюс», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» складені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, а саме: не містять осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (ім'я та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, розкрити зміст та обсяг господарських операцій).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, ряд поданих позивачем первинних документів складено відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 04.12.09р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку будівництва», який згідно наказу Мінрегіонбуду від 20.01.14р. №16, втратив чинність.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового обліку первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

Втім, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості робіт та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового обліку.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виконувані контрагентами на користь позивача роботи були виконані за допомогою будівельної техніки та матеріалів ПП «Техноізол». У матеріалах справи наявний штатний розпис позивача, з якого вбачається, що підприємство володіє значною кількістю трудових ресурсів.

Відтак, позивачем не доведено економічну доцільність (ділову мету) залучення позивачем до виконання робіт підрядних організацій за наявності власних технічних та матеріальних можливостей виконати такі роботи самостійно.

Окрім того, за правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пунктах 1 та 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіна від 01.11.11р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» та п.п. 1, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.14р. № 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.14р. за № 1235/26012 (далі - Порядок № 1235/26012), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи первинні документи з боку ТОВ «Айкон-АМД», ТОВ «Білдінгстоун», ТОВ «Еско Трейн» та ТОВ «Будпромтех Плюс» підписані громадянами: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - відповідно, які надали пояснення, що відношення до діяльності підприємств не мають, жодні договори та первинні документи не підписували, а підприємства створили за грошову винагороду без мети ведення підприємницької діяльності.

Крім того, зі змісту ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 06.02.15р. по справі № 760/2516/15-к вбачається, що допитана в ході досудового слідства засновник та директор ТОВ «Айком-АМД» (код ЄДРПОУ 38986248) не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

На виконання судового запиту Окружного адміністративного суду міста Києва, Солом'янським районним судом було надано до суду належним чином завірену копію вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 11.09.14р. по справі № 760/18396/16-к (пров. №1кп/760/757/14), яким визнано винними засновника ТОВ «Еско Трейн» ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених частини 1 та 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Вказана особа, дійсно, не підписувала договір та первинні документи, що досліджуються у даній справі, однак вона має безпосереднє відношення до діяльності ТОВ «Еско Трейн», участь у якому та наявність мети на його створення ця особа заперечила, що свідчить про створення вказаного підприємства без мети здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних та інших документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 01.12.15р. по справі № 826/15036/14 та від 12.01.16р. № 21-3706а15: «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача мають адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях, наявність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи наявність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Не надано й доказів на підтвердження реального надання вказаних робіт, зокрема, витягів з журналів відвідувань (на підтвердження проходження представників контрагентів для надання відповідних послуг та виконання робіт), листування з контрагентами, не конкретизовано засобів передачі інформації та матеріалів, необхідних для надання послуг та виконання робіт.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з контрагентами, з ким саме контактував позивач при прийнятті підрядних робіт (послуг), товару на об'єктах, оформленні зазначених первинних документів тощо.

Не було надано відповіді на зазначені питання директором ПП «Техноізол», якого було допитано як свідка у судовому засіданні 17.11.15р.

Позивачем також не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами надані роботи виконані та надані саме цими контрагентами.

Окрім того, слід звернути увагу й на те, що згідно інформації з Державної прикордонної служби України ОСОБА_7, яка значиться директором ТОВ «Інтерго-плюс» державний кордон не перетинала.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Техноізол» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.16р. у справі №826/19975/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.16р. у справі №826/19975/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Чаку Є.В.

Глущенко Я.Б.