Рішення

від 27.07.2016 по справі 903/265/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2016Справа №903/265/16

За первісним позовомПриватної фірми "Астрон" До 1) Волинської обласної ради 2) Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання Провизнання пункту договору оренди недійсним За зустрічним позовом Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання До 1) Приватної фірми "Астрон" 2) Волинської обласної ради Про визнання договору оренди недійсним Суддя Андреїшина І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін за первісним позовом:

Від позивача за первісним позовом: Олейник І.Ю.

Від відповідача-1 за первісним позовом: не зявився

Від відповідача-2 за первісним позовом: Самолюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма "Астрон" звернулась до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсним п. 7.6 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, укладеного з Волинською обласною радою та Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням 01.04.2015.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.04.2016 р. № 903/265/16 (суддя Вороняк А.С.).

18.05.2016 Господарським судом Волинської області вказану справу було ухвалено передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку ст. ст. 16 та ст. 17 Господарського процесуального кодексу України. Супровідним листом № 903/265/16/2820/16 від 20.05.2016 матеріали справи № 903/265/16 скеровано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 зазначену справу прийнято до провадження суддею Андреїшиною І.О., призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2016, зобов'язано сторін певні документи.

Також, 27.05.2016 судом було винесено ухвалу про прийняття до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 903/265/16 зустрічної позовної заяви Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання до Приватної фірми "Астрон" про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 01.04.2015, що була приєднана Господарським судом Волинської області до матеріалів справи № 903/265/16 при її передачі за підсудністю. За ініціативою суду відповідачем за зустрічним позовом було залучено Волинську обласну раду в якості відповідача.

29.06.2016 від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та відзив на зустрічну позовну заяву.

13.07.2016 від відповідача-2 за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні, що відбулося 13.07.2016, судом було розглянуто та відхилено клопотання Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання про витребування від Прокуратури Волинської області документів, які містяться у матеріалах, які слугували підставою для внесення подання прокуратури Волинської області від 12.03.2016 № 32-70 вих 16.

Також, 13.07.2016 судом здійснено перехід до розгляду спору по суті, заслухано пояснення і доводи присутніх у засіданні представників, заперечення проти позову та ухвалено відкласти розгляд справи на 27.07.2016 у зв'язку з неявкою представника Волинської обласної ради та неподання витребуваних судом документів.

27.07.2016 у судове засідання з'явилися представники ПФ «Астрон» та Волинського обласного дитячого територіального медичного обєднання, які підтримали свої правові позиції у спорі.

Згідно з первісним позовом та поясненнями представника Приватної фірми "Астрон" п. 7.6 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 01.04.2015 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку як такий, що порушує права орендаря та не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

За твердженням позивача за первісним позовом, Волинська обласна рада в односторонньому порядку відмовилася від договору оренди згідно з листом від 28.03.2016, посилаючись на п. 7.6 договору, тоді як строк його дії сторонами було встановлено до 01.03.2018 і законодавство виключає можливість односторонньої відмови від цього договору.

Відповідно до відзиву Волинської обласної ради, позовні вимоги за первісним позовом заперечуються повністю, оскільки оскаржуваний пункт договору не суперечить чинному законодавству та самому договору, укладаючи який орендар керувався принципом свободи договору, усвідомлював значення і наслідки своїх дій. Крім того, відповідач-1 за первісним позовом наголошує на тому, що причиною розірвання договору стали виявлені Прокуратурою Волинської області факти порушення Закону України "Про запобігання корупції".

У зустрічному позові Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання просить суд визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області від 01.04.2015 на підставі ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" оскільки між керівником Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання ОСОБА_3 та керівником, який є засновником і власником Приватної фірми "Астрон" ОСОБА_4 існують задокументовані зв'язку, які підтверджують наявність у ОСОБА_3 приватного інтересу, що є умовою наявності у таких відносинах потенційного та реального конфлікту інтересів.

Згідно з відзивом на зустрічний позов, Приватна фірма "Астрон" не вбачає підстав для визнання договору оренди недійсним, оскільки Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання не є орендарем, а лише балансоутримувачем орендованого майна, тобто не розпоряджалося орендованим майном та не ухвалювало рішення щодо його передачі в оренду Приватній фірмі "Астрон". Крім того, відповідач-1 за зустрічним позовом наголошує на тому, що на момент підписання спірного договору 01.04.2015 Закону України "Про запобігання корупції" не був введений в дію, а тому його застосування до спірних правовідносин неможливе.

Представник Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання за первісним позовом проти його задоволення заперечував та підтримав вимоги за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 27.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Волинська обласна рада в якості орендодавця, Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання в якості балансоутримувача з однієї сторони та Приватна фірма "Астрон" в якості орендаря уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Волинської області, за яким балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є спільною власністю територіальних громад міст, селищ, міст області, розмішене за адресою: м. Луцьк, просп. Відродження, 30, корисною площею 80 кв.м. (офіс -14 кв.м., аптечний пункт 66 кв.м.) знаходиться на балансі Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, вартість якого згідно зі звітом про оцінку і становить за незалежною оцінкою або залишковою балансовою вартістю 66 047,00 грн. - офіс, 301 626,00 грн. аптечний пункт.

Строк дії договору сторонами визначено у п. 7.1 договору - з 01.04.2015 по 01.03.2018 включно.

Преамбула названого договору не містить дати його укладання, яка б складалася з певного числа та місяця 2015 року, проте сторони використовують для його позначення дату 01.04.2015, що видається доцільним з огляду на визначений строк дії, а тому судом при вирішенні спору також використовується названа дата в якості реквізиту вказаної письмової угоди.

Долученим до матеріалів справи двостороннім актом прийому-передачі підтверджується факт передачі 01.04.2015 від балансоутримувача орендарю приміщення площею 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Луцьк, просп. Відродження, 30.

За умовами укладеного договору орендар зобов'язався щомісячно вносити на користь балансоутримувача орендну плату, розмір якої визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням обласної ради від 13.05.2011 № 4/46 або за результатами конкурсу на право оренди і становить на дату укладання договору 3 001,54 грн. без податку на додану вартість з подальшою індексацією залежно від офіційно визначеного індексу інфляції. Також, орендар зобов'язався сплачувати на користь балансоутримувача витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна та відшкодовувати комунальні й інші послуги.

Договір, за яким між позивачем і відповідачем виник спір, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України і Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Даний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та, виходячи з приписів ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку з тим, що Приватна фірма "Астрон" вважає порушеними свої права орендаря у зв'язку з односторонньою відмовою Волинської обласної ради від договору оренди через ініціювання нею розірвання договору на умовах, передбачених п. 7.6 цього договору.

Позивач вказує, що листом від 28.03.2016 № 711/47/2-16 Волинська обласна рада повідомила про розірвання з 01.05.2016 договору від 01.04.2015 у порядку п. 7.6 з огляду на факти, викладені у поданні Прокуратури Волинської області.

Так, у п. 7.6 вказується. що договір може бути розірваний однією із сторін при умові письмового попередження іншої сторони за 30-ть календарних днів.

Відповідачі за первісним позовом заявлені вимоги не визнають, стверджуючи що п. 7.6 договору жодним чином не порушує діючого законодавства, при цьому заявляють зустрічні вимоги про визнання всього договору недійсним в порядку ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" через наявність між особами, які його укладали від імені балансоутримувача і орендаря задокументованих зв'язків, які підтверджують потенційність та, одночасно, реальність конфлікту інтересів.

У ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На думку Приватної фірми "Астрон", пункт 7.6 договору суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, яке містить законодавчу заборону односторонньої відмови від договору.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача за первісним позовом, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом

У ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін .

Стаття 651 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається . Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналіз наведених приписів законодавства дійсно свідчить про наявність заборони односторонньої відмови від договору, проте фактичні обставини справи та зміст оскаржуваного за первісним позовом п. 7.6 договору не дають підстав вести мову про ідентичність названої законодавчої заборони та оскаржуваного пункту, адже, підписавши таку редакцію договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Волинської області у редакції, яка, серед іншого, відповідає Типовій формі угод такого виду і змісті, погодженій Волинською обласною радою, сторони погодили відповідну можливість розірвання, що передбачає певну процедуру - попередження, умови про строк - тридцять календарних днів.

Укладаючи договір з наявністю у ньому п. 7.6, позивач за первісним позовом усвідомлював його зміст, вчиняв правочин з власної волі, добровільно, розуміючи наслідки своїх дій та відповідно погодив з відповідачами таку можливість.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Положення 627 Цивільного кодексу України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на викладене, посилання Приватної фірми "Астрон" на односторонню відмову орендодавця від договору з посиланням на п. 7.6 безпідставні, адже розірвання договору на вимогу однієї зі сторін є погодженим.

На думку суду, такі посилання на незаконну односторонню відмову орендодавця від договору могли б відповідати дійсності та були б правомірними, коли б договір взагалі не містив би такого пункту.

Крім того, у розрізі ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, де закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відсутність у договорі оренди положень про можливість його розірвання за заявою однієї зі сторін до закінчення строку його дії, обмежувало б права орендаря і орендодавця на свободу договору, вільне волевиявлення, розпорядження майном, право на свободу господарювання тощо та не відповідало б, у такому разі, законодавству.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги за первісним позовом відхиляються судом повністю.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, з огляду на таке.

Так, у зустрічному позові Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання просить суд визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Волинської області від 01.04.2016, посилаючись на ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції".

У ст. 67 названого закону закріплено, що нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

На думку Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання, при укладенні договору мали місце порушення законодавства, адже колишній керівник балансоутримувача та керівник орендаря є пов'язаними особами, що виявлено в ході здійснення прокуратурою Волинської області постійного аналізу стану законності у сфері запобігання корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин.

У наявному в матеріалах справи поданні Прокуратури Волинської області від 12.03.2016 на ім'я голови Волинської обласної ради щодо проведення службового розслідування щодо порушення колишній керівником Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання ОСОБА_3 вимог ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (запобігання та врегулювання конфлікту інтересів) вказується, що за даними декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік ОСОБА_3 вказав місцем фактичного проживання будинок АДРЕСА_1, власником якого є керівник і засновник Приватної фірми "Астрон".

Судом встановлено, що Закон України "Про запобігання корупції" був прийнятий Верховною Радою України 14.10.2014, набрав чинності наступного дня після опублікування 26.10.2014, проте введений у дію лише через шість місяців після опублікування, а тому, станом на момент укладення оскаржуваного правочину такий нормативно-правовий акт не був введений у дію і застосування його приписів до спірних правовідносин є неможливим, адже в Україні принцип заборони зворотної дії законодавства в часі.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За наведених обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом відхиляються судом повністю.

Крім того, суд враховує, що укладенню оскаржуваного Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що є власністю територіальних громад сіл, селиш, міст Волинської області передувала певна процедура, на яку орендар та балансоутримувач не мають впливу. Так, згідно з п. 3.4 Положення про оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженого рішенням Волинської обласної ради від 13.05.2011 № 4/6 відділ з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст області виконавчого апарату обласної ради розглядає подані матеріали, вносить голові обласної ради (заступнику голови ради) пропозиції щодо можливості надання в оренду нерухомого майна та повідомляє балансоутримувача про надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову.

Отже, остаточне волевиявлення на укладення від імені відповідної територіальної громади правочину з передачі майна в оренду Приватній фірмі "Астрон" реалізовувалося не Волинським обласним дитячим територіальним медичним об'єднанням, а Волинською обласною радою в якості орендаря, тоді як Волинське обласне дитяче територіальне медичне об'єднання виступало лише балансоутримувачем.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не підлягають задоволенню, а судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на кожного з позивачів.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У первісному позові відмовити повністю.

2. У зустрічному позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина