Рішення

від 26.07.2016 по справі 922/2687/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р.Справа № 922/2687/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі : 1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до 1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області, м. Харків; 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення комунального майна за участю представників:

прокурора - Полякової С.О., службове посвідчення №013758 від 06.12.2012 року;

позивача-1 - Хрущ Є.І., довіреність №4 від 05.01.2016 року;

позивача-2 - Воронової Ю.В., довіреність №229 від 12.01.2016 року;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - ОСОБА_4 (особисто), ОСОБА_5, довіреність б/н від 19.05.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: 1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у квітні 2015 року звернувся до господарського суду з позовною заявою до: 1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків, в якій просив господарський суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, укладений між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_1;

- зобов'язати СПДФО ОСОБА_1 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2015 року по справі № 922/2687/15 у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 року по справі № 922/2687/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015 року у даній справі скасовано, справу №922/2687/15 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

11.05.2016 року матеріали справи № 922/2687/15 надійшли до господарського суду Харківської області з касаційної інстанції.

Згідно з вимогами ст.2-1 ГПК України, автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи №922/2687/15 призначено головуючого суддю (суддю - доповідача): Аріт К.В., на підставі чого, керівником апарату суду складено та підписано відповідний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2016 року (т.с. ІІІ а.с.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2016 року прийнято до розгляду справу № 922/2687/15, розгляд якої призначено у відкритому судовому засіданні на 31.05.2016 року о 10:20год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016 року розгляд справи №922/2687/15 відкладено на 05.07.2016 року о 10:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016 року клопотання позивача-2 про продовження строків розгляду справи задоволено, продовжено строк розгляду справи по 26.07.2016 р. включно та розгляд справи відкласти на 25.07.2016 р. о 12:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

25.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24315) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача-2 надійшли додаткові письмові пояснення (вх. № 24341), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача-2 надійшла заява про застосування позовної даності (вх. № 24330).

25.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№24317) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Прокурор в судове засідання 25.07.2016 р. з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Позивач-1 в судове засідання 25.07.2016 р. з'явився, заявлений прокурором позов не підтримав, проте підтримує заяву про відмову від позову та заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач-2 в судове засідання 25.07.2016 р. з'явився, заявлений прокурором позов не підтримав, проте підтримав подану раніше заяву про відмову від позову (т.с.І а.с. 97-102) та заяву про застосування строків позовної давності (т.с. ІІІ а.с. 30-31) та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач-1 в судове засідання 25.07.2016 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач-2 в судове засідання 25.07.2016 р. з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні підтримав заяву про застосування позовної даності.

З метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін, для надання учасникам судового процесу можливості надати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень проти них, в судовому засіданні 25.07.2016 р. оголошено перерву до 26.07.2016 р. до 11:45год.

26.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№24545) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.07.2016 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача-2 надійшли пояснення (вх. № 24546), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.07.2016 р., після перерви розгляд справи було продовжено.

Прокурор в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Позивач-1 в судовому засіданні заявлений прокурором позов не підтримав, проте підтримав заяву про відмову від позову та заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач-2 в судовому засіданні заявлений прокурором позов не підтримав, однак повністю підтримав подану раніше заяву про відмову від позову та заяву про застосування строків позовної давності та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач-2 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні підтримав заяву про застосування позовної даності.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача-2 про відмову від позову, заслухавши доводи 1-го та 2-го позивачів, які наполягали на її задоволенні, суд зазначає про наступне.

Згідно з вимогами ч.6 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Суд констатує, що під час розгляду даної господарської справи, прокурор повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідно до приписів п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 2), відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті.

Таким чином, враховуючи, що прокурор заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на розгляді їх по суті, господарський суд не приймає відмову позивачів від позову та вважає обставини, викладені останніми в зазначених заявах правовою позицією позивачів по суті позовних вимог у даній справі.

Господарський суд вважає, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на викладене, за висновками суду в матеріалах господарської справи №922/2687/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників 1-го та 2-го позивачів та 2-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року по даній справі, господарським судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №955 від 12.07.1997 р. "Про реорганізацію закладів освіти в Жовтневому районі", рішенням №1146 від 24.12.1997р. "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу № 271 Жовтневого району", рішенням Жовтневої райради № 8-16 від 06.01.98 р., наказом відділу освіти Жовтневого району м. Харкова № 6 від 12.01.1998 р. (правонаступником якого є другий позивач) був ліквідований дошкільний заклад загального розвитку №271 по вул. по АДРЕСА_2.

Будівля дитячого закладу була передана в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області школі для розміщення початкових класів. Передане школі приміщення було вирішено використати для проведення навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів.

25.01.2006 року між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (орендодавцем) та СПДФО ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 2594, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно, - нежитлове приміщення загальною площею 110,6 м2, розташоване за адресою: м. Харків, АДРЕСА_2, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та знаходиться на балансі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, з метою використання: 93,2 м2 - для розташування перукарні на базі науково-виробничого навчання; 17,4 м2 - та для розташування пункту прокату книг (т.с. І а.с. 116-119).

На виконання умов вказаного договору, 25.01.2006 року сторонами підписано акт приймання - передачі нежитлового приміщення(будівлі), а саме, частини нежитлових приміщень першого поверху площею 110,6 м2 в двоповерховій нежитловій будівлі.

15.03.2011 року сторонами укладено Додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., відповідно до якої, у зв'язку зі зміною балансоутримувача нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_2, орендодавцем по договору оренди визначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

01.01.2012 року сторонами підписано Додаткову угоду до договору оренди № 2594 від 25.01.2006 р., у відповідності до якої, договір оренди було викладено в новій редакції, а балансоутримувачем нежитлових приміщень 110,6 м2 по АДРЕСА_2, (орендодавцем по договору оренди) зазначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.

25.10.2012 року сторони уклали Додаткову угоду до договору оренди, якою внесли зміни у п. 3.1. та п. 3.2. розділу 3 Договору в частині розміру орендної плати та п. 10.1. розділу 10 Договору, яким врегульовано строк дії, умови зміни та розірвання договору.

Так, термін дії договору за даною додатковою угодою встановлено до 25.09.2015 року.

Прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що передані в оренду відповідача-2 приміщення школи належить до об'єктів освіти та не може використовуватись не за призначенням, а саме, відповідно до умов спірного договору: "під солярій, пункт прокату книг, майстерня з ремонту одягу, перукарня". Невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу, на думку скаржника, не є підставою для визнання правомірним договору оренди, оскільки нормами чинного законодавства встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог прокурором наголошено на приписи ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до вимог яких передача будь-яких приміщень шкільних навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонено законом.

Також, прокурором зазначено про те, що згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил "Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України №678 від 01.08.2013 р., забороняється здача в оренду як основних приміщень, так і приміщень дошкільних навчальних закладів, які не використовуються у навчально-виховному процесі, та знаходяться на території навчального закладу. У зв'язку з цим, прокурором наголошено про те, що оспорюваний договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 2594 від 25.01.2006 р., укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_1 та додаткові угоди до нього від 01.01.2012р., 25.10.2012р., укладено всупереч вимогам законодавства, а тому мають бути визнані недійсним.

Відповідач-2 під час розгляду справи проти заявлених позовних вимог прокурора заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень, наголошував про те, що використанням орендованих приміщень другим відповідачем не порушує права дітей та співробітників школи, а спірний договір не суперечить законодавству.

Також, відповідачем-2 зазначено про те, що останній уклав з учбово-виробничим комбінатом договір про спільне навчання учнів 10-11 класів перукарській справі в орендованому у школі приміщенні. Так, відповідачем-2 наголошено на умови 1.3. спірного Договору, згідно якого майно передається в оренду з метою використання 93,20 кв.м. - для розташування перукарні на базі учбово-виробничого навчання, 17,40 кв.м. - для розташування пункту прокату книг. Проте, відповідачем-2 зазначено про те, що продовж року після укладення спірного Договору у школі не знайшлося кількості учнів, достатньої для проведення навчання перукарській справі на базі учбово- виробничого комбінату, тому вказані заняття не біли запровадженні, тому 03.10.2007 р. було укладено Додаткову угоду до спірного Договору, в якому було змінено п. 1.3. та 3.2. Договору - мету використання орендованих приміщень, що надаються відповідачу-2 в оренду, а саме: "пункт прокату книг - 17,40 кв.м., перукарня-93,20 в.м.

Окрім того, відповідачем-2 зазначено про те, що орендовані приміщення відмежовані від іншої частини будівлі стіною та має окремий вихід з боку будівлі, протилежному до входу для учнів, не відносяться до об"єктів освіти і не є підрозділом, технологічно пов"язаним із навчальним процесом у розумінні ч. 5 ст. 63 ЗУ "Про освіту".

Господарський суд, дослідивши матеріали господарської справи №922/2687/15, доводи, які викладені учасниками судового процесу під час нового розгляду даної справи у своїх поясненнях, дослідивши вказівки постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2016 р., приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимоги визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 2594 від 25.01.2006 р. та додаткових угод до нього від 01.01.2012, 25.10.2012, укладений між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_1; зобов"язати СПДФО ОСОБА_1 звільнити та повернути нежитлове приміщення вартістю 285 600 грн., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору, укладеного між Харківською загальноосвітною школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області та СПДФО ОСОБА_1

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

До того ж, згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого договору недійсним на момент його вчинення (укладення).

На момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі школи, яка є об'єктом освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

При цьому суд враховує, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально - виховним процесом.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, міністерства і відомства, які мають навчально-виховні заходи, Вища атестаційна комісія, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України "Про освіту" та Положенням про Міністерство освіти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Господарський суд зазначає, що Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та правильно визначено позивачів у справі, оскільки на даний час приміщення, що є предметом спірного договору, належить територіальній громаді м. Харкова та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району м. Харкова.

Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради, який утворюється Харківською міською радою, управління створено з метою здійснення контролю за реалізацією державної політики та дотриманням актів законодавства з питань освіти, виконанням дошкільними, загальноосвітніми та позашкільними навчальними закладами усіх типів і форм власності державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Таким чином, майно, що знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради може бути використано лише для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, таке майно належить до об'єктів освіти, утримання якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Під час розгляду справи 1-позивач зазначав про те, що державні кошти на утримання майна, що є предметом спірного договору не виділялись, що може свідчити про неналежне виконання обов'язків балансоутримувача щодо утримання майна.

Частиною другої статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальну середню освіту" систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Статтею 9 Закону Україну "Про загальну середню освіту" визначено, що школа І - III ступенів належить до загальноосвітніх навчальних закладів.

Судом встановлено, що за змістом п. 1 Статуту, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №54 має правовий статус навчального закладу, отже є загальноосвітнім навчальним закладом (т.с. ІІ а.с. 11).

Згідно з ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, законом визначено обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто пов'язане з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Господарський суд, надавши правову оцінку оспорюваному договору на предмет мети використання переданого в оренду об'єкту, встановив, що діяльність орендаря не пов"язана з навчально-виховним процесом та не передбачає мету надання освітніх послуг.

Взаємовідносини сторін оспорюваного договору у сфері співпраці з питань навчання чи професійної орієнтації, виробничої практики учнів цієї школи не визначені в навчальних та виховних планах Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54, а в матеріалах справи докази, які б підтверджували зазначене - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих/державних бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства, а тому спірний договір з додатковими угодами до нього визнається господарським судом недійсним.

При цьому, судом врахована правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2016 року по справі № 922/1805/15.

Також, відповідач-2 просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачам про наявність спірного договору було відомо більше, ніж три роки.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності суд виходить з наступного.

Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України, а саме три роки.

Відповідно до положень ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Якщо з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Прокуратурою Жовтневого району міста Харкова зазначено, що з метою виявлення та поновлення порушених житлових, майнових і соціальних прав дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства та на підставі завдання прокуратури міста Харкова № 04-34-21643 вих14-289окв від 19.09.2014 вивчено стан додержання органами місцевого самоврядування вимог Закону України "Про охорону дитинства" щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей, не пов'язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, законності використання коштів на їх утримання, в процесі такого вивчення і був встановлений факт укладення спірного договору (т.с. І а.с. 139-145).

Також, під час розгляду даної справи, прокурором надано суду пояснення стосовно того, що прокуратурою району перевірки протягом 2005-2012 років щодо стану додержання управлінням освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради вимог Законів України "Про охорону дитинства", "Про освіту", "Про загальну середню освіту" не проводились.

Судом встановлено, що спірний договір не відповідає вимогам закону, однак орендодавець, яким на теперішній час є позивач-1 та позивач-2, вважають спірний договір таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позивачі і не звертались до суду з відповідним позовом, а враховуючи, що прокурору не було відомо про наявність спірного договору, то відповідно і прокурор не міг звернутись в межах строку позовної давності з таким позовом.

За таких обставин суд вважає, що позов про визнання недійсним спірного договору не був поданий протягом трьох років з дня вчинення правочину за поважних причин, а тому суд не застосовує позовну давність.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, суд вважає, що 2-відповідач повинен повернути майно, що є предметом спірного договору до комунальної власності територіальної громади міста, а тому позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути нежитлове приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судовий збір суд покладає на відповідачів. Так, судом задоволено дві вимоги немайнового характеру, а тому до сплати за подачу даної позовної заяви до державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 2436,00 грн. Враховуючи, що позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох відповідачів, то суд стягує з кожного відповідача судовий збір у розмірі 1218,00 грн. Також, судовий збір у розмірі 2923,20 грн. за подання касаційної скарги покладається на відповідачів, тому суд стягує з кожного відповідача на користь прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 1461,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст.75, п.3 ст.83, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними договір оренди нерухомого майна № 2594 від 25.01.2006р., укладений між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та додаткові угоди до договору оренди № 2954 від 25.01.2006р.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (61157, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м. Харкова нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, згідно договору оренди нерухомого майна № 2954 від 25.01.2006р.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61157, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1218,00 грн. судового збору.

Стягнути з Харківської загальноосвітньою школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області (61011, м. Харків, вул. Богомольця, 4, код 21232022) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул.Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1218,00 грн. судового збору.

На користь прокурора:

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61157, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - 1461,60 грн. судового збору.

Стягнути з Харківської загальноосвітньою школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради Харківської області (61011, м. Харків, вул. Богомольця, 4, код 21232022) на користь Прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172,рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету -2800) - 1461,60 грн. судового збору.

Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя К.В. Аріт