КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2016 року м. Київ №810/5884/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК «ГЕЛІОС ЛТД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «МГК «ГЕЛІОС ЛТД» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів від 13.10.2014 №125000003/2014/000640/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічним контрактом, інвойсом, банківськими платіжними документами (виписками з платіжної системи SWIFT), декларацією митної вартості, висновком ДП «Держзовнішінформ», калькуляцією виробника та іншими документами, які в сукупності підтверджують правильність обчислення декларантом митної вартості імпортованих товарів за ціною договору та дають змогу перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, яка визначена за другорядним методом 2ґ (резервний метод) визначення митної вартості, та вважає, що відповідач протиправно застосував однакову митну вартість за одиницю товару у розмірі 15 доларів США до різних сортів ікри лососевих видів риб, тоді як позивачем задекларовано за сорт А - 16384,50 фунтів за ціною 5,25 доларів США за фунт, сорт В - 16186,00 фунтів за ціною 4,75 доларів США за фунт, сорт С - 3168,00 фунтів за ціною 4,00 доларів США за фунт, через що позивач був змушений додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 175098,69 грн.
Також позивач вказує, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач протиправно посилається на неіснуючі норми Митного кодексу України, зокрема, п.6 ст.54, п.11 ст.264, оскільки таких пунктів вказані статті не містять.
Відповідач проти позову заперечує, в письмових запереченнях зазначає, під час митного оформлення товарів не було надано довідку про 100% оплату товару, яка обумовлена зовнішньоекономічним контрактом, а також в інвойсі від 28.07.2014 №NS1284 зазначено, що 30% передоплати сплачується згідно проформи-інвойсу (якої до митного оформлення також не було надано), а 70% на протязі 7 днів після надання копії коносаменту. Відповідач вважає, що залишились не підтвердженими такі складові митної вартості як ціна товару, транспортні витрати, витрати на страхування, що викликало сумніви щодо достовірності документів, поданих до митного оформлення, і не дало змоги підтвердити числові значення складових митної вартості, а в цілому - не дало змоги підтвердити відомості щодо ціни товару.
Приймаючи до уваги відсутність інформації щодо митного оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за ціною договору, другорядні методи (2а, 2б) визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів не були застосовані. Не були застосовані методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості (2в, 2г), оскільки для застосування вказаних методів усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у спірному випадку немає, оскільки декларантом до митного оформлення не надавалась калькуляція ціни товару, без чого застосування вказаних методів є неможливим. Враховуючи, що митна вартість не була визначена шляхом послідовного використання методів, визначених у статтях 58-63 МК, митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях, відтак відповідачем було застосовано другорядний метод 2ґ (резервний метод), джерело інформації по товару - митна декларація від 06.10.2014 №80710000/4/41393, за якою здійснювалось митне оформлення товару з подібними характеристиками, тієї ж торгівельної марки та виробника.
Враховуючи відсутність додаткових підтверджуючих документів заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом.
Представники позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 визнано поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Судом в судовому засіданні 29.02.2016 поставлено на обговорення питання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, проти чого представники сторін не заперечували.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, всі витребувані судом докази долучені до матеріалів справи, під час розгляду справи допитано в якості свідків декларанта позивача ОСОБА_1 та посадову особу митного органу, якою підписано рішення про коригування митної вартості товарів ОСОБА_2, протокольною ухвалою суду від 29.02.2016 постановлено подальший розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38985328, місцезнаходження: 02092, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 35-а) є юридичною особою, яка зареєстрована 20 листопада 2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2014 (т.1, а.с.27-28).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, викладених у довідці з цього реєстру №12-3274, виданій Головним управлінням статистики у місті Києві 24.07.2014 є:
- 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків;
- 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;
- 47.23 роздрібна торгівля рибою, ракоподібними і молюсками в спеціалізованих магазинах (т.1, а.с.29-30).
17.06.2014 між ТОВ «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД» (Покупець) та компанією «NomuraTradingCo., LTD, SeattleBranch», США (Продавець) укладено контракт № NS1284 (далі - «Контракт») (т.1, а.с.32-35), відповідно до п. 1.1. якого Продавець погоджується продати, а Покупець купити морожену ікру відповідно до специфікації, яка є Додатком №1 до даного контракту (далі - Товар).
Відповідно до пункту 1.2 Контракту найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість Товару в кожній партії, ціна кожного найменування, вартість партії будуть вказані в інвойсах Продавця.
Згідно з умовами Контракту на адресу позивача в зону митного контролю Київської митниці Міндоходів (митний пост «Святошин») надійшов товар за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 5616 від 12.09.2014 року.
Для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України позивач через уповноважену особу - декларанта ОСОБА_1 подав до митного органу вантажну митну декларацію IM 40 AA №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року на товар - Ікра лососевих видів риб (горбуші) в ястиках, не готова до вживання, без додавання спецій, консервантів та інших харчових добавок, призначена для промислової переробки, сорт А - 7431,96 кг, сорт В - 7342,14 кг, сорт С - 1437,00 кг, загальна вага нетто 16211,1 кг, виробник: Independent Packers Corp, країна виробництва: US (т.1, а.с.40-41).
Вартість Товару визначена позивачем за основним методом (ціною контракту) в залежності від сорту: сорт А - на рівні 11,574 USD/кг, сорт В - 10,472 USD/кг, сорт С - 8,818 USD/кг, що підтверджується інвойсом № NS1284 від 28.07.2014 (т.1, а.с. 37, 86).
На підтвердження митної вартості Товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у митній декларації та картці відмови.
Перелік наданих документів наведений у графі 44 вантажної митної декларації (коди документів затверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011), зокрема, до митної декларації було надано:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2014/0001732 від 12.08.2014 (код 1602);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) №5616 від 12.09.2014 (код 2730);
- коносамент (Bill of Lading) №HLCUHOU140739219 від 24.07.2014 (код 2761);
- рахунок-фактура (інвойс) № NS1284 від 28.07.2014 (код 3105);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NS1284 від 17.06.2014 (код 4100);
- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) ДРД-00 №307469 від 22.09.2014 (код 5053);
- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 24.07.2014 (код 5501);
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 24.07.2014 (код 5504);
- сертифікат про походження товару загальної форми №2014-2828 від 24.07.2014 (код 7011).
Також разом із вантажною митною декларацією IM 40 AA №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року декларантом позивача подано декларацію митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року (т.1, а.с.49).
Судом встановлено, що головним інспектором митного посту «Святошин» Ігнаточкіним О.Ю. складено запит №504956 від 13.10.2014 про направлення до Київської обласної митниці митної декларації №125130003/2014/504956, метою направлення запиту вказано «вирішення складного випадку визначення митної вартості , товар №1», причина запиту «вимоги нормативно-правового акту», проте реквізитів цього акту не зазначено (т.1, а.с.133).
В результаті вказаної перевірки відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, відрізнялась, тобто була нижчою, від середньоконтрактна вартість, що була визначена митницею під час митного оформлення подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України.
Оскільки заявлена декларантом митна вартість поданого до митного оформлення товару нижча рівня митної вартості подібних товарів, враховуючи те, що ікра є товаром, реалізація якої здійснюється в порядку біржової торгівлі, інспектором відділу контролю митної вартості було запропоновано подання додаткових документів, про що інспектором на зворотному боці декларації митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року було здійснено власноручно запис про надання додаткових документів, а саме:
- транспортні (перевізні) документи, а також страхові документи;
- відповідна бухгалтерська документація;
- копія митної декларації країни відправлення;
- висновок експертних організацій та інформація біржових організацій (т.1, а.с.49).
З даними вимогами декларант позивача був ознайомлений під підпис, одночасно зазначивши, що надати додаткові документи протягом 10 днів не має можливості, просив винести рішення раніше десятиденного терміну.
На підставі зазначеного, митний орган не погодився з методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 (т.1, а.с.51).
В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 вказано: метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, тому що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку з невиконанням вимог ст.58 МКУ. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст.ст.59-60 МКУ. Методи згідно ст.62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі - МД від 06.10.2014 №807100000/4/41393. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст.57 МКУ.
Також митним органом було запропоновано здійснити митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання з використанням вимог наказу Державної митної служби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» та підготувати у встановлений строк додаткові документи.
Відповідно до вимог п.13 та п.14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230, позивачем була використана можливість випустити товар у вільний обіг та підтвердити заявлену митну вартість товарів шляхом подання додаткової митної декларації IM 40 ДТ №125130003/2014/518065 від 22.10.2014 року (т.1, а.с.42-43).
Внаслідок прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товару, позивачем було сплачено додаткових грошових зобов'язань з ПДВ на суму 175098,69 грн.
З метою перегляду вказаного рішення позивачем на адресу відповідача направлена заява про надання документів та відомостей для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.8 ст.55 МКУ №19/12-1 від 19.12.2014, до якої додані такі документи:
- копія ВМД IM 40 ДТ №125130003/2014/518065 від 22.10.2014;
- копія інвойсу № NS 1284 від 28.07.2014;
- виписка з автоматизованої експортної системи США;
- копія контракту NS 1284 від 17.06.2014 року;
- копія виписок з платіжної системи CWIFT від 18.07.2014 та від 27.08.2014;
- копія коносаменту № HLCUHOU140739219 від 24.07.2014;
- копія CMR № 5616 від 12.09.2014;
- копія листа Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» № 15/12-46 від 15.12.2014;
- копія сертифікату походження № 2014-2828 від 24.07.2014;
- копія пакувального листа б/н від 28.07.2014 (т.1, а.с.117).
За результатами розгляду додаткових документів Київська митниця Міндоходів направила на адресу позивача лист №587/4/10-70-25-47 від 25.12.2014, в якому повідомлено про неможливість застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості товарів, враховуючи розбіжності в наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товарів та не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (т.1, а.с.119-120).
В обґрунтування правомірності наданої відповіді представник відповідача зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товару здійснювався із застосуванням системи управління ризиками, а також на момент митного оформлення була відсутня довідка про 100 % передоплату товару.
На підставі зазначеного вище рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130003/2014/00064 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за МД №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 та заявлено вимогу, згідно якої для пропуску товару через митний кордон позивачу необхідно подати нову митну декларацію із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом (т.1, а.с.53-54).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою ст.58 МК також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із ст. 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК).
Згідно з частиною 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст.53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч. 5 ст. 57 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За змістом ч. 6 ст. 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно ч. 3 ст. 53 МК.
Відповідно до ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та надані документи містять розбіжності.
Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не може погодитися із відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів з огляду на наступне.
Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
В рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час консультації декларанта зобов'язано надати додаткові документи.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Перевіряючи достатність поданих документів для підтвердження числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За умовами Контракту Покупець здійснює 100% передоплату вартості Товару згідно інвойсу Продавця. Датою платежу вважається день зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (п.3.2. Контракту).
Пункт 3.3. Контракту встановлює, що умовами поставки є CIF або CFR Одеса або Ільїчівськ згідно Інкотермс-2010, як вказано в інвойсі Продавця.
Вартість тари та упаковки включається до ціни Товару (п.4.3 Контракту).
Відповідно до інвойсу № NS1284 від 28.07.2014 Продавцем визначено умови поставки - CIF Одеса, Україна та умови оплати: 30% попередня оплата до відправки згідно копії проформи інвойсу, залишок (70%) на протязі 7 днів з моменту надання копії коносаменту.
Інвойс № NS1284 від 28.07.2014 містить інформацію про опис Товару - заморожена ікра горбуші в ястиках, виробництво 2013 року, Пьюджет-Саунд, походження - США, про ціну товару за кілограм залежно від сорту ікри, вартість товару в доларах США та загальну вагу товару.
Так, згідно інвойсу № NS1284 від 28.07.2014 та поданої вантажної митної декларації №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року на товар - Ікра лососевих видів риб (горбуші) в ястиках, не готова до вживання, без додавання спецій, консервантів та інших харчових добавок, призначена для промислової переробки, для митного оформлення надано ікру:
- сорт А - 7431,96 кг по ціні 11,574 USD/кг на суму 86017,51 USD,
- сорт В - 7342,14 кг по ціні 10,472 USD/кг на суму 76886,89 USD,
- сорт С - 1437,00 кг по ціні 8,818 USD/кг на суму 12671,47 USD,
загальною вагою 16211,1 кг, на загальну суму 175575,87 USD.
Аналогічна ціна товару в іноземній валюті у сумі 175575,87 USD вказана позивачем у поданій декларації митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року, що за курсом перерахунку 12,950023 становить 2273711,5547 грн., що і склало заявлену позивачем митну вартість товару (т.1, а.с.49).
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 Інкотермс, що введені в дію з 01.01.2011, базисні умови поставки СIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.
Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.
Отже, зазначені в інвойсі умови поставки CIF Одеса передбачають, що перевезення та страхування оплачені Продавцем до порту призначення. Тобто, відповідно до Контракту, транспортування та страхування товару оплачені компанією «NomuraTradingCo., LTD, SeattleBranch», США до порту призначення в місті Одеса.
Це означає, що до ціни товару включені витрати із перевезення та страхування поставленого товару, відтак надані позивачем документи не містили розбіжностей та були достатніми для підтвердження числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, оскільки в даному випадку фактурна та митна вартість товару співпадають та становлять 175575,87 доларів США.
Щодо тверджень відповідача про ненадання декларантом довідки про 100% оплату товару, яка обумовлена зовнішньоекономічним контрактом, суд зазначає таке.
Як вже встановлено судом умови Контракту передбачають, що Покупець здійснює 100% передоплату вартості Товару згідно інвойсу Продавця. Датою платежу вважається день зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (п.3.2. Контракту).
Будь-яких застережень щодо необхідності надання покупцем (декларантом) саме довідки про 100% оплату товару зовнішньоекономічний контракт не містить, відтак твердження відповідача про ненадання декларантом довідки про 100% оплату товару, яка обумовлена зовнішньоекономічним контрактом, суд відхиляє, адже зовнішньоекономічним контрактом не передбачено надання такої довідки на будь-якому етапі поставки товару чи під час його митного оформлення.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що частина 2 статті 53 МКУ зобов'язує декларанта у разі оплати рахунку надати митному органу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Суд зазначає, що на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 18.07.2014 №5 позивачем оплачено 53000,00 доларів США, на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 27.08.2014 №6 позивачем оплачено 122575,87 доларів США, що підтверджується завіреними банком виписками з платіжної системи Swift від 18.07.2014 про перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в сумі 53000,00 доларів США та від 27.08.2014 в сумі 122575,87 доларів США та загалом складає 175575,87 доларів США (т.1, а.с.45-48).
Судом в судовому засіданні 10.02.2016 допитано в якості свідків декларанта позивача ОСОБА_1 та посадову особу митного органу, якою підписано рішення про коригування митної вартості товарів ОСОБА_2, які підтвердили, що під час митного оформлення платіжні доручення в іноземній валюті від 18.07.2014 №5 та від 27.08.2014 №6, а також виписки з платіжної системи Swift від 18.07.2014 від 27.08.2014 були надані головному державному інспектору відділу контролю за правильністю визначення митної вартості ОСОБА_2
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Належність та допустимість доказів оцінюється судом.
Так, відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частина 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
При цьому згідно частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд вважає належними доказами показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання під час митного оформлення платіжних доручень в іноземній валюті від 18.07.2014 №5 та від 27.08.2014 №6, а також виписок з платіжної системи Swift від 18.07.2014 від 27.08.2014, які підтверджували надання митному органу банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару у разі повної оплати товару на момент митного оформлення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару не були зазначені в переліку додаткових документів, які було запропоновано подати на підтвердження числових значень складових митної вартості на зворотному боці декларації митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року, що свідчить на користь того, що такі документи були надані під час митного оформлення, та позбавляли необхідності їх надання на вимогу митного органу.
Отже, вказана відповідачем підстава коригування митної вартості товарів про ненадання декларантом під час митного оформлення довідки про 100% оплату товару є необґрунтованою та не приймається судом до уваги.
Суд також підкреслює, що така підстава коригування митної вартості товарів про ненадання декларантом під час митного оформлення довідки про 100% оплату товару не вказана відповідачем як обставина, що зумовила прийняття спірного рішення.
Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, оскільки такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин.
Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно обґрунтовуватись під час його прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.
Окрім того, Київська митниця Міндоходів, правонаступником якої є відповідач при прийнятті оспорюваного рішення від 13.10.2014 не зазначила послідовність застосування методів визначення митної вартості для Товару №1 та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом та не обґрунтувала причин визначення митної вартості товарів за резервним методом.
При цьому, суд не бере до уваги твердження митного органу, викладені в письмових запереченнях проти позову про те, що при митному оформленні товарів позивачем не надана інформація щодо числових значень складових митної вартості товарів, оскільки рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів не містить посилань митного органу щодо сумніву з приводу числових значень складових митної вартості товарів і виходить за межі встановлених обставин митним органом в спірному рішенні.
При цьому, відповідачем була висунута вимога про необхідність подання додаткових документів, а саме: калькуляцію фірми - виробника товару, копію вантажної митної декларації країни відправлення, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організації про вартість сировини, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Однак, зважаючи на те, що отримання та надання до митниці зазначених додаткових документів, як-то експертного висновку спеціалізованих експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товарів, - потребує додаткового часу, то відповідно декларантом було зазначено, що на час митного оформлення надати додаткові документи немає можливості.
Перевіривши наявні у справі докази, суд погоджується із позицією позивача щодо формального підходу відповідача до витребування додаткових документів та неврахування особливостей даної зовнішньоекономічної операції та базисних умов поставки.
Так, представником відповідача було долучено інформацію цінової бази ЄАІС ДМСУ, на підставі якої було здійснено порівняння задекларованої позивачем митної вартості ікри мороженої з митною вартістю ікри, яка вже ввозилась на територію України.
Суд звертає увагу на те, що надана інформація не аналогічна розмитненому товару, оскільки вага ікри менша за розмитнену позивачем та транспортується через країну-посередника, проте у спірних правовідносинах має місце пряма поставка, що суттєво впливає на вартість товару. Надати сформовану ціну ікри мороженої без країни-посередника відповідач не зміг.
З наданої інформації жодним чином не можна прийти до висновку, якими саме позиціями керувався митний орган при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару. Представник митниці цього пояснити суду не зміг.
Також проаналізувавши інформацію цінової бази ЄАІС ДМСУ, якою керувався митний орган, суд зазначає, що відповідачем не бралось до уваги, що за митною декларацією, яка була взята за основу визначення митної вартості за резервним методом, морожена ікра транспортувалася з США до Харкова через країну-посередника - Литву, а це значно збільшує вартість доставки, яку сплачує відправник, закладаючи її в ціну товару.
Оскільки відповідачем не доведено суду належними доказами доводи того, що застосування основного методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було неможливим, а застосування резервного методу є обґрунтованим та таким, що належить у даному випадку застосовувати, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2626,49 грн. на підставі платіжного доручення № 2552 від 16.11.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (т.1, а.с. 2), підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів від 13.10.2014 № 125000003/2014/000640/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути судовий збір в сумі 2626,49 грн. (дві тисячі шістсот двадцять шість грн. 49 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група компаній «Геліос ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 38985328, місцезнаходження: 02092, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 35-а) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2016 |
Оприлюднено | 09.08.2016 |
Номер документу | 59413529 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Кушнова А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні