Ухвала

від 08.06.2017 по справі 810/5884/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року місто Київ К/800/28880/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 810/5884/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МГК Геліос ЛТД до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2014 року № 125000003/2014/000640/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (ікра лососевих видів риб), що ввозився на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів від 13 жовтня 2014 року № 125000003/2014/000640/2 про коригування митної вартості товарів.

У поданій касаційній скарзі Київська митниця ДФС, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 червня 2014 року між ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД (Покупець) та компанією NomuraTradingCo., LTD, Seattle Branch , США (Продавець) укладено контракт № NS1284, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець погоджується продати, а Покупець купити морожену ікру відповідно до специфікації, яка є Додатком № 1 до даного контракту.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Контракту найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість товару в кожній партії, ціна кожного найменування, вартість партії будуть вказані в інвойсах Продавця.

Згідно з умовами зазначеного Контракту на адресу позивача в зону митного контролю Київської митниці Міндоходів (митний пост Святошин ) надійшов товар за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 12 вересня 2014 року № 5616.

Для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України позивач подав до митного органу вантажну митну декларацію IM 40 AA № 125130003/2014/504956 від 13 жовтня 2014 року на товар - ікра лососевих видів риб (горбуші) в ястиках, не готова до вживання, без додавання спецій, консервантів та інших харчових добавок, призначена для промислової переробки, сорт А - 7431,96 кг, сорт В - 7342,14 кг, сорт С -1437,00 кг, загальна вага нетто 16 211,1 кг, виробник: Independent Packers Corp, країна виробництва: US.

Вартість товару визначена позивачем за основним методом (ціною контракту) в залежності від сорту: сорт А - на рівні 11,574 USD/кг; сорт В - 10,472 USD/кг; сорт С - 8,818 USD/кг; що підтверджується інвойсом від 28 липня 2014 року № NS1284.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органові пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у митній декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 вантажної митної декларації. Зокрема, до митної декларації позивач надав:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 12 серпня 2014 року № 100/2014/0001732 (код 1602);

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 12 вересня 2014 року № 5616;

- коносамент (Bill of Lading) від 24 липня 2014 року № HLCUHOU140739219;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 28 липня 2014 року № NS1284;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 17 червня 2014 року № NS1284;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) ДРД-00 № 307469 від 22 вересня 2014 року;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 24 липня 2014 року № 2761;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24 липня 2014 року № 2761;

- сертифікат про походження товару загальної форми від 24 липня 2014 року № 2014-2828.

Також, разом із вантажною митною декларацією IM 40 AA №125130003/2014/504956 від 13 жовтня 2014 року декларант позивача подав декларацію митної вартості від 13 жовтня 2014 року № 125130003/2014/504956.

Між тим, головним інспектором митного посту Святошин Ігнаточкіним О.Ю. складено запит від 13 жовтня 2014 року № 504956 про направлення до Київської обласної митниці митної декларації № 125130003/2014/504956. Метою направлення запиту зазначено вирішення складного випадку визначення митної вартості, товар № 1 , причина запиту - вимоги нормативно-правового акту , проте реквізитів цього акту не зазначено.

В результаті вказаної перевірки відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, відрізнялась, тобто була нижчою, від середньоконтрактної вартості, що визначена митницею під час митного оформлення подібних товарів, увезених на територію України за іншими угодами, та суперечила даним, які містяться в Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України.

Оскільки заявлена декларантом митна вартість поданого до митного оформлення товару нижча рівня митної вартості подібних товарів, враховуючи те, що ікра є товаром, реалізація якої здійснюється в порядку біржової торгівлі, інспектором відділу контролю митної вартості було запропоновано подання додаткових документів, про що інспектором на зворотному боці декларації митної вартості від 13 жовтня 2014 року № 125130003/2014/504956 здійснено власноручно запис про надання додаткових документів, а саме:

- транспортні (перевізні) документи, а також страхові документи;

- відповідна бухгалтерська документація;

- копія митної декларації країни відправлення;

- висновок експертних організацій та інформація біржових організацій.

З указаними вимогами декларант позивача ознайомлений під підпис, одночасно зазначивши, що надати додаткові документи протягом 10 днів не має можливості, просив винести рішення раніше десятиденного терміну.

На підставі зазначеного, митний орган не погодився із методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 13 жовтня 2014 року № 125000003/2014/000640/2.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2014 року № 125000003/2014/000640/2 вказано наступне: метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, тому що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку з невиконанням вимог статті 58 Митного кодексу України; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно статей 62 та 63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами; резервний метод використаний із урахуванням інформації, наявної в митному органі - МД від 06 жовтня 2014 року № 807100000/4/41393; проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України.

Також митним органом запропоновано здійснити митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання та підготувати у встановлений строк додаткові документи.

ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД використана можливість випустити товар у вільний обіг та підтвердити заявлену митну вартість товарів шляхом подання додаткової митної декларації IM 40 ДТ №125130003/2014/518065 від 22 жовтня 2014 року.

Внаслідок прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товару, позивачем сплачено додаткових грошових зобов'язань з ПДВ на суму 175098,69 грн.

З метою перегляду вказаного рішення позивачем на адресу відповідача направлена заява від 19 грудня 2014 року № 19/12-1 про надання документів та відомостей для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, до якої додані такі документи:

- копія ВМД IM 40 ДТ № 125130003/2014/518065 від 22 жовтня 2014 року;

- копія інвойсу від 28 липня 2014 року № NS 1284;

- виписка з автоматизованої експортної системи США;

- копія контракту від 17 червня 2014 року NS 1284;

- копія виписок із платіжної системи SWIFT від 18 липня 2014 року та від 27 серпня 2014 року;

- копія коносаменту від 24 липня 2014 року № HLCUHOU140739219;

- копія CMR від 12 вересня 2014 року № 5616;

- копія листа Асоціації Українських імпортерів риби та морепродуктів від 15 грудня 2014 року № 15/12-46;

- копія сертифікату походження від 24 липня 2014 року № 2014-2828;

- копія пакувального листа б/н від 28 липня 2014 року.

За результатами розгляду додаткових документів митний орган направив на адресу позивача лист від 25 грудня 2014 року № 587/4/10-70-25-47, у якому повідомив про неможливість застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості товарів, враховуючи розбіжності в наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товарів та не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Під час судового розгляду представник відповідача в обґрунтування правомірності наданої відповіді зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товару здійснювався із застосуванням системи управління ризиками, а також на момент митного оформлення була відсутня довідка про 100 % передоплату товару.

На підставі зазначеного вище рішення про коригування митної вартості товарів від 13 жовтня 2014 року № 125000003/2014/000640/2 відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 125130003/2014/00064 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за МД від 13 жовтня 2014 року № 125130003/2014/504956 та заявлено вимогу, згідно з якою для пропуску товару через митний кордон позивачу необхідно подати нову митну декларацію з урахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

Не погоджуючись із рішенням митниці про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем під час митного оформлення надано необхідний пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, заявленої позивачем за основним методом, а висновок митниці про наявність розбіжностей у поданому декларантом пакеті документів є безпідставним.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею

220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій, із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. При цьому, подані документи, копії яких наявні у справі, містять усі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

За змістом частини другої статті 55 Митного Кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, визначено, що митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Викладене спростовує доводи касаційної скарги в частині відсутності у митниці обов'язку деталізувати та конкретизувати у рішенні про коригування митної вартості причини його прийняття.

У свою чергу, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не зазначено жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару позивача та які саме документи містять розбіжності.

Правильним є й висновок судів про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.

Інші викладені у касаційній скарзі зауваження митного органу колегією суддів до уваги не беруться як такі, що не були предметом дослідження при спірному декларуванні та не відображені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Крім того слід зазначити, що спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність такого рішення вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки митного органу щодо наявності у наданих декларантом до митного оформлення документах розбіжностей не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документі є безпідставними і протиправними.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою цієї ж статті у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення ціни товару за ціною договору, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавались обчисленню, колегія суддів погоджується з позицією судів щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу та наявності підстав для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Розглядаючи зауваження митниці в частині пропуску позивачем строку звернення до суду та визнання поважними причин пропуску такого строку згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

В зазначеній ухвалі суд першої інстанції констатував пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Вирішуючи питання щодо поважності пропуску зазначеного строку в порядку статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження зазначених у своєму клопотанні складних обставин, які зумовили пропуск позивачем строку на звернення до суду, позивач надав відповідні докази, які аргументують проведення у березні 2015 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві позапланової виїзної перевірки позивача, яка за твердженням позивача фактично паралізувала діяльність підприємства. Позивачем надано також прийняті ДПІ за результатами цієї перевірки податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2015 року, докази реєстрації кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000033 від 28 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, виклик на допит працівників позивача, про що свідчать повістки, а також вимоги про надання документів. Також позивачем надані докази звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки, та судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог. Надана суду довідка про кількість працюючих на підприємстві від 26 лютого 2016 свідчить про те, що станом на 01 грудня 2014 року кількість працюючих на підприємстві становила 49 штатних працівників, проте на 01 грудня 2015 року їх кількість скоротилась до 8 осіб.

Аналізуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо поважності строку звернення позивача до суду з цим позовом, діяв на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, що відповідає вимогам частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та не допустив порушень частини другої зазначеної статті.

Відтак, правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 810/5884/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: