Ухвала

від 12.10.2016 по справі 810/5884/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5884/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

12 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МГК ГЕЛІОС ЛТД до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МГК ГЕЛІОС ЛТД (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач, Київська митниця ДФС) у якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД є юридичною особою, зареєстровано 20.11.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2014 (Т.1, а.с.27-28).

17.06.2014 між ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД (Покупець) та компанією NomuraTradingCo., LTD, Seattle Branch , США (Продавець) укладено контракт № NS1284 (далі по тексту - Контракт ), відповідно до п. 1.1. якого Продавець погоджується продати, а Покупець купити морожену ікру відповідно до специфікації, яка є Додатком №1 до даного контракту (далі - Товар) (Т.1, а.с.32-35).

Відповідно до п. 1.2 Контракту найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість Товару в кожній партії, ціна кожного найменування, вартість партії будуть вказані в інвойсах Продавця.

Згідно з умовами Контракту на адресу позивача в зону митного контролю Київської митниці Міндоходів (митний пост Святошин ) надійшов товар за міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 5616 від 12.09.2014 року.

Для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України позивачем подано до митного органу вантажну митну декларацію IM 40 AA №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року на товар - Ікра лососевих видів риб (горбуші) в ястиках, не готова до вживання, без додавання спецій, консервантів та інших харчових добавок, призначена для промислової переробки, сорт А - 7431,96 кг, сорт В - 7342,14 кг, сорт С -1437,00 кг, загальна вага нетто 16 211,1 кг, виробник: Independent Packers Corp, країна виробництва: US (Т.1, а.с.40-41).

Вартість Товару визначена позивачем за основним методом (ціною контракту) в залежності від сорту: сорт А - на рівні 11,574 USD/кг, сорт В - 10,472 USD/кг, сорт С - 8,818 USD/кг, що підтверджується інвойсом № NS1284 від 28.07.2014 (т.1, а.с.37, 86).

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), про що вказано у митній декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 вантажної митної декларації (коди документів затверджені наказом Міністерства фінансів України Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій від 20.09.2012 № 1011), зокрема, до митної декларації позивачем було надано:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2014/0001732 від 12.08.2014 (код 1602);

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) №5616 від 12.09.2014;

- коносамент (Bill of Lading) №HLCUHOU140739219 від 24.07.2014;

- рахунок-фактуру (інвойс) № NS1284 від 28.07.2014;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № NS1284 від 17.06.2014;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) ДРД-00 №307469 від 22.09.2014;

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 24.07.2014;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 24.07.2014;

- сертифікат про походження товару загальної форми №2014-2828 від 24.07.2014.

Також разом із вантажною митною декларацією IM 40 AA №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року декларантом позивача подано декларацію митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року (Т.1, а.с.49).

Між тим, головним інспектором митного посту Святошин Ігнаточкіним О.Ю. складено запит №504956 від 13.10.2014 про направлення до Київської обласної митниці митної декларації №125130003/2014/504956. Метою направлення запиту зазначено: вирішення складного випадку визначення митної вартості, товар №1 , причина запиту: вимоги нормативно-правового акту , проте реквізитів цього акту не зазначено (Т.1, а.с.133).

В результаті вказаної перевірки відповідач дійшов висновку про те, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю, відрізнялась, тобто була нижчою, від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України.

Оскільки заявлена декларантом митна вартість поданого до митного оформлення товару нижча рівня митної вартості подібних товарів, враховуючи те, що ікра є товаром, реалізація якої здійснюється в порядку біржової торгівлі, інспектором відділу контролю митної вартості було запропоновано подання додаткових документів, про що інспектором на зворотному боці декларації митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року було здійснено власноручно запис про надання додаткових документів (Т.1, а.с.49), а саме:

- транспортні (перевізні) документи, а також страхові документи;

- відповідна бухгалтерська документація;

- копія митної декларації країни відправлення;

- висновок експертних організацій та інформація біржових організацій.

З даними вимогами декларант позивача був ознайомлений під підпис, одночасно зазначивши, що надати додаткові документи протягом 10 днів не має можливості, просив винести рішення раніше десятиденного терміну.

На підставі зазначеного, митний орган не погодився з методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 (Т.1, а.с.51).

В графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 вказано: метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується, тому що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку з невиконанням вимог ст.58 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст.ст.59-60 МК України. Методи згідно ст.62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі - МД від 06.10.2014 №807100000/4/41393. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст.57 МК України.

Також митним органом було запропоновано здійснити митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання з використанням вимог наказу Державної митної служби України від 17.03.08 № 230 Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України та підготувати у встановлений строк додаткові документи.

Відповідно до вимог п.13 та п.14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 (далі по тексту - Порядок), ТОВ МГК ГЕЛІОС ЛТД була використана можливість випустити товар у вільний обіг та підтвердити заявлену митну вартість товарів шляхом подання додаткової митної декларації IM 40 ДТ №125130003/2014/518065 від 22.10.2014 (Т.1, а.с.42-43).

Внаслідок прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товару, позивачем було сплачено додаткових грошових зобов'язань з ПДВ на суму 175 098,69 грн.

З метою перегляду вказаного рішення позивачем на адресу відповідача направлена заява про надання документів та відомостей для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч.8 ст.55 МК України №19/12-1 від 19.12.2014, до якої додані такі документи:

- копія ВМД IM 40 ДТ №125130003/2014/518065 від 22.10.2014;

- копія інвойсу № NS 1284 від 28.07.2014;

- виписка з автоматизованої експортної системи США;

- копія контракту NS 1284 від 17.06.2014 року;

- копія виписок з платіжної системи CWIFT від 18.07.2014 та від 27.08.2014;

- копія коносаменту № HLCUHOU140739219 від 24.07.2014;

- копія CMR № 5616 від 12.09.2014;

- копія листа Асоціації Українських імпортерів риби та морепродуктів № 15/12-46 від 15.12.2014;

- копія сертифікату походження № 2014-2828 від 24.07.2014;

- копія пакувального листа б/н від 28.07.2014 (т.1, а.с.117).

За результатами розгляду додаткових документів митний орган направив на адресу позивача лист №587/4/10-70-25-47 від 25.12.2014, в якому повідомлено про неможливість застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості товарів, враховуючи розбіжності в наданих декларантом документах для підтвердження митної вартості товарів та не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (Т.1, а.с.118-120).

В обґрунтування правомірності наданої відповіді представник відповідача зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товару здійснювався із застосуванням системи управління ризиками, а також на момент митного оформлення була відсутня довідка про 100 % передоплату товару.

На підставі зазначеного вище рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130003/2014/00064 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за МД №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 та заявлено вимогу, згідно якої для пропуску товару через митний кордон позивачу необхідно подати нову митну декларацію із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом (Т.1, а.с.53-54).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України (в редакції чинній на момент спору).

Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За умовами Контракту Покупець здійснює 100% передоплату вартості Товару згідно інвойсу Продавця. Датою платежу вважається день зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (п.3.2. Контракту).

Пункт 3.3. Контракту встановлює, що умовами поставки є CIF або CFR Одеса або Ільїчівськ згідно Інкотермс-2010, як вказано в інвойсі Продавця.

Вартість тари та упаковки включається до ціни Товару (п.4.3 Контракту).

Відповідно до інвойсу № NS1284 від 28.07.2014 Продавцем визначено умови поставки - CIF Одеса, Україна та умови оплати: 30% попередня оплата до відправки згідно копії проформи інвойсу, залишок (70%) на протязі 7 днів з моменту надання копії коносаменту.

Інвойс № NS1284 від 28.07.2014 містить інформацію про опис Товару - заморожена ікра горбуші в ястиках, виробництво 2013 року, Пьюджет-Саунд, походження - США, про ціну товару за кілограм залежно від сорту ікри, вартість товару в доларах США та загальну вагу товару.

Так, згідно інвойсу № NS1284 від 28.07.2014 та поданої вантажної митної декларації №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року на товар - Ікра лососевих видів риб (горбуші) в ястиках, не готова до вживання, без додавання спецій, консервантів та інших харчових добавок, призначена для промислової переробки, для митного оформлення надано ікру:

- сорт А - 7431,96 кг по ціні 11,574 USD/кг на суму 86017,51 USD,

- сорт В - 7342,14 кг по ціні 10,472 USD/кг на суму 76886,89 USD,

- сорт С - 1437,00 кг по ціні 8,818 USD/кг на суму 12671,47 USD,

загальною вагою 16 211,1 кг, на загальну суму 175 575,87 USD.

Аналогічна ціна товару в іноземній валюті у сумі 175 575,87 USD вказана позивачем у поданій декларації митної вартості №125130003/2014/504956 від 13.10.2014 року, що за курсом перерахунку 12,950023 становить 2273711,5547 грн., що і склало заявлену позивачем митну вартість товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, внаслідок прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товару, позивачем було сплачено додаткових грошових зобов'язань з ПДВ на суму 175 098,69 грн.

Підставою для висновку митного органу про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а надані позивачем первинні документи містять розбіжності.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вищезазначеною позицією митного органу, оскільки відповідно до законодавчих норм, митниця зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В даному випадку, митним органом в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000640/2 від 13.10.2014 не зазначено жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару позивача та які саме документи містять розбіжності.

В рішенні про коригування митної вартості апелянтом зазначено, що під час консультації декларанта зобов'язано надати додаткові документи.

Додатково витребувані митним органом документи позивачем надано не в повному обсязі, проте, митним органом вони не було взяті до уваги, оскільки на думку останнього, не підтвердили заявлену митну вартість товару.

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Щодо доводів скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, про ненадання декларантом довідки про 100% оплату товару, яка обумовлена зовнішньоекономічним контрактом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо ненадання декларантом довідки про 100% оплату товару, яка обумовлена зовнішньоекономічним контрактом, оскільки зовнішньоекономічним контрактом не передбачено надання такої довідки на будь-якому етапі поставки товару чи під час його митного оформлення, а тому відсутність зазначеної довідки не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 18.07.2014 №5 позивачем оплачено 53 000,00 доларів США та на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 27.08.2014 №6 позивачем оплачено 122 575,87 доларів США, тобто на загальну суму 175 575,87 доларів США, що підтверджується завіреними банком виписками з платіжної системи Swift (Т.1, а.с.45-48).

Щодо доводів митного органу, які викладені в апеляційній скарзі, про те що в наданих декларантом документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на умовах СIF Одеса, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 Інкотермс, що введені в дію з 01.01.2011, базисні умови поставки СIF (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

Таким чином, зазначені в інвойсі умови поставки CIF Одеса передбачають, що перевезення та страхування оплачені Продавцем до порту призначення. Тобто, відповідно до Контракту, транспортування та страхування товару оплачені компанією NomuraTradingCo., LTD, SeattleBranch , США до порту призначення в місті Одеса.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що до ціни товару були включені витрати із перевезення та страхування поставленого товару, а тому надані позивачем документи не містили розбіжностей та були достатніми для підтвердження числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, оскільки в даному випадку фактурна та митна вартість товару співпадають та становлять 175 575,87 доларів США.

В даному випадку, позивачем при розмитненні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені нормами ст. 53 МК України, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір), інвойс (рахунок-фактура), платіжні доручення в іноземній валюті (що підтверджують вартість товару), а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Київською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.