Рішення

від 02.08.2016 по справі 357/4271/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4271/16-ц

2/357/2005/16

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», третя особа : управління Держгеокадастр в Білоцерківському районі Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що є власником земельної ділянки площею 3,2059 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Озернянської сільської ради, та наприкінці 2010 року позивач уклала з відповідачем договір оренди своєї земельної ділянки строком на 5 років, а на початку 2015 року позивач звернулася до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку, але їй було повідомлено, що договір оренди землі укладено і зареєстровано строком на 10 років, тобто до 10.12.2020 року. Позивач зазначає, що не укладала такого договору оренди. Крім того, наданий відповідачем договір оренди землі не містить дати його укладення, відсутні дані про об'єкт договору оренди, відсутній акт приймання-передачі об'єкта оренди та існують інші чисельні невідповідності, фальсифікації. На даний час позивач розпочала використання своєї земельної ділянки, засіяла її, але через погрози та наявність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки позивач не може в повній мірі використовувати свою земельну ділянку та просить суд визнати недійсним договір оренди землі площею 3,2059 га, укладений між позивачем та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», який було зареєстровано 10.12.2010 року під № 041093602745 та скасувати його реєстрацію.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов.

Представники відповідача позов не визнали.

Представник третьої особи у справі позов не підтримав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2059 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Озернянської сільської ради. Дана земельна ділянка перейшла у власність позивача на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №1-1607 від 26.12.2009 року. Наведене підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку /серія ЯЛ №010927/ (а.с.6).

Встановленим є те, що 10.12.2010 року було зареєстровано у Київській обласній філії ДП «Центр ДЗК» БЦ РВ договір оренди землі між ОСОБА_1 та орендарем ПП «Технофарм-Україна» в особі директора ОСОБА_2. Об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3,2059 га., строк дії договору - 10 років. При цьому, суду надано дві копії даного оскаржуваного договору оренди, які мають розбіжності в написанні прізвища орендодавця, відмінність в серії та номері Державного акту на право власності на земельну ділянку позивача, та один з примірників договору оренди землі не підписаний орендодавцем ОСОБА_1 і, як було встановлено судом, зазначений договір оренди землі, взагалі, не підписувала директор ПП «Технофарм-Україна» ОСОБА_2, яка мала повноваження на укладання даного договору і зазначено, що діяла при укладенні даного договору оренди від імені ПП «Технофарм-Україна». Зазначене підтверджується копіями договору оренди землі без номера і без дати (а.с.9-10, 23-24), показами свідка .

Встановленим є те, що в управлінні Держагеокадастру Білоцерківського району наявна, лише, книга реєстрації договорів оренди землі де міститься запис про реєстрацію оскаржуваного договору оренди землі під № 041093602745 від 10.12.2010 року строком на 10 років, але відсутня сама реєстраційна справа, відсутній примірник договору оренди землі, акт прийому -передачі орендованої земельної ділянки. Зазначене підтверджується поясненнями в судовому засіданні представника третьої особи та листом управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі про відсутність в архіві управління договорів оренди (а.с.79).

Позивачем надано суду копію Акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки, який не підписано орендодавцем , але містить печатку і підпис орендаря.

Встановленим є те, що позивач неодноразово, в 2015 році зверталася до відповідача з приводу повернення їй земельної ділянки та з 2015 року самостійно використовує свою земельну ділянку площею 3,2059 га, на даний час спірну земельну ділянку позивач засіяла зерновими культурами.

Представник позивача суду пояснила, що позивач укладала договір оренди земельної ділянки строком на 5 років і на весні 2015 року хотіла достроково розірвати цей договір оренди землі та самостійно мала намір обробляти свою земельну ділянку, але при зверненні до відповідача виявилося, що договір оренди укладено і зареєстровано строком на 10 років і представники відповідача відмовилися надати позивачу для ознайомлення відповідні документи, пояснити ситуацію.

Представник відповідача заперечуючи позов, суду вказав, що відсутні докази про укладення в кінці 2010 року договору оренди між сторонами строком на 5 років. Натомість, існує державна реєстрація спірного договору оренди земельної ділянки позивач строком на 10 років, тобто діє договір до 10.12.2020 року. Позивач в 2015 році ставила питання про розірвання договору, що підтверджує її обізнаність про строк дії договору оренди. Крім зазначених заперечень, відповідач просив застосувати положення про строк позовної давності до даних позовних вимог, про що надав заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду показала, що вона, як директор ПП «Технофарм-України» мала повноваження діяти від імені орендаря і укладати відповідні договори оренди землі, хоча, фактично підпис в спірному договорі оренди землі належить її брату, якого вона уповноважила підписати договір оренди. З позивачем було укладено договір оренди землі на 10 років. Два роки тому позивач звернулася з заявою про розірвання договору оренди, бажала самостійно обробляти свою земельну ділянку і відповідач мав намір йти на зустріч позивачу та повернути земельну ділянку, але через конфлікт та інші безпідставні звинувачення позивача, відповідач наполягає, що договір оренди земельної ділянки було належно укладено строком на 10 років і він є дійсним. На даний час позивач засіяла спірну земельну ділянку, а відповідач не використовує цю земельну ділянку до вирішення спору судом.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України В«Про оренду земліВ» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 14 Закону України В«Про оренду земліВ» , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст. 17 Закону України В«Про оренду земліВ» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що державна реєстрація Договору оренди земельної ділянки не позбавляє можливості заінтересованих осіб звернутися до суду з позовом про недійсність правочину. А тому, є необґрунтованим посилання представника відповідача на факт Державної реєстрації спірного договору оренди, який виключає наявність будь-яких порушень та виключає невідповідність спірного договору оренди Типовому договору оренди землі.

Дійсно, позивачем не надано доказу того, що договір оренди її земельної ділянки було укладено строком на 5 років, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, позивач просить суд визнати недійсним вказаний договір оренди землі не лише, з підстав відсутності її волевиявлення в момент укладення правочину, а й з інших підстав.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною . Аналогічні положення містить ч.2 ст.16 ЦК України, згідно якої способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1ст.202 ЦК України).

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч. 1 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А згідно роз'яснень, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» вбачається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» ( у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження

або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фондуправа оренди земельної ділянки. Статтю 15 доповнено абзацомдванадцятим згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним

відповідно до закону.

Так, позивач неодноразово звертала увагу суду на факт відсутності Акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки, на відсутність підпису орендодавця в одному з примірників спірного договору оренди землі, на укладення /підпис/ договору оренди від ім'я орендаря не уповноваженою на то особою, на невірне зазначення об'єкту оренди в примірнику договору оренди відповідача.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в ред.. 30.10.2010 р.) невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Абзац шостий частини четвертої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 .

У судовому засіданні встановлено, що у спірному договорі відсутня установлена частиною четвертою статті 15 Закону України В«Про оренду земліВ» його невід'ємна частина - кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. Отже, у спірному договорі відсутні такі істотні умови, як кадастровий номер земельної ділянки, Акт прийму-передачі орендованої земельної ділянки. Зазначені факти не спростовані відповідачем.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні. Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України "Про оренду землі". Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. У разі відсутності в договорі оренди землі хоча б однієї з істотних його умов такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Вищевказаний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 6 лютого 2012 у справі № 6-104цс11 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, встановлено, що спірний договір оренди не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" із змінами.

Також, суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивач отримувала орендну плату, так як ці пояснення не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки предметом позову є недійсність правочину, при якому перевіряється дотримання істотних умов договору саме у момент його укладення.

Також, не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування положення про строк позовної давності по даній справі, оскільки відповідач в 2014 році використовував земельну ділянку позивача, заперечує недійсність правочину /договору оренди/, тобто порушення прав позивача триває й на даний час, а тому є безпідставним визначати перебіг позовної давності від дня реєстрації спірного договору оренди землі.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позов в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,2059 га підлягає до задоволення. А щодо вимоги про скасування державної реєстрації цього договору оренди, то слід зазначити, що скасування державної реєстрації договору оренди не належить до повноважень суду, а отже, така вимога є безпідставною.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судових витрат по справі (судовий збір) в розмірі 551,20 грн.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 202,203,207,215,638,792 ЦК України, ст.ст. 13,14,15,18,35 Закону України В«Про оренду земліВ» ( в ред. на 2010р.), керуючись ст.ст. 3,10,11,60,88,212-215,218,360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Визнати недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» в особі директора ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,2059 га з кадастровим номером 3220484100:01:013:0010.

Стягнути з приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 551,20 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя ОСОБА_4