Ухвала

від 12.12.2016 по справі 357/4271/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В. , розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від

09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», третя особа - Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсними,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,2059 га, що розташована в межах Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2009 року.

Зазначала, що приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна» (далі - ПпзІІ «Технофарм-Україна») використовує дану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур згідно договору оренди землі, який укладався строком на 5 років. На початку 2015 року вона звернулася до відповідача з проханням повернути земельну ділянку, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що договір оренди землі укладено і зареєстровано строком на 10 років, тобто до

10 грудня 2020 року.

Враховуючи, що договір оренди землі строком на 10 років вона не укладала, а відповідач самостійно установив зазначений строк дії договору, та беручи до уваги відсутність вільного волевиявлення на укладення правочину, те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, просила визнати недійсним договір оренди землі та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між

ОСОБА_2 та ППзІІ «Технофарм-Україна» в особі директора Сініцької В.А., на земельну ділянку площею 3,2059 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 листопада

2016 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року, залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2016 року.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та змістом оскаржуваного судового рішення, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що в оспорюваному договорі оренди відсутні істотні умови договору, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання договору недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні порушення прав орендодавця з боку орендаря, з огляду на отримання позивачем орендної плати відповідно до вимог

п. п. 7-9 договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (редакції, чинній на час виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З урахуванням ч. 1 ст. 3 ЦПК України,ч. 1 ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», - об'єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених ст. 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції, що відсутність у договорі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не є підставою для визнання договору недійсним, з урахуванням відсутності порушення прав орендодавця.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається представник

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив зупинити виконання рішення апеляційного суду Київської області від

09 листопада 2016 року.

Клопотання підлягає залишенню без розгляду, оскільки відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від

09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Технофарм-Україна», третя особа - Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області, про визнання договору оренди землі недійсними, відмовити.

Клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2016 року, залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович