Рішення

від 06.12.2012 по справі 2-4752/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

06.12.2012

Справа № 2-4752/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого -судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі - Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства В«УкрсоцбанкВ»в особі одеської обласної філії, третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ»про визнання договору кредиту неукладеним та за позовом третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ»про визнання договору кредиту частково недійсним та визнання позичальником за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неукладеним договір кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року, підписаний ним з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» , (з 14.06.2010 нове найменування якого Публічне акціонерне товариство В«УкрсоцбанкВ» ).

У зв'язку із пред'явленням третьою особою ТОВ В«НадіяВ»самостійного позову на предмет спору та розглядом справи спочатку відповідно до ст.34 ч.2 ЦПК України позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним вищезазначений договір кредиту.

Свої вимоги ОСОБА_1 та його представник обґрунтовують тим, що з 21 березня 2003 року позивач працював на посаді технічного директора в ТОВ В«НадіяВ» .

В травні 2006 року фінансовий директор ТОВ В«НадіяВ»запропонувала ОСОБА_1 оформити договір кредиту у зв'язку із заміною службового автотранспорту на підприємстві та передачі одного із автомобілів йому у користування.

26 травня 2006 року ОСОБА_1 підписав договір кредиту № 2006/13-2.06/523, за умовами якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» (далі АКБ В«УкрсоцбанкВ» ) надає йому кредит у сумі 69300 доларів США шляхом конвертації її в національну валюту із зарахуванням на його кредитний рахунок. В цій же день він підписав заяву на отримання готівки № 9-99 у сумі 69300 доларів США, що в еквіваленті складає 349 965 гривень.

У вересні 2009 АКБ В«УкрсоцбанкВ»почав вимагати від ОСОБА_1 повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, мотивуючи свої вимоги тим, що він отримав кредит, а з 01.12.2008 перестав його повертати та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 зазначав, що грошові кошти у касі банку не отримував, оскільки банківські операції щодо переказу грошей відбулися без його участі, та посилався на відсутність його підписів на квитанції № КВ 512887 від 26.05.2006 про здійснення валютно-обмінної операції з купівлі-продажу банківського металу на суму 50601,77 доларів США та на квитанції № 4 від 26.05.2006 про часткове перерахування грошових коштів від його імені на рахунковий рахунок ТОВ В«НадіяВ» .

Також позивач зазначав, що посадові особи ТОВ В«НадіяВ»визнали факт отримання підприємством коштів через своїх робітників, а ОСОБА_2 визнала факт отримання нею грошей за спірним договором кредиту, що підтверджується матеріалами досудового слідства. Крім того, ТОВ В«НадіяВ»здійснювало від його імені з 26 травня 2006 року та по листопад 2008 року платежі в рахунок погашення кредиту та процентів за його використання за кредитним договором № 2006/13-2.06/523 від 26.05.2006, про що свідчать підписи посадових осіб товариства на квитанціях про їх сплату, що наявні в матеріалах справи, та зазначав, що

Крім того, ОСОБА_1 посилався на відсутність у нього примірника договору кредиту № 2006/13-2.06/523 та примірника заяви на отримання готівки та квитанцій № КВ 512887 від 26.05.2006 про здійснення валютно-обмінної операції з купівлі-продажу валюти та № 4 від 26.05.2006 про часткове перерахування грошових коштів на рахунковий рахунок ТОВ В«НадіяВ» , оскільки оригінал цих документів знаходяться в АКБ В«УкрсоцбанкВ» , які банк надав в оригіналі на огляд на вимогу до суду.

Посилаючись на ці обставини, та ст.ст.202, 203, 215, 1046, 1051, 1054 ЦК України, представник ОСОБА_1 просив задовольнити позов та визнати договір кредиту недійсним.

Представник ПАТ В«УкрсоцбанкВ»позов ОСОБА_1 та позов ТОВ В«НадіяВ»не визнав.

Свої заперечення проти позову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 26 травня 2006 року ОСОБА_1 уклав із АКБ соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» договір кредиту, на підставі якого отримав готівкою кошти у розмірі 69300 доларів США, що в еквіваленті складає 349 965 гривень.

Доказом отримання цих коштів є заява ОСОБА_1 на отримання готівки № 9-99 у сумі 69300 доларів США, що в еквіваленті складає 349 965 гривень, підписана ним у той же день.

Крім того, факт отримання ОСОБА_1 вищезазначеної суми у повному обсязі підтверджує копія заяви на переказ готівки № kr24553 від 26.05.2006 у сумі 18 698,23 долари США, якої не вистачає в квитанції про конвертацію доларів США, отриманих за кредитом, у гривню, та яку він перерахував на погашення отриманого кредиту.

Свої заперечення проти позову ТОВ В«НадіяВ»представник банку виклав письмово та обґрунтовував тим, що відповідно до внутрішнього нормативного документу банку між банком та ТОВ В«НадіяВ»була укладена Генеральна угода про співробітництво з метою розширення спектру послуг банку для фізичних осіб та підприємств, розширення потенційних клієнтів та отримання банком додаткових джерел доходів. Даний договір є угодою про надання кредитів банком громадянам на покупку автомобілів у третьої особи у разі бажання придбати автомобіль у кредит. Підписання Угоди між банком та продавцем є вимогою для надання кредиту покупцю автомобіля.

ОСОБА_1, підписавши договір кредиту, надавши необхідні документи на його отримання, в тому числі договір поставки автомобіля № 2007043 від 11.10.2007, проявив свою волю, направлену на його укладення та бажання набути для себе певні права та обов'язки, які випливають з нього.

Банк виконав в повному обсязі договір кредиту, оскільки надав кредитні кошти відповідно до умов оскаржуваного договору, які в подальшому були перераховані на рахунок ОСОБА_1 для придбання автомобіля та передання його у власність ОСОБА_1, а Генеральна угода про співробітництво є умовою отримання ОСОБА_1 кредиту.

Посилаючись на ст.ст.526, 629, 1049, 1054 ЦК України, представник банку зазначив, що ТОВ В«НадіяВ»не довела обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного представник АКБ В«УкрсоцбанкВ»в особі одеської обласної філії просив відмовити позивачу в позові.

Представник третьої особи ТОВ В«НадіяВ»звернувся до суду із самостійним позовом на предмет спору, в якому просив визнати недійсним договір кредиту № 2006/13-2.06/523, підписаний ОСОБА_1 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» 26 травня 2006 року в частині визнання ОСОБА_1 позичальником та визнати ТОВ В«НадіяВ»позичальником за договором кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року.

Свої вимоги він обґрунтував тим, що в 2006 році з метою поліпшення фінансового становища підприємства генеральний директор ТОВ В«НадіяВ»ОСОБА_3 із заявою про отримання кредитних коштів звернулася до АКБ В«УкрсоцбанкВ» , але їй було відмовлено у зв'язку із наявністю у підприємства існуючих та невиконаних зобов'язань за іншими договорами кредиту.

Між тим, в ході ведення переговорів представники банку запропонували керівництву ТОВ В«НадіяВ» скористатися схемою отримання кредитних коштів на рахунок ТОВ В«НадіяВ» , відповідно до якої працівники товариства будуть укладати з банком договори кредиту, а отримані ними кошти будуть перераховувати на рахунок ТОВ В«НадіяВ»на підставі укладених ними з ТОВ В«НадіяВ»цивільно-правових угод для придбання автомобілів.

З метою запровадження даної схеми між ТОВ В«НадіяВ»та АКБ В«УкрсоцбанкВ»була укладена генеральна угода про співробітництво, умовами якої передбачено, що банк надає кредити підприємству через фізичних осіб, що є покупцями транспортних засобів у ТОВ В«НадіяВ» .

Відповідно цієї схеми 10.05.2006 року між ТОВ В«НадіяВ»та ОСОБА_1 був підписаний Договір № 2006067 за пропозицією ТОВ В«НадіяВ» , відповідно до якого ТОВ В«НадіяВ»взяло не себе обов'язок поставити автомобіль ОСОБА_1В, а ОСОБА_1 сплатити за нього певну суму грошей.

Керівництво ТОВ В«НадіяВ»запропонувало ОСОБА_1 підписати договір кредиту з АКБ В«УкрсоцбанкВ» з метою отримання підприємством грошових коштів за цим договором та витратою їх для заміни тестових автомобілів товариства, один із яких буде наданий позивачу у користування.

Представник ТОВ В«НадіяВ»зазначив, що правочин між ОСОБА_1 та АКБ В«УкрсоцбанкВ»не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки гроші ОСОБА_1 за підписаним ним договором в банку не отримав, а всі банківські операції за цим договором відбулися без його участі. Крім того, зобов'язання по поверненню коштів за цим договором кредиту виконував не ОСОБА_1, а ТОВ В«НадіяВ» .

Представник ТОВ В«НадіяВ»зазначив, що правовідносини за кредитним договором виникли між ТОВ В«НадіяВ»та АКБ В«УкрсоцбанкВ»як наслідок попередньої домовленості представників АКБ В«УкрсоцбанкВ»та керівництва ТОВ В«НадіяВ» , спрямованої на отримання ТОВ В«НадіяВ»кредитних коштів для цілей підприємства, а саме: погашення боргових зобов'язань ТОВ В«НадіяВ»перед АКБ В«УкрсоцбанкВ»та іншими кредиторами.

Посилаючись на викладені ним обставини та на ст.ст.11, 16, 202, 215, 1054 ЦК України, представник ТОВ В«НадіяВ»просив задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи сповіщалася належним чином.

Але 01.06.2011 вона надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що у 2006 році з метою поліпшення фінансового становища ТОВ В«НадіяВ»нею було прийнято рішення про отримання кредиту, з заявою про який я звернулася до ПАТ В«УкрсоцбанкВ» . Але у зв'язку із наявністю великого обсягу непогашених попередніх кредитів банк підприємству відмовив. При цьому банк погодився надати кредити підприємству через працівників ТОВ В«НадіяВ» , якщо останні будуть покупати транспортні засоби у товариства. З цього приводу була укладена генеральна угода, в якій зазначалося, що для збільшення кредитного пакету банку та підвищення продажу транспортних засобів банк має надавати кредити із зниженою відсотковою ставкою робітникам підприємства на придбання автомобілів у ТОВ В«НадіяВ» .

Реалізовуючи таку пропозицію банку, керівництво ТОВ В«НадіяВ»було запропоновано ОСОБА_1 укласти договір поставки транспортного засобу та підписати договір кредиту. При цьому позивачу додатково було повідомлено, що на підприємству будуть замінюватися тестові автомобілі і придбаний за кредитні кошти автомобіль буде наданий позивачу у користування, а повертати кредит буде ТОВ В«НадіяВ» . 10.05.2006 ТОВ В«НадіяВ»підписала з ОСОБА_1 договір поставки транспортного засобу, а 26.05.2006 ОСОБА_1 підписав з АКБ В«УкрсоцбанкВ»кредитний договір № 2006067, ініціатором якого виступило ТОВ В«НадіяВ» . Договір поставки транспортного засобу був підписаний лише для отримання товариством наступного кредиту, оскільки дійсних намірів на поставку ТОВ В«НадіяВ»не мало, а лише дотримувалося відповідної схеми отримання кредитів.

Кредитні кошті за договором кредиту, складеним на ім'я ОСОБА_1, отримані ТОВ В«НадіяВ»без його участі та подальшої згоди зараховані на відповідний рахунок ТОВ В«НадіяВ» , та використані в інтересах підприємства.

Ніяких грошей в рахунок погашення кредиту за договором кредиту ОСОБА_1 не сплачував. Сплату проводили представники ТОВ В«НадіяВ»від імені ОСОБА_1, про що свідчать квитанції про сплату відсотків по кредиту, наявні в матеріалах справи. У зв'язку із цією обставиною ОСОБА_1 тривалий час був упевнений, що кредит був отриманий ТОВ В«НадіяВ»виключно для вирішення виробничих питань.

Посилаючись на ці факти, третя особа ОСОБА_3 зазначала, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи сповіщалася належним чином.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а позов ТОВ В«НадіяВ»не підлягає задоволенню з таких підстав.

При цьому суд вважає встановленими такі факти і відповідні їм правовідносини.

21 березня 2003 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду технічного директора ТОВ В«НадіяВ» , а у листопаді 2008 року був звільнений з цієї посади.

26 травня 2006 року Романов підписав з АКБ В«УкрсоцбанкВ»в особі одеської обласної філії кредитний договір № 2006/13-2.06/523, за умовами п.2.1 якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» (далі АКБ В«УкрсоцбанкВ» ) надає йому кредит у сумі 69300 доларів США шляхом конвертації її в національну валюту із зарахуванням на його кредитний рахунок.

Так, п.2.2 договору кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року передбачає, що моментом (днем) надання кредиту вважається день оплати з позичкового рахунку позичальника, тобто ОСОБА_1, розрахункового документа позичальника в повній сумі кредиту. Також п.3.1.1 цього ж договору передбачає, що кредитор зобов'язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором відкрити позичальнику в Одеській обласній філії АКБ В«УкрсоцбанкВ»позичковий рахунок № 22038660579442 і сплатити розрахунковий документ позичальника в межах суми кредиту, в порядку, визначеному договором кредиту.

В цей же день ОСОБА_1 підписав заяву на отримання готівки № 9-99 у сумі 69300 доларів США, що в еквіваленті складає 349 965 гривень.

Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, суд вважає, що АКБ В«УкрсоцбанкВ»в особі Одеської обласної філії не виконав свої зобов'язання належним чином відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору кредиту.

Такий видатковий документ як заява на видачу готівки оформлюється у випадку видачі готівки у іноземній валюті фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку на підставі розділу ІІІ глави 3 частини 4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ № 337 від 14.08.2003, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Суд вважає, що заява на видачу готівки не може бути достатньою підставою для підтвердження факту отримання позивачем готівкових коштів у валюті за оскаржуваним договором кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26.05.2006, оскільки його умовами не передбачено надання ОСОБА_1 кредиту готівкою у іноземній валюті.

Крім того, конвертація валюти -це оборотність грошової одиниці та обмін її на інші валюти. Відтак, за змістом п.2.1 договору кредиту ОСОБА_1 міг отримати грошові кошти тільки у національній валюті, а не у іноземній, як стверджує представник ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , шляхом зарахування на його кредитний рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 був відкритий позичковий рахунок № 22038660579442.

Ст.22 Закону України В«Про платіжні системи та переказ грошей в УкраїніВ»в редакції, яка діяла на час укладення договору кредиту, передбачала чотири види розрахункових документів, а саме: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога.

Відповідач не надав суду розрахункові документи, передбачені вищезазначеним законодавством, які б підтверджували, що ОСОБА_1 надав банку доручення про перерахування коштів з його позичкового рахунку на рахунок ТОВ В«НадіяВ» .

Пункт 5.5 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ N 502 від 12.12.2002, передбачає, що квитанція за формою N 377-К про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу виписується у двох примірниках: перший примірник видається як підтвердження здійснення операції фізичній особі (резиденту або нерезиденту), другий -залишається в документах дня, а пункт 5.1 цієї ж Інструкції передбачає, що квитанція за формою N 377-К видається касою банку (фінансової установи) фізичним особам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій, визначених в абзацах другому-шостому пункту 1.2 цієї Інструкції.

Між тим, отримання кредиту у повній сумі шляхом конвертації спростовується наданою ОСОБА_1 копією 1-ого примірнику квитанції за формою 377-К № КВ 512887 від 26.05.2006 про здійснення валютно-обмінної операції з купівлі-продажу банківського металу - форми № 377-К, яку він отримав із АКБ В«УкрсоцбанкуВ»після звернення до цієї установи із відповідною заявою. З копії цієї квитанції, яка завірена банком, вбачається, що від імені ОСОБА_1 відбулася тільки часткова конвертація коштів у сумі 50601,77 доларів США, що є еквівалентом 253514,87 грн., але і ця квитанція позивачем ОСОБА_1 не підписана.

Ст.64 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є будь-які документи, листування службового або особистого характер або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Із оригіналу 2-го примірника цієї ж квитанції № КВ 512887 від 26.05.2006, що зберігається у відповідача, та наданого банком в оригіналі на огляд суду, вбачається, що у графі В«підпис клієнтаВ»є пошкодження у вигляді дірки, у зв'язку із чим суд вважає, що у розумінні ст.64 ЦПК України цей документ не може вважатися належним доказом здійснення відповідної банківської операції за участю ОСОБА_1

Крім того, згідно ст.1 п.1.35 Закону України В«Про платіжні системи та переказ грошей в УкраїніВ»розрахунковим документом є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача, а згідно вимог ст.22 цього ж Закону переказ здійснюється за такими видами розрахункових документів як платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Банк не надав до суду жодного розрахункового документу, передбаченого вищезазначеною нормою законодавства, на підтвердження факту здійснення переказу від імені ОСОБА_1 на рахунок ТОВ В«НадіяВ» .

Навпаки, квитанція № 4 від 26.05.2006, надана ПАТ В«УкрсоцбанкВ»в оригіналі на огляд суду на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 253514,86 грн., що еквівалентно 50601,77 доларам США, та перерахування банком за його дорученням на користь ТОВ В«НадіяВ»позивачем ОСОБА_1 не підписана.

Відсутність підпису ОСОБА_1 на цій квитанції суд розцінює як відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на здійснення цієї банківської операції.

Крім того, з квитанцій № КВ 512887 від 26.05.2006 та № 4 від 26.05.2006 вбачається, що перерахування коштів відбулося за часом раніше (16 год. 49 хв.), ніж була вчинена валюто-обмінна операція (17 год. 11 хв.), що є технічно неможливим.

Відповідно до ст.64 ЦПК України суд вважає, що письмовими доказами, які спростовують факт отримання позивачем ОСОБА_1 готівкових коштів за договором кредиту, є і протоколи допиту посадових осіб ТОВ В«НадіяВ»ОСОБА_3 в якості обвинуваченої від 27 квітня 2010 року та ОСОБА_2 в якості підозрюваної від 20 квітня 2010 року, надані на вимогу суду слідчим управлінням ГУМВС України в Одеській області, в яких вони підтверджують схему отримання підприємством коштів через своїх робітників, а ОСОБА_2 визнає факт отримання готівкових коштів за договорами кредиту, зокрема укладеним АКБ В«УкрсоцбанкВ»з ОСОБА_1

Також судовому засіданні представник ТОВ В«НадіяВ»визнав, що кошти за оскаржуваним договором кредиту отримало ТОВ В«НадіяВ»виключно для вирішення виробничих питань, а тому з 26 травня 2006 року по листопад 2008 року сплату коштів за цим договором здійснювали представники ТОВ В«НадіяВ» .

Встановлені судом факти свідчать, що позивач ОСОБА_1 підписав договір кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26.05.2006, за яким кредитні кошти не отримав, тобто вищезазначений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд не приймає на увагу твердження представника банку, що заява на переказ готівки № kr24553 від 26.05.2006 у сумі 18 698,23 долари США, якої не вистачає в квитанції № КВ 512887 від 26.05.2006 про конвертацію доларів США, підтверджує факт отримання ОСОБА_1 коштів за оскаржуваним договором кредиту, оскільки воно носить характер припущення, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст.64 ЦПК України представник банку не надав цю заяву в оригіналі на вимогу суду, хоча представник ОСОБА_1 заперечував факт її підписання позивачем. Ця обставина виключає можливість перевірки достовірності цього доказу, у зв'язку із чим суд вважає копію цієї заяви, яка завірена печаткою банку, неналежним доказом. Посилання представника банку, що оригінал цієї квитанції був знищений у зв'язку із повним погашенням ОСОБА_1 іншого кредиту, не приймаються на увагу, оскільки оригінали документів, які знаходяться у сторін, повинні зберігатися під час розгляду справи, зокрема якщо сторона посилається на неї як доказ.

Крім того, судом встановлено, що копія цієї квитанції може підтверджувати тільки той факт, що 26.05.2006 ОСОБА_1 здійснив сплату 18 698,23 долари США в рахунок виконання зобов'язань за іншим договором кредиту № 2004/08/210 від 17.05.2004. Виконання цього договору не може підтверджувати факт отримання позивачем ОСОБА_1 грошей готівкою в цій сумі за договором кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року.

Ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цього ж Кодексу і не випливає із суті кредитного договору.

Ст.1046 ЦК України (параграф 1 глава 71) передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ст.202 ч.1 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст.203 ч.ч.1,5 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст.215 ч.1 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст.1051 ЦК України (параграф 1 глава 71) передбачає, що позичальник має право оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Договір кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26.05.2006, підписаний ОСОБА_1 з відповідачем, не відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Між тим, суд вважає, що вимоги про визнання недійсним договору кредиту та визнання ТОВ В«НадіяВ»позичальником за договором кредиту № 206/13-2.06/523 від 26.05.2006, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ст.202 ч.1 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст.638 ч.1 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Порядок укладення договорів передбачений ст.ст.640-646 ЦК України, зокрема шляхом пропозиції укласти договір, яка містить істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, та повною та безумовною відповіддю особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття.

Представник ТОВ В«НадіяВ»не надав суду доказів, з яких би вбачалося, що товариство намагалося укласти договір з АКБ В«УкрсоцбанкВ»із дотриманням вищезазначених норм законодавства.

Відтак, відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України ТОВ В«НадіяВ»не навела фактів та відповідних доказів на їх підтвердження, на підставі яких можливо б було визнати ТОВ В«НадіяВ»позичальником.

Отримання коштів за оскаржуваним договором кредиту посадовими особами ТОВ В«НадіяВ»та подальша їх сплата товариством в рахунок погашення кредиту та процентів за його використання не є достатнім доказом укладення між ТОВ В«НадіяВ»та АКБ В«УкрсоцбанкВ» договору кредиту № 206/13-2.06/523 від 26.05.2006.

Оскільки правовідносини між ТОВ В«НадіяВ»та АКБ В«УкрсоцбанкВ»стосовно укладення договору кредиту не виникли, то товариство не є тією особою, права та обов'язки якої порушені укладенням оскаржуваного договору кредиту № 206/13-2.06/523 від 26.05.2006, а тому відсутні правові підстави визнати ТОВ В«НадіяВ»позичальником за цим договором.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 61, 208, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1051, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним договір кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року, підписаний ОСОБА_1 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ»в особі одеської обласної філії (нове найменування Публічне акціонерне товариство В«УкрсоцбанкВ» ).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ»у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства В«УкрсоцбанкВ»про визнання недійсним договору кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року, підписаного ОСОБА_1 з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку В«УкрсоцбанкВ» (нове найменування Публічне акціонерне товариство В«УкрсоцбанкВ» ), в частині визнання ОСОБА_1 позичальником та визнання Товариства з обмеженою відповідальністю В«НадіяВ»позичальником за договором кредиту № 2006/13-2.06/523 від 26 травня 2006 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Приморський районний суд м. Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. Б. Свячена