Рішення

від 28.07.2016 по справі 359/4100/16-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/4100/16-ц

№ 2/359/1548/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» липня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Шляхетко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Київ град» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

16.05.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом до ТОВ «Київ град», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01.12.2010 по 16.03.2011 року в сумі 13459,19 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку за період 17.03.2011 року по 30.042016 року у розмірі 278805,24 грн. (а.с.1-2).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працювала в ТОВ «Київ град» та 16.03.2011 року звільнилась з роботи за власним бажанням. В день звільнення їй не була виплачена заробітна плата за період з 01.12.2011 по 16.032011 року та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 19959,19грн. внаслідок відсутності грошових коштів, підтвердженням чого є довідка про заборгованість по заробітній платі на день звільнення та карточка особового рахунку. Позивач стверджує, що через деякий час їй виплатили частини заборгованості в сумі 6500грн., та що сума заборгованості на даний час становить 13459,19грн. Крім того, позивач стверджує, що неодноразово зверталась до керівництва підприємства з проханням виплатити заробітну плату, а також 12.04.2016 року направила лист керівнику підприємства з проханням надати довідку про заборгованість по заробітній платі, проте відповіді не отримала.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені позовні вимоги, пояснила, що на момент звільнення працювала в директором ТОВ «Київ град» та була співзасновником підприємства, звільнилась за власним бажанням та одночасно вийшла зі складу засновників. Вона не подавала до суду про стягнення заборгованості, оскільки знала про скрутне фінансове становище підприємства, але, після того, як до неї як до поручителя було пред'явлено позов ПАТ «Надра» про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним ТОВ «Київ град», та, оскільки їй відомо, що існує не погашена заборгованість за ще одним кредитним договором, де вона також є поручителем, вирішила звернутись до суду з даним позовом.

Представник відповідача ТОВ «Київ град» позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.28-29), в тому числі зазначила, що через недбале, неналежне виконання позивачем своїх обов'язків директора, підприємство опинились в дуже скрутному стані керівництво, та, що акту приймання-передачі бухгалтерських документів від позивача не складалось. Вони звертають увагу, що на дату звільнення позивача 16.03.2011 року можливо існувала заборгованість із заробітної плати, проте зазначають, що позивач, як керівник підприємства мала можливість оформити довідки про доходи та оборотно-сальдову відомість, зазначивши про наявність заборгованості. А також зазначає, що на даний час в бухгалтерському обліку підприємства відсутня заборгованість із заробітної плати та перед бюджетом. Також вважають, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України судом було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, в тому числі роз'яснено вимоги ст.ст.10,11,60 ЦПК України.

В тому числі сторонам та їх представникам судом було роз'яснено, що відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до вимог ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом чст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працювала в ТОВ «Київ град» на різних посадах, в тому числі на посаді директора, з якої була звільнена з 16 березня 2011 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується наказом директора ТОВ «Київ град» ОСОБА_2 від 16.03.2011 №8-вк (а.с.4), а також довідкою про доходи від 16.03.2011 року №4 (а.с.8).

Дана обставина відповідачем не заперечується, проте будь-які належні і допустимі докази того, що при звільненні позивачу підлягали виплаті також зазначена в наданому позивачем наказі компенсація за невикористану відпустку, суду надано не було. При цьому суд приймає до уваги, що наданий позивачем на огляд в судовому засіданні оригінал наказу від 16.03.2011 №8-вк жодним чином не засвідчений, а ст.47 КЗпП України передбачає можливість надання працівнику копії наказу. Будь-які дані про те, що оглянутий в судовому засіданні наказ - є копією та що така копія відповідає оригіналу, суду надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.

Відповідно до вимог ст.49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні вищезазначеної довідки про доходи від 16.03.2011 року №4 вона підписана директором ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3, засвідчена відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ГРАД» ідентифікаційний код 31477814, а також містить відбиток кутового штампу та інформацію про посаду, індивідуальний ідентифікаційний номер позивача, телефон виконавця (а.с.8).

За змістом вказаної довідки позивачу була нарахована заробітна плата: в січні 2011 року -5255,01грн, утримано податків -949,05грн., до виплати -4305,96 грн; в лютому 2011 року - 5000,00грн., утримано податків - 903,00грн., до виплати - 4097,00грн.; в березні 2011 року - 9103,28 грн., утримано податків -1644,05грн., до виплати - 7459,23 грн.; всього за вказаний період нараховано - 19358,29 грн., утримано податків - 3496,10грн., до виплати - 15862,19грн.

Також, згідно з цією довідкою середньомісячна заробітна плата позивача за період з 01.01.2001 року по 16.03.2011 року становить 7743,32 грн. (а.с.8).

Встановлено, що аналогічна за формою довідка про доходи видавалась позивачу 26.01.2011 року за №1 (а.с.7), яка також підписана директором на той час - ОСОБА_1, та головним бухгалтером -ОСОБА_3, а також містить відбиток кутового штампу та засвідчена відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ГРАД» ідентифікаційний код 31477814, а також містить інформацію про посаду, індивідуальний ідентифікаційний номер позивача, телефон виконавця.

Об'єктивність викладеної в зазначених письмовими доказах інформації не викликає сумнівів, оскільки досліджені вищевказані документи підписані від імені не менш як двох відповідальних осіб ТОВ «Київ град», за формою відповідають національному стандарту, затвердженому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики - Державній уніфікованій системі документації - вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, чинному з 01.09.2003.

Так відповідно до п.4.4 ДСТУ 4163-2003, документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

В той час, як довідка, на яку в позовній заяві посилається позивач та відповідно до якої зазначено, що станом на 16.03.2011 року заборгованість по нарахованій та невиплаченій зарплаті ОСОБА_1 становить 19959 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 19 копійок, яка підписана від імені директора ОСОБА_2 та засвідчена відбитком печатки ТОВ «КИЇВ ГРАД» ідентифікаційний номер 31477814 (а.с.5), відрізняється за формою від вищенаведених довідок, виданих ТОВ «Київ град» та не містить таких відомостей, як: дата видачі довідки та реєстраційний індекс, відомості про посаду працівника, а також не підписана головним бухгалтером підприємства.

Враховуючи, що відповідач заперечує наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а також враховуючи, що надана позивачем довідка не містить даних щодо дати її видачі, реєстраційного індексу, підпису головного бухгалтера, ці обставини дають підстави суду зробити висновок про неналежність та недопустимість наданого доказу.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.2 цієї статті обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В зв'язку з цим надана позивачем так звана «Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 661, місяць нарахування ЗП; співробітники: ОСОБА_1, за 01.01.10-31.01.11» (а.с.6) не є таким належним і допустим доказом, оскільки не містить відомостей стосовно порядку її отримання.

Так, суд бере до уваги, що відповідно до вимог ч.4 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Крім того за змістом ст.ст.6,9 цієї статті, у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Будь-які належні і допустимі докази того, що долучена до позовної заява надрукована загальноприйнятними технічними засобами вищезазначена «Оборотно-сальдова відомість» була отримана позивачем від відповідальних осіб ТОВ «Київ град» з дотриманням такого порядку, про який зазначено в ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутні.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем документу «Оборотно-сальдова відомість» (а.с.6), він містить одночасно інформацію про те, що вона сформована 16.03.11 в 15:34:10 та про те, що це відомість за 01.01.10-31.03.11.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, а також не зазначено джерел їх здобуття, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, а також на момент розгляду справи в суді, розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить вказану в позовній заяві суму - 13459 грн.19 коп.. Також відсутні будь-які належні допустимі докази, що після звільнення позивача їй виплачувалась зазначена позивачем сума 6500 гривень.

Відповідно до роз'яснень, наведених в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», звернуто увагу, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Однак, в силу відсутності належних і допустимих доказів щодо наявності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, її дійсного розміру, відомостей про здійсненні нарахування та сплату роботодавцем податку з прибутку фізичних осіб, суд позбавлений можливості навести такий обґрунтований розрахунок.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також дає оцінку тому факту, що позивач протягом тривалого часу, з моменту її звільнення з ТОВ «Київ град», що мало місце 16.03.2011 року, з приводу стягнення заборгованості по заробітні платі до суду, або до відповідача не зверталась, доказів таких звернень суду не надала, в тому числі не надала доказів та не зазначила джерел їх здобуття, що відповідач визнавав за собою борг перед позивачем по заробітній платі у визначеному позивачем розмірі 13459, 19 грн., а також звертає увагу, що нарахований позивачем розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за весь період з моменту її звільнення складає значну суму - 292264,43 грн. і приходить до наступного висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів щодо наявності та розміру заборгованості по заробітній платі позивача, заявлені нею позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст..88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у даній цивільній справі слід прийняти на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Київ град» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів