Постанова

від 08.08.2016 по справі 52/382

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа№ 52/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Онищенко Н.С. (довіреність №447 від 22.06.2016р.);

від відповідача - Ковальова О.О. (довіреність б/н від 01.06.2016р.), Бекірова Ф.Е. (довіреність №1 від 01.08.2015р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016р.

у справі №52/382 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-4»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-4» про стягнення з відповідача суми основного боргу - 46519,34 грн., інфляційних втрат - 12681,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-4» на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 4727,69 грн. основного боргу, 911,60 грн. інфляційних втрат, 62,16 грн. державного мита та 32,87 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.05.2016р. в частині відмови у стягненні з ЖБК «Промбудівельник-4» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 41791,65 грн. основного боргу, 11770,34 грн. інфляційних витрат та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині відмови у стягненні з ЖБК «Промбудівельник-4» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 41791,65 грн. основного боргу, 11770,34 грн. інфляційних витрат та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

28.05.2002р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-4» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №00667/4-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

Відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», визнано такими, що втратили чинність, наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994р. №65 «Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.07.1994р. за №165/374, та наказ Держжитлокомунгоспу від 02.12.1992р. №67 «Про порядок видачі технічних умов на підключення споживачів до систем господарсько-питного водопостачання і каналізації».

Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного договору встановлено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Вказаних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направлявав.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 46 519,34 грн. боргу, а саме:

- 4603,62 грн. заборгованості, яка виникла до 01.05.2006 року;

- 9727,69 грн. (боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 3-598 для потреб холодного водопостачання);

- 32188,03 грн. (боргу за послуги з водопостачання за кодом 3-50598 для потреб гарячого водопостачання);

- інфляційних втрат у розмірі 12681,99 грн.

На підставі Договору №00667/4-03 від 28.05.2002р. відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-598, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення. Також позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 3-50598, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.

З 01.05.2006р. по 01.05.2009р. - спірний період заявлений у позовній заяві.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4603,62 грн., оскільки вказана заборгованість виникла до 01.05.2006р. і не відноситься до вищезазаначеного спірного періоду.

На підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання за кодом 3-50598 для потреб гарячого водопостачання у сумі 32188,03 грн., позивач посилається на положення Додаткової угоди до договору №00667/4-03 від 28.05.2002р. «Про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої», укладеної між ПАТ «АК «Київводоканал» та ЖБК «Промбудівельник - 4» 06.02.2007р., як на підставу виникнення у відповідача обов'язку з оплати вартості холодної води, що використовується для підігріву (а. с. 14, том 1).

Проаналізувавши норми вказаної Додаткової угоди, суд дійшов висновку, що доводи позивача в цій частині є необґрунтованими з огляду на таке.

Вищезазначена Додаткова угода укладена 06.02.2007р., а отже її положення не можуть застосовуватися до спірного позовного періоду з 01.05.2006р. до 06.02.2007р., а відповідно і нараховування оплати за холодну воду, що використовується для підігріву за кодом 3-50598 є безпідставним.

Відповідно до п. 5.5. Додаткової угоди, порядок визначення обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленому в центральному тепловому пункті (ЦТП), що фіксується представниками абонента та ВАТ «АК «Київводоканал» і розподіляються між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців кожного будинку. Вищевказаний процентний розподіл закріплено додатком до даної угоди, який є її невід'ємною частиною.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем було надано Перелік теплових пунктів та особових рахунків ЖБК «Промбудівельник - 4» за якими проводиться облік питної води для приготування гарячої (а.с. 80, том 3). Суд зазначає, що вказаний документ є неналежним доказом, так як він не підписаний сторонами по справі та містить інформацію про наявність серед абонентів ТОВ «Водоканал-Сервіс», створеного 05.09.2011р., а відтак даний документ не стосується правовідносин, які виникли у спірний період (з 01.05.2006р. по 01.05.2009р.).

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008р. №190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Зважаючи на те, що центральний тепловий пункт, який забезпечує будинки №24 та № 28 по пр-ту. Маяковського у м. Києві гарячою водою, не перебуває на балансі у відповідача, останній не є платником за обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання.

Отже, позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується для підігріву на підставі договору №00667/4-03 від 28.05.2002р.

Апеляційний господарський суд погоджується з висноком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32188,03 грн. та інфляційних втрат з цієї суми у розмірі 11542,78 грн.

З приводу заявлених вимог щодо стягнення боргу у розмірі 9727,69 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-598 для потреб холодного водопостачання, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом спірного періоду надавались відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення по коду 3-598 та на момент подання позовної заяви заборгованість за надані послуги складала 4727,69 грн., за вирахуванням сплаченої відповідачем суми в розмірі 5000,00 грн., зараховаваної судом першої інстанції в рахунок погашення заборгованості за кодом 3-598.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції змінено призначення платежу і неправомірно зараховано здійснену 29.02.2008р. оплату в сумі 5000 грн. в рахунок погашення заборгованості за кодом 3-598.

Суд не приймає до уваги вказані доводи апелянта, оскільки в матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №31 від 29.02.2008р. (а. с. 10, том 3) про перерахування коштів у сумі 5000 грн. на рахунок позивача де чітко зазначено призначення платежу: «За ЗВП за лютий 2008 Дог 00667/4-03 від 28.05.02 ПДВ 833,33».

Тому апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про зарахування вказаної оплати в рахунок погашення заборгованості за кодом 3-598.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували щодо наявності у ЖБК «Промбудівельник - 4» заборгованості в розмірі 4727,69 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, враховуючи, що відповідач прострочив строк виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» в частині стягнення з ЖБК «Промбудівельник - 4» заборгованості у сумі 4727,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 911,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, які мають значення для справи і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2016р. у справі №52/382 залишити без змін.

Справу №52/382 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран