Постанова

від 10.08.2016 по справі 826/6607/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 10 серпня 2016 року                                                    № 826/6607/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Іріс Трейд ЛТД» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Іріс Трейд ЛТД» (далі-позивач або ТОВ «Іріс Трейд ЛТД») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про зобов'язання врахувати у формулі, визначеній у п. 232.3 Податкового кодексу України, зазначені в акті інвентаризації ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» обсяги залишку пального, як обсяг, на який ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» як платник податків має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в СЕА реалізації пального. По суті своїх вимог позивач пояснює, що з метою реєстрації платником акцизного податку з реалізації палива позивачем було подано до ДПІ відповідну заяву, однак вказана заява не прийнята податковим органом. Позивач також зазначає, що у відповідності до п. 9 підрозд. 5 розд. XX "Перехідні положення" ПК України ним 18.03.2016 року, тобто у межах встановленого 20-ти денного строку, надіслано до ДПІ акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального для врахування його ДПІ у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні в системі електронного адміністрування реалізації пального, однак документ також не був прийнятий відповідачем у зв'язку із блокуванням можливості подання позивачем документів засобами телекомунікаційного зв'язку, тобто по суті технічним шляхом. Неприйняття вказаних документів, як надалі стало відомо позивачу, відбулося у зв'язку із розірванням ДПІ в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів з тих підстав, що позивач, начебто, був відсутній за своїм місцезнаходженням. Однак, як вказує позивач, наведене не відповідає дійсності, оскільки він знаходився та знаходиться за адресою, зазначеною в ЄДР, місцезнаходження не змінював, а відтак, як вважає позивач, у ДПІ були відсутні підстави для розірвання договору, про що, до того ж, позивача ніхто і ніяким чином не повідомляв. Таким чином, як вказує позивач, внаслідок безпідставного блокування податковим органом прийому електронних податкових документів, залишки палива, що відображені в акті інвентаризації, не збільшили обсяг пального, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні в системі електронного адміністрування реалізації пального, що не дає змоги позивачу вести фінансово-господарську діяльність з метою отримання прибутку. З урахуванням наведеного, а також зазначаючи, що місцезнаходження позивача залишається незмінним, позивач просить задовольнити позов. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку з чим на підставі ч.4 ст.128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представника відповідача. Разом з тим, до суду надійшли заперечення ДПІ, згідно яких остання вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити. Виходячи з положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи неприбуття у судове засідання 11.07.2016р. представника відповідача, судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріс Трейд ЛТД» зареєстровано у статусі юридичної особи 26.10.2015р., код ЄДРПОУ 40084600, адреса, у т.ч. на час провадження у справі: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Наведені відомості підтверджуються спеціальним витягом з ЄДР станом на 02.08.2016р. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Як вказує позивач та визнається ДПІ, між позивачем та ДПІ було укладено договір про визнання електронних документів. 19.02.2016р. позивачем сформовано та направлено до ДПІ засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за січень 2016р. Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ). Однак, у зазначеній квитанції міститься позначка, що документ не прийнято. Виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності. Надалі, у зв'язку із позбавленням з 19.02.2016р. можливості подачі податкових документів в електронному вигляді, з метою реєстрації платником акцизного податку з реалізації палива у відповідності із пп. 212.3.4. п. 212.3 ст. 2012 ПК України позивач 26.02.2016р. подав до ДПІ у паперовому вигляді відповідну заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального та заяву про реєстрацію акцизних складів з реалізації пального. Докази наведеного наявні в матеріалах справи. Додатково, 29.02.2016р. позивач подав до ДПІ лист (вих. №3), в якому просив повторно підписати Договір про визнання електронних документів №260220163 від 26.02.2016р., додавши до листа два екземпляри вказаного договору. Також, у відповідності до п. 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивачем 18.03.2016р. надіслано до ДПІ засобами електронного зв'язку акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року для врахування його у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні в системі електронного адміністрування реалізації пального. Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ), але не прийнято. Виявлені помилки: невірний підпис – сертифікат відсутній в базі сертифікатів. У зв'язку із наведеним, 18.03.2016р. позивачем було подано до ДПІ вказаний акт інвентаризації обсягів залишку пального на паперовому носії, що підтверджується відміткою ДПІ на супровідному листі до акту. Як стверджує позивач та не спростовано ДПІ, лише 06.04.2016 року повторний Договір про визнання електронних документів був прийнятий відповідачем і позивач отримав можливість подавати звітність в електронному вигляді, реєструвати податкові накладні, отримувати та відправляти запити тощо. А тому, 06.04.2016 року позивач додатково подав відповідачу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального в електронному вигляді та отримав витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального. Окрім того, 08.04.2016 року позивач додатково подав відповідачу акт інвентаризації обсягів залишку пального в електронному вигляді. Однак, цього ж дня позивач отримав квитанцію № 1, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня ДПСУ (ДФСУ), але не прийнято. Виявлені помилки: документ не може бути прийнятий - не знайдено файл шаблона 'J0209801.ZТР', або файл порожній, або некоректний. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Зокрема, позивач вказує, що стосовно розірвання договору про визнання електронних документів його ніхто не повідомляв, отже договір був чинним, у зв'язку з чим у ДПІ були відсутні підстави для блокування прийому електронних податкових документів, а тому, відповідно, акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального протиправно не було прийнято ДПІ та не враховано його дані у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу. Водночас, у поданих до суду запереченнях відповідач зазначає, що договір про визнання електронних документів було розірвано у зв'язку із відсутністю позивача за місцезнаходженням, про що, як стверджує ДПІ, ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» було повідомлено, а відтак відсутні підстави для прийняття вказаних документів в електронному вигляді. При цьому ДПІ зазначає, що позивач повинен був зареєструвати акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, чого ним зроблено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного. Підпунктом 212.3.4. п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України (надалі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку. Пунктом 231.4. ст. 213 ПК України передбачено, що право на складання акцизних накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники акцизного податку в порядку, передбаченому статтею 212 цього Кодексу. Разом з тим, механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування реалізації пального, порядок роботи системи електронного адміністрування реалізації пального, а також проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. N113 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального» (далі – Порядок). Пунктом 1 Розділу 1 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що система електронного адміністрування реалізації пального (далі - СЕАРП) запроваджується з 1 березня 2016 року. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку з реалізації пального (далі - платники податку) до початку здійснення реалізації пального (п.4 Розділу 2 Порядку). Згідно п. 5 Розділу 2 Порядку ДФС веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального (далі - реєстр платників). Включення осіб до реєстру платників, внесення змін до нього, виключення з реєстру платників здійснюється засобами системи електронного адміністрування реалізації пального та контролюючими органами за основним місцем обліку особи як платника податків. Пунктом 6 Розділу 2 Порядку встановлюється, що реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується Мінфіном. Заява про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису відповідальних осіб. Датою та часом подання заяви до контролюючого органу є дата та час, зафіксовані у квитанції про доставку (перша квитанція). Пунктом ж 7 Розділу 2 Порядку передбачено, що не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви засобами системи електронного адміністрування реалізації пального особа реєструється платником податку шляхом включення її до реєстру платників або такій особі надсилається повідомлення про необхідність подання нової заяви у разі виявлення порушень вимог щодо електронного цифрового підпису, дотримання форми, встановленої наказом Мінфіну, порядку заповнення і подання заяви згідно з цим Порядком. Інформація про результати розгляду заяви надсилається особі засобами електронного зв'язку в електронному вигляді у другій квитанції. Датою реєстрації платника податку є дата включення його до реєстру платників (п. 8 Розділу 2 Порядку). За змістом ж приписів п. 232.3. статті 232 ПК України платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування, а також коригування до заявок на поповнення обсягу залишку пального в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяг реалізованого пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (?АНакл), обчислений за такою формулою: ?АНакл = ?АНаклОтр + ?АМитн + ?ЗаявкиПоповн - ?КоригЗаявкиПоповн - ?АНаклВид - ?Втрат, де: ?АНаклОтр - загальний обсяг пального за отриманими платником податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до них таких акцизних накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ?АМитн - загальний обсяг пального, ввезеного на митну територію України, оформленого належним чином митними деклараціями, з якого сплачено акцизний податок; ?ЗаявкиПоповн - загальний обсяг пального за оформленими та зареєстрованими в системі електронного адміністрування реалізації пального заявками на поповнення обсягу залишку пального, із списанням з облікових карток грошових коштів сплаченого акцизного податку в бюджет, рівних сумі акцизного податку для відповідного обсягу пального; ?КоригЗаявкиПоповн - загальний обсяг пального за оформленими та зареєстрованими в системі електронного адміністрування реалізації пального коригуваннями до заявок на поповнення обсягу залишку пального, за якими зменшується попередньо збільшений обсяг залишку пального; ?АНаклВид - загальний обсяг пального за виданими платником податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до таких акцизних накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ?Втрат - загальний обсяг пального втраченого, як в межах, так і понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального, що засвідчені відповідним актом втрати, псування чи знищення пального. При цьому, у відповідності до п. 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального. Форма акта проведення інвентаризації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Як вказано у п. 31 Розділу 4 Порядку, зазначені в акті інвентаризації обсяги залишку пального у розрізі кодів згідно з УКТЗЕД одноразово збільшують показник (?АНакл) за відповідними кодами згідно з УКТЗЕД як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних. У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція). Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів. Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях. Відповідно до пунктів 7.3 - 7.5. розділу ІІІ Інструкції: після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. В даному випадку судом встановлено, що у відповідності до п. 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивачем 18.03.2016р., тобто у межах встановленого 20-ти денного строку, надіслано до ДПІ засобами електронного зв'язку акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року для врахування його у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу. Водночас, як встановлено під час розгляду справи, вказаний електронний документ (акт) по суті не прийнято на стадії надходження відповідачем лише з однієї причини - заборона прийому електронних документів у зв'язку з розірванням договору про визнання електронних документів шляхом блокуванням можливості подання позивачем документів засобами телекомунікаційного зв'язку, тобто по суті технічним шляхом. При цьому, як вже вказано вище, у поданих до суду запереченнях відповідач зазначає, що договір про визнання електронних документів було розірвано у зв'язку із відсутністю позивача за податковою адресою. В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В силу приписів частини 1 статті 16 та частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними, у т.ч. для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Наявними у справі відомостями з ЄДР підтверджується, що ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» зареєстровано у статусі юридичної особи 26.10.2015р. за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21. Статус відомостей в ЄДР про юридичну особу - відомості підтверджено. При цьому із спеціального витягу не вбачається здійснення раніше будь-яких реєстраційних дій стосовно внесення до реєстру відомостей про не підтвердження зареєстрованого місцезнаходження ТОВ «Іріс Трейд ЛТД». Фактичне місцезнаходження товариства за зареєстрованою адресою, підтверджується також отриманням позивачем поштової кореспонденції за вказаною адресою, зокрема повістки суду від 05.05.2016р. Слід додати, що під час розгляду справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням та вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження, як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування акту про відсутність платника податків за місцезнаходженням. Відтак, доводи ДПІ про наявність обставин, з якими пов'язується можливість одностороннього розірвання договору, є необґрунтованими. У взаємозв'язку з наведеним слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором про визнання електронних документів, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правила поширюються і на ДПІ, як сторону договору. При цьому, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу зумовлює необхідність та обов'язок управленої сторони повідомити іншу сторони про розірвання договору. У зв'язку з наведеним моментом розірвання договору про визнання електронних документів є момент доведення до іншої сторони волевиявлення управленої на односторонні дії сторони. В даному випадку, відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів формування та направлення позивачу письмового повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, позивач ж стверджує, що такого повідомлення не отримував, а відтак доводи ДПІ про те, що на момент подання позивачем спірних електронних документів договір про визнання таких документів було розірвано суд вважає безпідставними. За висновком суду, зобов'язання сторін за вищевказаним договором не припинилися. Оскільки договір весь час з моменту укладання продовжував діяти, відповідно, зберігався обов'язок відповідача приймати засобами телекомунікаційного зв'язку податкові документи, однак, як встановлено під час розгляду справи, такі документи не були прийняті останнім внаслідок створення штучних обставин та перешкод для їх подання. При цьому суд враховує, що у зв'язку із позбавленням можливості подачі податкових документів в електронному вигляді позивач, вирішивши здійснювати реалізацію пального з початку березня 2016 року, подавав до ДПІ у паперовому вигляді відповідну заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального, а також акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року, що загалом свідчить про використання позивачем всіх можливих засобів, необхідних для вчасної подачі спірних документів. В контексті наведеного ДПІ не надано суду доказів надіслання позивачу повідомлення про необхідність подання нової заяви, яке у відповідності до п. 7 Розділу 2 Порядку контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня зобов'язаний надіслати у разі виявлення порушень вимог щодо електронного цифрового підпису, дотримання форми, встановленої наказом Мінфіну, порядку заповнення і подання заяви згідно з цим Порядком. Відтак, в силу положень п. 7 Розділу 2 Порядку не пізніше наступного робочого дня після надходження поданої позивачем 26.02.2016р. заяви ДПІ повинна була зареєструвати позивача платником податку шляхом включення його до реєстру платників, чого безпідставно здійснено не було. До того ж, суд зазначає, що станом на 18.03.2016р., тобто станом на момент подачі позивачем до ДПІ акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального в паперовій формі, вказаними вище положеннями не було передбачено обов'язковості дотримання електронної форми при складанні та подачі вказаного акту інвентаризації, а відтак позивач не був позбавлений можливості подати такий акт до податкового органу на паперовому носії, а податковий орган, відповідно, був зобов'язаний прийняти його та врахувати у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, чого останнім безпідставно зроблено не було. В подальшому наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2016 № 219 "Про затвердження форми Акта інвентаризації обсягів залишку пального та Порядку його заповнення та подання", який зареєстрований в Мінюсті 12.03.2016 за № 377/28507, все ж таки було запроваджено електронну форму для подачі акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального, однак даний наказ Мінфіна набрав чинності лише 05.04.2016р., тобто його дія не могла поширюватися на позивача в межах спірних відносин. Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості відмови у прийнятті акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального, а тому порушені права позивача підлягають поновленню, а позов задоволенню шляхом зобов'язання відповідача прийняти такий акт та врахувати його дані у формулі, визначеній у п. 232.3 Податкового кодексу України. У той же час, враховуючи встановлення в ході розгляду даної справи обставин протиправної бездіяльності  ДПІ, а також обставин протиправних дій ДПІ, беручи до уваги те, що позивачем не заявлялися вимоги про визнання таких дій та бездіяльності протиправними, суд виходить з наступного. Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Відповідно до положень ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними бездіяльності та дій суб'єкта владних повноважень. З метою повного захисту прав позивача та ефективної їх реалізації, враховуючи положення ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною вищезазначену бездіяльність дії ДПІ щодо нездійснення реєстрації позивача платником податку з реалізації пального на підставі поданої ним заяви від 26.02.2016р., а також визнати протиправними дії ДПІ щодо неприйняття до реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року. Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову як зазначено вище. Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати. Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н  О В И В: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іріс Трейд ЛТД» задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо нездійснення реєстрації ТОВ «Іріс Трейд ЛТД» платником податку з реалізації пального на підставі поданої ним заяви від 26.02.2016р. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неприйняття для реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акту проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року, складеного ТОВ «Іріс Трейд ЛТД». Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року, складений ТОВ «Іріс Трейд ЛТД», та зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального враховувати у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 ПК України, як це передбачено п. 9 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іріс Трейд ЛТД» (код ЄДРПОУ 40084600, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 1  378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок). Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                          В.П. Шулежко