Постанова

від 18.04.2007 по справі 43/213пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/213пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 квітня 2007 р.                                                                                   № 43/213пд  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дондіпрошахт" на рішення Господарського суду Донецької області від 5 лютого 2007 року у справі № 43/213пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дондіпрошахт", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП”, м. Донецьк, про стягнення збитків в сумі 23 902,50грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ВАТ "Дондіпрошахт" –Чернишов В.М. (дов. № 01 СН-32/10 від 17.08.2006 р.), Доценко С.Б. (дов. № 31 від 16.04.2007 р.); 

відповідача –ТОВ „АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП” –Яковлєв А.В. (дов. № Д-1 від 18.01.2007 р.);

встановив:

У травні 2006 року позивач –Відкрите акціонерне товариство "Дондіпрошахт" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Стін холдінг" про стягнення збитків в сумі 23 902,50 грн.

Вказував, що на підставі укладеного між ним та ТОВ "Стін холдінг" договору оренди від 1 листопада 2002 року, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно –нежитлове приміщення площею 58,7 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125 на 3 поверсі, вартістю 52 033 грн. для розміщення офісу.

Посилаючись на те, що внаслідок зміни ринкової вартості орендованого приміщення він недоодержав від відповідача грошових коштів в якості збільшення орендної плати, позивач просить внести зміни в умови договору оренди від 1 листопада 2002 року, якими встановити орендну плату з серпня 2005 року у розмірі 1 484 грн. на місяць та стягнути з відповідача 23 902,50 грн. суми упущеної вигоди.

Заявою від 2 листопада 2006 року позивач остаточно заявив позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 23 902,50 грн., заявою від 7 листопада 2006 року відмовився від позову у частині внесення змін в умови договору оренди від 1 листопада 2002 року про те, що орендна плата з серпня 2005р. становить 1 484,82 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 5 лютого 2007 року (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. –головуючий, Сковородіна О.М., Чернота Л.Ф.) провадження у справі в частині позовних вимог про внесення змін в умови договору оренди від 1 листопада 2002 року про те, що орендна плата з серпня 2005 р. становить 1 484,82 грн. без ПДВ, припинено.

Здійснено заміну відповідача у справі № 43/213пд –Товариство з обмеженою відповідальністю „Стін холдинг” його правонаступником –Товариством з обмеженою відповідальністю „АДАМС ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП”.

В задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків у розмірі 23 902,50 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача щодо стягнення 23 902,50 грн. збитків, що складаються з суми 8 512,80 грн. упущеної вигоди, 12 389,70 грн. витрат по утриманню орендованого майна та 3000 грн. витрат на оплату послуг представника для забезпечення представництва у суді не підлягають задоволенню у зв'язку за недоведеністю факту заподіяння йому збитків та їх розміру, та не доведенням доказів вини відповідача у заподіянні таких збитків.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Дондіпрошахт", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 5 лютого 2007 року у справі № 43/213пд скасувати та прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача 23 902,50 грн. збитків та судових витрат.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що 1 листопада 2002 року між ВАТ "Дондіпрошахт" та ТОВ "Стін холдінг" був укладений договір оренди, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно –нежитлове приміщення площею 58,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125 на 3 поверсі, для розміщення офісу.

Вартість вказаного майна, станом на 31.10.2002 р., згідно з експертної оцінки становить 52 033 грн.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить за базовий місяць –жовтень 2002 р. 436,64 грн.

В пункті п. 3.4 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Звертаючись до суду з позовом ВАТ "Дондіпрошахт", вказував, що зміна ринкової вартості орендованого приміщення є підставою до збільшення суми орендної плати та у відповідності до п. 3.4 договору переглядається на вимогу однієї зі сторін.

Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачеві лист від 03.08.2005 р. № 01-39/69 з пропозицією змінити умови договору в частині підвищення орендної плати, котра залишена останнім без відповіді та задоволення.

Приймаючи рішення, про припинення провадження у справі в частині внесення змін в умови договору оренди від 1 листопада 2002 року про те, що орендна плата з серпня 2005 року становить 1484,82 грн. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що відмова від позову у цій частині не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 23 902,50 грн. збитків, складаються з суми 8 512,80 грн. упущеної вигоди, яку позивач міг би отримати в разі погодження відповідача на зміну орендної плати, 12 389,70 грн. витрат на утримання майна, наданого в оренду відповідачу, впродовж дії договору та 3000 грн. витрат на оплату послуг представника для забезпечення представництва у суді.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 8 512,80 грн. упущеної вигоди, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що підстав перегляду розміру орендної плати, встановленої п. 3.4 договору –зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів у встановленому законом порядку не відбулося, тому вини відповідача у неодержанні позивачем прибутків від орендної плати в зв'язку зі збільшенням орендної плати об'єкта оренди відсутня.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення 12 389,70 грн., збитків, пов'язаних з утриманням майна, наданого в оренду відповідачу, місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами п. 5.7 договору оренди орендар –ТОВ "Стін холдінг"  зобов'язався укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, а оскільки такий договір не укладений, позивач самостійно поніс витрати по утриманню майна.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 3000 грн. місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що витрати на юридичні послуги за своєю правовою природою не відносяться до збитків за іншим договором, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із збитками, які стягуються позивачем, а здійснюється на власний розсуд.

В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України під збитками розуміють витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення грошової суми у розмірі 3000 грн., витраченої ним на оплату послуг представника для забезпечення представництва в суді, оскільки дані витрати не можуть розглядатися як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Чинне законодавство, зокрема ст. 614 Цивільного кодексу України виходить з принципу вини (умислу або необережності) контрагента. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

За приписом ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Твердження касаційної скарги про те, що чинним законодавством передбачено застосування вартості нерухомого майна, що визначена експертним шляхом, для розрахунку розміру орендної плати і зміну вартості об'єкта оренди, у зв'язку з чим позивач має підстави для перегляду розміру орендної плати не можуть бути прийнятими до уваги колегії суддів, оскільки, як вбачається з п. 10.3 договору оренди зміни договору допускають ся за взаємною згодою сторін, а в матеріалах справи відсутні докази внесення за згодою сторін змін щодо розміру орендної плати, зокрема відсутні докази згоди відповідача на зміну цієї умови.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що належного погодження сторонами нового розміру орендної плати позивачем не представлено, тому вина відповідача у неодержанні позивачем прибутків від орендної плати в зв'язку з новою вартістю об'єкта оренди відсутня.

З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дондіпрошахт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 5 лютого 2007 року у справі № 43/213пд залишити без змін.

Головуючий                                                                             Л. Невдашенко

Судді:                                                                                                  М. Михайлюк

                                                                                           Н. Дунаєвська