Постанова

від 16.08.2016 по справі 826/9185/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2016 року № 826/9185/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» доДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2015р. № 0003202207, № 0003212207

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2015р. № 0003202207, № 0003212207.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015р. № 0003202207, № 0003212207, висновки акту перевірки від 15.04.2015 р. № 161/2213/34966254 про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо недоведеності реальності виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ "Ремсервіс Плюс" не відповідають дійсності, оскільки у позивача наявні документи, що підтверджують виконання зазначених договорів, висновки акта перевірки є неправомірними.

До служби діловодства суду відповідачем було подано заперечення на позов, мотивація яких співпадає з викладеним в акті перевірки від 15.04.2015 р. № 161/2213/34966254.

В судовому засіданні 02.12.2015 року відповідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою представників сторін, судом було ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.05.2015р. № 0003212207 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі

835 289,00 грн. та штрафні санкції з цього податку у розмірі 203 822,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.05.2015р. № 0003202207 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 761 540,00 грн. та штрафні санкції з цього податку у розмірі 190 385,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акта від 15.04.2015 р. № 161/2213/34966254 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ "Ремсервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 38896301) за період діяльності з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем: вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 835 288,84 грн. в тому числі по періодах: листопад 2013 р. у сумі 33 798,49 грн.; грудень 2013 р. у сумі 124 228,90 грн.; січень 2014 р. у сумі

73 458,21 грн.; лютий 2014 р. у сумі 91 142,20 грн.; березень 2014 р. у сумі 49 38,81 грн.; квітень 2014 р. у сумі 75 700,46 грн.; травень 2014 р. у сумі 108 839,71 грн.; червень 2014 р. у сумі 69 063,20 грн.; липень 2014 р. у сумі 59 727,78 грн.; серпень 2014 р. у сумі 54 160,76 грн.; вересень 2014 р. у сумі 95 770,32 грн.;

п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся всього у сумі 761 540,00 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 122 506,00 грн, за 2014 рік на суму 639 034,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем податковий кредит з ПДВ за листопад 2013 р. у сумі 33 798,49 грн.; грудень 2013 р. у сумі 124 228,90 грн.; січень 2014 р. у сумі

73 458,21 грн.; лютий 2014 р. у сумі 91 142,20 грн.; березень 2014 р. у сумі 49 38,81 грн.; квітень 2014 р. у сумі 75 700,46 грн.; травень 2014 р. у сумі 108 839,71 грн.; червень 2014 р. у сумі 69 063,20 грн.; липень 2014 р. у сумі 59 727,78 грн.; серпень 2014 р. у сумі 54 160,76 грн.; вересень 2014 р. у сумі

95 770,32 грн. сформовано на підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Ремсервіс Плюс" на виконання договорів про надання послуг.

Перевірку було проведено згідно пп.78.1.11 п.78.1, ст.78, пп.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, та Наказу № 637 від 01.04.2015 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та на підставі Постанови слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ст. лейтенанта податкової міліції Латенко О.В. від 20.10.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» по взаємовідносинах з ТОВ "Ремсервіс Плюс".

Так, у вказаній постанові зазначено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100010000250 встановлено, що службові особи ТОВ "Ремсервіс Плюс" зареєстрували підприємства без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат таких суб'єктів використовуючи реквізити ТОВ "Ремсервіс Плюс" (код ЄДРПОУ 38896301) щодо сприяння підприємствам реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, з метою ухилення від сплати податків.

При цьому, встановлено, що послугами ТОВ "Ремсервіс Плюс" скористалось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» і сума безпідставно сформованого податкового кредиту складає 825 тис. грн. податку на додану вартість.

Заявою від 07.10.2014 р. громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно первинних документів зазначена директором ТОВ "Ремсервіс Плюс", повідомила слідчий орган про те, що вона жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ремсервіс Плюс" не має, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ремсервіс Плюс" вона не складала, не підписувала, нікому не видавала та нікого на це не уповноважувала. Жодних розрахунків з постачальниками ТОВ "Ремсервіс Плюс" не здійснювала та нікого на це не уповноважувала.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що між позивачем та ТОВ "Ремсервіс Плюс" укладено договори підряду. Відповідно до договорів підряду позивач доручає та гарантує оплату, а ТОВ «Ремсервіс Плюс» бере на себе зобов'язання по виконанню робіт (ремонтних робіт, електромонтажних, по заміні насосів циркуляції, заміні каналізаційної мережі, сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт, ремонту мережі ХВП ГВП, по заміні теплової мережі підвалу будинку, по виготовленню та влаштуванню металевих решіток, та інші).

В ході проведення перевірки також встановлено, що у ТОВ "Ремсервіс Плюс" відсутні необхідні умови для виконання вище зазначених робіт у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів. Відповідно до звітності, яку подавало ТОВ "Ремсервіс Плюс" за період 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. кількість працівників 1 особа, це свідчить про не можливість фактичного здійснення TOB «Ремсервіс Плюс» наданих робіт через відсутність трудових ресурсів, необхідних для здійснення даних операцій.

Таким чином, посилаючись на те, що позивачем під час перевірки не надано доказів отримання замовлених у ТОВ "Ремсервіс Плюс" послуг, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ "Ремсервіс Плюс" протягом періоду, що перевірявся.

Проаналізувавши висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагента позивача та перевіривши їх належними та допустимими доказами на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Ремсервіс Плюс", повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Ремсервіс Плюс" позивачем суду надано договори підряду: № 533 від 08.11.2013 р.; № 539 від 11.11.2013 р.; № 473 від 28.07.2014 р.; № 538 від 11.11.2013 р.; № 387 від 31.05.2014 р.; № 386 від 31.05.2014 р.; № 324 від 05.05.2014 р.; № 325 від 05.05.2014 р.; № 326 від 05.05.2014 р.; № 329 від 05.05.2014 р.; № 330 від 05.05.2014 р.; № 331 від 05.05.2014 р.; № 540 від 11.11.2014 р.; № 332 від 05.05.2014 р.; № 343 від 21.05.2014 р.; № 375 від 30.05.2014 р.; № 183 від 18.03.2014 р.; № 488 від 07.08.2014 р.; № 184 від 18.03.2014 р.; № 185 від 18.03.2014 р.; № 487 від 07.08.2014 р.; № 186 від 18.03.2014 р.; № 403 від 18.03.2014 р.; № 402 від 24.06.2014 р.; № 489 від 07.08.2014 р.; № 514 від 29.08.2014 р.; № 513 від 29.08.2014 р.; № 512 від 29.08.2014 р.; № 504 від 29.08.2014 р.; № 491 від 07.08.2014 р.; № 490 від 07.08.2014 р.; № 182 від 18.03.2014 р.; №179 від 18.03.2014 р.; № 530 від 05.11.2013 р.; № 178 від 18.03.2014 р.; № 177 від 18.03.2014 р.; № 531 від 05.11.2013 р.; № 176 від 18.03.2014 р.; № 515 від 29.08.2014 р.; № 532 від 08.11.2013 р.; № 508 від 23.10.2013 р.; № 526 від 05.11.2013 р.; № 527 від 05.11.2013 р.; № 469 від 30.09.2013 р.; № 323 від 05.05.2014 р.; № 276 від 18.04.2014 р.; № 190 від 18.03.2014 р.; № 189 від 18.03.2014 р.; № 188 від 18.03.2014 р.; № 187 від 18.03.2014 р.; № 376 від 30.05.2014 р.; № 178 від 27.01.2014 р.; № 173 від 18.03.2014 р.; № 174 від 18.03.2014 р.; № 175 від 18.03.2014 р.; № 74 від 27.01.2014 р.; № 22 від 08.01.2014 р.; № 18 від 08.01.2014 р.; № 19 від 08.01.2014 р.; № 20 від 08.01.2014 р.; № 21 від 08.01.2014 р.; № 75 від 27.01.2014 р.; № 76 від 27.01.2014 р.; № 77 від 27.01.2014 р.; договір постачання № 5/7 від 03.01.2014 р.; договір купівлі-продажу № 2/523/1 від 01.11.2013 р.; договір на виконання підрядних робіт № 401 від 24.06.2014 р.

Між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (замовник) та ТОВ «Ремсервіс Плюс» (виконавець) укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт, а саме: № 533 від 08.11.2013 р. (по вул. Мельникова, 89); № 539 від 11.11.2013 р. (по вул. Уссурійський № 6); № 473 від 28.07.2014 р. (по вул. Туполєва, 22- А); № 538 від 11.11.2013 р. (по вул. Кравченка, 19); № 387 від 31.05.2014 р. (по вул. Артема, 14) ; № 386 від 31.05.2014 р. (по вул. Бакінській, 37-Г); № 324 від 05.05.2014 р. (по вул. Молдавській, 5); № 325 від 05.05.2014 р. (по вул. Д. Запольського, 5); № 326 від 05.05.2014 р. (по вул. Д. Запольського, 6); № 329 від 05.05.2014 р. (по вул. Гончара, 43-Б); № 330 від 05.05.2014 р. (по вул. Печенізькій, 6, під'їзд 2); № 331 від 05.05.2014 р. (по вул. Саксаганського, 102); № 540 від 11.11.2013 р. (Шевченківський район); № 332 від 05.05.2014 р. (по вул. Б. Хмельницького, 39); № 343 від 21.05.2014 р. (по вул. Б. Хмельницького, 39); № 375 від 30.05.2014 р. (по вул. Пушкінській, 32-Б); № 183 від 18.03.2014 р. (по вул. Дегтярівській, 47); № 488 від 07.08.2014 р. (по провул. Артилерійському, 5); № 184 від 18.03.2014 р. (по вул. Олеся Гончара № 51); № 185 від 18.03.2014 р. (по вул. Олеся Гончара №51); № 490 від 08.07.2014 р. (по вул. Шамрила, № 3-А; № 514 від 24.08.2014 р. (по вул. Пушкінській, 21), № 513 від 29.08.2014 р. (по вул. Трьохсвятительській, 9); № 515 від 29.08.2014 р. (по проспекту Перемоги, 74); № 173 від 18.03.2014 р. (по вул. Желябова, 10-А); № 512 від 29.08.2014 р. (по вул. Черновола, 8); № 504 від 29.08.2014 р. (по вул. Андрущенка, 4-А); № 487 від 07.08.2014 р. (по вул. Терещенківській, 13); № 472 від 28.07.2014 р. (по вул. Блюхера, 11); № 491 від 07.08.2014 р. (по вул. Терещенківській, 13); № 489 від 07.08.2014 р. (по вул. Детярівській, 43/5); № 403 від 24.06.2014 р. (по вул. Коперника, 29); № 402 від 24.06.2014 р. (по вул. Коперника, 29); № 376 від 30.05.2014 р. (по вул. Пугачова, 11/15), № 190 від 18.03.2014 р. (по вул. Дегтярівська, 9, вул. Багговутівська, 4, вул. Дорогожицька, 13, вул. Шамрила, 3-А, вул. Шамрила, 11-А, вул. Білоруська, 17, вул. Саратівська, 49-А, провул. Георгіївский, 2, вул. Пугачова, 11/15, вул. Орловська, 2/7); № 185 від 18.03.2014 р. (по вул. О.Гончара, 42-Б); № 189 від 18.03.2014 р. (інженерні мережі житлового фонду Шевченківського району, перелік об'єктів наведено у додатку №1); № 198 від 18.03.2014 р. (по вул. Терещенківській, 13); № 186 від 18.03.2014 р. (по вул. Саксаганського , 92); № 276 від 18.03.2014 р. (по вул. Туполєва, 18-В); № 530 від 05.11.2013 р. (по вул. Стеценка №11); № 527 від 05.11.2013 р. (прибудинкова територія Шевченківського району); № 526 від 05.11.2013 р. (по вул. Щербакова, 64); № 508 від 23.10.2013 р. (по вул. Б. Хмельницького, 39); № 532 від 08.11.2013 р. (по вул. Рейтарській, 31/16); № 469 від 30.09.2013 р. (по вул. Татарській, 36/5); № 323 від 05.05.2014 р. (по вул. Запольського, 4-Б); № 188 від 18.03.2014 р. (вул. Терещенківській, 13); № 187 від 18.03.2014 р. (по вул. Мельникова, 17); № 78 від 27.01.2014 р. (по вул. Щербакова, 51-А); № 174 від 18.03.2014 р. (по вул. Довженко, 14); № 175 від 18.03.2014 р. (по вул. Дегтярівській, 43/5); № 74 від 27.01.2014 р. (по вул. Блюхера, 12-Г); № 22 від 08.01.2014 р. (по вул. Артема, 103); № 18 від 08.01.2014 р. (по вул. Малопідвальній, 12/10); № 19 від 08.01.2014 р. (по вул. В.Житомирська, 4-В); № 20 від 08.01.2014 р. на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню металевих дверей машинних приміщень ліфтів житлових будинків; № 21 від 08.01.2014 р. (по вул. Лисинка, 4); № 75 від 27.01.2014 р. (по вул. Щусєва, 21/12); № 76 від 27.01.2014 р. (по вул. Андрущенка, 4-Д); № 77 від 27.01.2014 р. (по вул. Грекова №5).

Окрім того, між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (замовник) та ТОВ «Ремсервіс Плюс» (виконавець) укладено договір підряду № 401 від 24.06.2014 р. на виконання робіт по монтажу, демонтажу, програмуванню, пусконалагодженню та підготовці приладів та іншого обладнання дахової котельні по вул. Андрущенка, 4-Д.

Також між позивачем та ТОВ "Ремсервіс Плюс" укладено договір купівлі-продажу № 2/523/1 від 01.11.2013 р.

На підтвердження виконання зазначених робіт за вказаними договорами позивач надав суду видані ТОВ "Ремсервіс Плюс" акти здачі-приймання робіт (виконання послуг) акти приймання-виконання будівельних робіт, видаткові накладні та податкові накладні: № 22 від 28.11.2013 р.; № 21 від 26.11.2013 р.; № 20 від 21.11.2013 р.; № 17 від 18.11.2013 р.; № 18 від 18.11.2013 р.; № 5 від 05.11.2013 р.; № 14 від 15.11.2013 р.; № 13 від 15.11.2013 р.; № 4 від 05.11.2013 р.; № 2від 05.11.2013 р.; № 46 від 26.11.2013 р.; № 43 від 25.11.2013 р.; № 44 від 25.11.2013 р.; № 45 від 25.11.2013 р.; № 24 від 02.12.2013 р.; № 23 від 02.12.2013 р.; № 25 від 04.12.2013 р.; № 26 від 09.12.2013 р.; № 27 від 11.12.2013 р.; № 30 від 12.12.2013 р.; № 31 від 12.12.2013 р.; № 29 від 12.12.2013 р.; № 28 від 12.12.2013 р.; № 32 від 13.12.2013 р.; № 33 від 17.12.2013 р.; № 34 від 18.12.2013 р.; № 36 від 18.12.2013 р.; № 35 від 18.12.2013 р.; № 37 від 19.12.2013 р.; № 38 від 23.12.2013 р.; № 39 від 23.12.2013 р.; № 41 від 24.12.2013 р.; № 42 від 24.12.2013 р.; № 5 від 22.01.2014 р.; № 8 від 23.01.2014 р.; № 9 від 24.01.2014 р.; № 4 від 21.01.2014 р.; № 2 від 17.01.2014 р.; № 3 від 17.01.2014 р.; № 1 від 17.01.2014 р.; № 12 від 27.01.2014 р.; № 10 від 27.01.2014 р.; № 11 від 27.01.2014 р.; № 13 від 27.01.2014 р.; № 17 від 30.01.2014 р.; № 16 від 30.01.2014 р.; № 15 від 28.01.2014 р.; № 14 від 27.01.2014 р.; № 31 від 27.02.2014 р.; № 33 від 27.02.2014 р.; № 29 від 18.02.2014 р.; № 30 від 19.02.2014 р.; № 32 від 27.02.2014 р.; № 32 від 27.02.2014 р.; № 34 від 27.02.2014 р.; № 27 від 14.02.2014 р.; № 25 від 13.02.2014 р.; № 26 від 13.02.2014 р.; № 22 від 06.02.2014 р.; № 28 від 18.02.2014 р.; № 21 від 06.02.2014 р.; № 19 від 05.02.2014 р.; № 18 від 03.02.2014 р.; № 35 від 05.03.2014 р.; № 37 від 14.03.2014 р.; № 36 від 14.03.2014 р.; № 39 від 18.03.2014 р.; № 38 від 18.03.2014 р.; № 42 від 20.03.2014 р.; № 40 від 20.03.2014 р.; № 41 від 20.03.2014 р.; № 45 від 26.03.2014 р.; № 44 від 26.03.2014 р.; № 65 від 29.04.2014 р.; № 64 від 29.04.2014 р.; № 63 від 29.04.2014 р.; № 61 від 28.04.2014 р.; № 62 від 28.04.2014 р.; № 58 від 25.04.2014 р.; № 59 від 25.04.2014 р.; № 60 від 25.04.2014 р. № 55 від 24.04.2014 р.; № 56 від 24.04.2014 р.; № 53 від 17.04.2014 р.; № 48 від 14.04.2014 р.; № 47 від 10.04.2014 р.; № 49 від 14.04.2014 р.; № 46 від 01.04.2014 р.; № 92 від 29.05.2014 р.; № 89 від 29.05.2014 р.; № 91 від 29.05.2014 р.; № 90 від 29.05.2014 р.; № 84 від 28.05.2014 р.; № 88 від 28.05.2014 р.; № 87 від 28.05.2014 р.; № 85 від 28.05.2014 р.; № 86 від 28.05.2014 р.; № 79 від 23.05.2014 р.; № 80 від 23.05.2014 р.; № 78 від 23.05.2014 р.; № 77 від 23.05.2014 р.; № 76 від 23.05.2014 р.; № 75 від 21.05.2014 р.; № 74 від 21.05.2014 р.; № 72 від 19.05.2014 р.; № 71 від 19.05.2014 р.; № 69 від 16.05.2014 р.; № 70 від 16.05.2014 р.; № 68 від 16.05.2014 р.; № 109 від 26.06.2014 р.; № 106 від 25.06.2014 р.; № 107 від 25.06.2014 р.; № 104 від 20.06.2014 р.; № 105 від 25.06.2014 р.; № 102 від 19.06.2014 р.; № 101 від 19.06.2014 р.; № 97 від 13.06.2014 р.; № 98 від 17.06.2014 р.; № 95 від 04.06.2014 р.; № 93 від 03.06.2014 р.; № 103 від 19.06.2014 р.; № 114 від 04.07.2014 р.; № 115 від 17.07.2014 р.; № 120 від 18.07.2014 р.; № 119 від 18.07.2014 р.; № 121 від 21.07.2014 р.; № 124 від 21.07.2014 р.; № 122 від 21.07.2014 р.; № 128 від 23.07.2014 р.; № 127 від 23.07.2014 р.; № 129 від 25.07.2014 р.; № 130 від 28.07.2014 р.; № 146 від 28.08.2014 р.; № 144 від 26.08.2014 р.; № 143 від 26.08.2014 р.; № 140 від 26.08.2014 р.; № 142 від 26.08.2014 р.; № 141 від 26.08.2014 р.; № 139 від 26.08.2014 р.; № 137 від 21.08.2014 р.; № 135 від 12.08.2014 р.; № 136 від 20.08.2014 р.; № 169 від 29.09.2014 р.; № 168 від 29.09.2014 р.; № 160 від 25.09.2014 р.; № 166 від 25.09.2014 р.; № 159 від 25.09.2014 р.; № 165 від 25.09.2014 р.; № 161 від 25.09.2014 р.; № 164 від 25.09.2014 р.; № 162 від 25.09.2014 р.; № 163 від 25.09.2014 р.; № 155 від 24.09.2014 р.; № 158 від 24.09.2014 р.; № 157 від 24.09.2014 р.; № 156 від 24.09.2014 р.; № 153 від 23.09.2014 р.; № 154 від 24.09.2014 р.; № 15 від 11.09.2014 р.; № 152 від 22.09.2014 р.; № 149 від 04.09.2014 р.; № 150 від 09.09.2014 р.; № 147 від 03.09.2014 р.; № 148 від 03.09.2014 р. на загальну суму 5 011 732,87 в тому числі ПДВ у сумі 835 288,81 грн.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами позивачем суду надано довідку обслуговуючого позивача банку від 07.07.2015 р. №47/228-70-429, що підтверджують рух коштів. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ "Ремсервіс Плюс" не заперечується перевіряючими в акті перевірки.

Проаналізувавши умови наведених договорів суд дійшов висновку, про те що договори підряду є тотожними за своїм змістом і відрізняються тільки адресами об'єктів та відповідно переліком робіт які замовляє позивач. Обсяг робіт за вказаними договорами визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною договору, при цьому, позивачем не надано суду жодного кошторису, рахунку-фактури, передбачених договорами підряду укладеними позивачем з ТОВ "Ремсервіс Плюс" у період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р.

Крім того, за умовами укладених договорів позивач для виконання ремонтних робіт надавав доступ до об'єктів, зокрема: електрощитових, котелень, бойлерів, мереж холодного та гарячого водопостачання будинків, каналізаційних мереж, ліфтового обладнання тощо на яких мали проводитись ремонтні роботи силами виконавця.

Так, п. 4.1. договорів передбачено, що виконавець ТОВ "Ремсервіс Плюс" виконає роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Позивач (замовник) здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації (п. 4.2 договору).

Однак, позивачем не надано суду жодного супутнього документу, який би складався сторонами за договором у разі його реального виконання сторонами, зокрема, акти пусконалагоджувальних робіт, які проводили під час прийняття члени комісії у складі працівників спеціалістів позивача, акти доступу на об'єкт для проведення ремонтних робіт з зазначенням працівників виконавця, яким було надано такий доступ, акти про проведення інструктажу стосовно виконання вимог техніки безпеки робітниками виконавця на об'єктах позивача, оскільки, укладеними договорами саме на позивача було покладено обов'язок з проведення підготовки, відповідного інструктажу та контролю дотримання виконавцем під час виконання робіт на об'єктах замовника вимог техніки безпеки.

Отже, жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ "Ремсервіс Плюс" взагалі мав будь-яке відношення та відповідно мав фізично доступ до об'єктів позивача розташованих за адресами наведеними у договорах, для проведення ремонтних робіт та відповідно здійснював такі роботи, суду не надано.

Крім того, на виконання робіт з вивозу сміття з прибудинкової території Шевченківського району позивачем з ТОВ "Ремсервіс Плюс" було укладено договори підряду зокрема: № 531 від 05.11.2013 р.; № 540 від 11.11.2013 р.№ 527 від 05.11.2013р.

Однак, з наданих позивачем суду Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.09.2014 р. №ОУ-0000090, від 28.08.2014 р. № ОУ-0000087 не вбачається за можливе встановити, за якими об'єктами позивача було здійснено вивіз сміття, оскільки, ані у договорі, ані у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено адреси, за якими здійснювався такий вивіз, не вказано його обсяг або періодичність такого вивезення на виконання укладених з ТОВ "Ремсервіс Плюс" договорів. Отже, надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.09.2014 р. №ОУ-0000090, від 28.08.2014 р. № ОУ-0000087 не приймаються як доказ на підтвердження надання ТОВ "Ремсервіс Плюс" робіт з вивезення сміття за договорами, укладеними з позивачем, оскільки не містять конкретних відомостей, які б дали можливість ідентифікувати адреси, за якими здійснювався такий вивіз та періодичність такого вивезення.

Щодо виконання договору купівлі-продажу № 2/523/1 від 01.11.2013 р. суд відзначає, що сторонами погоджено, що товар, а саме, ціна, кількість, асортимент товару визначається в специфікаціях або рахунках-фактурах і погоджується сторонами попередньо. Продаж товару здійснюється на підставі замовлень, що здійснюється покупцем. Замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом двох робочих днів після його одержання продавець виставить рахунок-фактуру (п. 3.2, п.3.3 договору).

Однак, на підтвердження виконання договору купівлі-продажу № 2/523/1 від 01.11.2013 р. позивачем суду не надано ані специфікації, ані рахунків-фактур, ані замовлень, які мали складатися сторонами у разі реального виконання умов даного договору, наявність складення та оформлення цих документів безпосередньо передбачено договором.

Судом встановлено, що зазначені договори від імені ТОВ "Ремсервіс Плюс" були підписані директором ОСОБА_2, видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт складені на виконання вказаних договорів від імені ТОВ "Ремсервіс Плюс" також підписані ОСОБА_2

В судовому засіданні допитана в якості свідка громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно первинних документів: договорів, податкових накладних, видаткових накладних актів виконаних робіт, зазначена директором ТОВ "Ремсервіс Плюс", перебуваючи під присягою, повідомила суду, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Ремсервіс Плюс" не має, документів фінансово-господарської діяльності, договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур ТОВ "Ремсервіс Плюс" вона не складала та не підписувала, нікому не видавала та нікого на це не уповноважувала. Жодних розрахунків з постачальниками ТОВ "Ремсервіс Плюс" не здійснювала та нікого на це не уповноважувала. Будь-яких документів від імені ТОВ "Ремсервіс Плюс" вона не підписувала. На договорах, податкових накладних, видаткових накладних та актах приймання виконаних будівельних робіт від імені ТОВ "Ремсервіс Плюс" виконаний з розшифруванням підпис ОСОБА_2 їй не належить.

Отже, первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій згідно договорів з ТОВ "Ремсервіс Плюс" у період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджують здійснення таких господарських операцій, а свідчать лише про їх документальне оформлення.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що позивач на підтвердження реальності виконання сторонами зазначених договорів та відповідно отримання позивачем ремонтних робіт, надав суду видаткову накладну від 29.07.2014 р. №РН-0000047, відповідно до якої позивач отримав від ТОВ "Ремсервіс Плюс" наступні товари: тушонка/св. гв; тушонка/кур; грінки, консерви «сардина»; консерви «скумбрія»; консерви «кілька»; сіль; олія; цукор; гречка; салат з капусти; лечо; вода «лужанська»; макарони на загальну суму 7 21,15 грн. в тому чисті ПДВ у сумі 1 201,86 грн.

(т.І а.с.194).

При цьому, позивачем не обґрунтовано та не доведено яким чином вказані товари підтверджують отримання позивачем від ТОВ "Ремсервіс Плюс" ремонтних робіт відповідно до укладених договорів.

Таким чином, позивачем не доведено, що договори укладені з ТОВ "Ремсервіс Плюс" реально виконувалися сторонами, зокрема, у листопаді, грудні 2013 р., січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2014 р.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання у ТОВ "Ремсервіс Плюс" ремонтних послуг на об'єктах позивача згідно, укладених договорів, суд приходить до висновку, що господарських операцій замовлення у ТОВ "Ремсервіс Плюс" та відповідно отримання позивачем ремонтних послуг на об'єктах позивача згідно договорів укладених у період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р., не відбулося.

Суд критично оцінює посилання позивача як на доказ того, що виконання робіт ТОВ "Ремсервіс Плюс" за вказаними договорами підтверджується постановою слідчого Латенко О.В. від 11.09.2015 р. про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32015100010000110 від 03.07.2015 р. щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України службовими особами позивача, з огляду на наступне.

Зокрема, даною постановою слідчим було встановлено, що у період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. на об'єктах позивача за адресами, зазначеними у договорах, укладених з ТОВ "Ремсервіс Плюс", ремонтні роботи дійсно були виконані. Однак, дана постанова не доводить, що ці роботи були виконані у вказаний період саме ТОВ "Ремсервіс Плюс", натомість, покази свідка ОСОБА_2 навпаки спростовують відомості, що ТОВ "Ремсервіс Плюс" взагалі виконувало будь-які роботи для позивача період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. При цьому, зазначені ремонтні роботи могли бути здійснені силами спеціалістів, працівників самого Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 2.1 Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» підприємство створене з метою ефективного управління належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою та отримання прибутку.

Згідно з п. 2.1.1, п. 2.2.33, п.2.2.35, п. 2.2.38, п. 2.2.39, п. 2.2.4, п. 2.2.5, п2.2.7 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є: утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належать до комунальної власності міста Києва на договірних засадах у встановленому порядку;

розробка проектно-вишукувальної, конструкторської та технологічної документації, програмного продукту, організація пускових, налагоджувальних та ремонтних робіт;

здійснення діагностики, ремонту та сервісного обслуговування авто-мото-транспорту аварійної служби підприємства;

складання кошторисів витрат на утримання, ремонт та обслуговування житлового та нежитлового фонду;

надання послуг з вивезення побутових відходів у встановленому порядку; розробка

надання послуг з аварійного обслуговування внутрішньо будинкових та зовнішніх інженерних мереж, обслуговуванню ліфтового господарства та систем диспетчеризації, обслуговування димовентиляційних каналів у встановленому порядку;

надання послуг із ремонту житлового та нежитлового фонду інженерного та ліфтового обладнання у встановленому порядку;

здійснення технічного нагляду за будівництвом та інше.

Відповідно до штатних розписів Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» станом на січень 2014р. позивач має чисельність працівників-спеціалістів по санітарно-технічному обслуговуванню у кількості 134 одиниць, також штатним розписом затверджено 61 одиницю керівників, професіоналів і технічних службовців апарата управління Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (т. ІІІ а.с. 205 - 210)

Отже, зазначені у договорах, укладених з ТОВ "Ремсервіс Плюс", ремонтні роботи могли бути здійснені силами спеціалістів, працівників самого Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», враховуючи, що, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення, діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, діяльність у сфері проводового електрозв'язку - є видами діяльності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Ремсервіс Плюс".

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ "Ремсервіс Плюс" у період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р., позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015р. № 0003212207, №0003202207 прийнято з урахуванням всіх обставин.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу, зокрема, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 05.05.2015р. № 0003212207, №0003202207 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені податковим органом, спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 52, 69-71, 94, ч. 4 ст. 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» решту суми судового збору у сумі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук