Ухвала

від 10.11.2016 по справі 826/9185/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9185/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, та Наказу № 637 від 01.04.2015, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та на підставі постанови слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ст. лейтенанта податкової міліції Латенко О.В. від 20.10.2014 про призначення позапланової документальної перевірки Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва по взаємовідносинах з ТОВ Ремсервіс Плюс , головним державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Сакали Христиною Борисівною, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Ремсервіс плюс (код ЄДРПОУ 38896301) за період з 01.11.2013 по 31.10.2014.

Згідно вказаної постанови в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014100010000250 встановлено, що службові особи ТОВ Ремсервіс Плюс зареєстрували підприємства без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат таких суб'єктів використовуючи реквізити ТОВ Ремсервіс Плюс . При цьому, встановлено, що послугами ТОВ Ремсервіс Плюс скористалось Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва і сума безпідставно сформованого податкового кредиту складає 825 тис. грн. податку на додану вартість (а.с. 141-142 Том III).

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 15.04.2015 №161/2213/34966254, яким встановлені наступні порушення:

- вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 835 288 грн 84 коп. в тому числі по періодах: листопад 2013 року у сумі 33 798 грн 49 коп.; грудень 2013 року у сумі 124 228 грн 90 коп.; січень 2014 року у сумі 73 458 грн 21 коп.; лютий 2014 року у сумі 91 142 грн 20 коп.; березень 2014 року у сумі 49 398 грн 81 коп.; квітень 2014 року у сумі 75 700 грн 46 коп.; травень 2014 року у сумі 108 839 грн 71 коп.; червень 2014 року у сумі 69 063 грн 20 коп.; липень 2014 року у сумі 59 727 грн 78 коп.; серпень 2014 року у сумі 54 160 грн 76 коп.; вересень 2014 року у сумі 95 770 грн 32 коп.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся всього у сумі 761 540 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 122 506 грн, за 2014 рік на суму 639 034 грн (а.с. 16-35 Том I).

На підставі Акта перевірки від 15.04.2015 №161/2213/34966254 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 05.05.2015 №0003212207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 039 111 грн, в тому числі за основним платежем - 835 289 грн та штрафні санкції у розмірі 203 822 грн (а.с. 12 Том I);

- від 05.05.2015 №0003202207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 951 925 грн, в тому числі за основним платежем - 761 540 грн та 190 385 грн за штрафними санкціями (а.с. 13 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ Ремсервіс Плюс у період з 01.11.2013 по 31.10.2014, докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, відтак податкові повідомлення-рішення від 05.05.2015 №0003212207 та №0003202207 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частин першої-другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, колегією суддів встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Ремсервіс Плюс (виконавець) укладено ряд договорів на виконання підрядних робіт, а саме: №533 від 08.11.2013 (по вул. Мельникова, 89); №539 від 11.11.2013 (по вул. Уссурійський № 6); № 473 від 28.07.2014 (по вул. Туполєва, 22- А); №538 від 11.11.2013 (по вул. Кравченка, 19); №387 від 31.05.2014 (по вул. Артема, 14); № 386 від 31.05.2014 (по вул. Бакінській, 37-Г); № 324 від 05.05.2014 (по вул. Молдавській, 5); №325 від 05.05.2014 (по вул. Д. Запольського, 5); №326 від 05.05.2014 (по вул. Д. Запольського, 6); №329 від 05.05.2014 (по вул. Гончара, 43-Б); №330 від 05.05.2014 (по вул. Печенізькій, 6, під'їзд 2); № 331 від 05.05.2014 (по вул. Саксаганського, 102); №540 від 11.11.2013 (Шевченківський район); №332 від 05.05.2014 (по вул. Б. Хмельницького, 39); №343 від 21.05.2014 (по вул. Б. Хмельницького, 39); №375 від 30.05.2014 (по вул. Пушкінській, 32-Б); №183 від 18.03.2014 (по вул. Дегтярівській, 47); №488 від 07.08.2014 (по провул. Артилерійському, 5); №184 від 18.03.2014 (по вул. Олеся Гончара № 51); №185 від 18.03.2014 (по вул. Олеся Гончара №51); №490 від 08.07.2014 (по вул. Шамрила, № 3-А; №514 від 24.08.2014 (по вул. Пушкінській, 21), №513 від 29.08.2014 (по вул. Трьохсвятительській, 9); №515 від 29.08.2014 (по проспекту Перемоги, 74); №173 від 18.03.2014 (по вул. Желябова, 10-А); №512 від 29.08.2014 (по вул. Черновола, 8); №504 від 29.08.2014 (по вул. Андрущенка, 4-А); № 487 від 07.08.2014 (по вул. Терещенківській, 13); №472 від 28.07.2014 (по вул. Блюхера, 11); №491 від 07.08.2014 (по вул. Терещенківській, 13); №489 від 07.08.2014 (по вул. Детярівській, 43/5); №403 від 24.06.2014 (по вул. Коперника, 29); №402 від 24.06.2014 (по вул. Коперника, 29); №376 від 30.05.2014 (по вул. Пугачова, 11/15), №190 від 18.03.2014 (по вул. Дегтярівська, 9, вул. Багговутівська, 4, вул. Дорогожицька, 13, вул. Шамрила, 3-А, вул. Шамрила, 11-А, вул. Білоруська, 17, вул. Саратівська, 49-А, провул. Георгіївский, 2, вул. Пугачова, 11/15, вул. Орловська, 2/7); №185 від 18.03.2014 (по вул. О.Гончара, 42-Б); №189 від 18.03.2014 (інженерні мережі житлового фонду Шевченківського району, перелік об'єктів наведено у додатку №1); №198 від 18.03.2014 (по вул. Терещенківській, 13); №186 від 18.03.2014 (по вул. Саксаганського, 92); №276 від 18.03.2014 (по вул. Туполєва, 18-В); №530 від 05.11.2013 (по вул. Стеценка №11); №527 від 05.11.2013 (прибудинкова територія Шевченківського району); №526 від 05.11.2013 (по вул. Щербакова, 64); №508 від 23.10.2013 (по вул. Б. Хмельницького, 39); №532 від 08.11.2013 (по вул. Рейтарській, 31/16); №469 від 30.09.2013 (по вул. Татарській, 36/5); №323 від 05.05.2014 (по вул. Запольського, 4-Б); №188 від 18.03.2014 (вул. Терещенківській, 13); №187 від 18.03.2014 р. (по вул. Мельникова, 17); №78 від 27.01.2014 (по вул. Щербакова, 51-А); №174 від 18.03.2014 (по вул. Довженко, 14); №175 від 18.03.2014 (по вул. Дегтярівській, 43/5); №74 від 27.01.2014 (по вул. Блюхера, 12-Г); №22 від 08.01.2014 (по вул. Артема, 103); №18 від 08.01.2014 (по вул. Малопідвальній, 12/10); №19 від 08.01.2014 (по вул. В.Житомирська, 4-В); №20 від 08.01.2014 на виконання робіт по виготовленню та влаштуванню металевих дверей машинних приміщень ліфтів житлових будинків; №21 від 08.01.2014 (по вул. Лисинка, 4); №75 від 27.01.2014 (по вул. Щусєва, 21/12); №76 від 27.01.2014 (по вул. Андрущенка, 4-Д); №77 від 27.01.2014 (по вул. Грекова №5).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Ремсервіс Плюс (виконавець) укладено договір підряду №401 від 24.06.2014 відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по монтажу, демонтажу, програмуванню, пусконалагодженню та підготовці приладів та іншого обладнання дахової котельні по вул. Андрущенка, 4-Д, для опломбування (а.с. 148-149 Том I).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до суду першої інстанції: акти здачі-приймання робіт (виконання послуг) акти приймання-виконання будівельних робіт, видаткові накладні та податкові накладні: №22 від 28.11.2013; №21 від 26.11.2013; №20 від 21.11.2013; №17 від 18.11.2013; №18 від 18.11.2013; №5 від 05.11.2013; №14 від 15.11.2013; №13 від 15.11.2013; №4 від 05.11.2013; №2 від 05.11.2013; №46 від 26.11.2013; №43 від 25.11.2013; №44 від 25.11.2013; №45 від 25.11.2013; №24 від 02.12.2013; №23 від 02.12.2013; №25 від 04.12.2013; №26 від 09.12.2013; №27 від 11.12.2013; №30 від 12.12.2013; №31 від 12.12.2013; №29 від 12.12.2013; №28 від 12.12.2013; №32 від 13.12.2013; №33 від 17.12.2013; №34 від 18.12.2013; №36 від 18.12.2013; №35 від 18.12.2013; №37 від 19.12.2013; №38 від 23.12.2013; №39 від 23.12.2013; №41 від 24.12.2013; №42 від 24.12.2013; №5 від 22.01.2014; №8 від 23.01.2014; №9 від 24.01.2014; №4 від 21.01.2014; №2 від 17.01.2014; №3 від 17.01.2014; №1 від 17.01.2014; №12 від 27.01.2014; №10 від 27.01.2014; №11 від 27.01.2014; №13 від 27.01.2014; №17 від 30.01.2014; №16 від 30.01.2014; №15 від 28.01.2014; №14 від 27.01.2014; №31 від 27.02.2014; №33 від 27.02.2014; №29 від 18.02.2014; №30 від 19.02.2014; №32 від 27.02.2014; №32 від 27.02.2014; №34 від 27.02.2014; №27 від 14.02.2014; №25 від 13.02.2014; №26 від 13.02.2014; №22 від 06.02.2014; №28 від 18.02.2014; №21 від 06.02.2014; №19 від 05.02.2014; №18 від 03.02.2014; №35 від 05.03.2014; №37 від 14.03.2014; №36 від 14.03.2014; №39 від 18.03.2014; №38 від 18.03.2014; №42 від 20.03.2014; №40 від 20.03.2014; №41 від 20.03.2014; №45 від 26.03.2014; №44 від 26.03.2014; №65 від 29.04.2014; №64 від 29.04.2014; №63 від 29.04.2014; №61 від 28.04.2014; №62 від 28.04.2014; №58 від 25.04.2014; №59 від 25.04.2014; №60 від 25.04.2014; №55 від 24.04.2014; №56 від 24.04.2014; №53 від 17.04.2014; №48 від 14.04.2014; №47 від 10.04.2014; №49 від 14.04.2014; №46 від 01.04.2014; №92 від 29.05.2014; №89 від 29.05.2014; №91 від 29.05.2014; №90 від 29.05.2014; №84 від 28.05.2014; №88 від 28.05.2014; №87 від 28.05.2014; №85 від 28.05.2014; №86 від 28.05.2014; №79 від 23.05.2014; №80 від 23.05.2014; №78 від 23.05.2014; №77 від 23.05.2014; №76 від 23.05.2014; №75 від 21.05.2014; №74 від 21.05.2014; №72 від 19.05.2014; №71 від 19.05.2014; №69 від 16.05.2014; №70 від 16.05.2014; №68 від 16.05.2014; №109 від 26.06.2014; №106 від 25.06.2014; №107 від 25.06.2014; №104 від 20.06.2014; №105 від 25.06.2014; №102 від 19.06.2014; №101 від 19.06.2014; №97 від 13.06.2014; 98 від 17.06.2014; №95 від 04.06.2014; №93 від 03.06.2014; №103 від 19.06.2014; №114 від 04.07.2014; №115 від 17.07.2014; №120 від 18.07.2014; №119 від 18.07.2014; №121 від 21.07.2014; №124 від 21.07.2014; №122 від 21.07.2014; №128 від 23.07.2014; №127 від 23.07.2014; №129 від 25.07.2014; №130 від 28.07.2014; №146 від 28.08.2014; №144 від 26.08.2014; №143 від 26.08.2014; №140 від 26.08.2014; №142 від 26.08.2014; №141 від 26.08.2014; №139 від 26.08.2014; №137 від 21.08.2014; №135 від 12.08.2014; №136 від 20.08.2014; №169 від 29.09.2014; №168 від 29.09.2014; №160 від 25.09.2014; №166 від 25.09.2014; №159 від 25.09.2014; №165 від 25.09.2014; №161 від 25.09.2014; №164 від 25.09.2014; №162 від 25.09.2014; №163 від 25.09.2014; №155 від 24.09.2014; №158 від 24.09.2014; №157 від 24.09.2014; №156 від 24.09.2014; №153 від 23.09.2014; №154 від 24.09.2014; №15 від 11.09.2014; №152 від 22.09.2014; №149 від 04.09.2014; №150 від 09.09.2014; №147 від 03.09.2014; №148 від 03.09.2014 на загальну суму 5 011 732 грн 87 коп. в тому числі ПДВ у сумі 835 288 грн 81 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що вказані первинні документи складені з порушенням встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, вимог до передачі, які посвідчують факт здійснення господарських операцій. Так, у деяких актах здачі-приймання робіт (виконання послуг) актах приймання-виконання будівельних робіт та видаткових накладних відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні таких господарських операцій.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами позивачем до суду першої інстанції надано довідку обслуговуючого позивача банку від 07.07.2015 №47/228-70-429, що підтверджують рух коштів. Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ Ремсервіс Плюс не заперечується відповідачем в Акті перевірки.

Проаналізувавши умови наведених договорів суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те що договори підряду є тотожними за своїм змістом і відрізняються тільки адресами об'єктів та відповідно переліком робіт які замовляє позивач. Обсяг робіт за вказаними договорами визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною договору, при цьому, позивачем не надано суду жодного кошторису, рахунку-фактури, передбачених договорами підряду укладеними позивачем з ТОВ Ремсервіс Плюс у період з 01.11.2013 по 31.10.2014.

Крім того, за умовами укладених договорів позивач для виконання ремонтних робіт надавав доступ до об'єктів, зокрема: електрощитових, котелень, бойлерів, мереж холодного та гарячого водопостачання будинків, каналізаційних мереж, ліфтового обладнання тощо на яких мали проводитись ремонтні роботи силами виконавця.

Так, п. 4.1. договорів передбачено, що виконавець ТОВ Ремсервіс Плюс виконає роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Позивач (замовник) здійснює контроль та технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконаних робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації (п. 4.2 договору).

Однак, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодного документу, який би складався сторонами за договором у разі його реального виконання сторонами, зокрема, акти пусконалагоджувальних робіт, які проводили під час прийняття члени комісії у складі працівників спеціалістів позивача, акти доступу на об'єкт для проведення ремонтних робіт з зазначенням працівників виконавця, яким було надано такий доступ, акти про проведення інструктажу стосовно виконання вимог техніки безпеки робітниками виконавця на об'єктах позивача, оскільки, укладеними договорами саме на позивача покладено обов'язок з проведення підготовки, відповідного інструктажу та контролю дотримання виконавцем під час виконання робіт на об'єктах замовника вимог техніки безпеки.

Таким чином, жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ Ремсервіс Плюс взагалі мав будь-яке відношення та відповідно мав фізично доступ до об'єктів позивача розташованих за адресами наведеними у договорах, для проведення ремонтних робіт та відповідно здійснював такі роботи, суду не надано.

Крім того, на виконання робіт з вивозу сміття з прибудинкової території Шевченківського району позивачем з ТОВ Ремсервіс Плюс укладено договори підряду зокрема: №531 від 05.11.2013; №540 від 11.11.2013; №527 від 05.11.2013.

Однак, з наданих позивачем до суду першої інстанції Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.09.2014 №ОУ-0000090, від 28.08.2014 №ОУ-0000087 не можливо встановити, за якими об'єктами позивача було здійснено вивіз сміття, оскільки, ані у договорі, ані у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено адреси, за якими здійснювався такий вивіз, не вказано його обсяг або періодичність такого вивезення на виконання укладених з ТОВ Ремсервіс Плюс договорів. Крім того, у вказаних актах відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні таких господарських операцій.

Отже, надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.09.2014 №ОУ-0000090, від 28.08.2014 №ОУ-0000087 не приймаються як доказ на підтвердження надання ТОВ Ремсервіс Плюс робіт з вивезення сміття за договорами, укладеними з позивачем, оскільки не містять конкретних відомостей, які б дали можливість ідентифікувати адреси, за якими здійснювався такий вивіз та періодичність такого вивезення.

Також, між позивачем та ТОВ Ремсервіс Плюс укладено договір купівлі-продажу №2/523/1 від 01.11.2013, відповідно до умов якого сторонами погоджено, що товар, а саме, ціна, кількість, асортимент товару визначається в специфікаціях або рахунках-фактурах і погоджується сторонами попередньо. Продаж товару здійснюється на підставі замовлень, що здійснюється покупцем. Замовлення вважається прийнятим до виконання, якщо протягом двох робочих днів після його одержання продавець виставить рахунок-фактуру (п. 3.2, п.3.3 договору).

Однак, на підтвердження виконання договору купівлі-продажу №2/523/1 від 01.11.2013 позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано ані специфікації, ані рахунків-фактур, ані замовлень, які мали складатися сторонами у разі реального виконання умов даного договору, наявність складення та оформлення цих документів безпосередньо передбачено договором.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що зазначені договори від імені ТОВ Ремсервіс Плюс підписані директором ОСОБА_4, видаткові накладні, податкові накладні та акти приймання виконаних робіт складені на виконання вказаних договорів від імені ТОВ Ремсервіс Плюс також підписані ОСОБА_4

У суді першої інстанції в якості свідка допитано ОСОБА_4, яка, перебуваючи під присягою, повідомила суду, що одного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Ремсервіс Плюс не має, документів фінансово-господарської діяльності, договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур ТОВ Ремсервіс Плюс вона не складала та не підписувала, нікому не видавала та нікого на це не уповноважувала. Жодних розрахунків з постачальниками ТОВ Ремсервіс Плюс не здійснювала та нікого на це не уповноважувала. Будь-яких документів від імені ТОВ Ремсервіс Плюс вона не підписувала. На договорах, податкових накладних, видаткових накладних та актах приймання виконаних будівельних робіт від імені ТОВ Ремсервіс Плюс виконаний з розшифруванням підпис ОСОБА_4 їй не належить.

Отже, первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій згідно договорів з ТОВ Ремсервіс Плюс у період з 01.11.2013 по 31.10.2014 є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджують здійснення таких господарських операцій, а свідчать лише про їх документальне оформлення.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Ремсервіс Плюс (продавець) укладено договір постачання №5/7 від 03.01.2014 відповідно до умов якого продавець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (а.с. 211-212 Том II).

Позивач надав до суду першої інстанції видаткову накладну від 29.07.2014 №РН-0000047, відповідно до якої позивач отримав від ТОВ Ремсервіс Плюс наступні товари: тушонка/св. гв; тушонка/кур; грінки, консерви сардина ; консерви скумбрія ; консерви кілька ; сіль; олія; цукор; гречка; салат з капусти; лечо; вода лужанська ; макарони на загальну суму 7 211 грн 15 коп. в тому числі ПДВ у сумі 1 201 грн 86 коп. (а.с.194 Том I).

При цьому, позивачем не обґрунтовано та не доведено яким чином вказані товари підтверджують виконання умов вищевказаних договорів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність господарських операцій замовлення у ТОВ Ремсервіс Плюс та відповідно отримання позивачем ремонтних послуг на об'єктах позивача згідно договорів укладених у період з 01.11.2013 по 31.10.2014.

Також, колегія суддів не бере до уваги постанову слідчого Латенко О.В. від 11.09.2015 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32015100010000110 від 03.07.2015 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 212 КК України службовими особами позивача (а.с. 245-249 Том III), з огляду на наступне.

Відповідно до вказаної постанови слідчим було встановлено, що у період з 01.11.2013 по 31.10.2014 на об'єктах позивача за адресами, зазначеними у договорах, укладених з ТОВ Ремсервіс Плюс , ремонтні роботи дійсно були виконані.

Однак, дана постанова не доводить, що ці роботи були виконані у вказаний період саме ТОВ Ремсервіс Плюс .

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів відзначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ СІБ до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 року по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.