Постанова

від 15.08.2016 по справі 820/6220/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 серпня 2016 р. № 820/6220/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

"Багатопрофільна корпорація "Січеслав" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.05.2015 року №0001221500 форми "В4" про зменшення йому розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 132612,50 грн.;

- визнати протиправними дії Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області щодо коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ " БК "Січеслав" в ІС "Податковий блок" на підставі акту № 323/20-20-15-17/33576615 від 29 квітня 2015 року;

- зобов'язати Нововодолазьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Харківській області вчинити дії щодо зворотного коригування і відновлення в ІС "Податковий блок" сум податкового кредиту, самостійно задекларованих ТОВ "БК "Січеслав" у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року по товариству з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (код ЄДРПОУ 33576615), результати якої оформлені актом №323/20-20-15-17/33576615 від 29.04.2015 року, яким зафіксовано завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Білдінг інвест плюс" (код ЄДРПОУ 39162113) на суму ПДВ 132612,5 грн. у грудні 2014 року, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 132612,5 грн., в т.ч. за грудень 2014 року в сумі 132612,5 грн., чим порушено п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

За наслідками вказаного акту перевірки 19.05.2015 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001221500 на загальну суму грошового зобов'язання 132612,50 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Судом встановлено, що між позивачем (генеральний підрядник) та управлінням житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації (замовник) укладено договір №205/1 від 26.08.2011 року про виконання робіт на об'єкті: капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Парковій від будинку 6 до будинку 14 в м. Марганець Дніпропетровської області.

На виконання умов вище вказаного договору, позивачем в особі генерального директора ОСОБА_3 (генеральний підрядник) 16.05.20154 року укладено договір субпідряду №БІП- 160514 з ТОВ "Білдінг інвест плюс" в особі директора ОСОБА_4 (субпідрядник), за умовами якого субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами виконати генеральному підряднику роботи: капітальний ремонт дорожнього покриття по вул. Парковій від будинку 6 до будинку 14 в м. Марганець Дніпропетровської області, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти і сплатити за виконану роботу. Згідно до п.2.2 даного договору вартість, об'єм, зміст виконаних робіт визначаються відповідно до локального кошторису і договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору.

Так, вищезазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ «БК «Січеслав» за грудень 2014 року до податкового кредиту включено операції, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Білдінг інвест плюс».

В той же час, позивачем отримано лист Нововодолазької ОДШ ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.01.2015 року № 384/10/20-20-15-28 про надання пояснень та їх документального підтвердження. У відповідь на вказаний лист ТОВ «БК «Січеслав» надано на адресу відповідача лист-відповідь від 09.02.2015 року № 517/15, разом з яким надано належним чином завірені копії документів, що стосуються взаємовідносин із контрагентами, в тому числі із ТОВ «Білдінг інвест плюс».

Суд звертає увагу, що в основу порушень з боку позивача, податковим органом покладено акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 20.09. 2014 року стосовно його контрагента, який на думку податкового органу допустив порушення вимог ПКУ, на що суд зазначає про таке.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необгрунтованою. Так, податкова вигода може бути необгрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому, діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

А від так, відповідачем необхідно довести наявність обставин, що можуть свідчити про навмисне заниження дохідності окремих операцій або безпідставне завищення сум податкового кредиту платником податків. Зокрема, він повинен оцінити, чи обумовлені відповідні операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Водночас, вчинення операцій за відсутності розумних економічних мотивів, зокрема: здійснення операцій, не характерних для регулярної господарської діяльності платника податків; систематична участь у таких операціях суб'єктів, які не звітують про податкові зобов'язання і не сплачують податки до бюджету; обізнаність посадових осіб платника податку про недобросовісний характер діяльності контрагентів такого платника податку; нетипові для звичайної господарської діяльності схеми розрахунків, які можуть сприяти ненадходженню сум податку на додану вартість до державного бюджету; явна невідповідність цін на товари чи послуги звичайному рівню за умови обізнаності платника податків із ринковою кон'юнктурою; придбання товарів у посередників на менш вигідних умовах за наявності прямих ділових зв'язків із виробниками та інші подібні обставини можуть свідчити про навмисний характер збиткових операцій з метою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та збільшення витрат.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

В ході розгляду справи, відповідачем не спростовано те, що не були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податків, податковий орган зобов"язаний був перевірити реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції, що ним в повному обсязі не вчинено та призвело до хибного висновку про те, що мається достатньо доказів на підтвердження про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Із наведеним суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що під час перевірки податковий орган мав достатньо первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій позивача, до яких зауважень не мав та повноважень щодо їх додаткового витребування в разі їх неповноти, чим не скористався, а тому суд не може погодитися, що оскаржуване рішення, прийняте за наслідками такої перевірки є законним та обгрунтованим.

Щодо посилань відповідача на порушення вимог ПКУ з боку контрагента позивача, як наслідок наявність таких порушень в діяльності останнього є безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями закону, оскільки за загальними правилами чинного законодавства України відповідальність носить індивідуальний характер.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині, оскільки таким чином буде повністю дотримано принцип повного захисту прав та інтересів позивача, про які він просить, згідно до ст. 11 КАСУ.

Щодо решти позовних вимог, то вони є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, так як в розумінні ст. 2 КАСУ не потребують судового захисту, з підстав зазначеного вище.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу частково підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 265,24 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.05.2015 року №0001221500 форми "В4" про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (код ЄДРПОУ 33576615) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 132612,50 грн. (сто тридцять дві тисячі шістсот дванадцять гривень 50 копійок).

Щодо решти позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (63202, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ: 33576615) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 265,24 (двісті шістдесят п"ять) грн. 24 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.08.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.