Ухвала

від 09.11.2016 по справі 820/6220/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 р.Справа № 820/6220/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Максименко Н,В.,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2016р. по справі № 820/6220/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав"

до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (далі по тексту - позивач, ТОВ "БК "Січеслав") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015 року №0001221500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 132612,50 грн.; визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" в ІС "Податковий блок" на підставі акту № 323/20-20-15-17/33576615 від 29 квітня 2015 року; зобов'язання вчинити дії щодо зворотного коригування і відновлення в ІС "Податковий блок" сум податкового кредиту, самостійно задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (на підставі акту № 323/20-20-15-17/33576615 від 29 квітня 2015 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року, прийнято рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.05.2015 року №0001221500 форми "В4" про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (код ЄДРПОУ 33576615) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 132612,50 грн. (сто тридцять дві тисячі шістсот дванадцять гривень 50 копійок). У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову Південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 р. допущено заміну відповідача - Нововодолазької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на правонаступника - Південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "БК "Січеслав" за грудень 2014 року до податкового кредиту включено операції, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Білдінг інвест плюс".

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем отримано лист Нововодолазької ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 26.01.2015 року № 384/10/20-20-15-28 про надання пояснень та їх документального підтвердження ( т.1 а.с.33).

У відповідь на вказаний лист ТОВ "БК "Січеслав" надано на адресу відповідача лист-відповідь від 09.02.2015 року № 517/15, разом з яким надано належним чином завірені копії документів, що стосуються взаємовідносин із контрагентами, в тому числі із ТОВ "Білдінг інвест плюс" ( т.1 а.с.34).

Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року по товариству з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (код ЄДРПОУ 33576615), за результатами якої складено акт №323/20-20-15-17/33576615 від 29.04.2015 року ( т.1 а.с.23-28).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки №323/20-20-15-17/33576615 від 29.04.2015 року, контролюючим органом встановлені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником - ТОВ "Білдінг інвест плюс" (код ЄДРПОУ 39162113) на суму ПДВ 132612,5 грн. у грудні 2014 року, та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 132612,5 грн., в т.ч. за грудень 2014 року в сумі 132612,5 грн., чим порушено п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В основу порушень податковим органом покладено акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 20.09.2014 року.

Позивачем на адресу контролюючого органу подано заперечення на акт №323/20-20-15-17/33576615 від 29.04.2015 року (т.1 а.с. 29-31), за результатами розгляду яких висновок акту перевірки залишено без змін, про що надана відповідь листом від 02.06.2015 р. №2689/10/20-20-15-28 (т.1 а.с.32).

На підставі акту перевірки №323/20-20-15-17/33576615 від 29.04.2015 року контролюючим органом 19.05.2015 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001221500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132612,50 грн. ( т.1 а.с.22).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є неправомірним.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 195 КАС України, слід зазначити наступне.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білдінг інвест плюс" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № БІП-160514, за умовами п. 1.1 якого Субпідрядник зобов'язується виконати Генеральному підряднику роботи з капітального ремонту дорожнього покриття по вул. Парковій від будинку №6 до будинку № 14 в м.Марганець Дніпропетровської області, а Генеральний підрядник - прийняти та оплатити виконану роботу ( т.1 а.с.38-39).

Відповідно до п.1.3 цього Договору обсяги та характер робіт, передбачених в п. 1.1 зазначеного Договору, а також порядок матеріально-технічного забезпечення визначаються на підставі кошторису, вартість виконаних робіт - на підставі Договірної ціни.

Вартість робіт по договору визначається відповідно до Договірної ціни і складає 837 552,74 грн. (з урахуванням ПДВ). Вартість генпідрядних послуг (5%) складає 41877,64 грн. (з урахуванням ПДВ) (п.2.1 Договору).

Згідно з п.4.1 зазначеного Договору Генеральний підрядник зобов'язаний у строки, передбачені цим договором, оглянути та прийняти роботи по акту КБ-2в, КБ03.

Факт отримання послуг з виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття підтверджується наявними в справі договором субпідряду, Договірною ціною, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт ( т.1 а.с.38-154).

Станом на момент проведення перевірки сплата за вищенаведеними операціями позивачем на користь ТОВ "Білдінг інвест плюс" не проводилась.

Як убачається із повідомлення про відступлення права вимоги від 16.03.2015 р. ТОВ "Білдінг інвест плюс" (Первісний кредитор) відступило ПП "ВОЙСНЕТ СОЛЮШНС" (Новий кредитор) право вимоги грошових коштів за Договором субпідряду №БІП-160514 від 16.05.2014 р., укладеним між Первісним кредитором та Новим кредитором. Передбачене вищезазначеним Договором відступлення права вимоги за зобов'язаннями Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначено в сумі 177132,37 грн. (т.2 а.с.155).

Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 21.04.2015 р. ТОВ "Білдінг інвест плюс" (Первісний кредитор) відступило ПП "ДІАМЕД ТРЕЙД" (Новий кредитор) право вимоги грошових коштів за Договором субпідряду №БІП-160514 від 16.05.2014 р., укладеним між Первісним кредитором та Новим кредитором. Передбачене вищезазначеним Договором відступлення права вимоги за зобов'язаннями Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначено в сумі 618542,74 грн. ( т.2 а.с.155).

Щодо доводів апелянта, що податкові накладні виписані неповноважними особами колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позиція відповідача мотивована тим, що податкові накладні підписані ОСОБА_2, в той час як керівником та головним бухгалтером ТОВ "Білдінг інвест плюс" згідно бази даних АІС Податковий блок є ОСОБА_3 ( код НОМЕР_1).

Під час судового розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем, що директором ТОВ "БІЛДІНГ ІНВЕСТ ПЛЮС" з 28.06.2014 р. є ОСОБА_3

Як убачається із письмових пояснень, наданих до суду апеляційної інстанції директором ТОВ"БІЛДІНГ ІНВЕСТ ПЛЮС" ОСОБА_3, вона підтвердила факт підписання податкових накладних №356-369 від 31.07.2014 р. та зазначила, що ОСОБА_2 працював в ТОВ "БІЛДІНГ ІНВЕСТ ПЛЮС" і був відповідальним за складення та підписання податкових накладних. Оскільки на момент підписання податкових накладних № 356-369 від 31.07.2014 р. ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, тому вказані накладні підписала директор підприємства - ОСОБА_3

Отже, вищезазначені податкові накладні підписані повноважною особою, засвідчують придбання позивачем послуг у контрагента -ТОВ"БІЛДІНГ ІНВЕСТ ПЛЮС".

Таким чином, окремі недоліки в складенні податкових накладних не можуть бути доказом відсутності реального здійснення господарської операції, оскільки не перешкоджають встановленню її змісту.

Щодо посилання суб'єкта владних повноважень в акті камеральної перевірки від 29.04.2015 р. на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 20.09.2014 року стосовно його контрагента, який на думку податкового органу, допустив порушення вимог Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум до витрат та податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Отже, у разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем до перевірки надано усі первинні документи, які відповідають вимогам податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в повному обсязі підтверджують реальність господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що операції позивача у періоді, за який проводилась перевірка, із вище зазначеним контрагентом, мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, контрагент позивача на час здійснення операцій мав спеціальну податкову правосуб'єктність, а також наявний безумовний зв'язок між фактом придбання послуг, спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд в ухвалі від 12.07.2016 р. зазначив, що під час нового розгляду справи судам також необхідно перевірити, чи зареєстровані спірні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин податкові накладні, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи, що у спірних податкових накладних сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становила менше 10 тисяч гривень, тому ці накладні не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду сторонами не оскаржувалася.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2016р. по справі № 820/6220/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Присяжнюк О.В. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2016 р.