Рішення

від 18.08.2016 по справі 924/523/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2016 р.Справа № 924/523/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ", смт. Стара Ушиця Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", с. Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький; Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про визнання припиненим з 29.03.2015р. договору суборенди від 22.08.2012р.

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - керівник;

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 21.06.2016р.;

третіх осіб: не з'явились.

У судовому засіданні 18.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати припиненим з 29.03.2015р. договір суборенди, укладений 22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", зареєстрований 07.09.2012р. в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

В обґрунтування позовних вимог позивачем відзначено, зокрема, що 11.03.2004р. між позивачем та Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого в оренду строком на 49 років була передана земельна ділянка площею 50,4103 га із земель запасу Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначена земельна ділянка була отримана позивачем в оренду з метою здійснення діяльності із вирощування чорниці та смородини шляхом реалізації інноваційно-інвестиційного проекту культивування, вирощування та переробки ягід чорниці на основі новітніх технологій. Позивач був включений у державну програму розвитку садівництва і виноградарства, а також до державного реєстру перспективних проектів України, який має фінансуватися з Державного бюджету України.

Як зазначив позивач, враховуючи те, що реалізація даної програми потребувала значних інвестицій та враховуючи відсутність протягом тривалого часу інвестора, земельна ділянка використовувалася позивачем не в повному обсязі. Тому позивач передав частину земельної ділянки, яка ним не використовувалася, в суборенду на термін до знаходження інвестора. 22.08.2012р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди, за яким в суборенду відповідачу була передана частина належної позивачу на праві оренди земельної ділянки площею 35 га. Посилаючись на п. 6 вказаного договору суборенди, позивач вказує на те, що даний договір був укладений без розроблення проекту її відведення та без поділу орендованої земельної ділянки на частини. Договір суборенди був укладений на невизначений строк, який відповідно до п.3 договору не може перевищувати строку дії договору оренди. 24.12.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача відмову від договору суборенди, яку відповідач, згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отримав 28.12.2014р.

Позивач зазначив, що відмова від договору суборенди була зумовлена тим, що було знайдено інвестора та виникненням у зв'язку із цим необхідності у використанні переданої в суборенду земельної ділянки для реалізації власного інноваційно-інвестиційного проекту культивування, вирощування та переробки ягід чорниці на основі новітніх технологій. Крім того, відповідач допустив порушення умов договору суборенди, зокрема, несвоєчасно сплачував орендну плату та передав земельну ділянку у користування третій особі без згоди позивача. Тому, як стверджує позивач, станом на сьогодні, відповідач протиправно користується земельною ділянкою, погіршує її якість шляхом внесення мінеральних добрив, що призводить до неможливості використання позивачем цієї землі для органічного виробництва, яке передбачає його проект.

Посилаючись на зміст ст. 774 ЦК України, позивач зазначив, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Також, як зазначив позивач, ст. 763 ЦК України передбачає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяиь, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Як вважає позивач, договір суборенди є таким, що укладений на невизначений строк та може бути припинений будь-якою із сторін договору шляхом надіслання іншій стороні письмової відмови від договору. У такому разі договір припиняє свою дію зі спливом трьохмісячного строку з моменту отримання стороною договору такої відмови. Тому, враховуючи те, що відмову позивача від договору суборенди відповідач отримав 28.12.2014р., договору суборенди є припиненим з 29.03.2015р., вважає позивач.

Представником позивача подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, зокрема, про те, що відносини оренди землі регулюються спеціальним законодавством, яким є Земельний кодекс та Закон України „Про оренду земліВ» . Однак, обидва цих нормативно-правових акта визначають оренду землі як строкове володіння і користування земельною ділянкою. Випадки припинення дії договору оренди (суборенди) землі, який укладений на невизначений строк, спеціальним законодавством не визначені. Однак, це не свідчить проте, що договір не може бути припинений із підстав передбачених загальним законодавством, яким є Цивільний кодекс України, вважає позивач. Також, як стверджує позивач, відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду земліВ» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються також і Цивільним кодексом України. Як вказує позивач, відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Крім того, посилаючись на ч.1 ст. 9 ЦК України, позивач зазначив, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, як вважає позивач, правовідносини суборенди, які склалися між сторонами, можуть бути врегульовані загальними положеннями про найм (оренду), що визначені ЦК України (параграф 1, глава 58), оскільки дані правовідносини недостатньо врегульовані спеціальним законодавством.

Разом з тим, як вважає позивач, безпідставним є посилання відповідача на ст. 141 ЗК України та твердження про те, визначений нею перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним, оскільки, як вважає позивач, підстави припинення права землекористування, окрім даної статті, передбачені ст. ст. 142-144,149-151 ЗКУ, ст.ст. 31, 32 Закону України „Про оренду земліВ» . Також, в абзаці 2 ст. 31 Закону України „Про оренду земліВ» , зазначено, що договір оренди землі припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.

Посилаючись на положення ст. 763 ЦК України, позивач зазначив про те, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Також, ч. 3 ст.615 ЦК України передбачає, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Тому, посилання відповідача на абзац 4 ст. 31 Закону України „Про оренду земліВ» є недоречним, вважає позивач. Крім того, як зазначив позивач, спосіб захисту прав обраний правильно.

Також представником позивача вказується на те, що зміст попередження, яке було додане позивачем до матеріалів справи, відрізняється від змісту того попередження, яке було надіслане відповідачу, з тих причин, що директор позивача надіслав єдину копію попередження відповідачу і при зверненні до суду зміст попередження відновлював по пам'яті. Однак, в будь-якому разі, зі змісту попередження, яке отримав відповідач, вбачається волевиявлення позивача щодо припинення дії договору суборенди з підстав, передбачених ст. 763 ЦК України. Як зазначив позивач, відповідач підтверджує факт отримання даного попередження, а отже, він підтверджує і факт його поінформованості про рішення позивача щодо припинення дії договору суборенди.

З приводу того, що в попередженні, яке отримав відповідач, зазначена дата розірвання договору 01.02.2015р., на думку представника позивача, незалежно від зазначеної в попередженні дати, договір припинив свою дію зі спливом тримісячного строку з моменту отримання відповідачем цього попередження, в силу положень ст. 763 ЦК України, а саме - з 29.03.2015р.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечує, відзначаючи, зокрема, що правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України, і ним не регулюється. В той же час, як вказує відповідач, Земельним кодексом України (стаття 141) встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою. Крім того, статтею 31 Закону України "Про оренду землі" також встановлено підстави припинення договору оренди. Разом з тим, як стверджує відповідач, умовами укладеного договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012р. також встановлено підстави припинення вказаного договору: закінчення його строку, примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки; в разі смерті суборендаря; за взаємною згодою сторін.

Як зазначив відповідач, закон забороняє односторонню відмову від договору. Так, стаття 31 Закону України „Про оренду земліВ» забороняє розірвання договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачене законом або самим договором. Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено право сторони на розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку і лише за рішенням суду у випадку невиконання іншою стороною свої обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Однак, як вказує відповідач, самим договором суборенди земельної ділянки встановлено наступні підстави для односторонньої відмови від договору: вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або в інших випадках, передбачених законодавством України. Також, статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, зазначив відповідач, законодавством, що регулює земельні відносини, не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, на яку посилається позивач у поданій ним позовній заяві, так і такого способу захисту його прав, як визнання договору оренди припиненим.

Крім того, відповідач відзначив, що договір суборенди укладено між сторонами в письмовій формі, а також проведено його реєстрацію. Разом з тим, сторонами 07.09.2012р. складено акт приймання та передачі земельної ділянки. Однак, як стверджує відповідач, позивачем, з метою підтвердження його позиції щодо припинення договору суборенди з 29.03.2015р., не надано суду доказів укладення між сторонами угоди про розірвання вказаного договору та доказів прийняття земельної ділянки позивачем від відповідача. Крім того, відповідачем у додаткових пояснення зазначено про те, що, враховуючи положення ст.ст. 2, 3, 4 Земельного кодексу України, пункту 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» глави 20 Господарського кодексу України, а також зважаючи на той факт, що питання розірвання договору оренди землі регламентовано Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду земліВ» , норми Цивільного кодексу України, які регулюють зобов'язання, які випливають із договору найму, не можуть бути застосовані до договору оренди землі.

Також, посилаючись на зміст статті 30 Закону України „Про оренду земліВ» , відповідач зазначив, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Таким чином, розірвання договору оренди землі за ініціативою однієї сторони, якщо на те не має згоди іншої сторони, може відбуватися лише в судовому порядку, а крім того, спосіб захисту прав сторони договору має відповідати положенням ст.152 Земельного кодексу України, тому така вимога позивача, як визнання договору припиненим з 29.03.2015 року, не може бути предметом судового розгляду, вважає відповідач. Крім того, як стверджує відповідач, позивачем разом з позовною заявою надано попередження від 24.12.2014р., яке, як стверджує директор ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-XXI", було направлено поштовим зв'язком відповідачу. В той же час, до ТОВ "Водограй-Плюс" надійшло попередження від 24.12.2014р., зміст якого суттєво відрізняється від листа, наданого суду, вказує відповідач. Так, у листі, що фактично надійшов відповідачу, позивач попереджає про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012р. з 01.02.2015р. „у зв'язку зі зміною умов господарюванняВ» , не розкриваючи зміст таких умов. При цьому, в поданому позові ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Нектар-XXIВ» зміну умов господарювання обґрунтовує знаходженням інвестора та виникненням, у зв'язку із цим, необхідності у використанні переданої в суборенду земельної ділянки для реалізації власного інноваційно-інвестиційного проекту культивування, вирощування та переробки ягід чорниці на основі новітніх технологій. Однак, як зазначив відповідач, по-перше, у діючому земельному законодавстві України відсутня така підстава, як "зміна умов господарювання", для розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі. По-друге, у ст.ст. 651 та 652 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у листі, передбачена можливість розірвання договору за рішенням суду (якщо згоди сторін не досягнуто) у разі істотної зміни обставин за наявності одночасно певних умов. Змістом позовної заяви та доданими до неї документами не доведено існування сукупності таких істотних обставин. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів існування тих обставин, на які він посилається у позові: існування інвестора, несвоєчасна сплата суборендарем орендних платежів, погіршення якості земельної ділянки, передача відповідачем земельної ділянки в користування третій особі.

Також, позивач стверджує у позовній заяві, що передав частину земельної ділянки в суборенду на термін до знаходження інвестора. Однак, відповідач вказує на те, що про подібну умову не було повідомлено відповідачу при укладенні договору. Зазначена вище умова відсутня також в заяві, адресованій до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації, щодо надання в суборенду відповідачу частини земельної ділянки розміром 35 га. В тому числі в даній заяві відсутня і умова про строк передачі землі в суборенду. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що позивач, будучи ознайомленим з розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації, яким дозволено передачу зазначеної частини земельної ділянки в суборенду на весь строк дії договору оренди земельної ділянки від 11.03.2004р. без встановлення додаткових умов, при укладенні договору суборенди не запропонував передбачити менший строк його дії, ніж дозволений райдержадміністрацією, не встановив додаткові підстави для дострокового його розірвання. Вказане підтверджує наміри позивача передати земельну ділянку площею 35 га в суборенду відповідачу на максимально дозволений законом строк, вважає відповідач.

Відповідач відзначив, що невизначення двома сторонами строку дії договору суборенди, а лише вказівка в пункті 3 даного договору на обмеження строку його дії максимальним строком дії договору оренди земельної ділянки (максимальний строк за законом), вказує на намір обох сторін передати-прийняти частину земельної ділянки площею 35 га на максимально можливий строк.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" до частини 3 статті 19 Закону України „Про оренду земліВ» , а також до пункту 10 статті 93 Земельного кодексу України було внесено зміни, відповідно до яких строк оренди ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. Як стверджує відповідач, хоча вказаний Закон і набув чинності 05.04.2015р., тобто після укладення сторонами договору суборенди земельної ділянки, однак він покликаний захистити права та інтереси орендарів сільськогосподарських угідь у зв'язку із специфікою сільськогосподарського виробництва. Так, товариством "Водограй-Плюс" було отримано в суборенду ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, яка ніколи не оброблялась позивачем, що вимагало значної витрати зусиль та грошових коштів для приведення її до належного стану. При цьому, такі витрати повертаються орендарю протягом тривалого часу використання землі, а тому законодавцем і встановлено мінімальний строк оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який дорівнює 7 років. Намагання ж позивача повернути у своє володіння та користування вказану земельну ділянку, порушує права та законні інтереси відповідача на отримання прибутку від використання землі, в яку вже зроблено товариством „Водограй-ПлюсВ» капітальні вкладення, тобто позбавляє його того, на що він розраховував при укладення договору суборенди.

Відповідач звертає увагу і на те, що статтею 19 Закону України „Про оренду земліВ» встановлено, що строк дії договору оренди землі не може перевищувати 50 років. Статтею 8 вказаного Закону та п. 3 договору суборенди від 22.08.2012р. передбачено, що строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Пунктом 2.2. договору оренди земельної ділянки від 11.03.2004р. встановлено, що його укладено на 49 років з дати його реєстрації, яка відбулася 24.03.2004р., тобто вказаний договір укладено до 23.03.2053р., вважає відповідач. Таким чином, строком дії договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012р. є проміжок в часі між датою його реєстрації (07.09.2012р.) та датою закінчення строку дії договору оренди від 11.03.2004 року (тобто 23.03.2053р.).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області при вирішенні спору покладаються на думку суду.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

11.03.2004р. між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (з врахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою до договору від 20.05.2011р.), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації № 279/2004 від 11.03.2004р. надає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку із земель запасу Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області площею 50,4103 га, згідно додатком № 1 (планом-схемою земельної ділянки). Земельна ділянка надається у користування та володіння для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,4103 га (розділ 1 договору).

Договір укладається на строк 49 років, починаючи з дати його реєстрації (п. 2.2. договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації Кам'янець-Подільською філією Хмельницького регіонального центру Державного земельного кадастру в Книзі реєстрації договорів оренди землі (розділ 8 договору).

20.04.2011р. ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Нектар-ХХІВ» звернулося із заявою до голови державної адміністрації, в якій просить погодити ТОВ „Водограй-плюсВ» надання в суборенду частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 35 га, що розташована на території Староушицької селищної ради, за межами населених пунктів, яка перебуває у користуванні (на умовах оренди), згідно з договором, який зареєстрований у Кам'янець-Подільському районному відділі Хмельницької регіональної філії „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» № 010475500218 24.03.2004р.

Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією було видано розпорядження № 583/2011-р від 18.07.2011р. „Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ „Водограй-плюсВ» , в якому було вирішено, зокрема: надати згоду товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Нектар-ХХІВ» , орендарю земельної ділянки загальною площею 35 гектари, що знаходиться на території Староушицької селищної ради за межами населених пунктів, що посвідчується договором оренди земельної ділянки від 11.03.2004р., передати в суборенду вищевказану земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю „Водограй-плюсВ» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; погодити строк передачі земельної ділянки в суборенду - до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки.

22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Нектар-XXIВ» (орендарем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Водограй-плюсВ» (суборендарем) було укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар, який діє на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 010475500218 від 24.03.2004р. в Кам'янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельно кадастру при Держкомземі України", та розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації № 583/2011 від 18.07.2011р. „Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ „Водограй-плюсВ» надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Староушицької селищної ради за межами населених пунктів (розділ 1 договору).

Розділом 2 передбачено, що в суборенду передається частина земельної ділянки загальною площею 35 га., в тому числі ріллі 35 га. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Як передбачено розділом 3 договору суборенди від 22.08.2012р., термін дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди. Після закінчення строку договору суборендар має право поновлення його на новий термін. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Суборендна плата вноситься суборендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься в розмірі 200 гривень на рік за 1 гектар з послідуючою індексацією, як така, що відповідає договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за № 010475500218 від 24.03.2004р. (розділ 4 договору).

Земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (розділ 5 договору).

Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється під час державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (розділ 6 договору).

Розділом 9 договору визначені права та обов'язки сторін, де вказано, що орендар має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення суборендної плати. В свою чергу, орендар зобов'язаний, зокрема: в письмовому вигляді повідомити суборендаря про намір розірвати договір суборенди. Суборендар зобов'язаний, зокрема: використовувати суборендовану земельну ділянку відповідно до визначеної мети, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, водного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасно вносити суборендну плату.

Розділом 11 договору визначений порядок зміни умов договору та припинення його дії, де вказано, що підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки; укладення договору суборенди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України; інші випадки, передбачених законодавством України.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області в книзі реєстрації оренди землі (розділ 15 договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін та зареєстрований 07.09.2012р. в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

До договору додані: акт приймання передачі земельної ділянки від 07.09.2012р.; кадастровий план; план (схема) земельної ділянки, що передається в суборенду ТОВ „Водограй-ПлюсВ» ; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі з передачею межових знаків на зберігання від 07.09.2012р.

У датованому 24.12.2014р. листі-попередженні керівника ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ", адресованому директору ТОВ „Водограй-ПлюсВ» , зокрема, відзначено, що у зв'язку зі зміною умов господарювання, керуючись ст.ст.651-653, 763, 774 Цивільного кодексу України, умовами договору суборенди від 22.08.2012р., ТОВ „ВКФ „Нектар-ХХІВ» попереджає про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012р. з 01.02.2015р.

В матеріалах справи також наявні копії: листа № 05-02-36/3423 від 04.10.2012р.; заяви від 20.04.2011р.; листів № 6560/10/22-09-17-21 від 25.07.2016р., № 234 від 27.07.2016р., довідки № 1286 від 03.08.2016р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Як встановлено судом, позивач просить суд визнати припиненим з 29.03.2015р. договір суборенди, укладений 22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", зареєстрований 07.09.2012р. в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

Судом відзначається, що частиною 1 ст.1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин 1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на зміст вищенаведених положень законодавства, враховуючи при цьому правові позиції, зокрема, наведені в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 року у справі № 6-18цс11, у постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2014р. у справі № 911/4313/13, твердження відповідача про те, що такий спосіб захисту прав як визнання договору припиненим не передбачено законом, суд вважає безпідставним.

Крім того, згідно з ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як передбачено ст.31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає необгрунтованим твердження відповідача про те, що договірні правовідносини щодо оренди землі не регулюються ЦК України, оскільки відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду земліВ» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Більше того, параграф 3 „Найм (оренда) земельної ділянкиВ» міститься у главі 58 „Найм (оренда)В» ЦК України, в якій, з-поміж іншого, передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці (частини 1, 2 ст.763 ЦК України). При цьому судом звертається увага на те, що відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Зважаючи на наведені приписи закону, враховуючи при цьому, що відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а розділом 3 договору суборенди від 22.08.2012р. передбачено лише, що „термін дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору орендиВ» (без встановлення при цьому конкретного періоду дії договору), судом констатується, що в силу положень частини 2 ст.763 ЦК України, оскільки строк найму не встановлений, договір суборенди від 22.08.2012р. укладено на невизначений строк. При цьому судом зауважується, що той факт, що Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією було видано розпорядження № 583/2011-р від 18.07.2011р., яким було погоджено строк передачі земельної ділянки в суборенду „до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянкиВ» , свідчить лише про можливий граничний строк суборенди, у межах якого сторони договору суборенди від 22.08.2012р. могли на свій розсуд встановити конкретний проміжок часу дії договору (чого контрагентами за договором суборенди не було зроблено). Крім того, посилання відповідача на положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" з приводу строку договору оренди не може бути судом взято до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вказаний Закон набув чинності 05.04.2015р., а договір суборенди було укладено на невизначений строк 22.08.2012р.

Таким чином, твердження відповідача про те, що договір суборенди від 22.08.2012р. було укладено на визначений строк (до 23.03.2053р.), є безпідставним.

Відтак, з огляду на те, що договір суборенди від 22.08.2012р. було укладено на невизначений строк, кожна із сторін договору найму, могла відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, в даному випадку, за три місяці (частина 2 ст.763 ЦК України).

У судовому засіданні 04.08.2016р. судом оглянуто наданий керівником ТОВ „Водограй-ПлюсВ» оригінал попередження ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" від 24.12.2014р., який було отримано представником відповідача 28.12.2015р. (про що свідчить засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.12.2014р.). При цьому, директор ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" в судовому засіданні 04.08.2016р. підтвердив, що саме це попередження, копію якого долучено ТОВ „Водограй-ПлюсВ» до своїх пояснень, надсилалося на адресу відповідача.

У вищевказаному (датованому 24.12.2014р.) листі-попередженні керівника ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ", адресованому директору ТОВ „Водограй-ПлюсВ» , зокрема, відзначено, що у зв'язку зі зміною умов господарювання, керуючись ст.ст.651-653, 763, 774 Цивільного кодексу України, умовами договору суборенди від 22.08.2012р., ТОВ „ВКФ „Нектар-ХХІВ» попереджає про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 22.08.2012р. з 01.02.2015р.

Суд, беручи до уваги викладені приписи законодавства, вважає, що змістом вищенаведеного попередження ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" від 24.12.2014р. (у якому, з-поміж іншого, міститься посилання на ст.763 ЦК України щодо можливості односторонньої відмови від договору) засвідчується наявність чіткого волевиявлення ТОВ „ВКФ „Нектар-ХХІВ» , спрямованого на припинення дії договору суборенди від 22.08.2012р. на підставі ст. 763 ЦК України. Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що незалежно від зазначеної в попередженні дати, договір припинив свою дію зі спливом тримісячного строку з моменту отримання відповідачем цього попередження, в силу положень ст. 763 ЦК України, а саме - з 29.03.2015р. Наведений висновок також узгоджується з приписами ч.3 ст.615 ЦК України, відповідно до якої внаслідок передбаченої законом односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.

Водночас, з приводу посилання відповідача на те, що у своєму листі від 24.12.2014р. позивач попереджає про розірвання договору суборенди „у зв'язку зі зміною умов господарюванняВ» , не розкриваючи зміст таких умов, судом наголошується, що можливість реалізації передбаченого ч.2 ст.763 ЦК України права сторони договору найму, укладеного на невизначений строк (на односторонню відмову в будь-який час від договору) означеною нормою не поставлено в залежність від наявності (відсутності) тих чи інших мотивів та фактичних підстав для відмови від договору.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови у позові.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання припиненим з 29.03.2015р. договору суборенди, укладеного 22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс".

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ", смт. Стара Ушиця Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", с. Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький; Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області) про визнання припиненим з 29.03.2015р. договору суборенди від 22.08.2012р. задовольнити.

Визнати припиненим з 29.03.2015р. договір суборенди, укладений 22.08.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", зареєстрований 07.09.2012р. в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" (с. Гораївка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 34816196) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (смт. Стара Ушиця Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, вул. Ватутіна, буд. 20, ідентифікаційний код 31195225) 1378 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 23.08.2016р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - третій особі 1 (м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1); 3 - третій особі 2 (Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Троїцька, 4).