Постанова

від 19.10.2016 по справі 924/523/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 924/523/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (керівник)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 14 жовтня 2016 року)

третіх осіб: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року у справі №924/523/16 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області

про визнання припиненим з 29.03.2015 року договору суборенди від 22.08.2012 року

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Смаровоз М.В.) від 18 серпня 2016 року у справі №924/523/16 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" (надалі - відповідач), за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання припиненим з 29 березня 2015 року договору суборенди від 22 серпня 2012 року /а.с. 91-95/. Визнано припиненим з 29 березня 2015 року договір суборенди, укладений 22 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", зареєстрований 07 вересня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415. Було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" (с. Гораївка, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 34816196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (смт. Стара Ушиця, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, вул. Ватутіна, буд. 20, код ЄДРПОУ 31195225) 1378 грн. відшкодування судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано наступним: з огляду на те, що договір суборенди від 22 серпня 2012 року було укладено на невизначений строк, кожна із сторін договору найму, могла відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, в даному випадку, за три місяці (частина 2 статті 763 Цивільного кодексу України). Суд прийшов до висновку про те, що незалежно від зазначеної в попередженні дати, договір припинив свою дію зі спливом тримісячного строку з моменту отримання відповідачем попередження, в силу положень статті 763 Цивільного кодексу України, а саме: з 29 березня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року по справі №924/523/16 та прийняти нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" про визнання припиненим з 29 березня 2015 року договору суборенди земельної ділянки від 22 серпня 2012 року відмовити /а.с. 103-104/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що надіслання ініціюючою стороною попередження про розірвання договору, не тягне за собою автоматичного припинення договору оренди. При цьому необхідною умовою для припинення договору в такому разі є угода сторін про його розірвання (стаття 653 Цивільного кодексу України), укладена в такій самій формі, що договір, який розривається (стаття 654 Цивільного кодексу України), а також документ, що засвідчує фактичне повернення об'єкту оренди орендодавцю (стаття 785 Цивільного кодексу України). В той же час, позивачем суду не надано доказів укладення між сторонами письмової угоди про розірвання вказаного договору або доказів направлення проекту такої угоди відповідачу, також не надано відповідного акту, підписаного сторонами договору, який би засвідчив факт повернення земельної ділянки відповідачем позивачу. Вказане засвідчує відсутність взаємного волевиявлення сторін на припинення договору. За відсутності ж такого волевиявлення, спір передається на вирішення суду, який може за достатності підстав припинити такий договір і лише на майбутнє. На думку апелянта, судом не було взято до уваги той факт, що волевиявлення позивача було направлене на розірвання договору з 01 лютого 2015 року, як це зазначено в листі від 24 грудня 2014 року. Суд же визнав припиненим договір суборенди з 28 березня 2015 року, тобто через три місяці з дня отримання вказаного повідомлення ТОВ "Водограй-Плюс". Але позивач в своєму листі встановив інший строк, тобто ним не дотримано порядку, встановленого частиною 2 статті 763 Цивільного кодексу України, що в свою чергу позбавляє його можливості вимагати розірвання спірного договору з 28 березня 2015 року. Також господарський суд Хмельницької області не дав оцінку фактичним підставам, опираючись на які позивач виявив бажання відмовитись від договору. Так, на думку суду, достатньо посилання в тексті листа на статтю 763 Цивільного кодексу України, щоб вважати таке волевиявлення сторони направленим на відмову від договору на підставі цієї норми. При цьому, суд не звернув увагу на присутність в листі посилання також і на положення статей 652, 653 Цивільного кодексу України щодо розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин, зміст яких збігається із підставою, на яку опирався позивач при складанні даного листа - "зміна умов господарювання". Більше того, вказання у попередженні про відмову від договору зазначеної підстави (зміна умов господарювання) разом із встановленням ним дати розірвання договору - 01.02.2015 року (менше ніж за три місяці, як це встановлено в частині 2 статті 763 Цивільного кодексу України для попередження сторони договору найму нерухомого майна), свідчить про волевиявлення позивача, направлене на розірвання договору саме на підставі статті 763 Цивільного кодексу України, то він мав би встановити дату розірвання договору не раніше, ніж через три місяці з дня повідомлення відповідача. Враховуючи зазначене, суд помилково сприйняв волевиявлення позивача на розірвання договору на підставі статті 763 Цивільного кодексу України, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи. Крім того, такий висновок суду також не узгоджується і з приписами частини 3 статті 615 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього стороною такого зобов'язання. Тобто суд в рішенні ототожнює поняття "припинення зобов'язання" та "припинення договору".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2016 року у справі №924/523/16 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 28 вересня 2016 року /а.с.102/.

26 вересня 2016 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшли письмові пояснення, у яких останній повідомляє, що договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2004 року укладений між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар ХХІ" та договір суборенди земельної ділянки від 2 серпня 2012 року укладений між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар ХХІ" та ТОВ "Водограй-плюс" були зареєстровані відповідно до вимог законодавства. Інформація щодо заборгованості по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, а також використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в Головному правлінні відсутня. Заявник вважає, що спірні правовідносини, які виникли між орендарем та суборендарем не порушують інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому при вирішенні даного спору Головне управління повністю покладається на думку суду /а.с. 112/.

28 вересня 2016 року від представника позивача - директора ТОВ "ВКВ "Нектар ХХІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги відповідача просить відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року залишити без змін. При цьому зазначає, що з норм частини 2 статті 598, частини 2 статті 763, частини 3 статті 615 Цивільного кодексу України вбачається, що законом передбачено право позивача на відмову від договору суборенди, який укладений на невизначений термін. В свою чергу, відмова від договору призводить до припинення зобов'язання. Таким чином, позивачем було вірно обрано спосіб захисту порушених прав, адже заявлено вимогу саме про визнання договору суборенди припиненим. Також, зі змісту частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України вбачається, що позивач як сторона договору вправі відмовитися від нього у будь-який час, незалежно від причин такої відмови, та без обов'язку сторони, яка відмовляється, довести наявність таких причин. Більше того, в такому разі стороною надсилається попередження про те, що договір припиняється. Тобто, сторона договору повідомляє про його припинення (як про факт, який відбувається за його волею, і незалежно від волі іншої сторони), а не запитує згоди на таке припинення. Тому, на думку позивача, посилання відповідача в апеляційній скарзі на статтю 188 Господарського кодексу України, яка регулює порядок саме розірвання договору, яке відбувається за згодою сторін або за рішенням суду, є недоречним /а.с. 117-118/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2016 року у справі №924/523/16 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19 жовтня 2016 року /а.с.121/.

19 жовтня 2016 року від відповідача - ТОВ "Водограй-плюс" надійшли додаткові пояснення по справі №924/523/16 у яких зазначено про те, що в оскаржуваному судовому рішенні не надано оцінку обставинам викладеним в двох листах ТОВ "ВКВ "Нектар ХХІ" від 24 грудня 2014 року, як і не взято до уваги положення статті 188 Господарського кодексу України (щодо судового порядку розірвання договору), що призвело до прийняття господарським судом Хмельницької області незаконного та необґрунтованого рішення від 18 серпня 2016 року по справі №924/523/16 /а.с. 126/.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18 жовтня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І. у період з 03 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2016 року у справі №924/523/16 апеляційну скаргу ТОВ "Водограй-плюс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів /а.с.130-131/.

Безпосередньо в судових засіданнях представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 124, 125/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 березня 2004 року між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (з врахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою до договору від 20 травня 2011 року), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Кам'янець-Подільської райдержадміністрації №279/2004 від 11 березня 2004 року надає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку із земель запасу Староушицької селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області площею 50,4103 га., згідно додатком №1 (планом-схемою земельної ділянки). Земельна ділянка надається у користування та володіння для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,4103 га. (розділ 1 договору).

Договір укладається на строк 49 років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 2.2. договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації Кам'янець-Подільською філією Хмельницького регіонального центру Державного земельного кадастру в Книзі реєстрації договорів оренди землі (розділ 8 договору).

20 квітня 2011 року ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Нектар-ХХІВ» звернулося із заявою до голови державної адміністрації, в якій просило погодити ТОВ „Водограй-плюсВ» надання в суборенду частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 35 га., що розташована на території Староушицької селищної ради, за межами населених пунктів, яка перебуває у користуванні (на умовах оренди), згідно з договором, який зареєстрований у Кам'янець-Подільському районному відділі Хмельницької регіональної філії „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» №010475500218 24 березня 2004 року.

Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією було видано розпорядження №583/2011-р від 18 липня 2011 року „Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ „Водограй-плюсВ» , в якому було вирішено, зокрема: надати згоду Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Нектар-ХХІВ» , орендарю земельної ділянки загальною площею 35 га., що знаходиться на території Староушицької селищної ради за межами населених пунктів, що посвідчується договором оренди земельної ділянки від 11 березня 2004 року, передати в суборенду вищевказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю „Водограй-плюсВ» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; погодити строк передачі земельної ділянки в суборенду - до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки.

22 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нектар-XXIВ» (орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Водограй-плюсВ» (суборендарем) було укладено Договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар, який діє на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №010475500218 від 24 березня 2004 року в Кам'янець-Подільському районному відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", та розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №583/2011 від 18 липня 2011 року „Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ТОВ „Водограй-плюсВ» надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Староушицької селищної ради за межами населених пунктів (розділ 1 договору).

Розділом 2 передбачено, що в суборенду передається частина земельної ділянки загальною площею 35 га., в тому числі ріллі 35 га.. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Як передбачено розділом 3 Договору суборенди від 22 серпня 2012 року, термін дії договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди. Після закінчення строку договору суборендар має право поновлення його на новий термін. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Суборендна плата вноситься суборендарем в грошовій формі. Грошова плата вноситься в розмірі 200 гривень на рік за 1 гектар з послідуючою індексацією, як така, що відповідає договору оренди земельної ділянки зареєстрованого за №010475500218 від 24 березня 2004 року (розділ 4 договору).

Земельна ділянка передається в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення (розділ 5 договору).

Передача земельної ділянки в суборенду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Передача земельної ділянки суборендарю здійснюється під час державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (розділ 6 договору).

Розділом 9 договору визначені права та обов'язки сторін, де вказано, що орендар має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення суборендної плати. В свою чергу, орендар зобов'язаний, зокрема: в письмовому вигляді повідомити суборендаря про намір розірвати договір суборенди. Суборендар зобов'язаний, зокрема: використовувати суборендовану земельну ділянку відповідно до визначеної мети, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, водного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; своєчасно вносити суборендну плату.

Розділом 11 договору визначений порядок зміни умов договору та припинення його дії, де вказано, що сторони домовляються: зміна умов договору можлива при зміні умов договору оренди та в інших випадках за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є: закінчення його строку; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від суборендаря або власника землі (у разі зміни умов господарювання, внаслідок внесення змін у чинне законодавство України; в разі смерті суборендаря і відмови спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли орендар не бажає укласти договір із спадкоємцями суборендаря. Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки; укладення договору суборенди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України; інших випадках, передбачених законодавством України. Сторони погоджуються з тим, що: дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за один місяць до розірвання договору. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, засвідчення факту державної реєстрації в Управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області в книзі реєстрації оренди землі (розділ 15 договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін та зареєстрований 07 вересня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

До договору додані: акт приймання передачі земельної ділянки від 07 вересня 2012 року; кадастровий план; план (схема) земельної ділянки, що передається в суборенду ТОВ „Водограй-ПлюсВ» ; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі з передачею межових знаків на зберігання від 07 вересня 2012 року.

До позовної заяви долучено лист-попередження від 24 грудня 2014 року керівника ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ", адресований директору ТОВ „Водограй-ПлюсВ» , в якому зазначено, що заявник повідомляє про відмову від укладеного між підприємствами договору суборенди (передачі в тимчасове користування земельної ділянки площею 35 га) від 22 серпня 2012 року. Підставами для цього є: істотна зміна умов господарювання ТОВ "Нектар ХХІ" (знаходження інвестора); договір суборенди є безстроковим; втручання в господарську діяльність орендодавця; порушення суборендарем умов договору суборенди, а саме несвоєчасна сплата орендної плати, передача права користування земельною ділянкою площею 35 га третій особі без письмової згоди орендодавця, погіршення стану земельної ділянки, ігнорування звичаїв ділового обороту, завдання орендарю матеріальних втрат.

Водночас, до пояснень відповідача - ТОВ "Водограй-плюс" долучено підписане та скріплене печаткою позивача попередження адресоване директору ТОВ „Водограй-ПлюсВ» , у якому, зокрема, відзначено, що у зв'язку зі зміною умов господарювання, керуючись статтями 651-653, 763, 774 Цивільного кодексу України, умовами договору суборенди від 22 серпня 2012 року, ТОВ „ВКФ „Нектар-ХХІВ» попереджає про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 22 серпня 2012 року з 01 лютого 2015 року.

Як встановлено судами, позивач просить суд визнати припиненим з 29 березня 2015 року договір суборенди, укладений 22 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс", зареєстрований 07 вересня 2012 року в управлінні Держкомзему у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі було вчинено запис № 682240004002415.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що договір суборенди від 22 серпня 2012 року було укладено на невизначений строк, а відтак кожна із сторін договору найму, могла відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, в даному випадку, за три місяці, що узгоджується з частиною 2 статті 763 Цивільного кодексу України.

Проте, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на зміст вищенаведених положень законодавства, враховуючи при цьому правові позиції, зокрема, наведені в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі №6-18цс11, у постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2014 року у справі № 911/4313/13, такий спосіб захисту прав як визнання договору припиненим відповідає чинному законодавству.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень статті 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей кодекс, інші нормативно- правові акти у галузі земельних відносин.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Пунктом 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що з урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України. У вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 Господарського кодексу України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами для припинення права користування земельної ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

В свою чергу, статтею 31 Закону України В«Про оренду земліВ» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Згідно частин 2-4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Крім того, розділом 11 договору суборенди земельної ділянки від 22 серпня 2012 року також визначений порядок зміни умов договору та припинення його дії, де вказано, що сторони домовляються: зміна умов договору можлива при зміні умов договору оренди та в інших випадках за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою припинення договору є: закінчення його строку; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від суборендаря або власника землі (у разі зміни умов господарювання, внаслідок внесення змін у чинне законодавство України; в разі смерті суборендаря і відмови спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли орендар не бажає укласти договір із спадкоємцями суборендаря. Підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки; укладення договору суборенди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України; інших випадках, передбачених законодавством України. Сторони погоджуються з тим, що: дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони не пізніше ніж за один місяць до розірвання договору. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Згідно з нормами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для припинення договору суборенди земельної ділянки у відповідності до статті 141 Земельного кодексу України, статті 31 Закону України "Про оренду землі" та положень розділу 11 договору суборенди земельної ділянки від 22 серпня 2012 року. Крім того, позивачем, за умови настання підстав для припинення договору, передбачених Розділом 11 Договору суборенди від 22.08.2012 року, не було надіслано відповідачу повідомлення про припинення спірного Договору суборенди.

В свою чергу, така підстава для припинення договору суборенди земельної ділянки як "зміна умов господарювання" про яку зазначено у попереджені ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" від 24 грудня 2014 року, яке було долучена до матеріалів справи ТОВ "Водограй-Плюс" не передбачена, як чинним законодавством, так і положеннями укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року у справі №924/523/16 з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2016 року у справі №924/523/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Нектар-ХХІ" (смт.Стара Ушиця, Камянець-Подільський район, Хмельницька область, вул.Ватутіна, будинок 20, код ЄДРПОУ 31195225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй-Плюс" (с.Гораївка, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 34816196) 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/523/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.