Рішення

від 11.08.2016 по справі 25/150-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа № 25/150-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємства по обслуговування житла виконавчого комітету Української міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа-1 Українська міська рада Обухівського району Київської області

третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 38 841,53 грн

За участю представників:

від позивача: Шевель С.М. (довіреність б/н від 22.03.2016);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність б/н від 31.05.2016);

від третьої особи-1: Шевель С.М. (довіреність б/н від 24.03.2016);

від третьої особи-2: не з'явились.

Обставини справи:

Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (далі - позивач) звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Української міської ради (далі - третя особа) про зобов`язання повернути майно- звільнити приміщення Будинку побуту загальною площею 72,0 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про стягнення заборгованості у розмірі 38 841,53 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору оренди державного майна №12 від 01.09.2000, укладеного між сторонами і на підставі статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мотивовані відмовою відповідача звільнити та повернути приміщення після припинення дії договору оренди, а також невиконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.01.2013 року (повне рішення складено 29.01.2013 року) у справі № 25/150-12 (суддя С.О. Саванчук) позовні вимоги Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Української міської ради Обухівського району Київської області про зобов'язання вчинити дії та стягнення 38 841,53 грн. задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року (повне рішення складено 29.01.2013 року) у справі № 25/150-12 (суддя С.О. Саванчук) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2013 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року у справі № 25/150-12 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2013 справу №25/150-12 прийнято до провадження судді Антонової В.М., розгляд справи призначено на 10.10.2013.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2013 у справі №25/150-12 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та зупинено провадження у справі №25/150-12 до остаточного вирішення справи №911/2685/13.

06.04.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області надійшло клопотання б/н та дати (вх. №7321/16) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2016 поновлено провадження у справі №25/150-12 та призначено розгляд справи на 28.04.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2016 розгляд справи відкладено на 02.06.2016.

25.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення з урахуванням постанови ВГС України б/н та дати (вх. №11100/16) та заява б/н та дати (вх. №11099/16) про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив зобовязати відповідача звільнити та повернути орендоване приміщення та стягнути з відповідача 118 130,65 грн боргу за оренду приміщення.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

01.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.06.2016 (вх. №11613/16) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2016 розгляд справи відкладено на 30.06.2016.

30.06.2016 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшов супровідний лист б/н та дати (вх. №13444/16) з документами для долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 02.06.2016.

У судовому засіданні 30.06.2016 представник відповідача подав заперечення б/н від 30.06.2016 (вх. №13512/16), згідно яких відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначаючи при цьому про безпідставне нарахування орендних платежів за період з червня 2008 року по травень 2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2016 розгляд справи відкладено на 21.07.2016.

13.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення щодо припинення договору оренди (вх. №14529/16) та заява про зменшення позовних вимог (вх. №14528/16), згідно якої позивач просив зобов`язати відповідача звільнити та повернути приміщення загальною площею 72,0 м 2 , що розташоване в Будинку побуту за адресою: АДРЕСА_1 та просив стягнути заборгованість у розмірі 38 841,53 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 21.07.2016 представник відповідача подав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (вх. №15129/16 від 21.07.2016) та усно заявив про застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення 38 841,53 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2016 відкладено розгляд справи на 11.08.2016 та зобов'язано сторін надати письмові пояснення щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

09.08.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх. №16508/16), в яких відповідач, зокрема, надав пояснення щодо застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 11.08.2016 представник позивача та представник третьої особи - 1 підтримали позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2016 заперечив проти заявлених позовних вимог та просив застосувати сплив позовної давності до вимог позивача.

Представник третьої особи -2 в судове засідання 11.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка третьої особи - 2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника третьої особи - 2.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2000 між Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (далі - орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - орендар) на підставі рішення Української міської ради Обухівського району Київської області п'ятої сесії двадцять третього скликання від 02.03.1999 укладено договір оренди державного майна №12, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування виробничі приміщення Будинку побуту м. Українка загальною площею 88,00 м 2 , які знаходиться на балансі Української міської ради, для надання побутових послуг.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 337,92 грн. за рік без ПДВ 20%. Нарахування ПДВ 20% на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві не пізніше 5 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Орендар взяв на себе зобов'язання по здійсненню оплати за комунальні послуги: опалення, водо-забезпечення, телефону, вивезення сміття, згідно розрахунків орендодавця пропорційно найманій площі (п. 4.4. договору).

Згідно з п. 4.8 Договору орендар зобов'язаний у разі припинення дії Договору, повернути орендодавцеві орендне приміщення в стані, не гіршому, як на час передачі його в оренду.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір діє з 01.09.2000 до 31.08.2001 строком на 1 рік.

Відповідно до пункту 8.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну після закінчення строку чинності Договору протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Пунктом 8.6 Договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до пункту 2.3 договору майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

01.11.2005 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою пункти 1.1, 3.1, 4.7 викладено у новій редакції та змінено загальну площу орендованого приміщення (з 88,00 м 2 на 72,0 м 2 ), розмір орендної плати та внесків на утримання будинку.

Так, відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає 1 576,80 за рік. Нарахування ПДВ 20% на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди 131,40 грн визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2005 року.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування спірне приміщення.

Однак, відповідач в порушення умов договору систематично не виконуав свого обов'язку з внесення платежів за орендоване приміщення, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.

14.06.2011 позивачем було направлено відповідачу претензію №12 від 14.06.2011 про сплату заборгованості за період з березня 2010 року по квітень 2011 року у розмірі 15 098,04 грн.

Відповідач в свою чергу відмовився отримувати зазначену претензію, про що комісією позивача складено відповідний акт від 17.06.2011.

11.06.2012 позивач направив на адресу відповідача претензію №472 від 08.06.2012 про погашення заборгованості в розмірі 33 769,93 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією від 11.06.2012 №9463.

Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.4 договору, позивач листом №754 від 13.09.2012 попередив відповідача про припинення договору з 31.08.2012 та про необхідність звільнити приміщення та підписати акт приймання-передачі майна.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 13.09.2012, відповідач відмовився засвідчити власним підписсом отримання вказаного листа.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що предметом оренди є майно державної власності, крім Цивільного кодексу України, слід враховувати і спеціальні норми, які закріплені у Законі України "Про оренду державного і комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вказані правові норми та умови договору передбачають, що після закінчення строку договору він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, що проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Як унормовано у ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем, було дотримано вимоги п. 8.4 договору та вищезазначені законодавчі приписи та направлено лист №754 від 13.09.2012 про припинення дії договору впродовж місяця після закінчення строку дії договору, суд дійшов висновку, що договір про оренду державного майна №12 від 01.09.2000 припинив свою дію 31.08.2012.

Твердження ж відповідача, що договір оренди №12 від 01.09.2000 припинений з 20.03.2008 відповідно до листа №112 від 11.02.2008 оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Зазначений лист №112 від 11.02.2008 не може бути підставою для припинення договору оренди №12 від 01.09.2000 в односторонньому порядку за ініціативою позивача, оскільки був направлений в порушення умов п.8.4 договору та положень ст. 764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до розрахунку заборгованості позивач здійснював нарахування орендної плати за період з червня 2008 року по вересень 2012 року (включно), однак, як було встановлено судом, договір припинив свою дію 31.08.2012.

Відтак, позивач безпідставно включає в суму заборгованості орендну плату за вересень 2012 року у сумі 1 009,07 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, відтак є обґрунтованою та відповідає фактичним обставинам справи сума боргу у розмірі 37 832,46 грн.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні 21.07.2016 та у запереченнях на позовну заяву (вх. №16508/16 від 09.08.2016) заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача в частині стягнення заборгованості з орендних платежів.

Відповідач обґрунтовує свою заяву тим, що оскільки позивач лише 06.12.2012 звернувся до суду з вимогою про стягнення орендної плати за період починаючи з червня 2008 року, то до вимог про стягнення заборгованості за період поза межами 3-х річної давності є підстави для застосування позовної давності.

Позивач заперечував проти заяви відповідача про застосування позовної давності, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що, на його думку, позовна давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму встановлюється ст. 786 ЦК України, згідно п. 2 якої визначено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем. Оскільки на момент звернення до суду орендар не повернув приміщення орендодавцю, то перебіг строку позовної давності не почався, що, на думку позивача, дає йому право стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі.

Відповідно до ст. 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Згідно абзацу 3,4 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/735/2012 від 29.05.2012 за змістом приписів частини першої і частини другої статті 786 ЦК України правило щодо початку перебігу позовної давності застосовується лише до відповідних вимог наймодавця і наймача, передбачених частиною першою цієї статті.

До всіх інших вимог, які випливають із договору найму, застосовуються загальні правила щодо початку перебігу позовної давності, визначені частиною першою статті 261 ЦК України.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, а не збитки визначені ч. 1 ст. 786 ЦК України, у суду відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 786 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності, натомість з наведених приписів вбачається про застосування загальних правил щодо початку перебігу позовної давності, визначені частиною першою статті 261 ЦК України.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1, 5 ст. 261 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова) за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 2.3 Постанови якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі поза межами строку позовної давності, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, відтак задоволенню підлягає заборгованість з орендних платежів за період з грудня 2009 року по серпень 2012 року, що становить 32 379,31 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 38 841,53 грн боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 32 379,31 грн.

Крім того, скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 29.08.2013 зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, які пов'язані із правом позивача на передачу майна у Будинку побуту загальною площею 72,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у найм (піднайм), що має суттєве значення для правильного вирішення даного спору; не надано правової оцінки доводам відповідача про належність орендованого майна на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Українка" (яке є правонаступником підприємства покупців - членів Малого підприємства побутового обслуговування "Українка"), як на момент укладення договору оренди, так і на момент розгляду справи; не досліджено надані на підтвердження таких доводів докази (як то: свідоцтво про право власності №8 від 25.01.1995 року на цілісний майновий комплекс малого підприємства побутового обслуговування "Українка" за адресою: АДРЕСА_1; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.03.2013 року, підстави їх видачі; лист Обухівської районної ради Київської області від 07.10.2008 року №478), як і докази, які надані в підтвердження протилежної позиції (як то: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.02.2010 року, підставу його видачі; рішення п'ятої сесії Української міської ради від 02.03.1999 року); поза увагою суду апеляційної інстанції залишились посилання відповідача на те, що договірні відносини між сторонами спору припинились з 20 березня 2008 року на підставі листа позивача №112 від 11.02.2008 року, а нового договору оренди укладено не було, відповідно, підстави для нарахування орендної плати за договором, який припинив свою дію - відсутні.

Відтак, Вищий господарський суд України зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13 визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області право власності на нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, з тексу зазначеної постанови вбачаєтся, що територіальною громадою не втрачалось право власності на спірне майно, факт розпорядження даною будівлею саме Української міської ради Обухівського району Київської області належним чином підтверджується рішенням п'ятої сесії Української міської ради ХХІІІ скликання від 02.03.1999 "Про передачу в тимчасове користування будинку побуту Підприємству по обслуговуванню житла виконкому для забезпечення належного утримання та його ефективного експлуатування", яким вирішено передати Підприємству по обслуговуванню житла (надалі - ПОЖ) в тимчасове користування, терміном до 2002 року, приміщення будинку побуту з правом подальшої здачі в оренду, з метою розширення мережі видів побутових послуг та забезпечення якості обслуговування населення.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 залишена без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Позивач в свою чергу набув право користування спірним майном на підставі вищезазначеного рішення та укладеного 15.05.1999 між Українською міською радою (орендодавець) та Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (орендар) договору оренди Будинку побуту м. Українка, дію якого в подальшому було пролонговано сторонами.

Доводи відповідача про належність орендованого майна на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Українка" (яке є правонаступником підприємства покупців - членів Малого підприємства побутового обслуговування "Українка"), як на момент укладення договору оренди, так і на момент розгляду справи спростовуются фактами встаноленими вищезазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016.

Відтак, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 29.08.2013, судом встановлено, що позивач - Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради мало право для укладання договору оренди з відповідачем, а відтак є належним позивачем, право якого порушено невиконанням відповідачем умов договору №12 від 01.09.2000.

Крім того, позивач, звертаючись з позовом до суду, просив зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути позивачу спірне приміщення загальною площею 72,0 кв.м, що розташоване в Будинку побуту по АДРЕСА_1.

Заявлену позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з тим, що оскільки договір оренди №12 від 01.09.2000 припинено з 31.08.2012, у відповідача виник обов'язок повернути приміщення, орендоване на підставі зазначеного договору.

Статтею 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі закінчення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ, у тому стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач в порушення вимог законодавства орендоване нежитлове приміщення не звільнив та позивачу за актом прийому-передачі не повернув. Докази протилежного, а саме: акт про повернення майна з оренди, що підписаний у двосторонньому порядку, в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір оренди №12 від 01.09.2000 припинив свою дію 31.08.2012, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване приміщення є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задолення позову, а саме суд задовольняє вимогу позивача в частині зобовязання відповідача звільнити та повернути Підприємству по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради приміщення загальною площею 72,0 кв.м, що розташовано в Будинку побуту по АДРЕСА_1 та про часткове задовольнння вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 841,53 грн заборгованості за договором оренди №12 від 01.09.2000, а саме у розмірі 32 379,31 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити та повернути Підприємству по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, площа Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 20576699) приміщення загальною площею 72,0 м 2 , що розташовано в Будинку побуту по АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, площа Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код 20576699) 32 379 (тридцять дві тисячі триста сімдесят дев'ять гривень) 31 коп. основної заборгованості та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 25.08.2016

Суддя В.М. Антонова