Постанова

від 22.08.2016 по справі 902/178/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р. Справа № 902/178/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Юрчук М.І.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.05.16 р.

у справі № 902/178/16 (суддя Міліціанов Р.В. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2"

відповідач ОСОБА_3 акціонерне товариство "Вінницяплодоовочпостач"

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Альпарі";

ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест";

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці

про зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4 (довіреність б/н б/д);

відповідача - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 01.08.2016р.);

третіх осіб - ОСОБА_6 (ліквідатор ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест").

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.05.2016 року у справі №902/178/16 в позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2" до Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" про зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Третя особа - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники третіх осіб - ТОВ "Альпарі" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.5 ухвали апеляційного суду від 14.07.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник третьої особи - ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" безпосередньо в судовому засіданні просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі, оскільки вважає, що даний спір має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ "Вінницяплодоовочпостач".

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2015 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Вінницяплодоовочпостач" (зберігач/відповідач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С.Плюс" (поклажодавець/позивач) був укладений договір складського зберігання №01/16/01 (далі - договір зберігання, т.1, а.с.16-18), відповідно до 1.1. якого, зберігач зобов'язувався зберігати на умовах визначених цим договором будівельні матеріали, обладнання та супутні товари (надалі за текстом - "майно"), що передається поклажодавцем і повернути його поклажодавцю у схоронності.

Кількість, номенклатура та інші характеристики майна, що передається на зберігання визначаються та узгоджуються сторонами в актах приймання-передачі та інших документах, що є невід'ємними частинами цього договору. Майно, що передається на зберігання за цим договором, залишається у власності поклажодавця і не переходить до власності зберігача (п.п. 1.2-1.4 договору зберігання).

Відповідно до п.1.5. договору зберігання, майно зберігається на складських приміщеннях, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. Немирівське шосе, 103.

Зберігач зобов'язаний зберігати майно, що передається йому на зберігання протягом строку дії цього договору, визначеного в п.9.1. цього договору. Поклажодавець або інша особа за дорученням поклажодавця вправі в будь-який час зажадати у зберігача майно, яке знаходиться на зберіганні, а зберігач зобов'язаний повернути прийняте на зберігання майно на першу вимогу поклажодавця навіть якщо строк зберігання, встановлений в п.9.1. цього договору не закінчився (п.п. 2.1-2.2 договору зберігання).

Відповідно до абз. 8 п. 3.1 договору зберігання, зберігач зобов'язаний повернути прийняте на зберігання майно на першу вимогу поклажодавця.

Приймання на зберігання майна зберігачем та повернення його поклажодавцю оформлюється актами приймання-передачі, підписаних уповноваженими представниками сторін. Після підписання сторонами акта приймання-передачі майна зі зберігання (повернення майна) поклажодавець протягом трьох календарних днів зобов'язаний підписати і повернути зберігачу акт наданих послуг по зберіганню майна за цим договором. Майно має бути повернуто поклажодавцю в тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей. (п.п. 6.1.-6.3. договору зберігання).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року до 16 лютого 2016 року (п.9.1. договору зберігання).

Як вбачається з матеріалів спраи, на виконання вищевказаних умов договору зберігання, 16 лютого 2015 року позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу будівельні матеріали та супутні товарно-матеріальні цінності, вартістю 2153927,50 грн., про що було складено Акт №1 приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с. 19-21), який є невід'ємною частиною договору складського зберігання.

Слід зазначити, що у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1278/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" про визнання банкрутом. Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури. Постановою господарського суду Вінницької області від 02.11.2015 року у справі №902/1278/15 визнано ОСОБА_3 акціонерне товариство "Вінницяплодоовочпостач" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" ОСОБА_7.

08 грудня 2015 року ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" звернулося до ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" з вимогою про повернення майна, переданого на зберігання згідно договору №01/16/01 від 16.02.2015 року та з пропозицією узгодити місце, дату та час передачі засобами зв'язку (т.1, а.с.22).

В січні 2016 року від ліквідатора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" - арбітражного керуючого ОСОБА_7 надійшов лист №02-05/03 від 04.01.2016 року (т.1, а.с.23), в якому останній повідомив, що в ході виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" арбітражному керуючому стало відомо, що в приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" перебуває майно трьох юридичних осіб, а саме: ТОВ "Альпарі", ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест", ТОВ "В.ОСОБА_2". Вказане майно знаходиться в складських приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, 103. Також повідомив, що з метою належного проведення інвентаризації майнових активів ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", а також виокремлення майнових активів, зокрема, TOB "В.І.С. ОСОБА_2", є необхідність в ідентифікації майнових активів, що знаходяться в складських приміщеннях ПАТ "Вінницяплодоовочпостач". В зв 'язку з чим, ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" було запрошено прибути за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач": Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103 об 11:00 год. 18 січня 2016 року.

В подальшому, листом № 02-05/12 від 14 січня 2016 року (т.1, а.с.24-25) арбітражний керуючий повідомила, що заплановані на 18 січня 2016 року інвентаризація та виокремлення активів не відбудуться у зв'язку з тим, що 14 січня 2016 року арбітражним керуючим було отримано лист від ліквідатора ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" ОСОБА_8 (майно якого також знаходиться у відповідача), в якому останній повідомляє про неможливість прибути об 11:00 год. 18 січня 2016 року за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач". А тому, з метою ідентифікації та виокремлення майнових активів ТОВ "Альпарі", ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" та ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2", що фактично знаходяться у ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", та наступного проведення інвентаризації активів, що належать ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" було запрошено прибути за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач": Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103 об 11:00 год. 29 січня 2016 року.

Однак, заплановані на 29 січня 2016 року заходи не відбулися, у зв'язку з тим, що ліквідатор ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" вкотре повідомив про неможливість прибути на вказаний час та дату, про що ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" було повідомлено ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" листом № 02-05/20 від 26 січня 2016 року (т.1, а.с. 26). У вказаному листі позивача було запрошено прибути за місцезнаходженням відповідача: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд. 103 об 11:00 год. 12 лютого 2016 року.

Проте, 12 лютого 2016 року відповідачем так і не було повернено позивачу майно, що передавалось на зберігання. А саме, прибувши 12 лютого 2016 року за місцезнаходженням ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103, представником TOB "В.І.С. ОСОБА_2" за довіреністю ОСОБА_9 було встановлено відсутність доступу до майна ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2", яке знаходиться на зберіганні ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" згідно із договором складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 року, та зафіксовано неповернення майна позивачу, що підтверджується Актом про неповернення майна, що передане на зберігання від 12 лютого 2016 року (т.1, а.с. 27-28), який складено представником ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" за участі ліквідатора та виконавчого директора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", представників ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за довіреністю, представника ПАТ "Укрексімбанк" за довіреністю, ліквідатора ТОВ "Альпарі".

Як вбачається із вищевказаного акту, згідно повідомлення відповідача майно позивача знаходиться за вищевказаною адресою в будівлі складу літ. 21, однак вказана будівля складу опломбована паперовою стрічкою з нерозбірливим відбитком печатки та металевими пломбами, що унеможливило повернення відповідачем позивачу майна, яке було передано на зберігання.

Крім того, 12 лютого 2016 року ліквідатором ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за участю виконавчого директора ПАТ "Вінницяплодоовочпостач", представників ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" за довіреністю, представника ПАТ "Укрексімбанк" за довіреністю, ліквідатора ТОВ "Альпарі" та юриста ТОВ "База сільськогосподарського зберігання" складено Акт про відсутність доступу до майна (т.1, а.с. 29).

ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2" посилаючись на те, що станом на сьогоднішній день майно ТОВ "В.І.С. ОСОБА_2", яке було передане ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" на зберігання згідно договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 року, не повернуте, звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про зобов'язання ПАТ "Вінницяплодоовочпостач" виконати зобов'язання передбачені п.2.2, абз. 8 п.3.1 та п.6.3 договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 року.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність майна на зберіганні Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, вул. Немирівське шосе, 103. Крім того, зазначив, що позивачем не надано суду належним чином оформленого товарно-розпорядчого документа на майно, як підставу для виникнення права власності в розумінні абзацу 2 ч.2 ст.334 ЦК України.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки підставами для подачі позову стало порушення права власності позивача на майно, то за своєю правовою суттю пред'явлені позовні вимоги є способом витребування майна з володіння відповідача. Посилаючись на викладене, місцевий господарський суд зазначив, що у речово-правових відносинах не застосовуються способи захисту прав, установлені для зобов'язальних правовідносин, а у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

У теорії цивільного права розрізняють різні правові способи захисту порушених прав: зобов'язально-правові та речово-правові. Зобов'язально-правові способи захисту спрямовані, переважно, не на безпосереднє, а на побічне відновлення речового права, внаслідок виконання певного зобов'язання. Зобов'язально-правові позови базуються, як правило, на договорах. До зобов'язально-правових позовів належать позови: про визнання правочинів недійсними; відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору; повернення речей, які були надані у володіння (за договором зберігання, схову, застави, перевезення) та ін. Речово-правові способи захисту права власності та інших речових прав покликані захищати їх від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких третіх осіб. Вони протиставляються зобов'язально-правовим способам захисту майнових прав, які розраховані на випадки, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними, найчастіше договірними, відносинами. Наприклад, у разі, коли орендар не повертає орендодавцеві-власнику належне йому майно після закінчення терміну договору і тим самим порушує право власності останнього, використовуються зобов'язально-правові способи захисту, що враховують специфіку конкретних взаємовідносин сторін. Тому законодавство в цьому відношенні не дає власникові можливості вибору виду позову і не допускає так званої "конкуренції позовів", властивої англо-американському, а не континентальному європейському правопорядку. Отже, за наявності між учасниками спору договірних чи інших зобов'язальних відносин не можна пред'являти речово-правові вимоги на захист своїх прав. У цьому полягає і практичне значення даних відмінностей.

У даному випадку - предметом позову у даній справі є немайнова вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме - зобов'язання відповідача виконати умови договору з повернення позивачу майна, яке було передано на зберігання згідно договору зберігання.

Спірні правовідносини не мають позадоговірного характеру. За результатами розгляду даної справи, у випадку задоволення позову, позивач не набуває права власності на спірне майно, а лише повертає те, що йому належить.

Заявлена вимога про зобов'язання відповідача повернути майно, яке було передано на зберігання, не являється за своєю правовою природою витребуванням майна, визнанням права власності на майно та не виникла з позадоговірних зобов'язань. Дана вимога грунтується на договірних відносинах сторін, що виникли на підставі договору зберігання, і за своїм правовим характером є спонуканням відповідача до вчинення відповідних дій на підставі договору зберігання.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що правова природа зобов'язальних відносин покладає на позивача обов'язок встановити обставини перебування майна у володінні відповідача, підтвердити протиправний характер такого володіння та довести можливість реального виконання обов'язку в натурі є помилковим та не відповідає вимогам закону, оскільки судом першої інстанції до зобов'язально-правового способу захисту застосовано умови речово-правового способу.

Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми глави 52 та глави 66 Цивільного кодексу України та умови укладеного договору складського зберігання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з ч.1 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст.953 ЦК України).

Умовами договору (п.п. 2.2, 3.1) також встановлений обов'язок зберігача на першу вимогу поклажодавця достроково або по закінченню строку зберігання повернути передане на зберігання майно.

Отримання відповідачем вимоги позивача про дострокове повернення майна зі зберігання підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Однак, в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач свого обов'язку не виконав, майна не повернув.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідач на момент розгляду даної справи майно, передане на зберіання згідно договору складського зберігання, не повернув, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, посилання третьої особи - ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" на те, що даний спір повинен розглядатися в межах справи про банкрутство ТОВ "Вінницяплодоовочпостач", з огляду на що провадження у даній справі підлягає припиненню, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника , у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ч.1 ст.20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника , які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Тобто вимогами Закону про банкрутство чітко передбачено випадки, в яких спори з вимогами до боржника підлягають вирішенню судом в межах справи по банкрутство.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства та зважаючи на те, що в даному випадку позовною вимогою є вимога немайнового характеру і не підпадає під визначення ст.ст. 10,20 Закону про банкрутство, а спірний договір складського зберігання укладений між сторонами ще до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вінницяплодоовочпостач", колегія суддів вважає, що позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом порушеного права саме в межах окремого позовного провадження.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому, судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є немайнова вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: зобов'язання відповідача виконати умови договору складського зберігання №01/16/01 від 16.02.2015 року та повернути майно, яке було передане на зберігання.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання повернути майно на виконання умов договору, укладеного між сторонами спору, не носить майнового характеру і згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні такого позову судовий збір підлягає сплаті як з позовної заяви немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.05.2016 року у справі № 902/178/16 - скасувати. Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_3 акціонерне товариство "Вінницяплодоовочпостач" (23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103, ІК 01557199) виконати зобов'язання передбачені п.2., абз.8 п.3.1 та п.6.3 договору складського зберігання №01/16/01 від 16 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Вінницяплодоовочпостач" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" (23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103, ІК 01557199) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2" (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 А, код ЄДРПОУ 36218613) 1378,00 грн. судового збору.

Видати накази."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницяплодоовочпостач" (23219, Вінницька область, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, буд.103, ІК 01557199) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "В.І.С. ОСОБА_2" (04080, м. Київ, вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 А, код ЄДРПОУ 36218613) 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Огороднік К.М.