Рішення

від 29.08.2016 по справі 585/2353/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №585/2353/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О. Номер провадження 22-ц/788/1394/16 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЛЕН», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Проспера - А.В.»,

про захист прав споживача, -

в с т а н о в и л а:

26 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом по суті обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08 грудня 2015 року між ним та ТОВ «ВІТЛЕН» було укладено договір № 2818 про надання послуг із оформлення Договору та включення до Фінансового Проекту «Доступний Кредит» (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 згаданого договору, клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансового проекту «Доступний Кредит», а саме: забезпечити оформлення Договору про участь в Фінансовому проекті «Доступний Кредит» між компанією та клієнтом; надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в Фінансовому проекті «Доступний Кредит».

Відповідно до п.2.1 згаданого Договору, фінансове забезпечення - оплата послуг клієнтом, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь компанії є договірною, що визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5% від суми позики, зазначеної в додатку № 1 до Договору про участь в проекті «Доступний Кредит» і сплачується одноразово шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок компанії одночасно із підписанням сторонами даного договору, що становить 18375 грн.

08 грудня 2015 року він сплатив на рахунок ТОВ «ВІТЛЕН» 18375 грн. (внесок для оплати інформаційно-консультативних послуг).

Зазначений Договір він уклав під впливом обману та нечесної підприємницької діяльності з боку відповідача, положення Договору щодо ціни є несправедливими.

Також позивач доводив, що договір про надання інформаційно- консультативних послуг, укладений з відповідачем 08 грудня 2015 року та договір з ТОВ «Проспера-А.В.» про приєднання до фінансового проекту «Доступний кредит» від 08 грудня 2015 року від імені двох юридичних осіб були підписані однією особою, яка одночасно є представником цих обох товариств. Обидва договори мають однакові номери - 2818.

Згідно умов Договору про надання інформаційних послуг (п.2.2.) розмір (вартість) інформаційно-консультативних послуг залежить від розміру кредитних коштів, які позичальник має бажання отримати.

Це свідчить про обман зі сторони відповідача, оскільки розмір (вартість інформаційно-консультативних послуг) повинен залежати тільки від розміру наданої інформації і не залежати від розміру кредитних коштів, які позичальник має бажання отримати за іншим договором.

Посилаючись на такі обставини, ОСОБА_3 просив визнати недійсним Договір №2818 про надання послуг і оформлення Договору та включення до Фінансового проекту «Доступний кредит», укладений 08 грудня 2015 року між ОСОБА_3 і ТОВ «ВІТЛЕН»; стягнути з ТОВ «ВІТЛЕН» на його користь 18375 грн.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2016 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 по суті посилаючись на недоведеність відповідачем обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до викладення доводів позовної заяви.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції по суті виходив з того, що позивач в позовній заяві не вказав норми матеріального права, які б за зазначених ним обставин давали підстави для визнання Договору недійсним.

Крім того, позивачем не доведено в чому саме полягав обман та нечесна підприємницька діяльність відповідача.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України, зокрема передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Названих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.

Так, відповідно до ч.2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

За змістом закону, зміст позовних вимог (предмет позову), це той спосіб захисту права, який позивач просить суд застосувати до відповідача.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), це ті юридичні факти, на основі яких позивач обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини. Виклад таких обставин дозволяє, насамперед, окреслити предмет доказування у цивільній справі.

Законодавець не вимагає від позивача, щоб він здійснював кваліфікацію спірних правовідносин, тобто зазначав у позовній заяві, на яких правових нормах грунтується його позов. Це пов'язано із тим, що обов'язок здійснювати кваліфікацію правовідносин покладається на суд, який і повинен визначати, чи поширюється та або інша норма на спірні правовідносини.

Позовна заява ОСОБА_3 відповідає вимогам процесуального закону (а.с.1-17), тому висновки суду першої інстанції з цього приводу є помилковими та такими, що призвели до неправильного вирішення справи.

Що стосується вирішення спору по суті, то, як убачається з фотокопії договору № 2818 про надання послуг із оформлення Договору та включення до Фінансового Проекту «Доступний Кредит» від 08 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІТЛЕН» (а.с.8), пунктами 1.1, 2.1 передбачено, що клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах Фінансового проекту «Доступний Кредит», а саме: забезпечити оформлення Договору про участь в Фінансовому проекті «Доступний Кредит» між компанією та клієнтом; надавати інформаційно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в Фінансовому проекті «Доступний Кредит».

Фінансове забезпечення - оплата послуг клієнтом, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь компанії є договірною, що визначається у відсотковому розмірі, а саме 10,5% від суми позики, зазначеної в додатку № 1 до Договору про участь в проекті «Доступний Кредит» і сплачується одноразово шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок компанії одночасно із підписанням сторонами даного договору, що становить 18375 грн.

Як убачається з фотокопії договору № 2818 від 08 грудня 2015 року укладеного між ТОВ «Проспера-А.В.» та ОСОБА_3 (а.с.9), пунктами 1.1-1.6 передбачено, що за цим Договором Товариство за згодою позичальника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на підставі ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності Програми «Доступний Кредит», надалі за текстом - Програма, що міститься з Додатку №2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, у тому числі: а) організовувати та проводити розподіл Фонду Позичальників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Позичальника за рахунок Фонду Позичальників; б) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього.

Безвідсоткова позика та строки розрахунків по даному Договору зазначаються у відповідних Додатках до нього, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Позичальник доручив Товариству використовувати суми платежів для формування Фонду Позичальників та його розподілу, а також здійснювати надання безвідсоткової позики на користь Позичальників Програми «Доступний Кредит».

Усі платежі, передбачені Договором та Додатками до нього, сплачуються у грошовій одиниці України через банківські установи на розрахункові рахунки Товариства у безготівковій формі.

Умовами даного Договору передбачено лише надання Позичальникам безвідсоткової позики за рахунок коштів Фонду Позичальників. Придбання будь-якого товару на користь Позичальника за рахунок Фонду Позичальників за умовами даного Договору неможливе.

Визначення термінів, використаних у тексті даного Договору та Додатків до нього, викладені у Додатку №2 до даного Договору, який підписується Сторонами одночасно з підписанням даного Договору.

У додатку № 1 до цього договору (а.с.9, зворот) визначено кількість щомісячних платежів, які має проплатити ОСОБА_3 - 180, по 1497,22 грн. (180*1497,22 грн.=269499,60 грн.), а сума позики - 175000 грн.

Вищезгадані правочини від імені обох юридичних осіб підписані їхнім представником ОСОБА_5

Згідно фотокопії квитанції ПАТ «ПриватБанк», ОСОБА_3 08 грудня 2015 року сплатив відповідачу 18375 грн., призначення: оплата за послуги згідно договору № 2818 від 08 грудня 2015 року (а.с.16).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 20 згаданої постанови Пленуму, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Згідно із ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 7 ч.1 ст.15 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 названого Закону, зокрема, передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору № 2818 про надання послуг оформлення Договору та включення до Фінансового проекту «Доступний кредит», укладеного 08 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ВІТЛЕН».

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_3, як споживачем, доведено, що умови Договору укладеного між ним та ТОВ «ВІТЛЕН» щодо ціни є несправедливими, а нечесна підприємницька діяльність відповідача ввела споживача ОСОБА_3 в оману та спонукала його дати згоду на здійснення правочину (Договору), на який в іншому випадку він би не погодився, проте погодився будучі введеним в оману щодо ціни договору та потреби у послугах, зазначених у п. 1.1 цього Договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ «ВІТЛЕН» на користь ОСОБА_3 18375 грн. на повернення сплачених позивачем коштів на рахунок відповідача 08 грудня 2015 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню сума судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій в розмірі 1157,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2016 року.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЛЕН» на користь ОСОБА_3 18375 грн. на повернення сплачених позивачем коштів на рахунок відповідача 08 грудня 2015 року.

У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЛЕН» на користь спеціального фонду Державного бюджету України на відшкодування судового збору 1157,52 грн.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -