Рішення

від 30.08.2016 по справі 904/5981/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.16р. Справа № 904/5981/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко", м. Дніпро

про стягнення 136 998,86 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.07.16р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" про стягнення 91 134,30 грн. - основного боргу, 19 290,07 грн. - 36 % річних, 4553,46 грн. - інфляційних, 22 021,03 грн. - пені та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за Договором постачання № 140116 від 14.01.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2016 р. по справі № 904/5981/16 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.08.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2016р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. В судове засідання 30.08.2016 р. представник позивача не з'явився про причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 30.08.2016 р. надав клопотання про зупинення провадження у справі № 904/5981/16 до набранням законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7409/16 про визнання недійсним договору постачання № 140116 від 14.01.2016 р.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" (покупець) укладений Договір постачання № 140116 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом дії цього Договору передати покупцю металопродукцію (далі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до Договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених Договором. Партією товару вважається товар, переданий покупець за окремою видатковою накладною.

Ціна на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін та/або специфікаціях в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки покупцю (п. 1.3. Договору).

Відповідно п. 1.4. Договору покупець зобов'язується оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі йому партії товару до її поставки покупцю.

Згідно п. 2.2. Договору термін дії цього Договору - до 31.12.2016 р.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії відповідно до п. 1.4. цього Договору (якщо інше не передбачено іншим окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

В силу вимог 3.6. Договору датою переходу права власності на товар від постачальника покупцю є дата фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних (і/або передачі товару) на відповідну партію товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв товар на суму 299 201,81 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № 000000060 від 05.02.2016 р., копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 13).

В подальшому 24.03.2016 р. частина вищезазначеного товару на загальну суму 130 373,11 грн. була повернута позивачу (а.с. 14).

Крім того, 25.03.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено Угоду про припинення зобов'язань зустрічних однорідних вимог за Договором поставки № 140116 від 14.01.2016 р. та Договором № 24/03 від 24.03.2016 р., щодо проведення часткового заліку зустрічних однорідних вимог по вищевказаним Договорам на суму 21 154,40 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем зі сплати товару на суму 91 134,30 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту Господарський кодекс України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В процесі розгляду даної справи відповідачем проведено погашення боргу за поставлений товар в сумі 2000,00 грн. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 191 від 05.08.2016 р. на суму 2000,00 грн. (тобто після подачі позову до суду 19.07.2016 р. ).

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 2000,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На момент розгляду справи основний борг відповідача складає 89134,30 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. Договору при оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо не передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, 36 відсотків річних від суми простроченого платежу. Штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Згідно п. 5.2. Договору позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати за поставлений товар відповідачу нарахована (за період з 20.02.2016 р. - по 07.07.2016 р.): пеня у розмірі 22 021,03 грн. та 36 % річних у розмірі 19 290,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу (за період з березня - по травень 2016 р.) інфляційні в сумі 4553,46 грн.

Перевіривши розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних, господарський суд вважає, їх такими, що підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 91 134,30 грн. - основного боргу, 19 290,07 грн. - 36 % річних, 4553,46 грн. - інфляційних, 22 021,03 грн. - пені.

В клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі, в якому він просить зупинити провадження у даній справі до набранням законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/7409/16 про визнання недійсним договору постачання № 140116 від 14.01.2016 р., суд вважає відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Судовий збір у справі покладається на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду . У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений згідно платіжного доручення № 557 від 08.07.2016 року судовий збір в розмірі 45,02 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2 000,00 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 11, офіс 14; код ЄДРПОУ 40199230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (49006, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39906996) 89 134,30 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч сто тридцять чотири грн. 30 коп.) - основного боргу, 19 290,07 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто грн. 07 коп.) - 36 % річних, 4553,46 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три грн. 46 коп.) - інфляційних, 22 021,03 грн. (двадцять дві тисячі двадцять одна грн. 03 коп.) - пені, 2054,98 грн. (дві тисячі п'ятдесят чотири грн. 98 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Повернути на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" (49006, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39906996) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 45,02 грн. (сорок п'ять грн. 02 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 557 від 08.07.2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/5981/16.

В клопотанні відповідача про зупинення провадження - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України " 31" серпня 2016 р.