Постанова

від 21.12.2016 по справі 904/5981/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року Справа № 904/5981/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016р. у справі №904/5981/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко", м.Дніпро

про стягнення 136998,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016р. у справі №904/5981/16 (суддя Рудовська І.А.) припинено провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2000,00 грн. відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" 89134,30 грн. - основного боргу, 19290,07 грн. - 36% річних, 4553,46 грн. - інфляційних, 22021,03 грн. - пені, 2054,98 грн. - судового збору. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 45,02 грн. В клопотанні відповідача про зупинення провадження відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що після подачі позову відповідачем проведено погашення боргу за поставлений товар на суму 2000,00 грн., тому суд припинив провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю між сторонами предмет спору в цій частині. Суд визнав обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 89134,30 грн. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних, суд задовольнив їх в повному обсязі. У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд відмовив, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач (ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016р. у справі №904/5981/16 подав апеляційну скаргу, в якій вважає означене рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору, визнав доведеними обставини та факти, які такими не є, та однобоко і не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи документи. Просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд виніс оскаржене рішення в другому судовому засіданні і відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/7409/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р. Зазначає, що клопотання обґрунтоване виявленням відповідачем в матеріалах даної справи, що примірник Договору, наданий позивачем відрізняється від примірника Договору, який наявний у відповідача та дійсно був укладений між сторонами, зокрема відрізняється пункт 5.2. договору в частині стягнення суми річних від суми простроченого платежу. Вважає, що суд повинен був надати правову оцінку даній ситуації та призначити судову почеркознавчу та судову технічну експертизу договору постачання №140116 від 14.01.2016р., витребувавши оригінал примірника договору позивача та відповідача та інші необхідні документи. Також звертає увагу, що в процесі розгляду справи відповідачем було проведено погашення основного боргу за поставлений товар у розмірі 2000,00 грн., проте позивачем не було перераховано розмір нарахування річних, інфляційних, пені та інших витрат, а суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги без здійснення перерахування заявлених позивачем до стягнення сум та позбавив відповідача можливості надати відзив на позовну заяву тощо.

Позивач (ТОВ "ВКФ Созидатель") письмовий відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав.

В судовому засіданні 03.10.2016р. представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Також відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтоване тими обставинами, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. порушено провадження у справі №904/7409/16 за позовом ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" до ТОВ "Виробничо-комерційна Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р., а відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Також 03.10.2016р. відповідач подав до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи Договору №140116 від 14.01.2016р., яке обґрунтоване існуванням різних редакцій п.5.2. спірного договору, та вважає, що зі сторони Постачальника мала місце зміна умов договору в односторонньому порядку задля незаконного стягнення грошової суми з Покупця.

Заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія в судовому засіданні 03.10.2016р. відмовила в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, враховуючи наявну в матеріалах даної справи копію судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 за позовом ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р. та відсутність підтвердженої інформації щодо подання апеляційної скарги на означене рішення, а вирішення клопотання про призначення судової технічної експертизи було перенесено для остаточного вирішення у наступне судове засідання, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги був відкладений в судовому засіданні на 24.10.2016р.

21.10.2016р. до матеріалів справи через канцелярію суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких повідомлено суд апеляційної інстанції, що стосовно розміру нарахованих позивачем річних, інфляційних втрат, пені та інших витрат ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" вважає рішення повністю незаконним, необґрунтованим та невірним, а контррозрахунок заборгованості наведений в апеляційній скарзі. Також повідомлено суд апеляційної інстанції, що представником відповідача було проведено переговори з керівництвом ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" з приводу надання оригіналу Договору №140116 від 14.01.2016р., проте виявилося, що вищевказаний Договір відсутній в оригіналі. Наявна лише скан-копія Договору, підписана обома сторонами, яка знаходиться на електронній скриньці директора ТОВ ВФ «Віртуоз і Ко». Наголошує на тому, що згідно чинного законодавства така форма документів не заборонена законом, а тому є повноцінним діючим документом, який породжує права та обов'язки у обох сторін.

Також 21.10.2016р. представник відповідача повторно подав клопотання про зупинення провадження у даній справі в порядку ст. 79 ГПК України до набрання законної сили рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/7409/16 за позовом ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р. До клопотання додано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р. про призначення апеляційної скарги ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 на 10.11.2016р.

В судовому засіданні 24.10.2016р. представник відповідача підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі та просив його задовольнити, представник позивача у судове засідання не з'явився.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання відповідача та матеріалів даної судової справи, колегія суддів апеляційного господарського суду задовольнила клопотання відповідача, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. провадження у даній справі було зупинене до закінчення розгляду з набранням законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16.

11.11.2016р. від ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" надійшло повідомлення про те, що 10.11.2016р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №904/7409/16.

15.11.2016р. судом апеляційної інстанції отримано в дану справу належним чином завірену копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. у справі №904/7409/16 за позовом ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Березкіної О.В. у відрядженні, та враховуючи, що за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.11.2016р. проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду справи №904/5981/16 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В., дана справа прийнята в провадження новим складом суду.

16.11.2016р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначений до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2016р. о 11:30 год.

В судове засідання 21.12.2016р. представники сторін не з'явились.

Сторони належним чином повідомлялись про час і місце розгляду даної справи в судовому засідання 21.12.2106р. за їх юридичними адресами, але ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. були повернуті підприємством «Укрпошта» з відмітками про не вручення кореспонденції «за спливом строку зберігання».

Відповідно до п.п.3.9.1. та 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання 21.12.2016р. не перешкоджає вирішенню спору по суті, колегією суддів у новому складі суду розглянуто справу по суті спору за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, за договором постачання №140116 від 14.01.2016р. ТОВ "ВКФ Созидатель" (Постачальник) зобов'язався протягом дії договору передати ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" (Покупець) металопродукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін і/або специфікаціями в письмовій формі), які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. Партією товару вважається товар, переданий Покупцю за окремою видатковою накладною.

Відповідно до пунктів 1.2.-1.3. договору загальний обсяг товару, що продається, за цим договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданим відповідно до умов цього договору окремим партіям товару. Ціни на товар визначаються в рахунках-фактурах або окремих додаткових угодах сторін та/або специфікаціях в письмовій формі по кожній партії товару до її поставки Покупцю.

Пунктом 1.4. договору Покупець зобов'язався оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту передачі йому партії товару. Моментом передачі партії товару є дата підписання сторонами матеріальної накладної.

Як вбачається з копії видаткової накладної №СП000000060 від 05.02.2016р. загальна сума партії поставленого товару відповідачу склала 299201,81 грн.

24.03.2016р. товар частково у сумі 130373,11 був повернутий відповідачем позивачу.

25.03.2016р. сторонами укладена угода про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог за укладеним договором на суму 21154,40 грн.

Згідно копії банківської виписки ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" від 14.07.2016р. відповідач за поставку товару сплатив 56540,00 грн. На день подання позовної заяви залишалась несплаченою заборгованість за товар у сумі 91134,30 грн.

За ст. 11 Цивільного кодексу України і ст. 174 Господарського кодексу України вбачається, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема із господарського договору.

Згідно ч. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.3. укладеного договору Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії відповідно до п. 1.4 цього договору (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін та/або специфікацією в письмовій формі).

Беручи до уваги п. 1.4. договору та поставку товару позивачем 05.02.2016р. останнім днем оплати товару є 19.02.2016р. Проте Відповідачем у визначений строк повну оплату товару проведено не було.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведене чинне законодавство позивач має право на отримання від відповідача оплати товару у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу в сумі 2000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №191 від 05.08.2016р.

З урахуванням встановлених вище обставин місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині 2000,00 грн. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 89134,30 грн.

Щодо окремих висновків місцевого господарського суду при вирішенні решти позовних вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на правильній оцінці обставин справи, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 3ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 і ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у розділі 5. Договору передбачена відповідальність за порушення умов договору. Зокрема, за п. 5.2. Договору при оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, 36 відсотків річних від суми простроченого платежу. Штрафні санкції нараховуються протягом усього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Позивач просив стягнути 36% річних за період з 20.02.2016р. по 07.07.2016р. у сумі 19290,07 грн., інфляційні за період березень-травень 2016р. у сумі 4553,46 грн. та пеню за період з 20.02.2016р. по 07.07.2016р. у сумі 22021,03 грн.

Заперечення апеляційної скарги відповідача зведені до того, що між сторонами в місцевому господарському суді розглядалась справа №904/7409/16 про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р. Дана обставина, як вважає відповідач була підставою для зупинення провадження у справі, оскільки п. 5.2. договору в примірнику відповідача відрізняється від редакції цього пункту у примірнику позивача, що може вплинути на розрахунок річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.16 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що при цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі №904/5981/16, оскільки відповідно до пункту 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд наділений повноваженнями самостійно визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору у справі договір, якщо він суперечить законодавству. Разом із цим вирішуючи даний спір місцевий господарський суд не навів власної правової оцінки запереченням відповідача щодо недійсності договору постачання №140116 від 14.01.2016р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 за позовом ТОВ "Віртуоз і Ко" до ТОВ "ВКФ Созидатель", яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р.,

Як вбачається з матеріалів справи 26.08.2016р. ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" звернулося з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р., укладеного ним з ТОВ"ВКФ "Созидатель". Ця позовна заява була прийнята до розгляду господарським судом Дніпропетровської області, який порушив провадження у справі №904/7409/16.

Звернення ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" з позовною заявою, яка була предметом розгляду у справі господарського суду Дніпропетровської області №904/7409/16, обумовлено тим, що під час судового розгляду справи №904/5981/16 стало відомо, що у примірнику договору відповідача пункт 5.2 відрізняється від аналогічного пункту договору позивача. А саме в редакції пункту 5.2 договору позивача вказано, що при простроченні оплати товару покупець, окрім інших нарахувань зобов'язаний сплатити 3 відсотків річних. В редакції відповідача в пункті 5.2 договору вказано, що при простроченні оплати товару покупець, окрім інших нарахувань зобов'язаний сплатити 36 відсотків річних. Позивач зазначав, що вказана розбіжність могла виникнути в результаті того, що сторони досить тривалий час узгоджували істотні умови договору та обмінювалися повідомленнями по електронній пошті з різними його редакціями. Узгодивши в телефонному режимі з відповідачем остаточну редакцію договору, позивачем направлено два екземпляри договору засобами поштового зв'язку для підписання. Згодом позивач отримав від відповідача підписаний примірник договору, в якому пункт 5.2 містився в редакції, запропонованій позивачем, однак від відповідача не надходило жодних заперечень стосовно редакції вказаного пункту. Тому, ТОВ ВФ «Віртуоз і Ко» з посиланням на статтю 229 Цивільного кодексу України вказує, що договір було укладено під впливом помилки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" відмовлено в задоволенні позову до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Созидатель" про визнання недійсним договору постачання №140116 від 14.01.2016р. Приймаючи це рішення, господарський суд виходив з відсутності порушень закону при укладанні спірного договору, з того, що можливість визначити в договорі розмір процентів річних більше, ніж три процента передбачена ст.625 Цивільного кодексу України , а також з недоведеності позивачем наявності у сторін різних редакцій спірного договору, оскільки оригінал останнього без поважних причин ним не надано.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" подало до Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просило це рішення скасувати, постановити нове рішення та задовольнити позовні вимоги.

Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016р. у справі №904/7409/16, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016р. у справі №904/7409/16 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглядаючи спір у справі №904/7409/16 господарським судом було встановлено, що відповідно до наданої до апеляційної скарги копії договору ТОВ "ВКФ "Созидатель" (постачальник) зобов'язалося передати ТОВ ВФ "Віртуоз і Ко" (покупцю) металопродукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору, що являються його невід'ємною частиною, а ТОВ ВФ "Віруоз і Ко" - прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених договором. В п.5.2 договору передбачено, що при оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу, пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, 3 відсотки річних від суми простроченого платежу.

В процесі розгляду справи ТОВ "ВКФ "Созидатель" надано копію договору №140116 від 14.01.2016р., згідно з якою сторонами узгоджені умови п.5.2 останнього в такій редакції: "При оплаті партії товару на умовах відстрочення платежу, якщо це передбачено окремими додатковими угодами сторін та/або специфікаціями в письмовій формі, при простроченні оплати покупець на вимогу постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, 36 відсотків річних від суми простроченого платежу".

Оригінал цього договору надано представником відповідача в судовому засіданні та оглянуто колегією суддів.

За висновком суду апеляційної інстанції у справі №904/7409/16 недоведеними позивачем є обставини по суті помилки при умові наявності у нього копії договору з редакцією п.5.2 останнього по встановленню відповідальності за несвоєчасну оплату товару у вигляді 3 відсотків річних від простроченої суми. Не доведено позивачем і в чому полягає неправильне сприйняття ним, як стороною договору, умов, передбачених вказаним пунктом, а також вплив такого сприйняття на його волевиявлення, за відсутності якого можна було вважати, що договір не було б вчинено сторонами. Не зазначено позивачем також в чому саме полягає істотність помилки та неможливість її усунення, оскільки відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. При цьому колегія суддів вважала за необхідне зауважити, що доводи позивача, на підставі яких запропоновано визнати договір недійсним згідно з ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України та обставини по отриманню від відповідача договору в редакції п.5.2 в частині відповідальності у виглядів 3 відсотків є взагалі взаємовиключними. Отже, представлення копії договору №140116 від 14.01.2016р. з іншою ніж у відповідача редакцією п.5.2 не свідчить про укладення позивачем договору в редакції відповідача під впливом помилки. З огляду на викладене позовні вимоги визнані необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені у справі №904/7409/16 обставини, що між цими ж сторонами, які є сторонами в даній справі, був укладений договір №140116 від 14.01.2016р., пунктом 5.2. якого передбачено, що при простроченні оплати покупець на вимогу постачальника сплачує йому: суму боргу за весь період прострочення платежу; пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, 36 відсотків річних від суми простроченого платежу" - не потребує доказуванню в даній справі.

Тому колегія суддів у даній справі відхиляє заперечення відповідача щодо невідповідності умов пункту 5.2. договору №140116 від 14.01.2016р. редакції умов договору, який у дійсності був укладений відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає відсутніми підстави для витребування у ТОВ "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" оригінал договору №140116 від 14.01.2016р. та відсутніми підстави для призначення у даній справі судової технічної експертизи цього договору, на вирішення якої відповідач просив поставити питання: чи всі фрагменти (аркуші) договору виготовлені одночасно; чи всі аркуші договору виконані на одному і тому ж друкувальному пристрої; чи ідентичний папір на всіх аркушах договору; чи ідентична фарба використовувалась для виготовлення всіх аркушів договору; чи ідентичні на всіх аркушах договору особливості написання: шрифт, абзаци, інтервали тощо ? Тому в такому клопотання відповідача слід відмовити.

Дослідивши решту доводів відповідача, колегія суддів погоджується з тим, що перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних, 36% річних та пені місцевий господарський суд не виявив в них арифметичних помилок, однак разом із цим не звернув уваги на неправильне визначення позивачем розміру основного боргу, який має бути базою для таких розрахунків.

Як зазначено вище, у зв'язку з частковим поверненням відповідачем позивачу товару 24.03.2016р. на суму 130371,11 грн., у відповідача було припинене його грошове зобов'язання щодо сплати цих коштів позивачу, а відтак є необґрунтованими вимоги позивача про сплату всіх додаткових нарахувань (пені, 36% річних та інфляційних), які були нараховані на цю заборгованість, оскільки початковою сумою основного боргу, яка є базою для додаткових нарахувань, слід вважати суму 168828,70 грн. (299201,81 грн. - 130373,11 грн. = 168828,70 грн.).

Також, як вбачається з розрахунків позивача, ним не наведено математичного розрахунку, за яким здійснювалися нарахування інфляційних втрат у спірних періодах з огляду часткові оплати, які відбувались протягом місяця, в якому здійснювались такі нарахування.

Наведене вище свідчить про необґрунтованість розрахунків позивача в частині додаткових нарахувань.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивач не виконав вимог суду апеляційної інстанції та не надав пояснень щодо своїх розрахунків. Тому, за перерахунком, який здійснила колегія суддів, до стягнення підлягають грошові кошти в таких сумах:

Проценти річних (36%) в сумі 15046,63 грн., з наступного розрахунку:

161828,70 грн. х 36%/100% х 6дн./365 дн. = 957,67 грн. (з 20.02.2016р. по 25.02.2016р.)

158338,70 грн. х 36%/100% х 5дн./365 дн. = 780,84 грн. (з 26.02.2016р. по 01.03.2016р.)

154588,70 грн. х 36%/100% х10дн./365 дн. = 1524,71грн. (з 02.03.2016р. по 11.03.2016р.)

146588,70 грн. х 36%/100% х 6дн./365 дн. = 867,48 грн. (з 12.03.2016р. по 17.03.2016р.)

131938,70 грн. х 36%/100% х 7дн.365дн. = 910,91 грн. (з 18.03.2016р. по 24.03.2016р.)

110784,30 грн. х 36%/100% х 18дн./365дн. = 1966,80 грн. (з 25.03.2016 по 11.04.2016р.)

105784,30 грн. х 36%/100% х 6дн./365дн. = 626,01 грн. (з 12.04.2016р. по 17.04.2016р.)

97784,30 грн. х 36%/100% х 4дн./365дн. = 385,77 грн. (з 18.04.2016р. по 21.04.2016р.)

95254,30 грн. х 36%/100% х 5дн./365дн. = 469,74 грн. (з 22.04.2016р. по 26.04.2016р.)

93254,30 грн. х 36%/100% х 1 дн./365дн. = 91,97 грн. (з 27.04.2016р. по 27.04.2016р.)

92634,30 х 36%/100% х 56дн/365дн. = 5116,45 грн. (з 28.04.2016р. по 22.06.2016р.)

91134,30 грн. х36%/100%х15дн/365дн. = 1348,28 грн. (з 23.06.2016р. по 07.07.2016р.)

Пеня в сумі 16895,00 грн., з наступного розрахунку:

161828,70 грн. х 44%/100% х 6дн./365 дн. = 1170,48 грн. (з 20.02.2016р. по 25.02.2016р.)

158338,70 грн. х 44%/100% х 5дн./365 дн. = 954,37 грн. (з 26.02.2016р. по 01.03.2016р.)

154588,70 грн. х 44%/100% х10дн./365 дн. = 1863,53грн. (з 02.03.2016р. по 11.03.2016р.)

146588,70 грн. х 44%/100% х 6дн./365 дн. = 1060,25 грн. (з 12.03.2016р. по 17.03.2016р.)

131938,70 грн. х 44%/100% х 7дн.365дн. = 1113,33 грн. (з 18.03.2016р. по 24.03.2016р.)

110784,30 грн. х 44%/100% х 18дн./365дн. = 2403,86 грн. (з 25.03.2016 по 11.04.2016р.)

105784,30 грн. х 44%/100% х 6дн./365дн. = 765,12 грн. (з 12.04.2016р. по 17.04.2016р.)

97784,30 грн. х 44%/100% х 4дн./365дн. = 471,50 грн. (з 18.04.2016р. по 21.04.2016р.)

95254,30 грн. х 38%/100% х 5дн./365дн. = 495,84 грн. (з 22.04.2016р. по 26.04.2016р.)

93254,30 грн. х 38%/100% х 1 дн./365дн. = 97,08 грн. (з 27.04.2016р. по 27.04.2016р.)

92634,30 х 38%/100% х 29дн./365дн. = 2796,79 грн. (з 28.04.2016р. по 26.05.2016р.)

92634,30 х 36%/100% х 27дн./365дн. = 2466,86 грн. (з 28.04.2016р. по 26.05.2016р.)

91134,30 грн. х33%/100%х15дн/365дн. = 1235,99 грн. (з 23.06.2016р. по 07.07.2016р.)

У абзаці 3 і 4 підпункту 3.2. пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено господарським судам, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Так, у вказаному вище листі Верховний Суд України відзначив, зокрема, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числі відповідного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши в матеріалах справи розрахунок позивача в частині інфляційних нарахувань, колегія суддів встановила, що він не відповідає наведеному вище порядку визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, оскільки не містить відомостей та математичного розрахунку, як саме позивачем було розраховано заявлені до стягнення суми втрат від інфляції.

Виходячи із обставин справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку обґрунтованими слід визнати нарахування інфляційних втрат, для визначення яких буде прийматися розмір заборгованості, який сформовано на кінець місяця, індекс інфляції за який й застосовано у спірному періоді, визначеному позивачем (березень - травень 2014 року включно). Таким чином, інфляційні втрати позивача будуть становити суму 4442,67 грн., яка складається з окремих сум:

за березень 2016 року - 1107,84 грн., виходячи із розрахунку: (110784,30 грн. х101,0%/100% = 111892,14 грн. - 110784,30 грн. = 1107,84 грн.);

за квітень 2016 року - 3242,20 грн., виходячи із розрахунку: (92634,30 грн. х 103,5%/100% = 95876,50 грн. - 92634,30 грн. = 3242,20 грн.);

за травень 2016 року - 92,63 грн., виходячи із розрахунку: (92634,30 грн. х 100,1%/100% = 92726,93 грн. - 92634,30 грн. = 92,63 грн.).

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що за відсутності у судовому засіданні позивача суд повинен був на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України залишити справу без розгляду, а незастосування цієї норми, як вважає відповідач, призвело до порушення судом норм процесуального права і є підставою для скасування рішення суду, то суд апеляційної інстанції відхиляє їх як необґрунтовані.

Згідно ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої позовні вимоги обґрунтував поданими до позовної заяви доказами. Представник позивача був присутній у першому судовому засіданні 18.08.2016р., що вбачається з протоколу судового засідання, надав пояснення щодо предмету позову та був повідомлений в судовому засіданні про відкладення розгляду справи на 30.08.2016р.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою суду від 18.08.2016р. від позивача не вимагалось надання додаткових доказів або пояснень по справі, отже неявка представника позивача не перешкоджала вирішенню спору по суті. До того ж цією ухвалою сторони були попереджені про розгляд справи за наявними матеріалами справи в разі їх неявки в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На виконання приписів ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення було прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено таких порушень норм процесуального права судом першої інстанції, наслідком яких стало прийняття неправильного рішення, а відтак підстав для повного скасування такого рішення немає.

Разом із цим колегія суддів дійшла висновку про невідповідність окремих висновків місцевого господарського суду, обставинами справи, що згідно п. 3 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для часткового скасування оскарженого в даній справі судового рішення в частині сум інфляційних втрат, пені та 36 % річних, що підлягають стягненню на користь позивача, та для прийняти в цій частині нового рішення - про часткову відмову в позові.

На підставі викладеного колегія апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 49 та п.10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, здійснює новий розподіл судових витрат у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог (127518,60 грн./136998,87грн. х100%=93,00% та 7% відповідно), згідно з яким на користь позивача підлягає стягненню сума 1911,13 витрат на судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру до господарського суду, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума 158,23 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Керуючись ст.ст. 49, 80 ч.1 п.1-1, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2016р. у справі №904/5981/16 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" суму 89134,30 грн. - основного боргу, 15046 грн. 63 коп. - 36% річних, 4442 грн. 67 коп. - інфляційних, 16895 грн. 00 коп. - пені, 1911 грн. 13 коп. - витрат на судовий збір.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми 2000 грн. 00 коп. основного боргу.

В решті позовних вимог відмовити».

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 45,02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Созидатель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Віртуоз і Ко" суму 158 грн. 23 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В. Орєшкіна