Рішення

від 30.08.2016 по справі 913/764/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 серпня 2016 року Справа № 913/764/16

Провадження №15/913/764/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» , м.Луганськ

до Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства, м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 528664 грн 18 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю №134 від 19.07.2016;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №57 від 24.04.2015 в сумі 484445 грн 43 коп., пені в сумі 20207 грн 39 коп., 3% річних у сумі 4476 грн 46 коп., інфляційних втрат у сумі 14251 грн 86 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.07.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 26.07.2016.

Заявою про збільшення позовних вимог №31/116 від 15.07.2016 позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №57 від 24.04.2015 в сумі 484445 грн 43 коп., пеню в сумі 23274 грн 33 коп., 3% річних у сумі 4756 грн 45 коп., інфляційні втрати в сумі 16187 грн 97 коп. Також позивач зазначив, що ним у розрахунку заборгованості сума оплати 803 грн 86 коп. помилково віднесена на погашення електроенергії спожитої в грудні 2015, тоді як слід було її віднести на погашення електроенергії, спожитої в серпні 2015 року, тому заборгованість утворилась за спожиту в грудні 2015 - березні 2016 електроенергію.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач запереченням №826/01-03 від 22.07.2016, які надійшли на адресу електронної пошти суду, вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що для кінцевої оплати рахунку за грудень 2015 року за договором відповідачем було отримано фінансування, але Управління державної казначейської служби України м.Лисичанська Луганської області припинило здійснювати платежі щодо позивача, оскільки він зареєстрований на території, яка не підконтрольна Україні; що бюджетні фінансові зобов'язання за загальним фондом відповідача перед позивачем, які залишилися несплаченими на кінець 2015 року та початок 2016 бюджетного періоду, на теперішній час зареєстровані як кредиторська заборгованість відповідно до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами форма №7; що вини відповідача у несплаті за спожиту електричну енергію немає, а також немає підстав для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.07.2016 розгляд справи відкладений на 30.08.2016.

Позивач листом б/н від 08.08.2016 зазначив, що відповідач всі рахунки отримував нарочним в день їх виписки.

Позивач листом б/н від 30.08.2016 зазначив, що станом на 30.08.2016 заборгованість за активну електроенергію за період грудень 2015 - березень 2016 сплачена у повному обсязі.

Відповідач заявою №1024/01-03 від 29.08.2016, яка надійшла на адресу електронної пошти суду, просив розглянути справу без участі представника та зазначив, що сума боргу сплачена у повному обсязі і надав копії відповідних платіжних доручень.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного та компетентного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 30.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» (постачальник, позивач) та Управлінням з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства (споживач, відповідач) 24.04.2015 був укладений договір №57 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити споживачу електричну енергію (ДКПП 016:2010 35.11.1) для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 943,13 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору «³домості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживачаВ» , а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума цього договору становить 968460 грн 86 коп., в т.ч. ПДВ 161410 грн 14 коп. Оплата за електроенергію здійснюється належним чином: 19444 грн 48 коп. з р/р 35419005025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ, 870803 грн 22 коп. з р/р 35413001025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ, 78213 грн 16 коп. з р/р 35410004025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами додатка В«Порядок розрахунківВ» .

Облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) іншими суб'єктами господарювання, електроустановки яких приєднані до його технологічних електричних мереж (субспоживачем, електропередавальною організацією), здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації розрахункових засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатка В«Порядок розрахунківВ» . Будь-які роботи, пов'язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться за погодженням з постачальником та споживачем і в присутності представників сторін оформлюється відповідним актом. Під час проведення вищезазначених робіт розрахунковий облік обсягу електричної енергії здійснюється за тимчасовими схемами, узгодженими з постачальником. У разі неможливості створення тимчасових схем розрахункового обліку розрахунки за електричну енергію, спожиту протягом часу проведення вищезазначених робіт, здійснюються відповідно до порядку, погодженого сторонами (п.4.2 договору).

Відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену електричну енергію; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку В«Порядок розрахунківВ» (пп.6.1.5 п.6.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.7.1 договору).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Цей договір набирає чинності з 24.04.2015 і діє до 31.12.2015. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.03.2015 (п.13.1 договору).

Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п.3.1 договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п.13.4 договору).

У п.1 додатку В«Порядок розрахунківВ» сторони передбачили, що споживач здійснює розрахунки за електричну енергію за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та згідно з тарифними групами та класами напруги кожного приєднання. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання розрахунки здійснюються за одним тарифом. Розрахунковим вважається період, який починається з 19 числа поточного місяця та триває до 18 числа (включно) наступного місяця. Назва розрахункового періоду вказана у додатку В«Обсяги постачання електричної енергії споживачуВ» і визначається назвою календарного місяця, у якому закінчився розрахунковий період. На період з 01.03.2015 по 31.12.2015 застосовується роздрібний тариф.

Відповідно до п.8 додатку В«Порядок розрахунківВ» розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання . Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

31.12.2015 між сторонами була укладена додаткова угода, в якій сторони продовжили строк дії договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 24.04.2015 №57 в частині виконання зобов'язань щодо оплати за спожиту в 2015 році електроенергію до здійснення фінансування витрат споживача; збільшили обсяг виконання послуг з постачання електроенергії по договору від 24.04.2015 №57 та скоригувати загальну суму договору на 193692 грн 00 коп. з ПДВ в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п.3.1 договору, на період з 01.01.2016 по 31.03.2016. Оплата за поставлену електроенергію здійснюється належним чином: 3889 грн 00 коп. з р/р 35419005025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ, 174161 грн 00 коп. з р/р 35413001025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ, 15642 грн 00 коп. з р/р 35410004025302 в ГУДКСУ у Луганській області м.Луганськ.

На виконання вказаних умов договору та додатків до нього позивачем були надані відповідачеві в період грудень 2015 - березень 2016 послуги з постачання електричної енергії, які відповідач оплачував частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість по оплаті за спожиту активну електроенергію в сумі 484445 грн 43 коп., за стягненням якої позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №57 від 24.04.2015 є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України В«Про засади функціонування ринку електричної енергії УкраїниВ» та В«Про електроенергетикуВ» .

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України В«Про електроенергетикуВ» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Підпунктом 2 п.10.2 Правил передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.8 додатку В«Порядок розрахунківВ» до договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків та пені за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки відповідачеві електроенергії за договором №57 від 24.04.2015 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти підтверджується матеріалами справи, зокрема, звітами про використану електричну енергію (а.с.38-40, 41, 42, 49, 50, 51-53, 57, 58, 59-61, 66, 67, 68-70, 75-77, 78, 79), актами прийняття-передавання товарної продукції (а.с.35, 36, 37, 46, 47. 48) та виставленими рахунками (а.с.43, 44, 45, 54, 55, 56, 62, 63, 64, 65, 71, 72, 73, 74, 80, 81,82, 83).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №57 від 24.04.2015 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти за активну електроенергію за період грудень 2015 - березень 2016 року в сумі 484445 грн 43 коп. (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог №31/116 від 15.07.2016).

Відповідач платіжними дорученнями №6 від 19.08.2016, №7 від 22.08.2016, №8 від 22.08.2016, №9 від 22.08.2016, №32 від 22.08.2016, №33 від 22.08.2016, №34 від 22.08.2016, №35 від 22.08.2016, №154 від 22.08.2016, №155 від 22.08.2016, №156 від 22.08.2016, №157 від 22.08.2016 перерахував відповідачеві в рахунок погашення заборгованості за договором №57 від 24.04.2015 грошові кошти в сумі 484445 грн 43 коп.

Відповідно до абзацу 3 пп.4.4 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» припинення провадження у справі на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що відповідачем заборгованість в сумі 484445 грн 43 коп. була сплачена 19.08.2016 та 22.08.2016, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду - 23.06.2016, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №57 від 24.04.2015 в сумі 484445 грн 43 коп. підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 31.12.2015 по 25.03.2016 в сумі 23274 грн 33 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 договору у разі порушення споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за необліковану електричну енергію та на відшкодування збитків споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня. На суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційних нарахувань споживачу надаються окремі рахунки.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.106) та встановлено, що він є арифметично неправильним. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грн 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 511 31.12.2015-25.03.2016 86 52,83 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 4898,20 31.12.2015-25.03.2016 86 506,43 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 117001,82 31.12.2015-25.03.2016 86 12096,97 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 95977,21 28.01.2016-25.03.2016 58 6692,18 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 820,10 28.01.2016-25.03.2016 58 57,18 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 3528,47 28.01.2016-25.03.2016 58 246,03 57/рем/2/1До 01.03.2016 9662,28 01.03.2016-25.03.2016 25 290,40 57/рем/2/1До 01.03.2016 107857,03 01.03.2016-25.03.2016 25 3241,60 57/рем/2/1До 01.03.2016 915,48 01.03.2016-25.03.2016 25 27,51 Разом: 23211,13

З огляду на викладене, обґрунтованою є пеня за період з 31.12.2015 по 25.03.2016 в сумі 23211 грн 13 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.12.2015 по 15.06.2016 в сумі 4756 грн 45 коп. та інфляційних втрат за період з січня 2016 року по травень 2016 року в сумі 16187 грн 97 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.107) та встановлено, що він є арифметично неправильним. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

№ і дата рахунку-фактуриСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Кількість днів простроченняРозмір відсотків, %Сума відсотків, грн 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 511 31.12.2015-15.06.2016 168 3 7,04 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 4898,20 31.12.2015-15.06.2016 168 3 67,45 57/рем/12/1 від 23.12.2015До 31.12.2015 117001,82 31.12.2015-15.06.2016 168 3 1611,20 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 95977,21 28.01.2016-15.06.2016 140 3 1101,38 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 820,10 28.01.2016-15.06.2016 140 3 9,41 57/рем/1/1 від 20.01.2016До 28.01.2016 3528,47 28.01.2016-15.06.2016 140 3 40,50 57/рем/2/1До 01.03.2016 9662,28 01.03.2016-15.06.2016 107 3 84,74 57/рем/2/1До 01.03.2016 107857,03 01.03.2016-15.06.2016 107 3 945,96 57/рем/2/1До 01.03.2016 915,48 01.03.2016-15.06.2016 107 3 8,03 57/рем/3/1До 02.04.2016 995,58 02.04.2016-15.06.2016 75 3 6,12 57/рем/3/1До 02.04.2016 134888,70 02.04.2016-15.06.2016 75 3 829,23 57/рем/3/1До 02.04.2016 7392,62 02.04.2016-15.06.2016 75 3 45,45 Разом: 4756,51

Враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених до стягнення 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 3% річних за період з 31.12.2015 по 15.06.2016 в сумі 4756 грн 45 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.105), господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично правильним в межах заявленого позивачем періоду, зроблений у відповідності до умов договору та даних первинних документів, тому вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань за період з січня 2016 року по травень 2016 року в сумі 16187 грн 97 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відносно посилань на зволікання в оплаті з боку Управління державної казначейської служби м.Лисичанська Луганської області та відсутність вини відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором №57 від 24.04.2015 в частині своєчасної оплати отриманої електричної енергії, зокрема, щодо оскарження бездіяльності Управління державної казначейської служби м.Лисичанська Луганської області відносно неперерахування грошових коштів за спожиту електроенергію позивачеві.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарський суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних заперечень відповідача.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог №31/116 від 15.07.2016).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за платіжними дорученнями №2053 від 31.05.2016 у розмірі 10118 грн 43 коп., в подальшому позивачем було збільшено розмір позовних вимог (заява про збільшення №31/116 від 15.07.2016) на 5283 грн 04 коп. Таким чином, сплаті підлягав судовий збір у сумі 7929 грн 96 коп. Переплата складає 2188 грн 47 коп.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що оскільки провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 484445 грн 43 коп. підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, на даний час існує необхідність повернення позивачеві судового збору в розмірі 7266 грн 68 коп.

Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 9455 грн 15 коп., який буде повернутий позивачу з державного бюджету України відповідною ухвалою з огляду на його клопотання, викладене у заяві про збільшення розміру позовних вимог №31/116 від 15.07.2016.

Судовий збір в сумі 663 грн 28 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.1 1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» до Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з виконання політики Лисичанської міської ради в галузі житлово-комунального господарства, вул.ім.Д.І.Менделєєва (Леніна), б.49 м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 03364197, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Луганське енергетичне об'єднанняВ» , кв.Гайового, б.35А, м.Луганськ, ідентифікаційний код 31443937, фактична адреса: вул.Горького, б.123, м.Старобільськ Луганської області, на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ В«ОщадбанкВ» у м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937, інфляційні втрати в сумі 16187 грн 97 коп., 3% річних у сумі 4756 грн 45 коп., пеню в сумі 23211 грн 13 коп., судовий збір у сумі 662 грн 33 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 484445 грн 43 коп. припинити за відсутністю предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.09.2016.

Суддя С.В. Смола