Ухвала

від 23.06.2011 по справі 2а/0570/1872/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року справа №2а/0570/1872/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.

при секретарі Іллінові О.Є за участю представників позивача ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5М, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганстктепловоз» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі №2а-1720/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганстктепловоз» до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області, третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про визнання недійсним припису,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех» (далі в тексті ТОВ «Трансмедтех») звернулось з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_6 міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполь (далі в тексті ОСОБА_6 МДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17 січня 2011 року №0000032310/0 про сплату податку на додану вартість в сумі 21340 грн. та штрафних санкцій в сумі 5335грн.; №0000042310/0 про сплату податку на прибуток в сумі 115440 грн. та штрафних санкцій в сумі 28860 грн.; №0000012330 про сплату штрафних санкцій в сумі 24724 грн. 82 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року № 2а/0570/1872/2011 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 МДПІ, визнано незаконними та скасовано спірні податкові повідомлення - рішення про нарахування сум податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування постанови суд першої інстанції посилався на недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами (суб'єктом владних повноважень) порушень, які відображені в акті перевірки позивача № 3484/23-2/30549641 від 31.12.10 року.

Відповідач не погодившись з висновками суду першої інстанції спрямував апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування судом обставин, що мають суттєве значення по справі. При цьому посилається на відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності, тобто виробничих потужностей, а саме виробничого приміщення, технічного персоналу, складських приміщень, а також документального підтвердження здійснених витрат на обслуговування наявного в позивача обладнання: на придбання електричної енергії та послуг з водопостачання. Також посилається на неправомірність висновків суду, стосовно визнання достатнім доказом видачі готівкових коштів з каси видатковими ордерами без підпису особи, що отримала кошти, а тільки з зазначенням паспортних даних.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

ТОВ «Трансмедтех » є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30549641, перебуває на податковому обліку в ОСОБА_6 МДПІ м. Маріуполя, є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтв платника ПДВ №08737562.

З 15 листопада по 10 грудня 2010 року відповідачем була здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 31 грудня 2010 року №3484/23-2/30549641 (надалі -акт перевірки). За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 17 січня 2011 року :

- №0000032310/0, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем :податок на додану вартість в загальній сумі 26675грн., в тому числі за основним платежем 21340грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28860грн.,

- №0000012330,яким застосовані штрафні (фінансові ) санкції у розмірі 24724 грн., 82 коп.

Правовою підставою визначення нарахувань сум податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями - рішеннями визначені порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334, підпункту 7.4.1пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій даними податковими повідомленнями - рішеннями відповідачем визначені норми пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України .

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням - рішенням №0000012330 визначено норми пункту 2.8 підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки » від 12 червня 1995року №436/95.

Як вбачається з акту перевірки (пункт 3.1.2), перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року встановлено їх завищення на загальну суму 377524 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року а сумі 62257грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 20631 грн., за півріччя 2008 року в сумі 31054 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 114750 грн., за 2008 рік в сумі 124035, за 1квартал 2009 року в сумі 1849 грн., за півріччя 2009 року в сумі 12852 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 26184 грн., за 2009 рік в сумі 137980 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 26447 грн., за півріччя 2010 року в сумі 42275 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 53252грн.

У висновках акту перевірки визначено про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334, підпункту 7.4.1пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, що не пов'язані з веденням господарської діяльності. В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилався на відсутність виробничих приміщень, належної кількості технічного персоналу, складських приміщень, витрат на утримання майна (на оплату електроенергії, водопостачання, тощо) для здійснення основного виду діяльності ТОВ «Трансмедтех», а саме здійснення модернізації техноголічного обладнання, ремонтних та проектних робіт. На думку відповідача вищеперелічене свідчить про наявність умислу на укладення позивачем угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Відповідач також зазначив в акті перевірки, що позивачу було запропоновано провести інвентаризацію основних фондів з участю представників податкового органу, але ТОВ «Трансмедтех» письмово відмовило у вказаній вимозі органу податкової служби, що на думку податкового органу зробило неможливим з'ясувати питання про фактичну наявність основних фондів підприємства, що облікуються товариством в балансі та свідчить про відсутність будь - яких основних фондів.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми діючого права у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

У відповідності з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виконання спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг», які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7. цієї статті.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача в періоди, що перевірялись під час податкової перевірки, також факт наявності всіх передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів по спірним господарським операціям не заперечується податковим органом ані в акті перевірки ані в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, що була чинною під час спірних правовідносин - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ та організацій, що перевіряються ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно - матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведення таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду з позовом про спонукання проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви та термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок проведення інвентаризації основних коштів на підприємстві визначений Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 року № 69 «Про затвердження інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів та розрахунків». Вказаний нормативних акт не містить вимог стосовно права бути присутніми під час проведення інвентаризації посадових осіб органів податкової служби України.

Виходячи з аналізу даних норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу законного права вимагати проводити інвентаризацію основних фондів в присутності посадових осіб органу податкової служби. До матеріалів справи, а також до апеляційної скарги відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність основних фондів позивача, вказаних в декларації на прибуток підприємства, крім суб'єктивних припущень посадових осіб податкової служби.

Стосовно доводів апеляційної скарги по неправильному застосуванню норм права при розгляді матеріалів справи по факту порушення позивачем норм пункту 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.04 року № 637 (далі у тексті Положення № 637), а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки у класі підприємства, оскільки у трьох видаткових касових ордерах відсутні підписи особи, яка отримала кошти, судова колегія дійшла наступного висновку.

Відповідно до пункту 2.8. Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують встановлений ліміт каси. Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Пункт 3.5 Положення № 637 передбачає, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам) підприємства за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особи розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень словами, копійок цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Згідно з пунктом 7.24 Положення № 637 у разі виявлення під час перевірок видаткових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи письмових доказів, а саме дослідивши касову книгу позивача, видаткові касові ордери, суд зазначає, що у касових видаткових ордерах дійсно відсутній підпис одержувача, однак зазначений номер паспорту одержувача, ким і коли він виданий та зазначено одержувану суму у відповідністю з вимогами пункту 3.5 Положення № 637, також врахувавши той факт, що особа, яка здійснила видачу грошових коштів та отримувала грошові кошти є однією і той же особою, а саме директором підприємства, що фактично робить неможливим видати кошти та не отримати їх - судом першої інстанції було зроблено правомірний висновок про відсутність надлишків готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт. Інших доказів стосовно перевищення встановленого ліміту готівки відповідачем не надано, тому суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства України

Згідно до положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, матеріали перевірки, інші докази надані відповідачем, судова колегія дійшла висновку, що суб'єкт владних повноважень (ОСОБА_6 МДПІ) не довів належними та допустимими доказами факти порушень позивачем норм податкового законодавства України, викладені в акті перевірки, тому висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень - рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 14, 20, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі № 2-а/0570/1872/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 18.04.2011 року у справі № 2-а/0570/1872/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст виготовлено 25.06.2011 року

Колегія суддів : О.О. Чебанов

ОСОБА_7

ОСОБА_8