Постанова

від 06.07.2006 по справі 10/386

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/386

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2006 р.                                                                                    справа №10/386

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дзюби  О.М.

суддівДіброви  Г.І., Стойки  О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:Міленко Н.В. (довіреність №62 від 01.06.2006р.),

від відповідача:Богач В.І. -директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю ПКЦ "Донбас-Агро"  м.Донецьк

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від11.04.2006 року

по справі№10/386

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю ПКЦ "Донбас-Агро"  м.Донецьк

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Донбудремонт" м.Донецьк

проПродукція

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2005року позивач,  Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Донбас-Агро” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області  з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 2934грн.41коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбудремонт” м.Донецьк.

Рішенням від  19.04.2006року господарський суд Донецької області (суддя Приходько І.В.)  у задоволені позову відмовив у зв'язку з недоведеністю.

Позивач з прийнятим рішенням не згоден, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач вважає рішення суду законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, скаргу без задоволення.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006, у зв'язку з перебуванням судді Шевкової Т.А. у черговій відпустці, для розгляду господарської справи утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий –Дзюба О.М., судді  Діброва Г.І., Стойка О.В.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, представником відповідача за накладною №15 від 14.04.2003року  були отримані  дверні полотна.  Факт отримання  продукції підтверджується довіреністю серії ЯЖЗ №362233  від 14.04.2003р.,  відповідно до якої посадова особа відповідача Богач В.І. отримав дверне полотно у кількості десяти штук (а.с.7).

Отримана продукція відповідачем не була оплачена, тому  позивач у порядку статті 530 Цивільного кодексу України звернувся з претензією, але відповідач відмовився від оплати у зв'язку з неякісною продукцією (а.с.8,10,11). Однак, з претензією і позовом щодо якості отриманих дверей не  звертався. Рішення суду по якості продукції немає.

 У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив отриману продукцію, позивач звернувся  з позовною заявою до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 2934грн.41коп.

У ході розгляду справи, господарський суд Донецької області  неправильно дав правову оцінку взаємовідносинам між сторонами і помилково дійшов висновку, що  фактично між позивачем та відповідачем не існувало зобов'язань по виготовленню 10 одиниць дверних полотен, у зв'язку з чим відмовив у задоволені позовних вимог у сумі 2934грн.41коп. З таким висновком судова колегія погодитися не може.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосуванням судом норм матеріального та процесуального права при винесені оспорюваного рішення, вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття по спору неправильного рішення, яке не ґрунтується на законі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджується двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі  2934грн.41коп.

Стаття 104 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави для скасування або зміни рішення. Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції при винесені рішення були неправильно застосовані норми Цивільного кодексу Української РСР.

Правовідносини між сторонами виникли та були реалізовані до набрання чинності Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; п.4 Прикінцевих та перехідних  положень Цивільного кодексу України, п.5 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України передбачено, що вони застосовуються до цивільних та господарських відносин, що виникли після набрання ними чинності. Із  урахуванням наведеного, в даному випадку підлягає застосуванню  норми Цивільного кодексу України, 16.01.2003р., оскільки на час розгляду справи  зобов'язання по оплаті продукції існує.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, обов'язки виникають  з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами склалися взаємовідносини по поставці на адресу відповідача за накладною №15 від 14.04.2003року  дверних полотен у кількості десять одиниць, факт отримання відповідачем вказаного обладнання підтверджується довіреністю серії ЯЖЗ №362233 від 14.04.2003року. Також 14.04.2003року був виставлений рахунок-фактура №14  для оплати поставленого товару (а.с.6-7).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачені поняття зобов'язання і підстави його виникнення. Зобов'язання повинно бути виконано не тільки в натурі, але і в належним чином. Оскільки  між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу дверних полотен, позивачем правомірно була пред'явлена вимога про сплату боргу у вигляді претензії №8 від  18.01.2005року на суму 2934грн.41коп. (а.с.8), але на даний час сума боргу відповідачем не погашена. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання товару та рахунку. Отримані двері відповідачем не були повернуті з будь-яких причин.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати грошових коштів у порушення статей 525,526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського  кодексу України  не виконав.

Дослідивши матеріали справи,  судова колегія вважає, що позов про стягнення заборгованості у сумі  2934грн.41коп. доведений позивачем та обґрунтований. Ствердження відповідача щодо неякості дверей, судом  до уваги не приймається, оскільки відповідачем не було заявлено зустрічного позову щодо якості  товару, а двері не були повернуті та знаходяться на об'єкті.

Оцінюючи наявні матеріали у справі, апеляційна інстанції вважає, що позивачем належним чином доведена наявність заборгованості за накладною №15 від 14.04.2003року у сумі  2934грн.41коп., яка підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного провадження,  колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від  11 квітня 2006року у справі №10/386  підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Донбасс-Агро” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від  11 квітня 2006року у справі №10/386 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від   11 квітня 2006року у справі №10/386  - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з  обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Донбас-Агро” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбудремонт” м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 2934грн.41коп. –задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбудремонт” м.Донецьк (юр.ад.83007, м.Донецьк, вул.Океанська, 2/27, фіз.ад. 83018, м.Донецьк, вул.Баширська, 90а, р/р 26005301533050 у філії Київського відділення ПІБ м.Донецька МФО 334271, ОКПО 03334380) на користь Товариства з  обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Донбас-Агро” м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Ф.Зайцева, 46а, р/р 260020151501 у філії ВАТ „Укрексімбанка” м.Донецька, МФО 334817, ОКПО 13500848) заборгованість у сумі  2934грн.41коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн.00коп, витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 51грн.00коп.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий          Дзюба  О.М.

Судді:          Діброва  Г.І.

          Стойка  О.В.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС