Постанова

від 31.08.2016 по справі 826/5636/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2016 року № 826/5636/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» (надалі - позивач або товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо нарахування пені в сумі 3 295,46 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з надходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку;

- зобов'язати ДПІ зарахувати сплачену товариством пеню в сумі 3 295,46 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача по нарахуванню позивачу пені за порушення граничних строків сплати єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року в сумі 28 928 грн., оскільки прострочення зарахування коштів до бюджету, за фактом чого контролюючий орган здійснив нарахування пені в сумі 3 295,46 грн., виникло виключно з вини обслуговуючого платника банку, що в силу закону звільняє товариство від відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20.04.2015 позивач подав до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому він мав відкритий поточний рахунок на підставі договору №26007014744301 на розрахунково-касове обслуговування від 23.11.2010, платіжне доручення № 297 від 20.04.2015 про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 1-ий квартал 2015 року у розмірі 28 928 грн.

Дане платіжне доручення від 20.04.2015 було одержано банком до виконання, що засвідчується відповідною відміткою банку на такому платіжному дорученні. При цьому, станом на 20.04.2015 залишок коштів на вказаному поточному рахунку позивача складав 91 991,03 грн., тобто був достатнім для проведення банком операції з переказу коштів в рахунок оплати єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року (дані обставини засвідчуються наявною в матеріалах справи копією банківської виписки за 20.04.2015).

Однак за результатами одержання платіжного доручення № 297 від 20.04.2015 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» без поважних причин не здійснив списання необхідної суми коштів з поточного рахунку позивача в оплату єдиного податку, про що позивач повідомив відповідача своїм листом від 21.04.2015 № 369.

28.05.2015 відповідач виставив позивачу податкову вимогу за №1106-23 від 28.05.2015, де зазначено, що станом на 27.05.2015 за товариством обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням по єдиному податку з юридичних осіб у розмірі 28 803,75 грн., та прийняв рішення № 229/26-57-23-01-10 про опис майна у податкову заставу.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкової вимоги та рішення від 28.05.2015 в порядку процедури, визначеної ст. 56 Податкового кодексу України, останні були залишені без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 21.07.2015 № 11095/10/26-15-23-01-20 та Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 № 19048/6/99-99-23-05-15. Зокрема, з тексту рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2015 № 11095/10/26-15-23-01-20 вбачається, що за даними інтегрованої картки платника єдиного податку з юридичних осіб - позивача податковий борг з названого податку у сумі 28 803,75 грн. виник 20.05.2015 внаслідок несплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб, згідно з поданою декларацією платника єдиного податку юридичної особи реєстр. № НОМЕР_1 від 20.04.2015 на суму 28 928 грн. За рахунок наявної переплати в інтегрованій картці платника податку (124,25 грн.) сума податку була частково сплачена.

У зв'язку із введенням з 18.09.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації у названому банку, позивач відкрив поточний рахунок в іншому банку - ПАТ «Креді Агріколь Банк».

14.09.2015 позивач сплатив до бюджету єдиний податок за 1-ий квартал 2015 року в сумі 28 845,88 грн. шляхом подання відповідного платіжного доручення до ПАТ «Креді Агріколь Банк». На підтвердження чого позивач додав до матеріалів позову копію виписки ПАТ «Креді Агріколь Банк» по поточному рахунку позивача № 26007500154651 за період з 01.09.2015 по 23.09.2015, де містяться відомості про проведення банком операції з переказу коштів в сумі 28 845,88 грн. на рахунок УДКСУ у Святошинському районі м. Києва в оплату єдиного податку 4% за 1-ий квартал 2015 року.

Заявою від 28.09.2015 №420 позивач повідомив відповідача про факт сплати суми податкового боргу та просив скасувати податкову вимогу від 28.05.2015 № 1106-23 і рішення від 28.05.2015 № 229/26-57-23-01-10.

У відповідь відповідач своїм листом від 28.10.2015 № 13091/10/26-57-23-34 повідомив позивача про те, що 28.10.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лист № 6108/7/26-57-15-03-37 щодо застосування штрафних санкцій та пені за порушення термінів зарахування до бюджету грошового зобов'язання платника податків, до обслуговуючого банку філія Центральне РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є платником податків на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

26.10.2015 відповідач провів камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податків до бюджету, результати якої оформлені актом від 26.10.2015 № 1052/26-57-15-03-09. За висновками цього акта встановлено порушення позивачем строку сплати самостійно визначеного грошової зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме - грошового зобов'язання у сумі 28 928 грн. по терміну сплати 20.05.2015 фактично було сплачено 14.09.2015, сума фактично погашеного боргу - 28 803,75 грн.

За результатами заперечень позивача на висновки акта перевірки (вих. № 126 від 27.10.2015) відповідач у своєму листі від 30.10.2015 № 13187/10/26-57-15-03-38 визнав той факт, що акт камеральної перевірки складений з порушенням норми п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України та зазначив, що податкове повідомлення-рішення за результатами такої камеральної перевірки виноситися не буде. Одночасно відповідач пояснив, що питання щодо скасування штрафних санкцій та пені, застосованих до товариства у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року, буде вирішуватися після отримання матеріалів щодо застосування штрафних санкцій та пені до філії Центрального РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно акта від 07.10.2015 № 5869-20, складеного в результаті звірення розрахунків платника єдиного податку з юридичних осіб з а період з 01.01.2015 по 30.09.2015, за даними контролюючого органу за позивачем обліковується несплачена пеня в сумі 3 295,46 грн.

Як зазначив позивач в тексті свого позову, 18.11.2015 він сплатив до бюджету нараховану відповідачем суму пені, на підтвердження чого посилався на копії роздруківки електронного платіжного доручення № 107 від 18.11.2015 щодо сплати єдиного податку 4% за 3-ій квартал 2015 року.

В грудні 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою № 445 від 18.12.2015, в якій просив відмінити нарахування пені в обліковій картці товариства та зарахувати кошти, які були сплачені товариством для погашення пеня, як передоплату за майбутній період.

Своїм листом від 05.01.2016 № 5521/10/26-57-16-01-34 відповідач залишив зазначену скаргу позивача без задоволення.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2346-III), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.3, 22.4 ст. 22 цього Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, серед іншого, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п. 129.7. ст. 129 цього Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Таким чином, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку (крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу) такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Порядок ведення контролюючим органом обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, встановлено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953, що був зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2010 за № 1350/18645 та діяв до 10.06.2016.

Так, за змістом п. 2.10 вказаного Порядку встановлено, що за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня не нараховується.

Відповідно до п. 57.4 ст. 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Наявними матеріалами підтверджується, а відповідачем не заперечується, ті обставини, що перерахування до бюджету не в повному обсязі сплаченої позивачем суми єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 28 803,75 грн. відбулось через порушення банком строку зарахування податку до бюджету, встановленого Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що задекларована сума податку була фактично сплачена позивачем до бюджету в повному обсязі, суд погоджується з доводами позивача про те, що притягнення до відповідальності у вигляді пені за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано саме у відношенні до такого банку, а тому дії відповідача по нарахуванню в інтегрованій картці платника єдиного податку - позивача суми пені у розмірі 3 295,46 грн. у зв'язку з випадком несвоєчасної сплати цього податку за 1-ий квартал 2015 року здійснено всупереч норм чинного законодавства.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведені в його ухвалі від 23.06.2015 № К/800/66648/14 і № К/800/665/15.

Стосовно позовних вимог позивача про зобовязання відповідача зарахувати сплачену позивачем пеню в сумі 3 295,46 грн. в рахунок майбутніх платежів з податку, суд зазначає наступне.

В період виникнення спірних правовідносин механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, визначений в Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок), що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016.

Відповідно до п. 3 розд. 1 зазначеного Порядку, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Зі змісту п. 1 р. 2 цього ж Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів.

Згідно положень п. 5 розд. 4 цього Порядку, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

З зазначених приписів даного Порядку вбачається, що територіальний орган Міндоходів відображає в інтегрованій картці платника дані про надходження податків у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування сплачених платежів.

За результатами дослідження наявних у справі документів суд встановив відсутність документальних доказів, що засвідчують факт сплати позивачем суми нарахованої йому пені у зв'язку з випадком несвоєчасної сплати єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року (оскільки надане позивачем платіжне доручення № 107 від 18.11.2015 не містить такої інформації та стосується сплати податку за 3-ий квартал 2015 року) та зарахування такої суми коштів до державного бюджету. У зв'язку з цим позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» (код ЄДРПОУ 37163927) пені в сумі 3 295,46 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» (код ЄДРПОУ 37163927) судові витрати у розмірі 1 378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов