Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/5636/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/5636/16

адміністративне провадження №К/9901/28493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у складі судді Аблова Є.В.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у складі суддів Ключковича В.Ю., Губської О.А., Петрика І.Й.

у справі № 826/5636/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Простір юридичний та податковий консалтинг

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

6 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Простір юридичний та податковий консалтинг (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням закриття провадження в частині) визнати протиправними дії податкового органу щодо нарахування пені у зв`язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку та зобов`язати податковий орган зарахувати сплачену пеню в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії податкового органу щодо нарахування Товариству пені в сумі 3295,46 грн за період з 1 січня 2015 року у зв`язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку.

У грудні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалите нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20 квітня 2015 року Товариством подано до ПАТ Банк Фінанси та Кредит , в якому він мав відкритий поточний рахунок, платіжне доручення № 297 від 20 квітня 2015 року про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 1-ий квартал 2015 року у розмірі 28928 грн.

Дане платіжне доручення одержано банком до виконання, що засвідчується відповідною відміткою банку на такому платіжному дорученні. При цьому, станом на 20 квітня 2015 року залишок коштів на вказаному поточному рахунку Товариства складав 91991,03 грн, тобто був достатнім для проведення банком операції з переказу коштів в рахунок оплати єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року.

ПАТ Банк Фінанси та Кредит без поважних причин не здійснив списання необхідної суми коштів з поточного рахунку позивача в оплату єдиного податку, про що Товариство повідомило податковий орган листом від 21 квітня 2015 року № 369. Вказаний факт визнано податковим органом.

28 травня 2015 року податковий орган виставив Товариству податкову вимогу за №1106-23, де зазначено, що за Товариством обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням по єдиному податку з юридичних осіб у розмірі 28803,75 грн, та прийняв рішення № 229/26-57-23-01-10 про опис майна у податкову заставу.

14 вересня 2015 року Товариство сплатило до бюджету єдиний податок за 1-ий квартал 2015 року в сумі 28845,88 грн шляхом подання відповідного платіжного доручення до ПАТ Креді Агріколь Банк .

Заявою від 28 вересня 2015 року № 420 Товариство повідомило відповідача про факт сплати суми податкового боргу та просило скасувати податкову вимогу від 28 травня 2015 року № 1106-23 та рішення про опис майна.

Згідно акта від 7 жовтня 2015 року № 5869-20, складеного в результаті звірення розрахунків платника єдиного податку з юридичних осіб за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2015 року, за даними контролюючого органу за позивачем обліковується несплачена пеня в сумі 3295,46 грн.

26 жовтня 2015 року відповідач провів камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податків до бюджету, результати якої оформлені актом № 1052/26-57-15-03-09. Висновками акта встановлено порушення Товариством строку сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - грошового зобов`язання у сумі 28928 грн по терміну сплати 20 травня 2015 року фактично сплачено 14 вересня 2015 року, сума фактично погашеного боргу - 28803,75 грн.

Податковий орган листом від 28 жовтня 2015 року № 13091/10/26-57-23-34 повідомив, що 28 жовтня 2015 року ним направлено до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лист № 6108/7/26-57-15-03-37 щодо застосування штрафних санкцій та пені за порушення термінів зарахування до бюджету грошового зобов`язання платника податків, до обслуговуючого банку філія Центральне РУ АТ Банк Фінанси та Кредит , яке є платником податків на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За результатами заперечень Товариства на висновки акта перевірки податковий орган у листі від 30 жовтня 2015 року № 13187/10/26-57-15-03-38 визнав той факт, що акт камеральної перевірки складений з порушенням норми пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України та зазначив, що податкове повідомлення-рішення за результатами такої камеральної перевірки виноситися не буде. Одночасно податковий орган пояснив, що питання щодо скасування штрафних санкцій та пені, застосованих до Товариства у зв`язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року, буде вирішуватися після отримання матеріалів щодо застосування штрафних санкцій та пені до філії Центрального РУ АТ Банк Фінанси та Кредит .

18 листопада 2015 року Товариством сплачено до бюджету нараховану відповідачем суму пені.

В грудні 2015 року Товариство звернулось до податкового органу зі скаргою № 445, в якій просило відмінити нарахування пені в обліковій картці Товариства та зарахувати кошти, які були сплачені для погашення пені, як передоплату за майбутній період. Листом від 5 січня 2016 року № 5521/10/26-57-16-01-34 податковий орган залишив зазначену скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За приписами пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що не перерахування до бюджету сплаченої позивачем суми єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 28803,75 грн відбулось через порушення банком строку зарахування податку до бюджету, встановленого Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що притягнення до відповідальності у вигляді пені за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано саме у відношенні до такого банку, а тому дії податкового органу по нарахуванню в інтегрованій картці платника єдиного податку - Товариства суми пені у розмірі 3295,46 грн у зв`язку з випадком несвоєчасної сплати цього податку за 1-ий квартал 2015 року здійснено всупереч норм чинного законодавства.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 826/5636/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер