Ухвала

від 30.11.2016 по справі 826/5636/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5636/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Петрика І.Й.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Простір юридичний та податковий консалтинг" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» (надалі - позивач або товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо нарахування пені в сумі 3 295,46 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з надходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку;

- зобов'язати ДПІ зарахувати сплачену товариством пеню в сумі 3 295,46 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача по нарахуванню позивачу пені за порушення граничних строків сплати єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року в сумі 28 928 грн., оскільки прострочення зарахування коштів до бюджету, за фактом чого контролюючий орган здійснив нарахування пені в сумі 3 295,46 грн., виникло виключно з вини обслуговуючого платника банку, що в силу закону звільняє товариство від відповідальності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Простір юридичний та податковий консалтинг» (код ЄДРПОУ 37163927) пені в сумі 3 295,46 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з ненадходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не переглядає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 20.04.2015 позивач подав до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в якому він мав відкритий поточний рахунок на підставі договору №26007014744301 на розрахунково-касове обслуговування від 23.11.2010, платіжне доручення № 297 від 20.04.2015 про сплату єдиного податку з юридичних осіб за 1-ий квартал 2015 року у розмірі 28 928 грн.

Дане платіжне доручення від 20.04.2015 одержано банком до виконання, що засвідчується відповідною відміткою банку на такому платіжному дорученні.

Однак? за результатами одержання платіжного доручення № 297 від 20.04.2015 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» без поважних причин не здійснив списання необхідної суми коштів з поточного рахунку позивача в оплату єдиного податку, про що позивач повідомив відповідача своїм листом від 21.04.2015 № 369.

28.05.2015 відповідач виставив позивачу податкову вимогу за №1106-23 від 28.05.2015, де зазначено, що станом на 27.05.2015 за товариством обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням по єдиному податку з юридичних осіб у розмірі 28 803,75 грн., та прийняв рішення № 229/26-57-23-01-10 про опис майна у податкову заставу.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкової вимоги та рішення від 28.05.2015 в порядку процедури, визначеної ст. 56 Податкового кодексу України, останні були залишені без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 21.07.2015 № 11095/10/26-15-23-01-20 та Державної фіскальної служби України від 07.09.2015 № 19048/6/99-99-23-05-15. Зокрема, з тексту рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2015 № 11095/10/26-15-23-01-20 вбачається, що за даними інтегрованої картки платника єдиного податку з юридичних осіб - позивача податковий борг з названого податку у сумі 28 803,75 грн. виник 20.05.2015 внаслідок несплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб, згідно з поданою декларацією платника єдиного податку юридичної особи реєстр. № 9074113059 від 20.04.2015 на суму 28 928 грн. За рахунок наявної переплати в інтегрованій картці платника податку (124,25 грн.) сума податку була частково сплачена.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року N 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2015 року прийнято рішення N 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит", згідно з яким у період з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

У зв'язку з цим, позивач відкрив поточний рахунок в іншому банку - ПАТ «Креді Агріколь Банк».

14.09.2015 позивач сплатив до бюджету єдиний податок за 1-ий квартал 2015 року в сумі 28 845,88 грн. шляхом подання відповідного платіжного доручення до ПАТ «Креді Агріколь Банк». На підтвердження чого позивач додав до матеріалів позову копію виписки ПАТ «Креді Агріколь Банк» по поточному рахунку позивача № 26007500154651 за період з 01.09.2015 по 23.09.2015, де містяться відомості про проведення банком операції з переказу коштів в сумі 28 845,88 грн. на рахунок УДКСУ у Святошинському районі м. Києва в оплату єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року.

Заявою від 28.09.2015 №420 позивач повідомив відповідача про факт сплати суми податкового боргу та просив скасувати податкову вимогу від 28.05.2015 № 1106-23 і рішення від 28.05.2015 № 229/26-57-23-01-10.

У відповідь відповідач листом від 28.10.2015 № 13091/10/26-57-23-34 повідомив позивача про те, що 28.10.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лист № 6108/7/26-57-15-03-37 щодо застосування штрафних санкцій та пені за порушення термінів зарахування до бюджету грошового зобов'язання платника податків, до обслуговуючого банку філія Центральне РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є платником податків на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

26.10.2015 відповідач провів камеральну перевірку позивача з питання своєчасності сплати податків до бюджету, результати якої оформлені актом від 26.10.2015 № 1052/26-57-15-03-09. За висновками цього акта встановлено порушення позивачем строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме - грошового зобов'язання у сумі 28 928 грн. по терміну сплати 20.05.2015 фактично було сплачено 14.09.2015, сума фактично погашеного боргу - 28 803,75 грн.

За результатами заперечень позивача на висновки акта перевірки (вих. № 126 від 27.10.2015) відповідач у своєму листі від 30.10.2015 № 13187/10/26-57-15-03-38 визнав той факт, що акт камеральної перевірки складений з порушенням норми п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України та зазначив, що податкове повідомлення-рішення за результатами такої камеральної перевірки виноситися не буде. Одночасно відповідач пояснив, що питання щодо скасування штрафних санкцій та пені, застосованих до товариства у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року, буде вирішуватися після отримання матеріалів щодо застосування штрафних санкцій та пені до філії Центрального РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно акта від 07.10.2015 № 5869-20, складеного в результаті звірення розрахунків платника єдиного податку з юридичних осіб за період з 01.01.2015 по 30.09.2015, за даними контролюючого органу за позивачем обліковується несплачена пеня в сумі 3 295,46 грн.

Як зазначив позивач в тексті свого позову, 18.11.2015 він сплатив до бюджету нараховану відповідачем суму пені, на підтвердження чого посилався на копії роздруківки електронного платіжного доручення № 107 від 18.11.2015 щодо сплати єдиного податку 4% за 3-ій квартал 2015 року.

В грудні 2015 року позивач звернувся до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою № 445 від 18.12.2015, в якій просив відмінити нарахування пені в обліковій картці товариства та зарахувати кошти, які були сплачені товариством для погашення пеня, як передоплату за майбутній період.

Своїм листом від 05.01.2016 № 5521/10/26-57-16-01-34 відповідач залишив зазначену скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи такі дії податкового органу протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по нарахуванню в інтегрованій картці платника єдиного податку - позивача суми пені у розмірі 3 295,46 грн. у зв'язку з випадком несвоєчасної сплати цього податку за 1-ий квартал 2015 року здійснено всупереч норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2346-III), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 22.3, 22.4 ст. 22 цього Закону розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України) після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, серед іншого, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п. 129.7. ст. 129 цього Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Таким чином, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку (крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу) такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Порядок ведення контролюючим органом обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, встановлено Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953, що був зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2010 за № 1350/18645 та діяв до 10.06.2016.

Так, за змістом п. 2.10 вказаного Порядку встановлено, що за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня не нараховується.

Відповідно до п. 57.4 ст. 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Судом встановлено з матеріалів справи та податковим органом не заперечується та обставина, що перерахування до бюджету не в повному обсязі сплаченої позивачем суми єдиного податку з юридичних осіб у розмірі 28 803,75 грн. відбулось через порушення банком строку зарахування податку до бюджету, встановленого Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що притягнення до відповідальності у вигляді пені за неперерахування коштів до бюджету має бути застосовано саме у відношенні до банку, а не до платника податків.

У зв'язку з цим, позовна вимога в частині визнання протиправними дії ДПІ щодо нарахування пені в сумі 3 295,46 грн. за період з 01.01.2015 у зв'язку з надходженням до бюджету суми єдиного податку за 1-ий квартал 2015 року з вини банку, на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання ДПІ зарахувати сплачену товариством пеню в сумі 3 295,46 грн. в рахунок майбутніх платежів по єдиному податку до бюджету, то, як зазначалося апеляційним судом вище, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року в цій частині не переглядається відповідно до положень частини 1 статті 195 КАС України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.11.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Губська О.А.