Постанова

від 07.09.2016 по справі 910/31696/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/31696/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Сибіги О.М., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі Господарського суду№ 910/31696/15 м. Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Радіокомпанія "Гала" доКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення простягнення 106 880,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гук Н.В., дов. від 26.12.2014; відповідача:Пономаренко Д.М., дов. від 31.12.2015 № 6388/9; Фурман Г.Є., дов. від 31.12.2015 № 6391/9;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року приватне акціонерне товариство "Радіокомпанія "Гала" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн) 106 880,00 грн. збитків, завданих Товариству у зв'язку із порушенням його права власності та неповерненням майна згідно з додатком № 2 до договору № 14-11-1 від 01.01.2011.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовувало тим, що 01.01.2011 між сторонами було укладено договір, предметом якого є надання телекомунікаційний послуг та для надання яких Товариство передало Компанії майно відповідно до додатку від 01.01.2011 № 2 до цього договору. Концерн припинив надання послуг Товариству за договором в червні 2014 року у зв'язку із заборгованістю Товариства, однак станом на дату звернення Товариства до суду з даним позовом дію договору не продовжено, послуги за договором не надаються, майно, що передавалось Концерну згідно з додатком № 2 до договору, Товариству не повернуто. За таких обставин вартість неповерненого майна є збитками Товариства, які підлягають відшкодуванню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (колегія суддів: Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.), позов задоволено.

Вказані рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Концерн звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 і рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Концерн обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 22 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 218, 224, 226 ГК України.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Концерну, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Концерну підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством (замовник) та Концерном (виконавець) 01.01.2011 було укладено договір № 14-11-2, предметом якого є надання виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного радіомовлення та надання в користування каналів електрозв'язку (далі - Договір). За умовами Договору, виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів замовника згідно з додатком № 1 до Договору; забезпечити безперебійну роботу технічних засобів: засобів мовного радіо, радіорелейних ліній (каналів для передачі програм радіо) за наявності резервного обладнання (підпункти "а", "б" та "в" пункту 2.2 Договору);

- замовник зобов'язувався забезпечити на вході засобів ефірного радіомовлення і каналів для передачі програм звукового сигналу згідно з нормами, встановленими чинними в Україні стандартами (ГОСТ-11515-91); забезпечувати гарантійний та післягарантійний ремонт власних технічних засобів і своєчасно надавати виконавцю запасні частини, необхідні для усунення виявлених пошкоджень, які виникли не з вини виконавця (підпункти "а" та "в" пункту 2.4 Договору);

- відповідно до пункту 9.1 Договору він набирає чинності з дати підписання і діє з 01.01.2011 до 31.12.2011 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань за договором - до їх повного виконання. Додатковою угодою від 16.12.2011 до Договору сторонами було продовжено термін дії Договору до 31.12.2013, а додатковою угодою від 05.12.2013 - до 31.12.2014. На момент звернення Товариства до суду з даним позовом, термін дії Договору закінчився;

- згідно з Додатком № 2 до Договору Товариством було передано, а Компанією прийнято таке обладнання: підсилювач РТ2000М 1 шт.; блок живлення (тип РS 2909М-с) 1 шт.; збуджувач (тип РТХ 30LCDS) 1 шт.; супутникова антена 1,8м 1 шт.; антена АСР 1/S6-1 1 шт.; фідер 7/8 дюйма 200 метрів; тюнер АВR 202 1 шт.; ПК (системний блок та монітор) 1 шт.; процесор Ultramizer pro DSP1424P 1 шт.; сплітер-мікшер ULTRALINK PRO MX 882 1 шт. Відповідно до бухгалтерської довідки без номера та дати, підписаної генеральним директором та головним бухгалтером Товариства, вартість переданого майна складає 106 880,00 грн.;

- у зв'язку із закінчення терміну дії Договору Товариство та Компанія неодноразово звертались один до одного з вимогами повернути (забрати) майно, передане згідно з Додатком № 2 до Договору, однак станом на 29.02.2016 дане майно Концерном Товариству не повернуто та знаходиться на об'єкті Концерну, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 61;

- вважаючи вартість неповерненого майна збитками Товариства, воно звернулось до суду з даним позовом про їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Правовий аналіз наведених норм законодавства України дозволяє дійти висновку про те, що збитками можуть вважатися витрати, яких особа зазнала саме у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, його втратою.

Між тим, як було з'ясовано судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, спірне майно знищеним, пошкодженим або втраченим не є та знаходиться на об'єкті Концерну, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 61.

Частиною 5 статті 226 ГК України встановлюються особливості відшкодування збитків у відносинах, пов'язаних з передачею індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками). Так, згідно даної норми у разі невиконання зобов'язання про передачу речі (речей, визначених родовими ознаками) управненій стороні надано право на її розсуд або вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони, або вимагати відшкодування останньою збитків.

При цьому застосовується ця стаття у випадках передачі речі у власність, господарське відання, оперативне управління. Таким чином, за вибором сторони обов'язок з передачі речі (речей) може змінитися на обов'язок відшкодування збитків, які стали результатом порушення зобов'язання боржника передати кредитору належну йому річ, із застосуванням загальних положень про відповідальність за порушення зобов'язань.

Таким чином, для застосування приписів частини 5 статті 226 ГК України, яка передбачає диспозитивне право управленої сторони вимагати або відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони, або вимагати відшкодування останньою збитків, у боржника повинно існувати господарське зобов'язання з передачі речі власнику.

За приписами частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу положень статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Надаючи правову оцінку умовам Договору, господарськими судами було з'ясовано, що Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг і ним не передбачено порядку отримання та повернення майна, переданого згідно з Додатком № 2.

Такі висновки судів можуть свідчити про те, що відносини з фактичного володіння спірним майном не засновані на умовах Договору та не врегульовуються ним, а тому є позадоговірними.

Проте, задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди попередніх інстанцій виходили саме з того, що обов'язок з повернення спірного майна виник у Концерну у зв'язку з припиненням дії Договору.

Такі висновки є по своїй суті взаємовиключними та свідчать про те, що судами не було належним чином досліджено правову природу відноси, що виникли між сторонами щодо спірного майна Товариства. Не досліджувались обставини існування у Концерну господарського зобов'язання з повернення майна та на чому таке зобов'язання засноване, обставини існування у Концерну будь-яких майнових прав на дане майно.

Між тим, з урахуванням факту відсутності пошкодження або втрати майна, з'ясування вищенаведених обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, у тому числі, щодо правильності обраного позивачем способу захисту своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення збитків, а не витребування в судовому порядку свого майна із чужого незаконного володіння.

Виходячи зі змісту ст. ст. 4 7 , 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з недотриманням норм процесуального права, при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених Товариством позовних вимог.

Відповідно до частини першої ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII 1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 у справі № 910/31696/15 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 у справі № 910/31696/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя О.М. Сибіга

Суддя Г.М. Мачульський