Рішення

від 19.09.2016 по справі 903/496/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р. Справа № 903/496/16

за позовом: ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору

та за зустрічним позовом: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до ОСОБА_1, м. Луцьк

про визнання недійсним договору

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Касьянова К.М.

за участю:

від позивача за первісним позовом(відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , довіреність №358 від 15.02.2016р., Зелений О.П. - адвокат, витяг з договору про надання правової допомоги від 12.07.2016р., ордер серії ВЛ №000012922 від 23.08.2016р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №733 від 12.09.2012р..

від відповідача за первісним позовом(позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 від 26.06.1996р., ОСОБА_5 - представник, довіреність №533 від 01.07.2016р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки представникам сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 15.07.2016р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору №б/н від 04.11.2010р. про відступлення частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", а також просила стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач(за первісним позовом) посилався на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 167 Господарського кодексу України, зазначає, що договору №б/н від 04.11.2010р. про відступлення частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" порушує її права та інтереси, як учасника Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", а директор СГВК «Батьківщина» був введений в оману і вважав, що уклав договір про користування належною СГВК «Батьківщина» часткою, а не купівлю-продажу її.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 18.07.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 23.08.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

27.07.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.01-67/29/16) про забезпечення позову шляхом заборони здійснення реєстраційних дій всім органам державної реєстрації відносно Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп". До клопотання додано довіреність на представника та докази сплати судового збору в розмірі 689 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.08.2016р. у задоволені клопотання представника позивача про забезпечення позову(вх.01-67/29/16 від 27.07.2016р.) відмовлено.

Відповідач у судовому засіданні 23.03.2016р. подав суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1(позивач за первісним позовом) про визнання недійсним договору від 03.09.2014р. купівлі-продажу частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", укладеного між ОСОБА_1 та СГВК «Батьківщина» в особі ОСОБА_6.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач(за зустрічним позовом) посилався на статті 203, 215 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), статтю 207 Господарського кодексу України(далі - ГК України), зазначає, що договір від 03.09.2014р. купівлі-продажу частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", укладений між ОСОБА_1 та СГВК «Батьківщина» в особі ОСОБА_6, який не був власником цієї частки.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.08.2016р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" від 03.09.2014р., укладеного між ОСОБА_1 та СГВК «Батьківщина» в особі ОСОБА_6. Розгляд справи відкладено на 29.08.2016р..

В судовому засіданні 29.08.2016р. було оголошено перерву до 06.09.2016р. для подання сторонами витребуваних ухвалами суду від 18.07.2016р. та від 23.08.2016р. доказів.

В судовому засіданні 06.09.2016р. було оголошено перерву до 13.09.2016р. для виконання сторонами в повному обсязі вимог ухвал суду від 18.07.2016р. та від 23.08.2016р..

В судовому засіданні 13.09.2016р. адвокат позивача(за первісним позовом) подав супровідний лист з додатками, а саме: копією статуту Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" та витяг з ЄДРПОУ на Сільськогосподарський кооператив "Батьківщина". Представники позивача(за первісним позовом) позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити. В задоволені зустрічного позову просили відмовити.

В судовому засіданні 13.09.2016р. представник відповідача(за первісним позовом) подав суду супровідний лист з додатками. Відповідач(за первісним позовом) та його представник просили відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, господарський суд, -

встановив:

Законом України від 10.10.2013 № 642-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності 29.03.2014, пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України викладено в новій редакції, згідно з якою господарським судам стали підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У преамбулі до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що з огляду на зміни у законодавстві та поетапне набуття чинності окремими законодавчими актами України, господарським судам під час вирішення корпоративних спорів потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі: норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин; норми процесуального закону, чинні на час вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

За таких обставин, справа підсудна господарському суду Волинської області.

Згідно п.1.1 статуту Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" (далі - Статут) (а.с.77-80), "Райсількомунгосп" є кооперативною організацією створеною за рішенням зборів уповноважених господарств-учасників.

Згідно п.1.2 Статуту, комбінат діє згідно з Законом України «Про підприємництво» і даного Статуту.

Згідно п.5.1 Статуту, засоби "Райсількомунгоспа" створюються з дольових внесків господарств-учасників , від прибутків, які одержані в результаті власної виробничо-господарської діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел.

Згідно п.5.2 Статуту, порядок визначення розмірів дольових внесків господарств-учасників і їх внесення встановлюється рішенням зборів уповноважених представників цих господарств.

Згідно п.6.5 Статуту, збори уповноважених господарств-учасників "Райсількомунгоспу": приймають статут "Райсількомунгоспу", заносять до нього необхідні зміни і доповнення з послідуючою реєстрацією у відповідному органі влади; розглядають і приймають рішення по інших питаннях діяльності "Райсількомунгоспу".

Згідно п.8.3 Статуту, згідно з рішенням зборів уповноважених представників господарств-учасників і у відповідності з законодавством України пай комбінату може бути приватизований трудовим колективом.

Спір(за первісним та зустрічним позовами), який вирішувався господарським судом, стосується відносин між учасниками(на думку сторін) колективного підприємства. На час створення колективне підприємство як організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності створювалось і діяло відповідно до положень Закону України «Про підприємства в Україні». В подальшому, з введенням в дію з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України, законодавець визначив, що підприємства можуть існувати як унітарні та корпоративні, надавши у ч.5 ст.63 ГК України, визначення корпоративного підприємства, якими є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства , та інші підприємства, що засновані на приватній власності двох або більше осіб. Таким чином, відносини між учасниками колективного підприємства, майно якого складається з дольових внесків(паїв), та управління яким здійснюється спільно усіма господарствами-учасниками через органи управління, утворені у відповідності до статуту, є корпоративними.

Таким чином, правове регулювання взаємовідносин між учасниками і корпоративними здійснюється Господарським кодексом України(далі - ГК України), Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), а також Законом України «Про кооперацію».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с.58-62), організаційно-правовою формою Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" є - колективне підприємство.

Відповідно до ст.62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно ст.63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти і підприємства, що діють на основі колективної власності (підприємство колективної власності).

Частиною 5 ст.63 ГК України визначено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності); спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - субєктами співробітництва.

Відповідно до ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 93 ГК України передбачено, що підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Згідно абз.3 ст.2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст.6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно ст.10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України , іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу , додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно ст.13 Закону України «Про кооперацію», членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Згідно п.1.1 договору про відступлення частки №б/н від 04.11.2010р.(далі - Договір 1) (а.с.11), СГВК «Батьківщина» в особі голови ОСОБА_6 повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони(від інших осіб), відступає (передає) належну їй частку у статутному(складеному) капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" на користь ОСОБА_2.

Згідно п.1.2 Договору 1, на дату укладення угоди частка СГВК «Батьківщина» у статутному(складеному) капіталі "Райсількомунгосп", яка у повному розмірі відступається(передається) на користь ОСОБА_2 становить 27956 грн..

Згідно п.2.3 Договору 1, ОСОБА_2 набуває права власності на частку у статутному(складеному) капіталі "Райсількомунгосп" з моменту підписання цього договору.

Згідно витягу з протоколу №1 засідання комісії по виділенню майна СГВК «Батьківщина» від 01.09.2014р.(а.с.14), вирішено заключити договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" з ОСОБА_1.

Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу частки №б/н від 03.09.2014р(далі - Договір 2)(а.с.12-13), СГВК «Батьківщина» в особі голови ОСОБА_6 передає ОСОБА_1 свою частку у розмірі 17,5% у статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", що еквівалентно 27965 грн..

Згідно п.2.1 Договору 2, ціна частки, що складає 17,5% у статутному капіталі "Райсількомунгосп" становить 27965 грн..

Згідно п.4.3 Договору 2, перехід права власності на частку , що складає 17,5% у статутному капіталі "Райсількомунгосп", від СГВК «Батьківщина» до ОСОБА_1 відбувається в момент укладання та підпису цього договору. Перехід корпоративних прав учасника "Райсількомунгосп" від СГВК «Батьківщина» до ОСОБА_1 відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту "Райсількомунгосп" та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або огранах місцевого самоврядування.

Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 03.09.2014р. СГВК «Батьківщина» прийняла від ОСОБА_1 27965 грн.. на підставі договору від 03.09.2014р.(а.с.68).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання .

Згідно ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно п.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Згідно ст.11 Закону України «Про кооперацію», вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом . Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно витягу з ЄДРПОУ на Колективне підприємство Ківерцівський районний міжгосподарський комбінат сільського комунального господарства "Райсількомунгосп"(код 04634670), засновниками (учасниками ) юридичної особи є: СГВК "БАТЬКІВЩИНА", СГВК "КОЛОС", СГВК "ОЗЕРО", СГВК "ВЕСНА", СГВК "МАЯК", СГПП "ДОВІРА", СГПП "ЗАВІТНЕ".

Тобто серед засновників (учасників) юридичної особи - Ківерцівський районний міжгосподарський комбінат сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" немає ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1.

В матеріалах справи відсутні докази вступу сторін(за первісним та зустрічним позовами) до складу учасників Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп"(рішення уповноваженого органу про такий вступ, внесення та реєстрація відповідних змін до Статуту тощо). Сторони(за первісним та зустрічним позовами) таких доказів не надали.

Право участі є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника господарства(у зв'язку з спірним набуттям права власності) не відбувається.

Отже, як ОСОБА_2.(позивач за первісним позовом), так і ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) жодним чином не підтверджено факту набуття корпоративних прав у Ківерцівському районному міжгосподарському комбінаті сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", а тому посилання на їх порушення є безпідставним.

Разом з тим суд зазначає, що у спірних Договорах 1, 2 предметом відступлення/ купівлі-продажу зазначено частку у статутному капіталі Ківерцівського районного міжгосподарського комбінату сільського комунального господарства "Райсількомунгосп", водночас згідно Статуту останнього майно "Райсількомунгоспа" створюються з дольових внесків господарств-учасників, від прибутків, які одержані в результаті власної виробничо-господарської діяльності, амортизаційних відрахувань та інших джерел.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦК України, юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками, є господарським товариством. А в даному випадку Ківерцівський районний міжгосподарський комбінат сільського комунального господарства "Райсількомунгосп" є кооперативом, в якому господарства-учасники вносять дольові внески(згідно витягу з ЄДРПОУ розмір внеску СГВК «Батьківщина» 27956 грн.).

Згідно ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про кооперацію», пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що право чи інтерес позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не порушені, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність корпоративних прав у сторін, вимоги останніх є необґрунтованими, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а також такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд відмовляє в первісному та зустрічному позовах через безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України при відмові в позові покладаються на позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом відповідно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору про відступлення частки №б/н від 04 листопада 2010 року - відмовити .

2. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки №б/н від 03.09.2014р. - відмовити .

Повний текст рішення складено

19.09.2016

Суддя А. С. Вороняк