Постанова

від 20.09.2016 по справі 910/19128/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 910/19128/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Мартюк А.І.

за участі представників сторін:

ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" - Ластовін О.С., довір. б/н від 29.09.2015

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Інвестиційна компанія "СД-Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015

у справі №910/19128/15 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія

"СД-Груп"

про стягнення 90734,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/19128/15 за позовом приватної організації (далі - ПО) "Українська ліга авторських і суміжних прав" до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інвестиційна компанія "СД-Груп" про стягнення 90734,72 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" на користь ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" 51800,00 грн заборгованості, 31081,99 грн інфляційних втрат, 2372,60 грн - 3% річних, 2910,88 грн пені та 1775,27 грн судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись, ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/19128/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 (у складі колегії суддів: Шипко В.В. (головуючий), Верховець А.А., Остапенко О.М.) скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2016, розгляд справи неодноразово відкладався, склад колегії суддів змінювався.

Зокрема, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2016, здійсненого у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді ОСОБА_6, суддів Разіної Т.І., Сотнікова С.В., згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії від 05.04.2016, здійсненого у зв'язку з участю судді Разіної Т.І. в заході з підвищення кваліфікації, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді ОСОБА_6, суддів Сотнікова С.В., Доманської М.Л. Ухвалами від 09.02.2016, 24.02.2016, 23.03.2016, 06.04.2016 розгляд справи відкладався.

Наводячи підстави з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення в змісті скарги зазначалось про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що судом неповно з'ясовані всі обставини в їх сукупності, наведені доводи і міркування в підтвердження викладених обставин. Наголошено на тому, що в суді першої інстанції відповідач вказував на відсутність господарських зобов'язань між сторонами у справі, що договір на підставі умов невиконання якого ґрунтується висновок про наявність правових підстав задоволення заявленого позову сторонами не укладався і не підписувався директором ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп", що на ньому міститься підпис виконаний невідомою особою.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2016, здійсненого у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді ОСОБА_6, суддів Доманської М.Л., Разіної Т.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 вищевказаною колегією суддів скаргу було прийнято до провадження, ухвалою від 20.04.2016 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено питання ідентифікації виконавця підпису на договорі від 01.01.2012 №38/01/12, укладеному ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 зобов'язано ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" надати оригінал вказаного вище договору від 01.01.2012 №38/01/12, укладеного між сторонами. 03.06.2016 через відділ документального забезпечення суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 20.05.2016 № 7977/7978/16-32 разом з матеріалами справи та клопотанням судового експерта, в якому порушено питання про надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної у справі, а саме: оригіналу договору від 01.01.2012 № 38/01/12, укладеного між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп".

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2016, здійсненого у зв'язку з відстороненням Вищою кваліфікаційною комісією суддів України судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя, для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19128/15 сформовано колегію у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Сотнікова С.В., Пантелієнка В.О. Ухвалою суду від 03.06.2016 в складі вищевказаної колегії провадження у справі було поновлено, розгляд скарги призначено на 21.06.2016. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016, серед іншого, було повторно зобов'язано ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" виконати вимоги ухвали від 20.04.2016.

В судовому засіданні 21.06.2016 представником ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" було надано оригінал договору від 01.01.2012 №38/01/12, укладеного між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп". В ході розгляду справи і заявленого судовим експертом клопотання про надання для проведення дослідження додаткових документів представниками сторін підтримано раніше викладені доводи щодо доцільності та необхідності проведення судової експертизи у справі, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 та безпосередньо можливості проведення експертизи за наявними документами, представником ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" у т.ч. наголошено на можливості здійснення оплати проведення судової експертизи у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 для проведення експертизи матеріали справи разом з оригіналом договору від 01.01.2012 №38/01/12, укладеного між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/19128/15 зупинено до надходження висновку та повернення матеріалів справи. 19.08.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №7977/7978/16-32.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016, здійсненим у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/19128/15 сформовано колегію у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Пантелієнка В.О., Мартюк А.І. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 провадження за апеляційною скаргою було поновлено, розгляд справи призначено на 20.09.2016 в судовому засіданні у приміщенні суду, викликано для участі в засіданні повноважних представників сторін.

Згідно з висновками судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №7977/7978/16-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі судовим експертом встановлено, що : «.. підписи від імені ОСОБА_5 у графі «Користувач» у рядку «Директор» у договорі №38/01/12 від 01.01.2012, який укладено між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп", у додатках №1, №2, №3 до даного договору, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, виконані ОСОБА_5..».

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, в змісті апеляційної скарги, окрім доводів щодо не укладання вказаного вище договору та його не підписання ОСОБА_5, відмови у задоволені заявленого в суді першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, наведені й інші висновки, зазначено про те, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку про продовження строку дії договору за відсутності заперечень сторін "нелічену кількість разів" - оскільки договір укладений на 1 рік, то, на думку скаржника, продовжений може бути лише 1 раз, наведені доводи на користь необґрунтованого незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності по вимогам, які ґрунтуються на умовах забезпечення виконання зобов'язання за договором - неустойки.

В ході розгляду справи в засіданнях суду забезпечена можливість надання пояснень по суті спору, обміну репліками і запитаннями між представниками учасників провадження, безпосередня участь останніх в повному та усебічному розгляді обставин справи в їх сукупності, рівність процесуальних прав усіх з учасників, вчинені дії, спрямовані на об'єктивне встановлення дійсних обставин, в підтвердження окремих з повідомлених обставин отримані додаткові письмові докази в їх підтвердження. Письмового відзиву на скаргу, яких-небудь письмових пояснень по суті справи позивача до суду апеляційної інстанції так і не надійшло. Представник відповідача, повідомлений про час і місце розгляду скарги, в судове засідання 20.09.2016 не з'явився, про причини відсутності суд не повідомивши, яких-небудь додаткових доказів до суду теж не надійшло.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, неодноразове відкладення розгляду справи, у т.ч. граничні процесуальні строки розгляду скарги, що спливають, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, інших нерозглянутих клопотань чи таких, які не могли раніше бути заявлені протягом здійснення апеляційного провадження з об'єктивних підстав і через обмеженість строків розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами. Досліджуючи останні, оцінюючи наявні докази відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі. Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з наявних матеріалів, 01.01.2012 між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач, УЛАСП) та ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" (далі - відповідач, Користувач) укладено договір №КБР-38/01/12 (далі - Договір), предметом якого є надання позивачем відповідачу дозволу (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів (далі - твори), в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж, після чого надати УЛАСП Акт про виплату роялті. Пунктом 4.1. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа. Доказів письмового повідомлення щодо припинення дії Договору суду не надано, тобто, відповідно до п. 4.2. Договору, його дію продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

У додатку №1 до Договору сторони погодили перелік закладів, у яких користувач здійснює публічне виконання творів. Пунктами 1.1. - 1.3. Додатку №2 до Договору сторони визначили загальну суму щомісячної винагороди: з дня набуття чинності договору до 31.06.2012 - 800,00 грн; з 01.07.2012 - 1400,00 грн.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1108 ЦК України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон про авторські та суміжні права), майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. Позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №19/2011.

У п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Згідно з п.п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

Відповідно до п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі тощо.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами. В силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання за Договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснені в повному обсязі не були, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у період з 26.06.2012 по 06.07.2015 у розмірі 51800,00 грн, яка станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції залишилась несплаченою.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданими розрахунками, позивач просив стягнути з відповідача 31081,99 грн втрат від інфляції та 2372,60 грн 3 % річних. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив наявність у ньому арифметичних помилок та здійснив перерахунок вказаних сум, за результатом якого вірним є нарахування у заявлений період 31163,27 грн інфляційних втрат та 2374,99 грн 3 % річних, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, здійснивши відповідний розрахунок..

Оскільки сума таких нарахувань, заявлених до стягнення відповідно до розрахунку позивача є меншою, ніж обрахована судом, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача 31081,99 грн втрат від інфляції та 2372,60 грн 3 % річних обґрунтованими та законними. Позивач просив стягнути з відповідача і пеню у розмірі 5480,13 грн.

Пунктом 2.6. Договору сторони встановили, що у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною. Позовна давність в 1 (один) рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зазначав, що заява про застосування наслідків спливу позовної давності, подана відповідачем підлягає частковому задоволенню, а саме, стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована за період з 26.06.2014 по 06.07.2015 у розмірі 2910,88 грн, по зобов'язанням термін виконання яких відповідно наступив за один рік до того - у межах спеціальних строків позовної давності, протягом яких особа може звернутись за захистом своїх порушених прав. В іншій частині вимог про стягнення пені належить відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 51800,00 грн заборгованості, 31081,99 грн інфляційних втрат, 2372,60 грн 3% річних та 2910,88 грн пені є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню, тоді як в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. За правилами ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості рішення у повному обсязі, колегія суддів не вбачає доводи, наведені в апеляційній скарзі обґрунтованими і такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, які є підставою скасування оскарженого рішення як такого, що в повній мірі вимогами законності та обґрунтованості відповідає.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Інвестиційна компанія "СД-Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі №910/19128/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили

Повний текст постанови складено 22.09.2016

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

А.І. Мартюк