Постанова

від 27.09.2016 по справі 906/162/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа № 906/162/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Споживчого товариства "Поліське", Малинської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Житомирської області від 18.03.2015 року у справі № 906/162/15 (суддя Тимошенко О.М. )

за позовом Малинського споживчого товариства

Споживчого товариства "Кооператор"

до Малинської районної спілки споживчих товариств

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Житомирської обласної спілки споживчих товариств,

Споживчого товариства "Поліське"

про визнання недійсними рішень конференції, які оформлені протоколами № 6 від 18.08.2009 року та № 7 від 09.09.2011 року.

за участі представників:

позивача 1 - ОСОБА_1, за довіреністю,

позивача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю,

третьої особи 1 - ОСОБА_4, за довіреністю,

від третьої особи 2 - не з'явився.

В судовому засіданні від 27.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Малинське споживче товариство (далі - позивач 1) та Споживче товариство "Кооператор" (далі - позивач 2) звернулись до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсними рішень, прийнятих конференцією Малинської районної спілки споживчих товариств, оформлених протоколами Конференції членів Малинської районної спілки споживчих товариств № 6 від 18.08.2009 року та № 7 від 09.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.03.2015 року зазначений позов задоволено. Визнано недійсними рішення прийняті на конференціях Малинської районної спілки споживчих товариств від 18.08.2009 року та 09.09.2011 року. Стягнуто з Малинської районної спілки споживчих товариств на користь Малинського споживчого товариства 1218 грн. витрат по сплаті судового збору, на користь Споживчого товариства "Кооператор" 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Споживче товариство "Поліське" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.

09.08.2016 року до Рівненського апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга Малинської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Житомирської області від 18.03.2015 року у справі № 906/162/15.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до спільного провадження із раніше поданою апеляційною скаргою Споживчого товариства "Поліське".

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційних скарг в повному обсязі та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача 1 заперечив вимоги апеляційних скарг в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача 2 також заперечив вимоги апеляційних скарг, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник третьої особи 1 заперечив вимоги апеляційних скарг в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Споживчого товариства "Поліське" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Від останнього, на адресу апеляційного господарського суду, ухвали про призначення розгляду скарг та про відкладення були повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається по закінченню терміну зберігання", що відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 вважається належним доказом повідомлення сторін по справі судом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що як підтверджується витягом з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статуту Малинської районної спілки споживчих товариств в редакції, яка затверджена конференцією Малинської РССТ 15.07.2009 року та зареєстрована 28.07.2009 року, Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" а також Споживче товариство "Житомирське обласне споживче товариство" були станом на 18.08.2009 членами Малинської районної спілки споживчих товариств.

18.08.2009 року відбулася конференція членів відповідача, рішення якої оформлено протоколом № 6 від 18.08.2009 року, на якій вирішено: - виключити Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" зі складу засновників відповідача; - прийняти Споживче товариство "Поліське" до складу засновників відповідача; - затвердити розподіл часток у статутному фонді відповідача у наступному співвідношенні: 1) частка учасника Споживчого товариства "Поліське" становить 500 грн., що складає 5% статутного фонду відповідача; 2) частка учасника Споживчого товариства "Житомирське обласне споживче товариство" становить 9500 грн., що складає 95% статутного фонду відповідача; затвердити та підписати зміни та доповнення до Статуту відповідача шляхом викладення змін та доповнень до статуту в новій редакції. Доручити голові правління ОСОБА_5 надати державному реєстратору всі необхідні документи, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Як вбачається із протоколу конференції, представником позивачів на конференції зазначено громадянку ОСОБА_6

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 09.09.2011 року відбулася конференція членів відповідача, рішення якої оформлено протоколом № 7 від 09.09.2011 року, на якій вирішено: - припинити шляхом перетворення відповідача у Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська районна спілка споживчих товариств"; - призначити ліквідатора відповідача.

Малинське споживче товариство та Споживче товариство "Кооператор" з відповідними рішеннями відповідача не погодились та звернулись до суду першої інстанції із позовом про визнання останніх недійсними.

Рішенням від 18.03.2015 року суд першої інстанції задоволив відповідний позов у повному обсязі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут, у якому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

В силу ст. 7 цього ж Закону вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів

Згідно п. 3 ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію", вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає Статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих органів спілки визначається Статутом.

Статутом відповідача в редакції станом на 18.08.2009 року встановлено, що: вищим органом управління райспоживспілки є конференція райспоживспілки. На конференції райспоживспілки кожного члена представляє один делегат, який обирається вищим органом управління або рішенням правління члена райспоживспілки. Рішення конференції вважається прийнятим, якщо за нього проголосували одноголосно делегати від усіх членів. Чергові конференції райспоживспілки проводяться один раз на рік, позачергові скликаються на вимогу усіх членів райспоживспілки. Про дату, час та місце проведення конференції члени райспоживспілки повідомляються рекомендованим листом за 30 днів. Член райспоживспілки має право виходу з її складу. Питання про вихід розглядається його вищим органом управління при обов'язковій участі представників райспоживспілки. Орган управління споживчого товариства подає конференції райспоживспілки письмову заяву і копію рішення свого вищого органу управління про вихід. Будь-яке рішення, що зачіпає майнові права члена райспоживспілки, може бути прийнято тільки за його згодою.

Враховуючи вищевказані норми та дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення конференції, які оформлені протоколом № 6 від 18.08.2009 року, прийняті з порушенням вказаних норм статуту, з огляду на такі конкретні обставини.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачі, як члени відповідача не приймали рішень щодо делегата конференції, яка відбулася 18.08.2009 року. Відповідний факт підтверджується відсутністю таких рішень в матеріалах судової та реєстраційної справ та а також довідками, виданими позивачами, які наявні в матеріалах справи.

З пояснень громадянки ОСОБА_6 наданих в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що остання не була делегована на конференцію і приймала в ній участі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачів у справі як членів відповідача про час та місце проведення конференції.

З виданих позивачами довідок, наявних в матеріалах справи вбачається, що вищий орган управління останніх не приймав рішень про вихід з Малинської РССТ, заяви з цього приводу не подавались, про що також свідчить відсутність таких рішень та заяв в матеріалах судової та реєстраційної справ.

Відповідні обставини, які є прямими порушеннями статуту під час скликання та проведення конференції вказують на відсутність волевиявлення членів райспоживспілки на прийняття таких рішень, а відтак, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції підставно визнав оспорюванні рішення недійсними.

Зважаючи на той факт, що виключення позивачів із членів Малинської РССТ є незаконним, рішення прийняті на конференції 09.09.2011 є недійсними, оскільки прийняті неповноважними членами райспоживспілки та за відсутності представників дійсних членів - позивача 1 та позивача 2. А відповідно до пункту 14 статуту Малинської РССТ рішення конференції вважається прийнятим, якщо за нього проголосували одноголосно делегати від усіх членів. Тобто, рішення конференції прийняте з порушенням норм статуту, а отже закону.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач та третя особа вказують на те, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, в якості доказів неправомірно було взято до уваги пояснення ОСОБА_6 яка, як зазначено вище, дала пояснення про те, що вона не була делегована на конференцію та участі у останній не приймала. Скаржники вважають пояснення останньої завідомо неправдивими з огляду на те, що як вбачається з Витягу з ЄДР, станом на день проведення конференції 18.08.2009 року ОСОБА_6 була Головою правління Малинського споживчого товариства та Споживчого товариства "Кооператор", а відтак, у останньої були повноваження на вчинення усіх юридичних дій від імені позивачів.

Такі твердження скаржників не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на те, що факт наявності у ОСОБА_6 повноважень на вчинення усіх юридичних дій від імені позивачів станом на день проведення конференції не підтверджують того факту, що останньою такі дії фактично вчинялися.

Крім того, мотивуючи доводи апеляційних скарг, відповідач та третя особа посилаються на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 64, 87 ГПК України.

Зокрема, відповідач, в обґрунтування тверджень своєї апеляційної скарги вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання останнім ухвали суду про призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні, яке було призначено на 18.03.2015 року.

Колегія суддів, дослідивши такі доводи відповідача, дійшла висновку про те, що останні спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

В силу ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з ухвали господарського суду Житомирської області від 02.03.2015 року, останньою було відкладено розгляд справи на 18.03.2015 року. Із зазначеної ухвали також вбачається, що судовому засіданні суду першої інстанції 02.03.2015 року був присутній представник відповідача за довіреністю ОСОБА_7, а відтак, зазначені обставини вказують на те, що відповідачу було відомо про дату наступного судового засідання та повністю спростовують твердження останнього про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення судом рекомендованим листом ухвали про призначення розгляду справи до судового розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 18.03.2015 року.

Стосовно тверджень третьої особи про те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання останньою ухвали суду про порушення провадження у справі та про призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні, яке було призначено на 18.03.2015 року, колегія дійшла висновку про безпідставність таких тверджень, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу суду першої інстанції від 09.02.2015 року про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду справи від 02.03.2015 року на 18.03.2015 року було відправлено Споживчому товариству "Поліське" рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 10012, м. Житомир, вул. Київська, 74.

Проте, направлені на вищевказану адресу ухвали суду першої інстанції про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи, були повернуті поштовим відділенням з поміткою "Повертається по закінченню терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на це колегією суддів констатується, що обов'язок суду першої інстанції з направлення ухвал на адресу третьої особи виконано, а негативні процесуальні наслідки через неотримання останньої власної кореспонденції покладаються на них.

Щодо заяви відповідача про пропущення позивачами строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Однак, відповідачем заява про застосування позовної давності в суді першої інстанції не заявлялась. Представник відповідача був обізнаний про всі судові засідання місцевого господарського суду та брав участь.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх правових позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Споживчого товариства "Поліське" та Малинської районної спілки споживчих товариств є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Споживчого товариства "Поліське" та Малинської районної спілки споживчих товариств залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.03.2015 року у справі № 906/162/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.